Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Звільнити цю відьму. Розділ 313-316.
Розділ 317. «Крижана труна»
Блискавка відчула сироти по всьому тілу.
Вона негайно згадала історії, поширені серед дослідників: про демонів, що виповзали з безодні, про мстивих привидів і немертвих, що затрималися у світі живих. Вони всі були кошмаром для дослідників. Бо навіть якщо вони вже мертві, то могли вбити когось із живих. Ілюзії й обман – їхня основна зброя. Можливо, в цих руїнах сховався подібний монстр?
Хоча Грім сказав, що всі ці історії – вигадки деяких третьосортних дослідників, Блискавка в цей момент все одно почувалася приголомшеною до глибини душі. Хто іще міг би, будучи в облозі демонів, безперервно кричати протягом кількох місяців, не змінюючи ні інтонації, ні частоти?
Тепер вона зіткнулася з дилемою – якщо це справді лиха істота з легенд, що вбила всіх демонів, то Блискавка не зможе уникнути нещастя, якщо ввірветься до її володінь без дозволу. Однак якщо інша сторона досі тримається, тоді, можливо, в руїнах досі були демони. Що їм робити?
Трохи провагавшись, вона вирішила повернутися до Мейсі, щоб обговорити наступний крок.
Почувши короткий опис ситуації, Мейсі підняла голову і сказала:
– Ми можемо загасити факел і потайки зайти всередину, куу, так демони нас не побачать.
– Е, але ми теж їх не побачимо.
– Я можу перетворитися на сову, – голуб потерся об лице Блискавки. – Наскільки не було б темно, це не стане для мене перешкодою, куу.
Очі блискавки спалахнули:
– Це гарна ідея, але… ті лихі істоти з легенд все життя проводять у темряві. У них має бути спосіб, як знайти свою жертву, чи не так? Інакше б вони померли з голоду.
– Хіба ти не говорила, що всі вони вигадані іншими, аби налякати людей?
– Так сказав мій тато, а не я, – поправила Блискавка.
– Одне і теж. В будь-якому випадку, я нікого не чула про безсмертних монстрів, поки жила в Сірому Замку, куу. Якщо вони справді такі жахливі, то не повинні бути лише в такому невеликому місці, як фіорди, правильно? – промені світла раптом з’явилася з Мейсі. Тіло голуба роздулося і перетворилася на сіро-коричневу сову з очима, в яких горіла жадібність. – Я думала, що тебе дуже зацікавлять ці легенди.
Це так, якщо ти справжній дослідник, то ніколи не пропустиш можливості перевірити правдива легенда чи ні. Ба більше, Блискавці потрібно перемогти внутрішнього демона. Якщо вона зараз втече, всі попередні зусилля будуть марними. Блискавка якусь мить вагалася, але вирішила зробити так, як сказала Мейсі.
Але заждіть… Блискавка прийшла сюди тому, що їй потрібно подолати свій страх Але чому Мейсі так зацікавлена в дослідженні руїн? Невже це…
– Ти ж не можеш бути такою нетерплячою через кошик з яйцями правда?
Сова на це кліпнула великими круглими очима і відвернула голову.
……
Знову опинившись перед входом в підвал, Блискавка кілька разів глибоко вдихнула і міцно стиснула у руці револьвер, після чого легкими кроками пішла у глибоку темряву.
Можливо, через те, що на її плечі сиділа Мейсі, вона почувалася набагато спокійнішою, ніж раніше.
Земля під нами була вологою, час від часу вони натикалися на калюжі. Це місце знаходилося внизу і дощова вода, яка потрапляла до вежі, повільно стікала вниз. Хоча в підвалі були підземні дренажні канави, після сотень років вітру і дощу вони давно були забиті.
Мейсі поплескала її крилом по голові, показуючи, що попереду були сходи, які ввели вниз.
Блискавка уповільнила кроки, поступово досліджуючи, де знаходиться край сходів, потім почала обережно спустилася вниз. Завернувши за ріг, вони раптом побачили світло.
М’яке блідо-жовте світло лилося з кінця сходів і падало на підлогу тремтячими і блискучими хвилями.
Уважно придивившись вона зрозуміла, що тремтяча поверхня насправді була стічними водами. По рамі дверей, які частково були занурені у воду, було зрозуміло, що вода там була на рівні колін.
Вона обережно підійшла до місця, де сходи з’єднувалися з водою, і, відірвавши ноги від землі, повільно підпливла до дверей та зазирнула всередину.
Усередині був порожній простір – підвал кам’яної вежі був неймовірно великим, він значно перевищував наземну частину. Вона не побачила жодного запаленого факела, жовте світло виходило від каменів у стінах. Вони приблизно окреслювали контур підвалу, а також дозволяли Блискавці чітко бачити все, що знаходилося в кімнаті.
У центрі приміщення була кам’яна платформа, на якій стояло кілька фігур. Кремезні постаті і панцирі на їхніх спинах вказували, що всі вони – демони. На щастя, вороги не помітили руху біля дверей, натомість вони з піднятими списами і великими щитами оточили синій стовп.
За цей час крики про допомогу ставали все чіткішими і чіткішими, тепер вони ніби дзвеніли у вухах.
– Допоможіть мені, допоможіть…
Блискавка ковтнула. Що їм робити далі?
– Ми…
– Пішли врятуємо її, – прошепотіла Мейсі на вухо Блискавці.
– Ха? – Блискавка злякалася. – Але там кілька демонів… ми не зможемо їх перемогти! – Вона відчула, що долоні, якими вона тримала револьвер, вкрилися потом. – Якби тут була сестра Соловейко, вона перемогла б їх без проблем, але одна я… не можу цього зробити.
– Це демони, про яких ти говорила? – Мейсі нахилила голову і сказала: – Схоже, вони всі мертві, куу.
– Що? Мертві?
Ще до того, як вона закінчила, говорити Мейсі підскочила в повітря і полетіла до платформи в центрі приміщення. Блискавка так злякалася, що на мить завмерла на місці, і навіть забула простягнути руку, щоб зупинити її. Коли Блискавка зреагувала, Мейсі вже підлітала до демона. Юній відьмі не залишалось нічого іншого, як стиснувши зуби, підняти револьвер і намагатися не відставати, пригадуючи інструкції зі стрільби, які давала сестра Соловейко.
Однак сталося дещо дивне, демон, якого двічі клюнула сова, раптом розсипався, як камінь, що піддавався впливу вітру і морозу незліченну кількість років, і перетворився на купку попелу.
Що… сталося? Блискавка наблизилася до Мейсі і здивовано подивилася на трьох інших демонів.
Під жовтим світлом було видно, що їхні тіла вкриті дрібними тріщинами, а між ногами сплетена павутина. Крізь жахливі шоломи було видно, що очі і шкіра побіліли, іншими словами, вони втратили всі ознаки життя. «Он воно що, – подумала вона, – зір сови в темряві кілька разів краще за мій, тому Мейсі говорила так впевнено».
Але перш ніж вона встигла розслабитися, очі Блискавки притягнуло дещо інше.
На високій платформі в оточенні демонів стояв величезний куб здалеку схожий на кам’яний стовп, але подивившись на нього зблизька стало зрозуміло що він прозорий. У кришталевому кубі була жінка одягнена в розкішне вбрання, її очі заплющені, руки розкинуті, а довге розпущене волосся ніби розвивалося на вітрі.
– Це відьма, куу? – Мейсі підлетіла до верхівки кристала і сильно клюнула. Він не зламався, натомість видав різкий чистий звук. – Такий твердий, куу!
– Я не знаю, – пробурмотіла Блискавка.
Вона поклала руку на кристал, по її шкірі пройшовся холодок. Поверхня куба була вкрита густим шаром пилу, що вказувало на те, що жінка в цьому саркофазі була довгий час. Проте вираз її обличчя досі здавався живим. Насуплені і трохи підняті вгору брови показували її здивування, але, що важливіше, вона здавалася тривожною і стурбованою.
– Допоможи мені…
З-за кришталевого кубу знову почувся голос.
Розділ 318. Невідоме
Роланд погладив перо і швидко написав на папері черговий абзац.
До того, як він опинився у цьому світі, він цілими днями сидів перед комп’ютером, створюючи різноманітні креслення. Тоді він думав, що ручкою йому писати доведеться не так вже і часто, але він ніколи не міг подумати, що колись доведеться використовувати такий стародавній засіб для письма як перо.
Поряд лежало два документи, обидва були планами, які він хотів реалізувати наступними.
Перший план – це великомасштабне виробництво сірчаної кислоти. Необхідне обладнання виготовили Анна і Солоя. Замість використання для ємностей свинцю, буде використовуватися міцніша і надійніша металева основа, що з середини буде покрита антикорозійним покриттям. Баки будуть утричі більшими, ніж тестові ємності.
Враховуючи, що на даному етапі немає можливості збирати або очищати відходи виробництва (в основному від згорання сірки і витоку оксидів азоту), Роланд вирішив встановити великомасштабне виробництво у південній частині індустріального парку, подалі від річки Червона Вода і житлових районів. Для підвищення захисту він планував збудувати кам’яну будівлю і високий димохід, щоб підвищити висоту викиду газів.
Оскільки збільшення виробництва сірчаної кислоти значною мірою сприятиме розширенню масштабів виробництва концентрованої азотної кислоти, запуск виробництва є найважливішим завданням на цей момент. Зміст документа полягав в тому, щоб наказати Каймо Страєру вибрати групу учнів, які б спеціалізувалися на масовому виробництві сірчаної кислоти. Також Барову потрібно буде залучити надійних місцевих жителів, які будуть виконувати роль різноробів. Кількість персоналу, що буде необхідною на першому етапі створення хімічного заводу, дорівнюватиме десь 100 особам.
Другий документ говорив про створення громадської системи охорони здоров’я.
Відверто кажучи, Роланд не був знайомим з цим аспектом і нічого не знав про сучасну медицину, але це не завадило йому, керуючись здоровим глуздом, сформулювати простий план який відповідав би поточним потребам.
Перший і найважливіший крок – це сприяння і популяризація науки. Наприклад, розповідати про те, що воду потрібно кип’ятити перед питтям, м’ясо потрібно готувати до повної готовності, про причини хвороби та як із ними боротися, про різницю між паразитами і мікроорганізмом тощо… завдяки тому, що його престиж зростав, не важко примусити людей робити те, що потрібно, але якщо він хоче, щоб люди розуміли, чому вони мають це робити, хтось мусив займатися популяризацією й освітою. Тому якщо сказати про це один раз, на ситуацію це ніяк не вплине, потрібно повторювати 7-8 разів або навіть десятки разів. Все, як з тими гаслами, що висять у полях, якщо постійно їх повторювати, то з часом всі приймуть їх як аксіому.
Другий крок – заохочення народжуваності. У ратуші обмежені кадри, тому створювати окремий відділ для планування сім’ї він не хотів, тож тимчасово включив цей пункт у систему охорони громадського здоров’я. Населення найбільш дефіцитний ресурс у цю епоху, тому найкраще спонукати до народження дітей. Здібність Нани допоможе з вирішенням низки складних проблем, які виникають при пологах. Завдяки її допомозі рівень виживання після пологів може сягнути майже 100%. Крім того, щоб уникнути таких випадків, як відмови від новонароджених дівчаток або народження дітей, але відмова від виховання, він сформував систему субсидій і політику покарання. Наприклад, субсидії на дівчаток будуть трохи вищими ніж на хлопчиків. Субсидії будуть виплачуватися частинами, а на тих, хто покинув малюків чекає штраф і ув’язнення тощо.
Останній крок – урегулювання оплати праці. За винятком лікування безпліддя, лікарня стягуватиме певну плату залежно від того скільки магічної сили витрачатиме Нана. Це не тільки зменшить навантаження на дівчину, а також закладе основи для майбутньої лікарняної системи. Він вже знайшов першого керівника департаменту і ним буде батько Нани, віконт Тігу Пайн.
Третій документ, який зараз писав Роланд, був найскладнішим і найдалекосяжнішим планом – це план розбудови Прикордонного Міста.
Він передбачав розширення Прикордонного Міста і втілення в реальність злиття з фортецею Довга Пісня. Коли прийде цей час, виникне потреба в нових загальних законах, яких будуть дотримуватися жителі двох місць, потрібно буде запровадити судову систему і систему громадської безпеки. Щоб правильно написати цей план, йому доводилося покладатися лише на власні знання, яких явно було недостатньо. Тому Роман спочатку планував зробити чернетку, а потім обговорити і вдосконалити різні деталі з Баровом, керівником ратуші.
Написавши початок, Роланд відчув біль в зап’ястку, тому встав і підійшов до великого вікна.
Погода сьогодні була дуже похмура, сонця не було видно з самого ранку. Вже після обіду небо затягнуло темними хмарами і здавалося що насувається сильний дощ. Злегка прохолодний осінній вітер пронісся над заднім садом замку і почувся шелест оливкового листя.
У цей момент на обрії з’явилася чорна пляма, яка летіла в бік замку.
– Це Блискавка, – позаду почувся голос Соловейка.
– Можливо, вона знову відправилася до Туманного лісу, щоб зібрати гриби, – усміхнувся Роланд.
Зазвичай, коли не було ніяких завдань пов’язаних з розвідкою, Блискавка і Мейсі займалися тим, чим хотіли, тому для них було нормальним не повертатися до замку на обід. За словами цих двох, вони часто знаходили в лісі гнізда з яйцями, мед диких бджіл, також вони ловили дрібних тварин і готували їх на вогні, щоб поїсти. Схоже, всі дослідники з часом перетворюються Бера Ґріллза.
Хоча гриби пташиний поцілунок в основному ростуть на верхівках дерев, Роланд не міг не подумати про історію під назвою «Дівчинка, яка збирає гриби».
– Ваша Високосте, ви… дещо дивно усміхаєтеся.
– Кхм-кхм, Я придумав цікаву історію. Хочеш послухати?
– Так?
Роланд відкашлявся:
– Жила собі маленька дівчинка, яка любила збирати гриби… стривай.
Чорна тінь ставала все більшою і більшою, аж раптом замість того, щоб пролетіти повз замок, вона знизила висоту і полетіла прямо до вікон кабінету. Здивований Роланд протягнув руку, щоб відкрити вікно і Блискавка без перешкод влетіла до кімнати.
– Ва-Ваша Високосте! – схвильовано вигукнула вона щойно приземлилася. – Я знайшла відьму!
– Відьму? – з цікавістю запитав Роланд. – І де?
– У Кам’яній вежі в Туманному лісі, – Блискавка вказала на Мейсі, яка залетіла за нею слідом. – Вона може підтвердити!
– Куу-куу! – кивнула Мейсі.
– Кам’яна вежа? – він нахмурився. – Розкажи мені, що саме сталося.
Вислухавши розповідь Блискавки, Роланд не міг не зітхнути. Ця дівчина була занадто смілива. Вона справді вирушила досліджувати стародавні руїни, де могли бути демони, лише у супроводі голуба. Але що було ще моторошнішим, чи справді в руїнах була запечатана відьма? Звичайно, також існувала ймовірність, що це звичайна людина, яку запечатала відьма…. як би там не було, це неймовірно новина.
– А що з криком про допомогу?
– Він ішов від цього предмету. Я знайшла його на столі, який стояв позаду відьми, – Блискавка дістала з кишені квадратну залізну коробку розміром з долоню.
На перший погляд, це нагадувало маленьке дзеркальце для нанесення макіяжу. Коли Блискавка підняла кришку, вони всі побачили червоний кристал вмонтований всередину. Коли відьма натиснула на гачок біля кристалу, всі почули тривожний жіночий голос.
– Допоможи мені…
Роланд негайно здригнуся. Звук одночасно був далеким і близьким, і звучав справді пронизливо. Якби він почув такий крик про допомогу, що лунає з темного підвалу, то обов’язково розвернувся і без вагань втік.
– У кристалі є магічна сила, – здивовано сказала Соловейко, з’являючись поряд з ними. – Я бачу слабкий вихор магічної сили, схожий на той, що мають відьми.
Що ж, схоже, це магічний диктофон, який безперервно повторює раніше сказані слова, що збільшує ймовірність того, що жінка в тому кубі – відьма.
– Чи багато подібних каменів в підвалі кам’яної вежі?
– Я не придивлялася уважно, але більша частина кімнати була затоплена, – Блискавка похитала головою. – Тоді я думала про те, щоб швидше повернутися і розповісти вам новини.
– Більше не роби нічого такого, особливо не відправляйся у небезпечні місця без дозволу, – Роланд погладив Блискавку по голові, а потім поглянув на Соловейка. – Поклич усіх сестер Союзу Відьом і Залізну Сокиру до мого кабінету. Можливо, дослідження руїн доведеться провести раніше запланованого.
Розділ 319. Осінній сніг
Після того, як всі прибули, Роланд від початку і до кінця розповів їм, що знайшла Блискавка:
– Прозора кришталева труна у підвалі стародавніх руїн. У вологому підвалі не було жодних ознак руйнування, магічний кристал, який продовжував кликати на допомогу, демони, що від дотику перетворюються на пил… Що ви про це думаєте?
– Хочете сказати, що вона може бути відьмою? – Анна подумала вголос: – Якщо вона досі жива, то ми, ймовірно, можемо дізнатися більше про те, що сталося 400 років тому.
– Також може бути, що вона не відьма або не належить до того часу, – Сувій на мить завагалася, – також…
– Також вона може бути не на нашому боці, – додала Листочок.
Ці слова трохи здивували Роланда. Справді, якщо руїни залишилися від церкви, то та жінка, ймовірно, могла бути членом церкви. Судячи з її розкішного одягу, про який говорила Блискавка, це може бути високопоставлена особа. Якби це була звичайна людина, то все нормально, але якщо вона справді відьма, то з нею буде складно впоратися.
Якщо судити з битви між Попелом і Соловейком, а також нападом Безликої, то немає чіткої межі між здібностями, які можна вважати бойовими. Навіть якщо надзвичайна не носить божий камінь відплати, то вона не зможе протистояти відьмі з унікальною здібністю. Якщо на бойову відьму раптово нападе відьма підтримки, то ситуація була б не менш напруженою.
Якщо та жінка матиме лихі наміри, ніхто не може гарантувати, що її здібність не стане загрозою для Союзу Відьом… якщо тільки не розбудити її в межах дії божого каменю відплати.
– Невже ви всі божевільні, щоб всерйоз думати на нашому вона боці чи ні? – Лілі приклала руку до чола. – Як людина, що жила понад 400 років, тому могла дожити до цього дня? Відьми живуть недовго, навіть якщо їхні тіла зміцнені магією. Жодна відьма не прожила довше ста років. Ви забагато думаєте. На мою думку, з тою людиною всередині кришталевої труни станеться те саме, що із демонами, вона перетвориться на пил.
– Коротка тривалість життя відьом пов’язана з так званим демонічним поглинанням, – виправив Роланд. – Тіла відьом, як правило, сильніші, ніж у звичайних людей, тому їхня тривалість життя повинна бути довшою.
– Звичайна людина живе лише 40 чи 50 років, – пирхнула Лілі. – Невже ви думаєте, що всі можуть жити стільки, скільки черепаха?
Середня тривалість життя у 40-50 років зумовлене поганим харчуванням і низькою якістю медицини. Щойно якість життя покращиться тривалість може збільшитися ще на 20 років. Проте у словах Лілі є частинка правди. Роланд подумав, що навіть якщо додати ці додаткові 20 років, все одно залишається величезний розрив між тим, що вийде і 400 роками життя… навіть черепаха стільки не проживе.
– Але вона справді виглядає живою, – вигукнула Блискавка. – Якби ти її побачила то негайно зрозуміло, чому я так говорю. Вона зовсім не схожа на тих мертвих демонів, її шкіра гладка, а губи сповнені крові. Скажи, Мейсі!
– Куу! Блискавка каже правду!
– Добре, не сперечайтеся, – підвелася Венді, обриваючи їхні слова. – Жива вона чи мертва – варто спробувати.
– Ти впевнена? – запитала Сувій, нахмурившись.
– Якщо вона справді церковна відьма, ми можемо просто повісити божий камінь відплати на неї до того, як вона прокинеться. Також у нас є Анна і Соловейко, тому стримати її буде нескладно, – спокійно сказала Венді. – Ключовий момент в тому, що вона може знати про події які сталися понад 400 років тому, вже заради цього варто її врятувати.
Справді збір інформації про демонів дуже важливий для виживання Прикордонного Міста, а інформацію, яку церкву намагається приховати, безумовно, може нашкодити самій церкві. Якщо вони дізнаються більше це, то зможуть взяти на себе ініціативу в майбутніх протистояннях.
Коли Анна і Соловейко погодилися зі словами Венді, навіть якщо Сувій вважала це неправильним, вона більше не висловлювала заперечень, Союз Відьом фактично дійшов до консенсусу.
– Що з першою армією? – Роланд подивився на Залізну Сокиру.
– Максимум можна відправити 50 людей, – відповів той. – Ваша Високосте, ви відправили кілька команд, щоб допомогти ратуші залучати біженців з різних місць. Зараз у місті залишилося понад 500 солдатів. Хоча на голову Тіфіко упав Небесний гнів, проте він все ще може зробити відчайдушний крок і розпочати широкомасштабну атаку на західний регіон, тому в першій армії повинно залишатися достатньо людей, щоб захищатися від можливого нападу зі столиці.
– Зрозумів, – кивнув Роланд.
Кількість у 50 людей справді трохи замала. Якщо їм доведеться зіткнутися з далекобійною атакою, коли демони кидатимуть списи з-за меж поля зору солдатів, вони можуть зазнати серйозної шкоди. Щоб запобігти цьому, крім Блискавки і повітряної розвідки від Мейсі, також незамінною буде здібність Сільва. Ідеальний загін – це наземні війська у супроводі відьом на повітряній кулі. Відьми відповідали б за розвідку і ближній бій, а солдати першої армії використовували б рушниці, щоб атакувати здалеку.
Але в такому випадку відьми Сонного острова також будуть знати про існування Сплячої в руїнах. Подумавши, Роланд вирішив все-таки взяти з собою Сільву. Зрештою важливо забезпечити власну безпеку під час місії з порятунку.
У момент, коли Роланд збирався скласти план порятунку, Таємничий Місяць прошепотіла:
– О небо… що відбувається?
Всі простежили за її поглядом і подивилася у вікно, після чого приголомшено завмерли.
Роланд з недовірою відчинив вікно і побачив, що похмуре небо в якийсь момент наповнилося білими пластівцями. Вони були великими, але не видавали жодного звуку. Він простягнув руку і впіймав жменю білих пластівців, на долоні відчувався холод.
Ішов сніг.
Це ненормально… Наскільки він знав, сніг у західному регіоні йшов лише узимку, але зараз була не зима!
В останній місяць осені також іде сніг? Роланд поглянув на Залізну Сокиру, той із серйозним обличчям повільно сказав:
– Я жив у Прикордонному Місті сім чи вісім років і ніколи не стикався з такою ситуацією.
Коли починає іти сніг, це означає, що настають Місяці Демонів, сонце ховається за густими хмарами аж поки не прийде час йому знову яскраво засяяти. Протягом цього періоду весь західний регіон стикається з загрозою демонічних звірів. Не кажучи вже про першу армію, навіть перевезення відьом на повітряній кулі може стати небезпечним. У цей час Туманний ліс переповнений демонічними звірами, тому залишати міську стіну без захисту надзвичайно ризиковано.
Роланду довелося відкласти план порятунку до того часу, коли небо проясниться.
У глибині душі він сподівався, що ранній сніг це, мабуть, просто випадковість і скоро закінчиться. Все-таки температура досі була на осінньому рівні і не сильно знизилася.
Однак через три дні місто було вкрите снігом, а гори і ліс вдалині були вкриті шаром білої марлі. Майбутні покоління точно б вважали цей краєвид рідкісною красою, але Роланд не мав наміру насолоджуватися пейзажем.
Хоча снігопад сильно ослабнув, з неба продовжували падати поодинокі сніжинки, а перша армія увійшла у стан повної бойової готовності. На новозбудованій міській стіні щодня проходили регулярні патрулі, біля підніжжя стіни поставили тимчасовий табір, щоб солдати могли швидко вступити в бій. Температура знижувалася з кожним днем, примусивши Роланда змінити легке пальто на тепле пальто з підкладкою.
На четвертий день з нової міської стіни прийшла новина, від якої у Роланда стиснулося серце.
Демонічні звірі напали на західну ділянку міської стіни.
Місяці Демонів почалися більш ніж на місяць раніше.
Розділ 320. «Сонні чари»
Фіорди, Сонний острів.
– Я не очікувала, що першим клієнтом «Сонних чар» станеш ти, – усміхнулася Тіллі і протягнула чашку гарячого рибного супу. – Дякую за допомогу з дослідженням руїн на Тіньових островах.
– Будь ласка, – Грім прийняв рибний суп. – Стосовно тієї частини моря Тіней, то навіть якщо мені за це не будуть платити, я готовий навідуватися туди неодноразово. Чесно кажучи, без допомоги ваших відьом досліджувати море на схід від Тіньових островів було б дуже небезпечно. – Він зробив ковток рибного супу і, не втримавшись, видихнув: – А… юшка з чорнохвостої риби справді дуже смачна.
У фіордах не були популярними ні чорний чай, ні темний ель. Тут звикли їсти в середині літа миску холодного рибного холодцю, а коли ставало холодніше – пили миску гарячого рибного супу. Різноманітні види риби відрізнялися на смак залежно від того, як їх приготували. Ці звичаї Тіллі зрозуміла поступово після того, як прибула на Сонний острів.
– То ти не міг дочекатися, щоб прийти до «Сонних чар»?
– Якщо бути точнішим, я не міг дочекатися, щоб вирушити в наступну експедицію, – зі щирою усмішкою сказав Грім. – Краєвид, який я бачив через далекогляд у руїнах, мене приголомшив – що там, на тій землі? Чому в тих скелях знаходиться кам’яна брама? Я б хотів полетіти туди і подивитися.
– Он як… – Тіллі налила і собі чашку рибного супу. – Ти вже маєш знати, що я планую особисто поїхати до Прикордонного Міста. Я не тільки планую поговорити з володарем того міста і Союзом Співпраці, але також планую більше дізнатися про Місяці Демонів у західному регіоні. Ти… не хочеш відправитися з нами і подивитися?
Грім якусь мить мовчав, а потім із широкою усмішкою сказав:
– Ще ні. Їй там добре живеться, тож все гаразд… Зрештою, дослідження завжди має ризик, що станеться нещасний випадок. Я вже втратив її маму, і не хочу втрачати її. Коли прийде час, я прошу вас…
– Я зроблю, – кивнула Тіллі. – Зрештою вона теж одна з нас, – сказала п’ята принцеса з легкою усмішкою. – Але справа це справа. Хоча ти нам немало допоміг, але ціна за найм відьом відповідає даним у таблиці.
– Звісно, справа це справа. Така традиція фіордів, – Грім залпом випив рибний суп і голосно засміявся.
……
– Отже, кого він найняв? – побачивши, як Грім вийшов з маєтку, Попіл зайшла до кабінету і, схрестивши ноги, сіла біля Тіллі.
– «Магічний слуга» Моллі, «Двері» Орбіта і «Маріонетка» Тінь. – Тіллі розгорнула контракт і продовжила: – Загалом оплата була встановлена на рівні 4800 золотих драконів. Щедра плата, чи не так?
– Чотири тисячі… – у Попіл відвисла щелепа. – Звідки у нього стільки грошей?
– Не забувай, що Грім – найвідоміший дослідник у фіордах, – з усмішкою сказала п’ята принцеса. – Чи це відкриття нових маршрутів, чи пошук скарбів у різних місцях – все це приносить йому чималенькі гроші. Саме завдяки цьому він знову і знову може набирати великі групи досвідчених моряків, щоб досліджувати таємничі та небезпечні території. Але з відьмами ризики, на які він ітиме, будуть значно меншими, тож він використав ці гроші, щоб компенсувати ризики. З давніх часів і до сьогодення – це розумне вкладення.
– Але чи це справді добре? – Попіл вагалася. – Створення подібної організації дійсно принесе величезні багатства Сонному острову, але це також розкриє здібності відьом. Якщо це дійде до вух церкви…
«Сонні чари» – це нова гільдія, яку створила Тіллі. Тут дослідники з фіордських островів можуть найняти відьом з відповідними здібностями, щоб допомогти з завершення експедицій. Звичайно, крім основного напрямку, організація відьом також надаватиме багато інших послух, таких як, ремонт пошкоджених предметів, створення вишуканих творів мистецтва, швидке зведення будинків, вирощування квітів, знищення комах і тому подібне. Поки вони не використовують здібності відьом для злих вчинків, люди зможуть прийняти «Сонні чари».
Звичайно, передумовою всього цього було розкриття своїх здібностей.
Тіллі взяла Попіл за руку:
– Хіба я не говорила тобі, що мене не цікавлять золоті дракони, проте я сподіваюся, що через цю гільдію більше людей зможуть зрозуміти Сонний острів і встановити з нами тісні стосунки. У Грома є приказка, з якою я згодна: страх походить від невідомого. Це ж стосується і відьом. Страх, який жителі фіордів і чотирьох королівств відчувають перед нами, проростає з наклепу церкви і їхнього власного невігластва.
– Я не можу примусити їх проявляти ініціативу для того, щоб спілкуватися і розуміти відьом, – вела далі Тіллі, – тому ми можемо лише говорити про себе, таким чином показуючи їм, що відьми не посіпаки Диявола, а наші сили не є непередбачуваними, ми пробуджуємося з людей і наша суть досі залишилася людською. Коли ми краще дізнаємося одне про одного, то цього страху більше не буде. – Вона зробила пауза, а потім продовжила: – Що стосується церковників, то їх ніколи не хвилювало, на що ми здатні. Вони просто посилали по відьом армію суду, а іноді це була армія божої кари. Жодна здібність не матиме великого значення перед божим каменем відплати.
– Сподіваюся, ти маєш рацію, – тихо сказала Попіл. – Я вмію лише битися і вбивати, тому в цьому не зможу допомогти.
– Ти мені вже допомагаєш, – усміхнулася Тіллі. – Якщо ми хочемо розвивати Сонний острів, то найважливіше – створити зв’язок з островами фіордів. Розуміння одне одного – це процес. Мої дії спрямовані на максимальне скорочення цього процесу. Крім того, гільдія також може зіграти особливу роль, – Тіллі лукаво усміхнулася, – тобто, знайти нове застосування деяким, здавалося б, непотрібним здібностям. Так небойові відьми не будуть відчувати розчарування або думати, що від їхніх здібностей мало користі.
Від її слів Попіл засміялася:
– У твоїх дій завжди є стільки причин, що, коли ти відкриваєш шар за шаром, іншим людям важко не прийняти їх.
– Це тому, що я говорю правильні речі, – надула губи Тіллі. – Змінимо тему. Мейсі досі не повернулася на Сонний острів. Невже щось сталося?
– Можливо, її щось затримало, – Попіл на мить задумалася, – або…
– Що?
– Вона не хоче повертатися, – знизила плечима Попіл. – Якщо порівнювати з фіордами, то умови життя там набагато кращі. Я говорила тобі не посилати туди відьом. Що ми будемо робити, якщо Лотос і Мед не захочуть повертатися?
– Тоді ми відправимося туди, – сказали Тіллі.
– О, тоді я піду готуватися… що? – приголомшена, Попіл на мить завмерла, а потім оговталася: – М-ми відправимося туди?
П’ята принцеса скривила губи:
– Хіба ми не домовилися, що допоможемо йому боротися з демонічними звірами й одночасно повернемо відправлених відьом назад? Без Лотос люди, що у наступному році переселяться до затоки Півмісяця, не матимуть будинків для проживання.
– Але ж до зими залишилося більше місяця, тому нам не потрібно відправлятися прямо зараз, правда?
– Ми проведемо немало часу в дорозі. Якщо Прикордонне Місто справді зіткнулося з проблемами, приїхавши якнайшвидше ми зможемо допомогти відьмам Союзу Співпраці. І… – вона підморгнула Попіл, – я хочу на власні очі побачити, на яку людину перетворився мій огидний старший брат.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.