Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Звільнити цю відьму. Розділ 301.
Розділ 302. Горн вирішальної битви
Королівство Вічна Зима, столиця, в камінах палацу яскраво палахкотіло полум’я.
Порівняно з Сірим Замком, який має чотири чітко виражені пори року, літо тут надзвичайно коротке, а осінь – це швидше попередження про наближення лютих зимних холодів. Не встигне людина одягнутися у легші шати, як холодний вітер швидко повертався.
Ґарсія Вімблдон, одягнена у лисячу шубу, сиділа на троні і вислуховувала скарги та прохання вельмож.
Їй не подобався цей палац. Стовпи, стіни і підлога були зроблені з білосніжного каменю, кожен шматок був гладко відшліфований і здавався напівпрозорим, ніби зроблений з льоду. Попри два додаткових шари оксамитових подушок, вона досі відчувала їдкий холод, що йшов від залізного трону.
«Вся ця споруда виглядає так, ніби зроблена з льоду», – невдоволено подумала Ґарсія. Коли ситуація стабілізується, перше, що вона зробить, це зрівняє це місце з землею, а потім заново збудує палац з темно-коричневих гранітних плит.
– Ваша Величносте, я сподіваюся, що ви зможете добитися для мене справедливості! – з сумним обличчям вигукнув якийсь дворянин.
До цього моменту він багато говорив, але вистачило б кількох слів, щоб описати ситуацію. У той час, коли церква захопила столицю королівства, церковники провели публічний суд над деякими вельможами, що вчинили багато зла. Керувала цим єпископ Хізер. Більшість дворян відправили на шибеницю, але цьому пощастило, його засудили лише до конфіскації майна, яке розділили порівну між постраждалими від його дій простолюдинами.
– Я розумію ваше прохання, приватну власність не можна розкрадати. – Ґарсія на мить задумалася і повільно сказала: – Але конкретну суму важко визначити. Проте якщо ви зможете надати інформацію про фінансові надходження за останні п’ять років, я можу визначити середню суму і дати на цій основі компенсацію.
– Але натовп пограбував мій особняк, боюся, ці записи…
– Тоді я можу видати вам компенсацію лише відповідно до титулу, як і було сказано в оголошенні, – перебила Ґарсія. – Озирніться навколо, це все дворяни, які постраждали від грабунку. Якщо я дам вам більше, то інші отримують менше. Розумієте?
– Правильно! Хто знає, чи правдиву суму ви назвали?!
– Чому ви такий впертий, лицарю Халоне? Ці золоті дракони вам не належать.
– Ви щасливчик, який ще можете отримати свою частку, подивіться на своїх товаришів, вони тепер можуть звернутися за компенсацією лише до Бога на небі.
Побачивши, як вельможі навколо кидають на нього пильні погляди, чоловік міг лише боязко вклонитися і сказати:
– Тоді компенсуйте мені відповідно до того, що було сказано в оголошенні. Дякую за вашу доброту, Ваша Величносте.
– Чудово, – Ґарсія злегка посміхнулася, – наступний.
– Вітаю, Ваша Величносте, – сказав шанобливо сивоволосий старий, який вийшов з натовпу, на його грудях яскраво сяяла емблема родини Срібної Чаплі.
– Маркізе Боде, я пригадую, що на ваші землі церковники не напали.
– Це так, – кивнув він у відповідь, – не те, щоб вони не хотіли, просто не могли… Хребет Нескінченного Снігу легко захищати і важко атакувати. Мої лицарі заблокували шлях нападникам. Але моїй дитині так не пощастило. У день бунту він був на службі у палаці. Через те, що він захищав колишню королеву, віряни не тільки вбили його, а ще і повісили на міських воротах. Лише коли ви прибули у Вічну Зиму, він був звільнений від цього приниження.
– Яка сумна історія, – Ґарсія вдала, що їй сумно, і зітхнула. – То яке у вас прохання?
– Чоловіка, який його вбив, звуть Різник, і тепер він став лідером бунтівників, що залишилися. Його група переховується у Непрохідних горах на півночі. Я хочу помститися за свою дитину, – спокійно сказав маркіз.
– Але в мене не так багато війська. Вони займаються патрулюванням, охороною міських стін і зерносховищ, досить важко виділити людей, щоб знайти і розібратися з групою бунтівників у Непрохідних горах, – з жалем сказала вона, похитуючи головою. – Крім того, з наближенням зими гори будуть завалені снігом, вони не зможуть отримати запасів і рано чи пізно замерзнуть на смерть, не потрібно так поспішати.
– Лише смерть убивці може принести мені спокій, Ваша Величносте. Мені не потрібно, щоб ви посилали своїх воїнів на пошуки повстанців. У підніжжях гір є багато природних печер, ці злочинці можуть переховувати в одній з них. Але більшість входів до таких печер надзвичайно вузькі, якщо вони використають камінь, щоб заблокувати прохід, навіть лицарі їх не дістануть. Тому я сподіваюся, що ви зможете надати мені творіння алхіміків, що може підірвати міські ворота, решту я зроблю сам.
Він хоче сніговий порошок? Ґарсія нахмурилася. Ця річ мала величезну силу і була козирною картою, що може змінити ситуацію на полі бою. Її не можна просто так передавати в інші руки.
Коли вона збиралася відмовити, маркіз знову заговорив:
– Якщо ви задовольните моє прохання, я готовий повернутися до палацу, щоб служити вам, а родина Срібної Чаплі повністю підтримуватиме ваше правління королівством Вічна Зима.
Ці слова примусили Ґарсію проковтнути відмову. Коли церква стратила королеву, то також убила низку важливих чиновників. Маркіз Боде досить відомий тут. Якщо вдасться призначити його прем’єр-міністром, то решта дворян слідуватимуть за його прикладом, і таким чином можна буде компенсувати недоліки адміністративної системи і виправити ситуацію.
– Це прохання не надто складне, – вона трохи подумала і нарешті прийняла рішення, – але я не можу прямо передати алхімічний порошок для того, щоб ви його використовували. Коли він вам знадобиться, я пришлю спеціального алхіміка, який допоможе відкрити шлях.
……
Коли придворна зустріч закінчилася Ґарсія повернулася до задньої кімнати. Фаріон негайно підійшов до неї і подав келих гарячого фруктового вина.
– Ви добре попрацювали, Ваша Величносте. Як і очікувалося, всі дворяни піддалися вам. Таким чином, навіть не покладаючись на Короля Вовка, ви все одно можете повільно проковтнути все королівство Вічна Зима.
– Поки тут нема церкви, – знизала плечима королева.
Рішення церкви позбавити дворян їхніх прав і спадщини, підштовхнуло їх до неї. Завдяки їхній підтримці і значному ослаблені реальної влади на цих землях, було неважко закріпитися у столиці. Але попереду ще довгий шлях, щоб домогтися повного контролю над королівством Вічна Зима, місцеві люди знаходяться під великим впливом церкви. Воїни «Чорного Вітрила», котрих вона послала позбутися від церкви в кількох інших великих містах, зазнали нападу з боку простолюдинів і вірян. Тому вкрай важливо укласти договір з Вовчим Серцем, щоб не тільки спільно протистояти церкві, але і послабити вплив церкви, перевозячи сюди людей.
Що ж до тих упертих простолюдинів, то їх можна всіх вирізати.
– До речі, щойно прибуло послання від Короля Вовка, – Фаріон дістав конверт з кишені. – Оскільки ви були зайняті державними справами, я не турбував вас.
Ґарсія розпечатала конверт, дістала лист і розгорнула його. Поки вона повідомлення, її обличчя робилося похмурішим.
– Погані новини?
– Церква знову послала війська, – сказала вона низьким голосом, – вони прямують до столиці Вовчого Серця по суші і вже прорвали кілька тимчасових ліній оборони.
– Що? – Фаріон недовірливо вирячився. – Скоро настануть Місяці Демонів! Невже вони планують ігнорувати Нове Святе Місто?
Сівши за стіл, Ґарсія нахмурилася.
Вона знала, що церква ніколи не здасться, але не очікувала, що вони почнуть діяти так швидко. Якби церковники зачекали до наступної весни, щоб розпочати війну, Ґарсія змогла б підготуватися краще. Проте ворог явно не збирався давати їй можливості вільно дихати – якщо вона проігнорує прохання Короля Вовка про допомогу, то не протримається довго, коли королівство Вовче Серце буде поглинуто.
Але це також давало їй можливості.
Якщо вдасться покласти церковну армію на міських стінах столиці Вовчого Серця, то коли демонічні звірі у великій кількості увірвуться в Гермес, ворог опиниться на межі знищення.
Вони можуть послати більше воїнів армії божої кари, але вона також має потужну зброю, як-от сніговий порошок у поєднанні з чорною водою з річки Стікс, яку важко погасити, також є демонічний порох вогню і високі стіни столиці Вовчого Серця. З цим усім їй точно вдасться скосити велику кількість ворогів.
Подумавши про це, Ґарсія сказала:
– Передай мій наказ: воїнам «Чорного Вітрила» підготуватися до подорожі! Цього року ми проведемо зиму у Вовчому Серці.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.