Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Звільнити цю відьму. Розділ 309-312.
Розділ 313. Битва душ
Вона давно не відчувала такого теплого сонця.
Ґарсія стояла в саду, зробивши глибокий вдих, вона відчула запах розмарину, який приніс вітерець.
Це не королівство Вічної Зими на далекій півночі, де немає нічого, крім холоду, мерзлої землі і зимових квітів, що не мали запаху. На задньому дворі замку завжди вивішували сушитися шматки м’яса і ковбаси зі свинячих кишок, тому не можливо було уникнути того специфічного неприємного запаху. Також це не порт Чиста Вода, з його звичним солоним і вологим вітром. Де, заплющивши очі, можна було почути, як хвилі розбиваються об пляж.
«Це королівський палац Сірого Замку», – подумала Ґарсія.
Але… він трохи відрізнявся від того, що вона пам’ятала.
Ґарсія сіла біля центрального квітника і погладила дещо шорсткі кам’яні цеглини – коли вона в дитинстві гралася у хованки і впала, сильно вдарившись об кам’яну цеглу, так сильно, що по її обличчю потекла кров, батько наказав прибрати все каміння і замінити його на дрібну гладку гальку. Таким чином, якби хтось спіткнувся, людина б сильно не поранилася, але за галькою не можна було сховатися.
Вона пригадала, що тоді, крім неї, тут також були Ґорон і Тіфіко. Коли вони побачили, що молодша сестра впала, то були настільки налякані, що навіть імітували власні падіння і навмисне стукнулися головами об камінь квітника, щоб вмовити її припинити плакати. Звісно, потім вони отримали жорстоке покарання від батька.
Це були спогади минулого, які, як думала Ґарсія, вона ніколи не згадає. Це було ніби таємниця, глибоко захована під деревом. Але тепер, коли вона повернулася на старе місце, то виявила, що воно анітрохи не зблякло. Навіть після того, як таємницю викопали з-під землі, вона була такою ж яскравою, як і раніше.
Здавалося, вона повернулася в часи власного дитинства.
– То ось який твій світ, – сказав незнайомий голос позаду, – це хороший вибір місця для спочинку.
Ґарсія обернулася і побачила жінку в білому, що вийшла з-за квітника, обкладеного камінням. Вона мала світло-червоні очі й довге білосніжне волосся. Риси її обличчя були такими вишуканими, ніби їх довго і з любов’ю вирізали. Голос був легким і мелодійним. Здавалося, що вона – посланець божий, який спустився у світ смертних.
Обличчя королеви Чистої Води спохмурніло:
– Ти церковна відьма.
– Мене звати Зеро, і слово «відьма» мені не підходить. – Вона захихотіла і продовжила: – Мене називають безгрішною, я повністю відрізняюся від тих грішниць.
– Безгрішна? Ти просто іграшка, вирощена церквою, – холодно сказала Ґарсія. – Що це за трюк? Ти можеш створювати ілюзії? – вона раптом підняла камінь і сильно стиснула його в руці. – Але це лише ілюзія! Ніщо з цього не може мене обдурити!
Крик королеви луною прокотився до віддалених місць, але краєвид перед нею зовсім не змінився. Коли вона розтиснула кулак, то побачила, що він не розколовся, натомість його тверді краї подряпали її шкіру. З рани пішла хвиля болю, чіткого і справжнього.
– Зрозуміло, то ти нічого не знаєш про здібності відьом. Це значно спрощує справу, – Зеро трохи підняла низ вбрання, легенько вклоняючись. – Ласкаво прошу до твого світу свідомості, який я називаю полем битви душ. Саме тут проходитиме наша боротьба. Переможець отримає все, а переможений втратить усе… все так, як написано у святій книзі.
Поле… битви душ?
Приголомшена Ґарсія раптом відчула нестерпний біль у грудях. Невідомо звідки Зеро дістала спис і встромила його у груди королеви Чистої Води. Дихати раптом стало важко. Вона відкрила рот, щоб закричати, але не вийшло жодного звуку. Зеро крутнула спис і смикнула його назад. Коли наконечник вийшов з неї, з рани полилася кров, що залила половину її тіла. Ґарсія упала на коліна і, тремтячи, спробувала прикрити рану. Через величезну втрату крові її свідомість поступово затьмарювалася.
Наступної миті вона виявила, що стояла на тому самому місці з цілим тілом. А відьма стояла за кілька метрів від неї, ніби нікуди звідти не відходила.
Що сталося? Ґарсія хапала ротом повітря. Галюцинація? Вона приклала руку до грудей, які різко підіймалися й опадали, у місці, де її щойно проштрикнули, досі відчувався тупий біль. Опустивши голову, Ґарсія побачила велику калюжу крові, що розтеклася під її ногами.
– Це основне правило. Свідомість не безсмертна, – Зеро розвела руками. – Біль від кожної смерті реальний для тебе. Він поглинатиме твою свідомість і фізичну силу. Коли це відчуття перейде за межі того, що ти можеш терпіти, ти зануришся у справжній вічний сон.
– Щоразу після того, як ти помиратимеш, тіло повертатиметься до початкового стану. Більшість людей може витримати щонайбільше три-чотири смерті. Звичайно, я також бачила багатьох рішучих людей, які витримали сім-вісім, а іноді і більше смертей, – лагідно пояснила Зеро. – Хоча я з нетерпінням чекаю на твій виступ, я зрозумію, якщо ти відмовишся від опору. Адже відчуття безперервних смертей – справжні муки. Вирішити втекти у такий час не буде проявом боягузтва. Особливо, коли результат уже визначений.
Закінчивши говорити, вона випустила спис і витягнула звідкілясь з-за спини великий меч, після чого кинулася до Ґарсії, замахуючись.
Королева Чистої Води витріщила очі. Безгрішна була одягнута в біле вбрання, під яким просто неможливо було заховати таку велику зброю. Тоді ця зброя… викликана з повітря? Слова відьми раптом яскраво спалахнули в її пам’яті…
«До твого світу…»
«Який я називаю полем битви душ…»
«Свідомість не безсмертна… реальний для тебе…»
Великий меч летів до неї, але замість того, щоб розрізати королеву Чистої Води надвоє, він ударився об величезний залізний щит. Від потужної сили зіткнення Зеро не змогла утримати руків’я меча, він полетів у повітря, а сама відьма зробила кілька кроків назад. Ґарсія також упала на землю від цього потужного і важкого удару.
– Кінець уже визначений? – вона скрипнула зубами і посміхнулася: – Раніше ти сказала, що це «мій світ», чи не так? – говорячи, Ґарсія перекотилася і підскочила на ноги.
В її руках раптом з’явився арбалет, піднявши його, вона вистрілила у супротивницю. Одночасно з цим за спиною Зеро піднявся хрест, до якого міцно притисло тіло відьми.
Арбалетний болт блискавично врізався у живіт безгрішної, на обличчі Зеро негайно з’явився вираз болю. Двічі різко видихнувши, вона повільно сказала:
– Ц-це мене здивувало… Кха-кха, звичайні люди… просто не здатні п-прийняти це, що вже к-казати про використання власної свідомості, щоб дати відсіч. Ти справді… гідна бути королевою Чистої Води, яка завдавала стільки головного болю пану Мейну.
– Дякую за комплімент, – Ґарсія підняла спис, що лежав на землі. – Якби ти стільки не балакала, я б не змогла так швидко осягнути дива світу свідомості. Тепер, скільки ще дірок я повинна зробити у твоєму тілі?
Зеро з викликом посміхнулася:
– Поки що можеш робити все, що хочеш.
……
Коли Ґарсія проштрикнула її в десяте, безгрішна нарешті померла – вона навмисно уникала завдавати смертельного удару, почавши з кінцівок і наближаючись до живота. Спочатку Зеро кричала від нестерпного болю, але згодом її голос поступово почав затихати.
Далі відьма повинна повернутися до початкового стану, правильно? Але це палац Сірого Замку, її рідна територія. Оскільки вона може змінювати оточення й об’єкти на власний розсуд, то в жодному разі не програє.
Справді, тіло безгрішної охопило біле світло – і всі рани зникли в одну мить. Зеро знову розплющила свої світло-червоні очі.
Коли Ґарсія підняла спис, щоб знову відправити її в обійми смерті, сталася раптова зміна – руки, які були прив’язані до хреста мотузками, легко звільнилися, безгрішна відштовхнула спис убік і в одну мить опинилася біля королеви Чистої Води. Зеро по діагоналі змахнула рукою. Перш ніж Ґарсія встигла відреагувати, вона втратила відчуття власного тіла.
Безголовий труп упав, але руки супротивниці були порожніми.
Як… таке може бути?
Відновившись, королева Чистої Води зробила кілька вдихів і, прикривши шию, здивовано відступила на два кроки… Відьма щойно відрізала їй голову голими руками? Поглянувши на розрізану конопляну мотузку на хресті і кров на руці безгрішної, стало зрозуміло, що попередні події не були ілюзією.
– Якщо ти не розумітимеш природу світу свідомості, то хіба я матиму справжню битву? – Зеро посміхнулася, повівши далі: – Також, здається, ти збентежена тим, як я змогла звільнити руки від мотузки товщиною у палець? Насправді це не так вже і важко зрозуміти: переможець отримує все, а переможений – втрачає… Серед людей, яких я поглинула, була неймовірно могутня відьма. Такі, як вона, мають безмежну силу, спритність і на них не впливає божий камінь відплати. Можливо, ти цього не знаєш, але церква має для них назву – надзвичайні.
Зеро розкинула руки і виголосила:
– Звичайними засобами мене неможливо перемогти. Якщо хочеш вижити, ти маєш подвоїти зусилля… Тепер моя черга.
Розділ 314. Знищення
Ґарсія уперше побачила моторошну силу надзвичайної.
Її зброєю, очевидно, був одноручний меч, але кожен рух ніби поглинав частинку душі. Кожен удар, який Зеро завдавала по щиту, був таким важким, ніби вона змахувала гігантським дворучним мечем. Після двох-трьох ударів Ґарсія більше не могла тримати щит, а через мить її щелепу розтрощило потужним ударом знизу.
Після відновлення королева Чистої Води повністю відмовилася від захисту, за мить перед нею з’явилася баліста. Вона вистрілила з неї, але вилетів не залізний спис, а кілька глеків з чорною водою річки Стікс. Зеро інстинктивно змахнула мечем, розбивши глиняні глеки, – і була облита чорною водою. Коли вогняні кристали, які були приховані всередині банок, вступили в контакт з повітрям, то негайно почали горіти, перетворюючи безгрішну на стовп вогню.
Проте це не могло її зупинити, відьма рухалася навколо кам’яних квітників зі швидкістю, що набагато перевищувала швидкість звичайних людей, а баліста навіть повернутися за нею не могла. Ґарсії довелося підняти кам’яні стіни, з яких стирчали списи, щоб обмежити рухи Зеро. Також вона заповнила кам’яні квітники сніговим порошком, і зробила кілька ям, створюючи смертельну пастку.
Після того, як вона кілька разів убила супротивницю таким чином, Ґарсія виявила, що її дихання поволі стало важчим, великі краплі поту текли по чолу, а від хвиль запаморочення вона ледве трималася на ногах.
– Молодець, – Зеро після відновлення не скористалася слабкістю королеви Чистої Води, замість цього вона заплескала в долоні. – Ти перевершила мої очікування, бо змогла зробити все це, однак я дещо забула сказати. Хоча в цьому світі ти можеш використовувати власну свідомість для того, щоб змінювати все навколо, це споживає набагато більше енергії, ніж створення предметів з повітря… цю кількість можна порівняти з тою, що йде на відновлення після смерті. Ти вже відчула слабкість у своєму тілі і, можливо, після наступної смерті ти заснеш вічним сном.
– Ха, це краще, ніж коли зносять голову, – Ґарсія зробила кілька глибоких вдихів, – але ти, здається, забула, як кричала, коли палала у вогні. Скільки разів ти помирала? Три чи чотири? Не думаю, що ти протримаєшся довше за мене.
– … – Зеро якусь хвилину мовчала, перш ніж знову заговорила: – Відколи я стала безгрішною, церква зробила немало, щоб підготувати мене. Від навчання і відточування бойових навичок до надання мені воїнів армії суду для поглинання. Всі воїни армії суду знали, що помруть, але все одно з радістю ступали на поле битви душ. Тут, у світі свідомості, вони відточували мої навички, сходячись в бою не на життя, а на смерть, вони зі спокійним серцем приймали свою смерть, передаючи мені свої знання і досвід.
Ґарсія не перебивала її. Можливо, супротивниця тягнула час, але їй також потрібно трохи відпочити.
– Також я поглинула надзвичайну, її сила була жахливою – я мало не програла у битві душ, але зрештою я скористалася зброєю демонів, щоб перемогти, і отримала від неї все. Через природну відмінність у магії я не можу насправді перетворитися на надзвичайну чи використовувати здібності інших поглинутих відьом, але у світі свідомості ці відмінності не мають значення. Крім того, мало хто може мені загрожувати. Я навіть пригадати не можу скільки людей поглинула за понад двісті років. Мені здається, що я особисто пережила весь той біль, радість, печаль, щастя, які вони відчували… – вона на мить замовкла. – Включно зі смертю.
– Що ти хочеш сказати? – Ґарсія нахмурилася.
– Яка між нами різниця, – спокійно відповіла Зеро. – Кількість душ, що я ввібрала, зробила мою волю надзвичайно сильною. Якщо вимірювати кількістю смертей, то я думаю, що можу витримати принаймні кілька сотень смертей.
– Я допоможу тобі це перевірити, – Ґарсія посміхалася, але її серце пропустило удар…
Поведінка безгрішної не була схожою на блеф. Те, як вона швидко і без зайвих рухів убила всіх особистих охоронців, говорило, що відьма володіє бойовими навичками, які переважають її молодий зовнішній вигляд. А раз так, то Ґарсія повинна використати потужнішу зброю… Вона сказала собі швидко подумати: чи є щось таке, що допоможе легко вбити досвідчену й особливу відьму?
– Битва душ – це не змагання уяви, – Зеро, здавалося, бачила її наскрізь. – Ти не можеш ні з того ні з сього зробити себе невразливою, а також не можеш викликати зброю, що руйнувала небо і землю у стародавніх легендах… Ти не можеш створити те, чого ніколи не бачила, ключем до успіху є те, що ти бачила і зрозуміла.
– Тоді я покрию весь цей сад сильним сніговим порошком, і ти не зможеш нікуди втекти, – холодно сказала Ґарсія. – Навіть якщо я помру, то принаймні потягну тебе за собою!
– Навіть якщо результат буде безглуздим? – безгрішна поглянула на неї з жалем. – У такому випадку дозволь показати тобі справжню силу церкви.
За спиною Зеро з’явилися промені червоного світла, які згустили і перетворилися на жахливу колісницю. Вона була настільки величезною, що негайно розчавила стіни, які захищали сад. Два гострі металеві списи, що стирчали з маківки, нагадали Ґарсії про звіт одного з особистих охоронців Короля Вовка: небачена раніше баліста завдала удару по міській стіні з неймовірною силою і дальністю. Невже оце чудовисько перед нею і було тим, про що говорили охоронці?
Потім вона почула сильне дзижчання.
Товстий і міцний спис без зусиль пройшов крізь усі перешкоди, які встановила Ґарсії, і з легкістю розірвав її тіло навпіл. Коли вона відлетіла назад, то змогла побачити свої внутрішні органи і розлиту кров.
Знову і знову після відновлення колісниця стріляла нестримними списами і Ґарсія раз за разом переживала смерть. Вона навіть не встигала створити сніговий порошок, щоб потягнути ворога за собою. Безперервний сильний біль змушував її свідомість поступово затуманюватися. Земля почала репатися, на небі з’явилися тріщини, спалахували блискавки, гримів грім, а сад охопило полум’ям.
– Сильна воля може відстрочити поразку, але не може змінити результат, – Зеро на мить заплющила очі. – Ти протрималася досить довго, спочивай з миром.
Як тільки ці слова прозвучали, світ розвалився.
……
– Уже закінчила? – Ізабелла надула губи. – Хіба це не мало відбутися миттєво? Ти вже повернулася до свого початого вигляду, але довго не говорила жодного слова… Я думала, що цього разу ти справді зазнала невдачі.
– Я знайшла в її пам’яті кілька цікавих речей, – Зеро розплющила очі. – Ці думки… змушують мене зітхати.
– О? Є щось, що навіть тебе може примусити зітхнути? – Ізабелла невимушено сказала: – Ти, мабуть, знайшла той дивний алхімічний порошок, правильно?
– Так, алхіміки називають його сильним сніговим порошком. Інгредієнти досить прості і доволі поширені, їх легко знайти в майстерні.
– Раз так, то нам потрібно швидко повернутися до Святого Міста і доповісти про це Його Святості О’Браяну, – видихнула Ізабелла. – Битва тут триватиме щонайменше три-чотири дні, але без лідера і відьми інші не становлять загрози для армії божої кари.
– Ходімо, – кивнула Зеро.
– Зажди… – зупинила її Ізабелла.
– Що таке?
Здалося? Очевидно, що її зовнішній вигляд зовсім не змінився, але чому Ізабелла відчула, що погляд цих світло-червоних очей інакший? Вона кілька секунд уважно дивилася на Зеро, а потім похитала головою:
– Ні… нічого.
Можливо, Ізабелла надто багато думала.
Розділ 315. Святковий бенкет
У головній залі палацу володаря Прикордонного Міста влаштували величезне святкування.
Крім відьом, також були присутні всі високопосадовці ратуші та першої армії, в тому числі Баров Монс і Картер Ланніс, які належали до вельмож, а також Залізна Сокира і Каймо Страєр, які походили з простолюдинів. Щоб витягнути головного алхіміка з лабораторії на, як він сказав, «безглуздий» бенкет, Роланду довелося докласти чимало зусиль.
Для того, щоб жителі міста відчули радісну атмосферу події, крім публічної промови, четвертий принц наказав кухні використати очищений крохмаль, який залишився після виготовлення вибухівки, і спекти велику кількість білого хліба, котрий повинні були роздати жителям. Ті, хто мали посвідчення особи, могли отримати в ратуші обмежену кількість делікатесу. Ще до того, як загін першої армії повернувся, більшість людей у місті вже знали про перемогу в цій битві.
Звичайно, вони могли не розуміти мети і значення цієї експедиції, але поки жителі могли отримати безплатний хліб, цей день уже був для них святковим.
Це також був перший «вишуканий» бенкет, який Роланд провів у столичному стилі.
Тут не було ні шашлику, ні шматків тушкованого м’яса, все було нарізано дрібними шматочками і подавалося на ідеально білих тарілках. На краю столу було кілька мисок з різноманітними приправами, які можна додавати до страв на свій смак, подібно до ресторанів зі шведським столом пізніших поколінь.
– З поверненням, – Роланд підійшов до Анни з двома келихами фруктового вина. – Це була важка подорож.
– Ти вже говорив це, коли ми були на пристані, – Анна взяла келих, – і моя відповідь незмінна, це було неважко.
Келихи торкнулися одне одного, очі дівчини наповнилися милою усмішкою. Роланд з певним зусиллям вдалося утримати під контролем бажання обійняти її тут і зараз, тому він вирішив обмінятися кількома словами з іншими відьмами на святкуванні.
– А я? Я? – крикнула Блискавка.
– Ти теж маєш свою частку, – Роланд покликав офіціанта з випивкою і взяв у нього келих сидру. – Дякую за твої старання.
– Я хочу випити прозоре! – сказала Блискавка, піднявши голову, щоб поглянути йому в очі.
– Е… – він трохи подумав і нарешті погодився виконати її прохання. Ця дитина завжди проявляла неабияку допитливість. Якщо Роланд продовжить відмовляти, вона могла взяти приклад із Соловейка і також почати пробиратися на кухню для того, щоб поцупити алкоголь. – Добре, але лише один келих.
– Так!
Коли Роланд подав їй келих, де був змішаний білий лікер слабкої міцності, кубики льоду і виноградний сік, Блискавка раптом наблизилася до нього і поцілувала в щоку.
– Кхе-кхе… знову традиції фіордів?
– Правильно, – енергійно кивнула Блискавка, – так сказав тато!
Оскільки вони бачили це не вперше, інші сестри з Союзу Відьом не сприйняли цю подію за щось дивне. Однак очі Сільви спочатку округлилися, а потім вона кинула звинувачувальний погляд на Роланда, змусивши того ніяково відвернутися – невже у фіордах справді був звичай цілувати лідера на святкуванні?
Далі настав час обмінятися кількома словами з міністрами.
Коли дійшла черга до головного алхіміка, він нахилився і тихим голосом сказав:
– Ваша Високосте, я двічі прочитав «Просунуту хімію», яку ви мені дали, але ще є багато чого незрозумілого для мене.
– Якщо ви говорите про мікроскопічний склад матерії, то в цій частині потрібно багато знань з фізики, тому «Просунуту хімію» потрібно читати разом з іншою книгою, – зазначив Роланд. – Я пропоную вам спочатку прочитати всю «Елементарну фізику», а потім братися за фрагменти «Просунутої хімії», так ви зможете знайти відповідь на більшість запитань.
– Я так і планував, але… – Каймо трохи вагався, перш ніж продовжити: – Ваша Високосте, чому кольори на обкладинках стародавніх книг відрізняються? Чи можуть вони мати якесь особливе значення?
– Що ж… – Роланд на мить задумався, – колір відображає рівень і складність опанування знань.
– Справді? – Каймо задумливо розмірковував: – Від зеленого до фіолетового. Схоже, що темніший колір, то складніші для розуміння знання записані у книзі. Тоді «Вища хімія», мабуть, повинна бути чорною?
– Ні, вона помаранчева.
– А? – Каймо був приголомшений. – Чому?
Роланд усміхнувся і відповів:
– Хто знає.
……
На середині бенкету Роланд покинув залу і вийшов на терасу замку. Він не міг не відчути прохолоду, яку приніс ніжний вечірній вітерець. Осінь уже пройшла півдороги, Роланд зрозумів, що незабаром довга холодна зима, що принесе з собою Місяці Демонів, прийде в західний регіон.
Але цей рік повністю відрізнявся від попереднього. Торгівля з Торговою палатою Марґорі принесла багато грошей. Золоті дракони використовувалися не тільки для купівлі продуктів і різних матеріалів, значна частина з них ішла на зарплати людям. Згідно з даними, які зібрав великий ринок, останнім часом зросли продажі різноманітних товарів, в особливості та категорія, що могла значно підвищити якість життя, наприклад, прискореними темпами зросли продажі стейків і яєць.
Безперечно, це ознака того, що рівень життя поступово покращується. Зокрема, після того, як корінні жителі отримали безплатне житло, а їхня зарплата значно зросла у порівняні з минулим, вони почали купувати продукти, якими зазвичай могли ласувати лише під час святкувань. Новоприбулі жителі наразі перебували на стадії накопичення коштів для покупки житла, а коли вони матимуть власний дім, ринок неодмінно покаже новий пік продажів.
Чого потребували люди? Часом було достатньо ситної їжі і хороших напоїв, щоб вони були вдячними володарю та йшли за ним аж до смерті.
У цю епоху простий люд легко задовольнити.
– Ваша Високосте, остерігайтеся застуди, – позаду з’явилася Соловейко з тонким пальтом у руках. Вона накинула його на плечі Роланду і, ставши поряд з ним, дістала шматочок сушеної риби. – Про що думаєш?
– Ні про що, – усміхнувся він, одягаючи пальто, – просто раптом захотілося подивитися на свої землі.
– Місто виглядає доволі активним, – Соловейко показала у бік яскраво освітленої площі, – уже вечір, але навколо багато людей, що ще не пішли додому.
– Це тому, що сьогодні вперше ставитимуть нову п’єсу «Світанок», – радісно пояснив Роланд. – Крім того, це перша вистава театральної трупи в місті після кількох місяців перерви, жителі певно не могли дочекатися, коли вони знову зможуть побачити пані Мей і пані Ірен.
Однак потрібно зазначити, що незабаром пані Мей стане пані Мей Ланніс. Роланд справді не очікував, що його головний лицар діятиме так швидко і рішуче та запропонує руку і серце Зірці Заходу. Коли Картер сказав йому про це, він деякий час був приголомшений, перш ніж зміг осягнути ситуацію. Весілля головного лицаря потребувало схвалення володаря, Роланд, ясна річ, не заперечував проти такої щасливої події. Дату весілля цих двох призначали на закінчення Місяців Демонів. Тобто на той день, коли містечко офіційно стане містом.
– Коли я вперше пробралася до містечка, це було богом забуте місце, – зітхнула Соловейко. – Але тепер, навіть стоячи тут, у замку, я відчуваю їхню радість.
– Життя покращуватиметься з кожним днем, – Роланд підняв голову, щоб поглянути на безхмарне нічне небо, і глибоко вдихнув.
Потрібно ще багато чого зробити, наприклад, розширити сферу освіти, створити систему громадської охорони здоров’я, розвивати культуру, заохочувати дітонародження і ще багато чого іншого… Це перетворить західний регіон на стабільні і сильні землі, та закладе основу для об’єднання Сірого Замку.
– А з нами що? – лукаво запитала Соловейко, нахиливши голову.
– Звичайно, це стосується і вас, – Роланд погладив її по голові. – Обіцяю.
Розділ 316. Повторне дослідження кам’яної вежі
Побачивши, що Його Королівська Високість вийшов, Блискавка потягнула Мейсі в куток залу.
– Куу?
Її волосся мало не торкалося підлоги, тож коли вона рухалася, то виглядала як ширяючий привид. Коли Мейсі відкинула білі пасма, що закривали обличчя, стали видними округлі щоки, в роті у неї була ще недожована свиняча відбивна.
– Я знайшла цікаве місце, – прошепотіла Блискавка. – Воно знаходиться у Туманному лісі. Я планую дослідити його завтра. Хочеш піти зі мною?
– Куу-ням, – Мейсі проковтнула їжу і кілька разів кивнула. – Хочу-хочу. Що потрібно підготувати?
– Для пригод потрібен набір із трьох предметів… ні, нам потрібні три речі, якими найчастіше користовуються, – Блискавка виявила, що час від часу говорить ті самі дивні слова, якими користується принц Роланд. – Кремінь, суха їжа і кинджал. Те місце недалеко, тому бери з собою запас їжі на день. Не забивай продуктами всі кишені, як зробила це минулого разу.
– Добре, – Мейсі поплескала себе по грудях і вже збиралася йти, коли Блискавка знову її зупинила.
– Пам’ятай, що це дослідження – наша таємниця. Нікому не говори, – попередила дівчина. – Ми вирушимо завтра рано вранці.
Дивлячись на спину Мейсі, що з нетерпінням наближалася до столу, заповненого їжею, Блискавка надула губи і почала думати про завтрашні плани.
Хоча бомбардування пройшло успішно і виправдало сподівання Його Високості, вона зрозуміла, що її політ не такий плавний, як раніше, ніби щось сковувало рухи. Щоразу, коли Блискавка збільшувала швидкість, то відчувала, ніби за нею женеться демон.
Цю перешкоду породив страх. Вона усвідомлювала, що джерело крилося в тій подорожі до Кам’яної вежі. Побачивши жахливу постать у дверях підвалу, вона втратила спокій і самовладання. Вона просто хотіла втекти з того місця якнайшвидше. Після цього Блискавка почала сумніватися у собі як у дослідниці.
«Страх – не страшний, страшна невідомість. Якщо ти хочеш подолати страх, то спочатку повинна наблизитися до нього».
Блискавка подумки повторила те, чого її навчав батько. Завтра вона може зіткнутися з реальною небезпекою, але дослідники не повинні боятися небезпеки і не повинні відступати. Якщо вона не зможе подолати це, їй буде важко вільно літати в майбутньому.
Це також була причина того, чому Блискавка вирішила діяти нічого не сказавши Його Високості Роланду. Згідно з планом принца, дослідження кам’яної вежі планувалося провести після Місяців Демонів, в експедицію мали відправити загін, що складатиметься з групи солдатів першої армії і команди відьом. Блискавка хвилювалася, що тоді, навіть якщо вона знову прийде до Кам’яної вежі, їй буде важко втілити в реальність ідею «подолати страх» – бо так дівчині доведеться покладатися на сміливість інших для того, щоб наблизитися до небезпечної зони А це вже ніяк не можна буде назвати пригодою.
Пізніше Його Високість може насварити її і деякий час вона не отримуватиме свою порцію морозива, також це примусить сестер Союзу Відьом хвилюватися, але вона все одно налаштувалася йти до кінця.
Як дочка Грома, найбільшого дослідника фіордів, Блискавка не могла змиритися зі своїм боягузтвом.
Однак це рішення не означало, що вона чинитиме необачно. Порівняно з тим, якою непідготовленою вона була кілька місяців тому, тепер у неї є револьвер, подарований Його Високістю, також Блискавка краще розуміла демонів і поряд з нею буде Мейсі.
Особливо останнє… Якщо вони справді зіткнуться з групою демонів у вежі, то навіть, якщо Мейсі не зможе перетворитися на демонічного звіра і відігнати ворогів, вони принаймні можуть втекти.
«Досліднику не потрібна велика армія, щоб збільшити свою сміливість, – подумала вона, – але він може мати кількох надійних товаришів по команді».
Після вечері Блискавка поклала зібрані шматки медового м’яса у тканинний мішок, потім додала зброю, факели і мішечки з водою.
Успішне завершення місії з бомбардування, допомогло їй відновити трохи впевненості, а підбадьорення Його Високості та її дещо зухвала вдача додали Блискавці ще більше сміливості. Як казали ковалі, залізо потрібно кувати поки воно гаряче, тому їй краще відправитися завтра.
Рано вранці вона злетіла на вершину замку, де вже на стіні сиділа Мейсі і чекала її.
– Покажи, що ти взяла.
– Я запакувала все що ти мені сказала куу, – Мейсі повернулася до людської форми і відкрила сумку на своєму поясі, щоб Блискавка могла перевірити.
Цього разу їжі було в половину менше, але принаймні вона взяла з собою кинджал і кремінь.
– Добре цього разу все як треба… Рушаємо, – Блискавка разом з голубом полетіла у бік Туманного лісу.
……
Блискавка багато разів повторювала цю подорож у своїй голові, тому тепер вона може знайти дорогу із заплющеними очима. Сьогодні трохи похмура погода, але це набагато краще ніж темні хмари, які були минулого разу. Кольорові плями на землі повільно рухалися під ними, і що ближче вони наближалися до кам’яної вежі, то сильніше нервувала Блискавка.
– Цікаво, місце, про яке ти згадувала минулої ночі, це орлине гніздо? – запитала Мейсі.
– Ні, воно набагато цікавіше, – похитала головою Блискавка. – Ціль нашого дослідження стародавні руїни. Це Кам’яна вежа, що була побудована понад 400 років тому. Підвал досі цілий, можливо, ми зможемо знайти кілька стародавніх книг, що описують давні події.
– Стародавні книги? – Мейсі дещо розчаровано махала крилами. – Це звучить не так цікаво, як шукати орлині яйця, куу.
– В орлиному гнізді може бути максимум 2-3 яйця які ти з’їси за пару укусів, – впевнено сказала Блискавка. – А якщо ти справді знайдеш стародавню книжку і принесеш її принцу Роланду, він неодмінно нагородить тебе повним кошиком яєць. Будеш ти варити їх, смажити чи готувати на пару – ти зможеш їсти яйця тричі на день протягом тривалого часу.
– Справді? – Мейсі раптом сповнилася енергія. – Тоді швидше летимо шукати стародавні книги! Ку-ку!
Близько полудня вони успішно прибули до місця призначення.
Руїни наполовину зруйнованої кам’яної вежі, вкритої лозою і мохом, досі стояли в лісі, все навколо виглядало так само, як кілька місяців тому, якщо не брати до уваги незначних змін. Блискавка знизила висоту, облетіла навколо Кам’яної вежі й обережно приземлилася, переконавшись, що це безпечно.
– Ми на місці, куу? – крикнув голуб над головою.
– Тс… – Блискавка жестом показала Мейсі мовчати. У тихому лісі голоси двох людей здавалися особливо гучними. – Говори тихіше, поряд можуть бути демони.
– Демони? – Мейсі одразу напружилася.
– Чекай на мене там, – тихо сказала Блискавка, вказуючи на верхню частину зламаної вежі, – а я для початку розвідаю ситуацію.
Коли вона ступала по зів’ялій траві, під ногами чувся легкий шурхіт. Вхід до Кам’яної вежі більше не був закритий рослинами. Блискавка досі бачила ліани, які вона кинджалом зрізала минулого разу. Вона затамувала подих і зайшла до Кам’яної вежі. Знайомим шляхом Блискавка крок за кроком наближалася до входу в підвал. В момент, коли вона побачила перед собою сходи, що тонули в темноті, її серце шалено закалатало.
Страх походить з невідомості. Щоб подолати страх, потрібно наблизитися до невідомого… Блискавка подумки постійно підбадьорювала себе, вона запалила факел і крок за кроком, почала спускатися сходами.
Коли вона дійшла до рогу коридору, то крадькома визирнула – дерев’яні двері були зламані, а демона більше не стояв біля входу в підвал, за дверима залишилася тільки глибока темрява, здавалося, що це величезна паща, готова пожирати людей.
І тут вона почула звук, що долинув із темряви, невиразний, але дуже знайомий.
Блискавка здригнулася, волосся по всьому тілу негайно стало дибки, вона ледве стримала бажання розвернутися і втекти! Зціпивши зуби і придушивши страх, що накочувався на її серце, відьма затулила рота рукою і знову прислухалася.
Цього разу звук був набагато чіткішим, а інтонація була такою самою, як минулого разу.
– Допоможи мені…
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.