Звільнити цю відьму. Розділ 3

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 1

Звільнити цю відьму. Розділ 2

Розділ 3. Відьма на ім’я Анна (Частина 2)   

Роланд з’їв останній шматок смаженого яйця зі свого сніданку, взяв серветку і витер рот, перш ніж сказати:

– То ти кажеш, що переймаєшся, що Союз Співпраці Відьом спробує врятувати відьму, коли почують новину, що вона не померла?

– Це так, як каже Ваша Високість, – Баров тупнув ногою, вигукнувши: – Якби ув’язнена померла, це було б досить погано, та зараз вона все ще жива! Якщо ці відьми настільки божевільні, щоб викрадати немовлят, які мають у майбутньому шанс стати їхніми товаришками, то, на вашу думку, як далеко вони зайдуть заради когось, хто вже служить Дияволу? Вони необдумано діють, тому спроба порятунку не здивує.

Роланд був дещо розгубленим, і він не міг не відчути, що у цій ситуації щось неправильно. Чому помічник міністра і головний лицар говорять про відьом так, ніби вони майбутні та грізні вороги?

Жінка, яку мали б повісти, була відьмою, так? Жінка, худорлява настільки, що могла би впасти від вітру? Якби вона насправді мала би таку страхітливу силу, то навіщо їй стояти там і чекати своєї смерті? Ні, її навіть не спіймали б. Згідно до церковної проповіді, вона втілення Диявола, тому Інквізиція та інші військові групи зазнають втрат, якщо боротимуться з нею. Проте цього «диявола» спіймали звичайні громадяни Прикордонного Міста, катували її всіма можливими способами, аж поки не повели на шибеницю, але все ще нема і сліду моторошної сили.

– Як її спіймали? – запитав Роланд.

– Я чув, що коли в районі Шахти на Північному Схилі стався обвал, вона розкрила свою приналежність до відьом, щоб урятуватись, а потім була схоплена розлюченими селянами. – Відповів Баров.

Роланд подумав, слухаючи Барова: «Чому в мене складається таке враження, що це сталося за день до мого перевтілення?»

– Як же вона себе викрила? – голосно спитав принц.

– Я, ну… Я не впевнений, – похитав головою помічник міністра і додав: – ситуація була вельми заплутана, можливо, що хтось бачив як вона чаклує.

Роланд нахмурився, запитуючи:

– Ви не можете дослідити ситуацію належним чином?

– Ваша Високосте, відновлення видобутку корисних копалин було пріоритетом, – запротестував помічник міністра. – Половину нашого доходу надходить від шахти, і, крім того, охоронці підтвердили, що когось там убили за допомогою чаклунства.

– Що за чаклунство? – запитав Роланд, зацікавившись. 

– Голова та значна частина тіла були розстелені по землі, ніби розтоплені. Рештки нагадували чорні згорілі свічки. – Обличчя Барова наповнилось огидною. – Ваша Високосте, ви б не захотіли бачити подібну сцену.

Роланд грався зі срібною виделкою, розмірковуючи над ситуацією. Історично склалося так, що більшість жертв полювання на відьом були невинними, для церкви вони були засобом контролювати населення, а для невігласів – можливістю випустити гнів. По правді, невелика частина обвинувачених самі шукали смерті. Ці люди химерно одягались, проводили час змішуючи різноманітні дивні матеріали, твердячи, що здатні передбачати майбутнє і відають суть життя та смерті. Правда полягала у тому, що вони насправді вигадували деякі хитрощі, наприклад, використовували хімічні реакції, щоб «довести», що отримали силу Божу.

Для сучасної людини це були прості трюки з хімією, але в середньовіччя їх легко могли прийняти за благочестиве явище.

Щодо плавлення людей, то перше, про що подумав Роланд, – розчин хромової кислоти. Але підготовка таких речей надто проблемна, та ще потребувала занурення тіла, крім того ефект плавлення точно не був би таким сильним, як плавлення свічного воску. А хромова кислота найсильніша з відомих кислот.

Тоді як вона це зробила?

Якщо вона покладалася на алхімію, це означало, що вона знала хімію, а це рідкісне явище у такі часи, але якщо ні…

Роланд зупинився на цьому, а потім рішучим тоном сказав:

– Відведи мене до неї.

Помічник міністра метушливо піднявся, випадково перекинувши чашку молока, яку він не випив:

– Ваша Високосте, ви бажаєте побачити відьму?

– Так, це наказ. – Роланд глянув на Барова й усміхнувся, тепер він вдячний за нерозсудливий стиль четвертого принца.

Роладн пішов до дверей, але раптом зупинився, запитуючи:

– Точно, я хотів дізнатись, чому ми використовуємо шибеницю?

– Що?

Роланд повторив запитання:

– Чому шибениця? Хіба відьом не варто спалювати на вогнищі?

Баров здавався спантеличеним:

– Хіба це так? Але вона не боїться вогню.

Підземелля було невеликим, ця безплідна земля не могла утримувати багато в’язнів. Більшість злочинців зустрінуться з судом за кілька днів і або їх відпустять, або стратять.

Разом з Баровом за принцом до підземелля слідували головний лицар, начальник тюрми і два охоронці.

Підземелля мало всього чотири поверхи, а його стіни були зроблені з твердих гранітних блоків. Роланд уперше був у подібному місці. Він зауважив, що глибше спускався, то вужчим ставав коридор і зменшувалась кількість камер. Принц подумав, що будівельники, мабуть, спершу викопали котлован у формі перевернутого конуса, а потім з каменю будували шар за шаром.

Цей тип інженерного проєкту, звичайно, не матиме хорошої дренажної системи. Земля була мокра, а мулиста вода стікала вниз по сходах, аж до останнього поверху.

Очевидно, відьму ув’язнили на найнижчому поверсі темниці. Що нижче вони спускались, то густішим ставав сморід у повітрі.

– Ваша Високосте, ви дуже ризикуєте, роблячи це. Хоча вона запечатана Божественним медальйоном відплати, це не зовсім безпечно.

Це сказав Картер. Як тільки він дізнався, що принц планує відвідати відьму, він пішов за його високістю і просив повернутися назад. Він не прийняв наказу принца і відмовився піти – не тоді, коли принц, схоже, грубо наражає себе на небезпеку. «Як такий високий і вродливий чоловік може бути ще й балакуном?» – подумав Роланд. Він хотів, щоб хтось просто зашив Картеру рот.

– Якщо ви навіть не наважуєтесь дивитись злу у вічі, як ви матимете сміливість перемогти його? Я гадав, ви це знаєте, – сказав Роланд.

– Перш ніж боротися зі злом, потрібно знати свою силу. Безрозсудна поведінка не є сміливістю, – заперечив Картер.

– Маєте на увазі, що, зіткнувшись зі слабшим ворогом, дотримуватиметесь справедливості, але якщо він сильніший за вас, ви заплющите очі? – з викликом поцікавився Роланд.

– Ні, Ваша Високосте, я маю на увазі… – затинаючись вимовив Картер.

– До цього ви боялися нападу відьом, а зараз навіть боїтеся побачити маленьку дівчинку, мій головний лицар справді унікальний.  

Хоча головний лицар був балакливим, він не сильний у дискусії, і тому був безпорадним проти спритного балакуна Роланда. Невдовзі гурт дійшов до нижнього поверху темниці.

Цей поверх був набагато меншим, ніж верхній, і мав усього тільки дві камери. Начальник тюрми запалив смолоскипи на стінах, і коли темрява відступила, Роланд побачив у кутку камери згорблену фігуру відьми.

Була вже пізня осінь і температура в темниці досить низька, тому люди бачили білий туман при видиху. Роланд носив шубу з шовковою підкладкою всередині, і тому йому не було холодно, але дівчина, одягнена в тонку одежину, що не повністю закривав її тіло, сиділа з посинілими руками і ногами.

Раптово запалені факели змусили її відвернутись і зажмурити очі. Але незабаром вона змогла розплющити очі та дивилась прямо на них.

Це була пара блідно-блакитних очей, що нагадували спокійне озера перед початком сильних дощів. На обличчі відьми не було страху, а також не було ознак гніву чи ненависті. На якусь мить Роланду привиділось, що він бачить не слабку дівчину, а тінь, яку пожирало полум’я. Йому здалося, ніби смолоскипи стали трохи тьмянішими.

Дівчина спробувала піднятися, спираючись на стіну, але рухалась вона дуже повільно, ніби боячись упасти. Зрештою, вона звелась на ноги і, шкутильгаючи, вийшла на світло.

Цього вистачило, щоб більшість членів групи задихнулись од жаху і відступили на два кроки. Тільки головний лицар залишився і захищав принца.

– Як тебе звати? – Роланд поплескав лицаря по плечу, показуючи, що не потрібно так нервувати.

– Анна, – відповіла вона.

Роланд з’їв останній шматок смаженого яйця зі свого сніданку, взяв серветку і витер рот, перш ніж сказати:

– То ти кажеш, що переймаєшся, що Союз Співпраці Відьом спробує врятувати відьму, коли почують новину, що вона не померла?

– Це так, як каже Ваша Високість, – Баров тупнув ногою, вигукнувши: – Якби ув’язнена померла, це було б досить погано, та зараз вона все ще жива! Якщо ці відьми настільки божевільні, щоб викрадати немовлят, які мають у майбутньому шанс стати їхніми товаришками, то, на вашу думку, як далеко вони зайдуть заради когось, хто вже служить Дияволу? Вони необдумано діють, тому спроба порятунку не здивує.

Роланд був дещо розгубленим, і він не міг не відчути, що у цій ситуації щось неправильно. Чому помічник міністра і голова лицарів говорять про відьом так, ніби вони майбутні та грізні вороги?

Жінка, яку мали б повісти, була відьмою, так? Жінка, худорлява настільки, що могла би впасти від вітру? Якби вона насправді мала би таку страхітливу силу, то навіщо їй стояти там і чекати своєї смерті? Ні, її навіть не спіймали б. Згідно до церковної проповіді, вона втілення Диявола, тому Інквізиція та інші військові групи зазнають втрат, якщо боротимуться з нею. Проте цього «диявола» спіймали звичайні громадяни Прикордонного Міста, катували її всіма можливими способами, аж поки не повели на шибеницю, але все ще нема і сліду моторошної сили.

– Як її спіймали? – запитав Роланд.

– Я чув, що коли в районі Шахти на Північному Схилі стався обвал, вона розкрила свою приналежність до відьом, щоб урятуватись, а потім була схоплена розлюченими селянами. – Відповів Баров.

Роланд подумав, слухаючи Барова: «Чому в мене складається таке враження, що це сталося за день до мого перевтілення?»

– Як же вона себе викрила? – голосно спитав принц.

– Я, ну… Я не впевнений, – похитав головою помічник міністра і додав: – ситуація була вельми заплутана, можливо, що хтось бачив як вона чаклує.

Роланд нахмурився, запитуючи:

– Ви не можете дослідити ситуацію належним чином?

– Ваша Високосте, відновлення видобутку корисних копалин було пріоритетом, – запротестував помічник міністра. – Половину нашого доходу надходить від шахти, і, крім того, охоронці підтвердили, що когось там убили за допомогою чаклунства.

– Що за чаклунство? – запитав Роланд, зацікавившись. 

– Голова та значна частина тіла були розстелені по землі, ніби розтоплені. Рештки нагадували чорні згорілі свічки. – Обличчя Барова наповнилось огидною. – Ваша Високосте, ви б не захотіли бачити подібну сцену.

Роланд грався зі срібною виделкою, розмірковуючи над ситуацією. Історично склалося так, що більшість жертв полювання на відьом були невинними, для церкви вони були засобом контролювати населення, а для невігласів – можливістю випустити гнів. По правді, невелика частина обвинувачених самі шукали смерті. Ці люди химерно одягались, проводили час змішуючи різноманітні дивні матеріали, твердячи, що здатні передбачати майбутнє і відають суть життя та смерті. Правда полягала у тому, що вони насправді вигадували деякі хитрощі, наприклад, використовували хімічні реакції, щоб «довести», що отримали силу Божу.

Для сучасної людини це були прості трюки з хімією, але в середньовіччя їх легко могли прийняти за благочестиве явище.

Щодо плавлення людей, то перше, про що подумав Роланд, – розчин хромової кислоти. Але підготовка таких речей надто проблемна, та ще потребувала занурення тіла, крім того ефект плавлення точно не був би таким сильним, як плавлення свічного воску. А хромова кислота найсильніша з відомих кислот.

Тоді як вона це зробила?

Якщо вона покладалася на алхімію, це означало, що вона знала хімію, а це рідкісне явище у такі часи, але якщо ні…

Роланд зупинився на цьому, а потім рішучим тоном сказав:

– Відведи мене до неї.

Помічник міністра метушливо піднявся, випадково перекинувши чашку молока, яку він не випив:

– Ваша Високосте, ви бажаєте побачити відьму?

– Так, це наказ. – Роланд глянув на Барова й усміхнувся, тепер він вдячний за нерозсудливий стиль четвертого принца.

Роладн пішов до дверей, але раптом зупинився, запитуючи:

– Точно, я хотів дізнатись, чому ми використовуємо шибеницю?

– Що?

Роланд повторив запитання:

– Чому шибениця? Хіба відьом не варто спалювати на вогнищі?

Баров здавався спантеличеним:

– Хіба це так? Але вона не боїться вогню.

Підземелля було невеликим, ця безплідна земля не могла утримувати багато в’язнів. Більшість злочинців зустрінуться з судом за кілька днів і або їх відпустять, або стратять.

Разом з Баровом за принцом до підземелля слідували голова лицарів, начальник тюрми і два охоронці.

Підземелля мало всього чотири поверхи, а його стіни були зроблені з твердих гранітних блоків. Роланд уперше був у подібному місці. Він зауважив, що глибше спускався, то вужчим ставав коридор і зменшувалась кількість камер. Принц подумав, що будівельники, мабуть, спершу викопали котлован у формі перевернутого конуса, а потім з каменю будували шар за шаром.

Цей тип інженерного проєкту, звичайно, не матиме хорошої дренажної системи. Земля була мокра, а мулиста вода стікала вниз по сходах, аж до останнього поверху.

Очевидно, відьму ув’язнили на найнижчому поверсі темниці. Що нижче вони спускались, то густішим ставав сморід у повітрі.

– Ваша Високосте, ви дуже ризикуєте, роблячи це. Хоча вона запечатана Божественним медальйоном відплати, це не зовсім безпечно.

Це сказав Картер. Як тільки він дізнався, що принц планує відвідати відьму, він пішов за його високістю і просив повернутися назад. Він не прийняв наказу принца і відмовився піти – не тоді, коли принц, схоже, грубо наражає себе на небезпеку. «Як такий високий і вродливий чоловік може бути ще й балакуном?» – подумав Роланд. Він хотів, щоб хтось просто зашив Картеру рот.

– Якщо ви навіть не наважуєтесь дивитись злу у вічі, як ви матимете сміливість перемогти його? Я гадав, ви це знаєте, – сказав Роланд.

– Перш ніж боротися зі злом, потрібно знати свою силу. Безрозсудна поведінка не є сміливістю, – заперечив Картер.

– Маєте на увазі, що, зіткнувшись зі слабшим ворогом, дотримуватиметесь справедливості, але якщо він сильніший за вас, ви заплющите очі? – з викликом поцікавився Роланд.

– Ні, Ваша Високосте, я маю на увазі… – затинаючись вимовив Картер.

– До цього ви боялися нападу відьом, а зараз навіть боїтеся побачити маленьку дівчинку, мій голова лицарів справді унікальний.  

Хоча голова лицарів був балакливим, він не сильний у дискусії, і тому був безпорадним проти спритного балакуна Роланда. Невдовзі гурт дійшов до нижнього поверху темниці.

Цей поверх був набагато меншим, ніж верхній, і мав усього тільки дві камери. Начальник тюрми запалив смолоскипи на стінах, і коли темрява відступила, Роланд побачив у кутку камери згорблену фігуру відьми.

Була вже пізня осінь і температура в темниці досить низька, тому люди бачили білий туман при видиху. Роланд носив шубу з шовковою підкладкою всередині, і тому йому не було холодно, але дівчина, одягнена в тонку одежину, що не повністю закривав її тіло, сиділа з посинілими руками і ногами.

Раптово запалені факели змусили її відвернутись і зажмурити очі. Але незабаром вона змогла розплющити очі та дивилась прямо на них.

Це була пара блідно-блакитних очей, що нагадували спокійне озера перед початком сильних дощів. На обличчі відьми не було страху, а також не було ознак гніву чи ненависті. На якусь мить Роланду привиділось, що він бачить не слабку дівчину, а тінь, яку пожирало полум’я. Йому здалося, ніби смолоскипи стали трохи тьмянішими.

Дівчина спробувала піднятися, спираючись на стіну, але рухалась вона дуже повільно, ніби боячись упасти. Зрештою, вона звелась на ноги і, шкутильгаючи, вийшла на світло.

Цього вистачило, щоб більшість членів групи задихнулись од жаху і відступили на два кроки. Тільки голова лицарів залишився і захищав принца.

– Як тебе звати? – Роланд поплескав лицаря по плечу, показуючи, що не потрібно так нервувати.

– Анна, – відповіла вона.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхуа можна завантажити тут або почитати онлайн тут.