Звільнити цю відьму. Розділ 3

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 1

Звільнити цю відьму. Розділ 2

Розділ 3. Відьма на ім’я Анна. Частина 2 

Роланд з’їв останній шматок смаженого яйця, взяв серветку і витер рот, перш ніж сказати:

– Отже, після всього цього ви переживаєте, що Союз Співпраці Відьом прийде її рятувати, почувши новину, що вона не померла?

– Саме так, Ваша Високосте, – сказав Баров, тупнувши ногою. – Вони поспішають, зараз вони мають бути в дорозі. Було б добре, якби спіймана відьма померла, але зараз вона досі жива! Ті божевільні крадуть навіть немовлят, боюся, товаришку, яка потрапила в біду, вони спробують врятувати.

Роланд був дещо розгубленим, йому здавалося, що тут щось не так. Чому помічник міністра і головний лицар говорять про відьом так, ніби ті грізні вороги?

Жінка, яку мали б повісити, була відьмою, так? Вона була настільки худою, що могла впасти, коли подув би сильний вітер. Якщо у неї така жахлива сила, то навіщо їй стояти там і очікувати смерті? Ні, її навіть не спіймали б. Згідно до церковної проповіді, вона втілення Диявола, тому армія суду та королівські війська заплатили б велику ціну, борючись з нею. Проте цього «диявола» спіймали звичайні жителі Прикордонного Міста, катували її всіма можливими способами, аж поки не повели на шибеницю, але досі не було ніяких проявів тої моторошної сили.

– Як її спіймали?

– Я чув, що коли шахта Північного Схилу обвалилася, вона викрила свою суть, щоб врятуватись; її спіймали розлючені селяни. – Відповів Баров.

Роланд задумався. «Гм, цей випадок справляє таке враження, ніби він стався за день до моєї подорожі в часі».

– Як це з’ясували?

– Це… я не зовсім упевнений, – похитав головою помічник міністра. – Ситуація тоді була вельми хаотична, можливо, хтось бачив, як вона чаклує.

Роланд нахмурився:

– Ви не дослідити ситуацію належним чином?

– Ваша Високосте, відновлення видобутку було пріоритетом, – запротестував помічник міністра. – Від залізної руди залежить половина фінансових надходжень Прикордонного Міста, і обвинувач також підтвердив, що на місці подій хтось загинув від чаклунства.

– Що за чаклунство? – зацікавився Роланд. 

– Голова і більша частина тіла були наче розтоплені, нагадуючи згорілу чорну свічку, – з огидою сказав Баров. – Ваша Високосте, ви б не захотіли бачити подібну сцену.

Роланд задумливо грався зі срібною виделкою в руці. Історично склалося так, що більшість жертв полювання на відьом були невинними, для Церкви вони були засобом контролювати населення, а для невігласів – можливістю випустити гнів. По правді, невелика частина обвинувачених самі шукали смерті. Ці люди химерно одягались, проводили час змішуючи різноманітні дивні матеріали, твердячи, що здатні передбачати майбутнє і відають суть життя та смерті.

Правда полягала у тому, що вони насправді вигадували деякі хитрощі, наприклад, використовували хімічні реакції, щоб «довести», що отримали силу Божу.

Для сучасної людини це були прості трюки з хімією, але в середньовіччя їх легко могли прийняти за благочестиве явище.

Щодо плавлення людей, то перше, про що подумав Роланд, – розчин хромової кислоти. Але підготовка таких речей надто проблемна, та ще потребувала занурення тіла, крім того ефект плавлення точно не був би таким сильним, як плавлення свічного воску.

Тоді як відьма це зробила?

Якщо вона покладається на алхімію, це означає, що вона знала хімію, а це рідкісне явище у такі часи, але якщо ні…

Роланд зупинився на цьому, а потім рішучим тоном сказав:

– Відведи мене до неї.

– По… почекайте, Ваша Високосте, ви хочете побачити відьму? – Баров підскочив у паніці, перекинувши чашку молока, яку він не випив.

– Саме так, це наказ. – Роланд глянув на Барова й усміхнувся, тепер він вдячний за нерозсудливий стиль четвертого принца.

Коли він підійшов до дверей, то раптом зупинився:

– Точно, я хотів запитати, чому повішення?

– Що?

– Чому повішення? Хіба відьом не варто спалювати на вогнищі?

Баров здавався спантеличеним:

– Справді? Але вона не боїться вогню.

************

У Прикордонному Місті є лише одна темниця, бо ця безплідна земля не може утримувати багато в’язнів. Більшість ув’язнених постануть перед судом протягом кількох днів після арешту – їх або звільнять, або стратять.

Окрім Барова, який слідував за принцом до темниці, були також головний лицар, наглядач, начальник тюрми і два охоронці.

У темниці чотири поверхи, всі стіни зроблені з твердого граніту. Роланд уперше був у подібному місці. Він зауважив, що глибше спускався, то вужчим ставав коридор і зменшувалась кількість камер. «Мабуть, спочатку викопали яму у формі перевернутої піраміди, а потім з каменю будували шар за шаром», – подумав він.

Зрозуміло, що така груба споруда не матиме хорошої дренажної системи, земля вогка, а каламутна вода стікала вниз по сходам.

Очевидно, відьму тримали на дні темниці. Що нижче вони спускались, то густішим ставав сморід у повітрі.

– Ваша Високосте, ви дуже ризикуєте, роблячи це. Хоча вона запечатана божим медальйоном відплати, це не зовсім безпечно.

Це сказав Картер Ланніс. Головний лицар, як тільки дізнався, що принц планує відвідати відьму, кинувся за ним і намагався вмовити його не робити цього. Він не прийняв наказу і відмовився піти – не тоді, коли принц, схоже, відверто наражає себе на небезпеку.

Очевидно, що в нього холодне і привабливе чоловіче лице, але чому ж він такий балакучий? Роланд дуже хотів, щоб головному лицарю зашили рот. 

– Якщо ти навіть не наважуєшся дивитись злу у вічі, звідки в тебе візьметься сміливість перемагати його? Я гадав, ти це розумієш.

– Перш ніж боротися зі злом, потрібно знати свою силу. Безрозсудна поведінка не є сміливістю, – заперечив Картер.

– Маєте на увазі, що, зіткнувшись зі слабшим ворогом, дотримуватиметесь справедливості, але якщо він сильніший за вас, ви заплющите очі?

– Ні, Ваша Високосте, я маю на увазі…

– До цього ти боявся нападу відьом, а зараз навіть боїшся побачити маленьку дівчинку, мій головний лицар справді унікальний. 

Хоча головний лицар був балакливим, він не сильний у дискусії, і тому був безпорадним проти спритного в аргументах Роланда. Невдовзі гурт дійшов до нижнього поверху темниці.

Цей поверх був набагато меншим, ніж верхній, і мав тільки дві камери.

Начальник тюрми запалив смолоскипи на стіні, темрява відступила, і Роланд побачив у кутку камери згорблену постать відьми.

Була вже пізня осінь і температура в темниці досить низька, тому люди бачили білий туман при видиху. Роланд носив тепле пальто з шовковою підкладкою всередині, і тому йому не було холодно, але дівчина, одягнена в тонку одежину, яка не повністю покривала її тіло, сиділа з посинілими руками і ногами.

Раптово запалені смолоскипи змусили її відвернутись і зажмурити очі. Але незабаром вона змогла розплющити очі та дивилась прямо на них.

Це була пара блідно-блакитних очей, що нагадували спокійне озера перед початком сильних дощів. На її обличчі не було страху, а також не було ознак гніву чи ненависті.

На якусь мить Роланду привиділось, що він бачить не слабку дівчину, а тінь, яку пожирало полум’я. Йому здалося, ніби смолоскипи стали трохи тьмянішими.

Дівчина спробувала піднятися, спираючись на стіну, але рухалась вона дуже повільно, ніби боячись упасти. Зрештою, вона звелась на ноги і, шкутильгаючи, вийшла на світло.

Це була така проста дія, але більшість людей глибоко вдихнули і відступили на два кроки, перед принцом стояв лише лицар.

– Як тебе звати? – Роланд поплескав лицаря по плечу, показуючи, що не потрібно так нервувати.

– Анна, – відповіла вона.

>>Розділ 4<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є PatreonМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.