Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
Звільнити цю відьму. Розділ 341-344
Розділ 345. Події минулого. Частина 2
Величезні зміни викликали в Агати збентеження. Вона не хотіла вірити в те, що їй говорили, але ці розповіді звучали дуже реально, якщо відьма не пережила цього особисто, то якби вони могли уявити собі такий жалюгідний досвід?
Якби це була Агата, вона б ніколи не уявляла, що могла бути поневоленою чи щоб на неї полювали.
Навіть смертні з найнижчим статусом у Святому Місті вважалися людьми, а не тваринами.
Вона почувалася надзвичайно виснаженою. Схоже, Венді помітила стан Агати і принесла їй склянку теплого молока:
– Випий, тобі стане легше.
Хоча ця каштановолоса жінка не мала такої сили і влади, як свята воїтелька, вона все-таки зігріла її, полум’я цієї відьми було теплим, як вода… Агата випила молоко, і солодкість, якої вона давно не куштувала, потекла прямо в шлунок, дозволивши трохи відновити сили. Після короткого відпочинку розмова продовжилася.
Попри те, що вона не розуміла, чому ці відьми остерігаються її, але якщо Агата хоче, щоб з неї зняли браслет з божим каменем відплати, то спочатку потрібно завоювати їхню довіру.
Що стосується того, наскільки правдиві розповіді принца і Венді, вона повинна підтвердити все сказане на власні очі.
Поки вона не побачить ту вузьку смугу, що називалася Дикими Землями, на власні очі, то не буде вірити, що Федерація безслідно зникла, ніби її ніколи не існувало.
– Як я вже говорила раніше, мене звати Агата, я входила до Спілки дослідження таємниць Такіли. На п’ятому році Битви Божої Волі Такіла, як останнє Святе Місто, не змогло вистояти і було знищене. Більшість людей пішли у вигнання, а я попрямувала до Туманного лісу, щоб забрати деякі залишені там речі.
– Зажди… відьми боролися з демонами? – запитав принц.
Агата нахмурилася:
– Хто, як не ми? Чи ти думав, що ми будемо покладатися на звичайних людей, таких як ти?
– Ти відьма церкви?
– Я ніколи не чула ні про яку церкву, – нетерпляче сказала Агата. – Такіла… ні, всі Святі Міста були засновані відьмами, у них жили десяти тисяч осіб, крім відьом, там також були звичайні люди, як ти. Вони відповідали за народження і догляд за дітьми до того часу, поки ті не пробудяться, після чого їх передавали спеціальному органу для виховання і навчання. Звісно, відьми, які вмили битися, приєднувалися до Федерації, щоб протистояти демонам.
Принц задумався на мить, потім дістав книгу і передав їй:
– Ти розумієш, що тут написано?
Агата перегорнула сторінку-другу, швидко пробігшись по рядках:
– Це… щоденник відьми.
– Відьми користувалися таким письмом? – запитала відьма зі світло-сивим волоссям.
– Цю систему письма створила Федерація для того, щоб відділити від письма, яким користувалися звичайні люди. Так вони не могли брати участь у справах, що відбувалися на вищому рівні. Хоча я не думаю, що це була гарна ідея.
– Як це робилося? – з цікавістю запитала відьма. – Якщо це інша система письма, звичайні люди також могли вивчити й освоїти її, правильно?
– Для того, щоб прочитати текст, потрібна магічна сила, – пояснила Агата. – Це нескладно. Раз ти відьма, я можу навчити тебе.
– Письмо – це інструмент спілкування. Що система письма популярніша, то краще. Рішення Федерації справді було безглуздим, – прокоментував принц. – Виключення звичайних людей еквівалентно значному скороченню доступної вам робочої сили. По суті, після навчання звичайні люди можуть займатися великим переліком робіт, за винятком того, що вони не можуть використовувати магічної сили, вони нічим не гірші за відьом.
Навіть якщо його думки збігалися з її власними, Агата не звикла до того, що смертний робить нахабні зауваження щодо рішень Федерації. Вона могла прийняти співпрацю зі звичайними людьми, але їй не подобалося, коли смерті сміли вказувати на щось пальцем.
Вона почала трохи сумувати за Крафтом.
Навіть капітан охоронців її сім’ї був ввічливішим за так званого принца.
– Мене звати Сувій, пані Агато. – Інша відьма, яка виглядала досить зрілою, раптом запитала: – Ви чули про ім’я Акаліс?
Руки Агати затремтіли:
– Де ти чула це ім’я? Хіба ви не говорили, що вся інформація про події чотириста п’ятдесят років тому, втрачена?
– Одного разу я знайшла стародавню книгу в руїнах у східному лісі Сірого Замку, – сказала Сувій. – Це та сама книга, яку ви зараз тримаєте в руках. Її ім’я згадується на останній сторінці, де зроблений запис письмом звичайних людей.
Агата швидко перегорнула на останню сторінку. Прочитавши нашкрябані рядки нотаток, вона зітхнула і довго мовчала. Жінка, яка високо піднімала довгий меч, викликавши тисячі променів світла, знову повстала в її пам’яті. Цього разу це була тінь, охоплена золотим світлом. Потроху цей спогад згас і відступив у глибини пам’яті.
Через деякий час вона повільно сказала:
– Акаліс – королева міста Падучої Зорі й одна з трьох владарок Федерації. Вона була надзвичайною високого рівня або так званою вищою надзвичайною. Навіть серед благословенних федерації вона була найсильнішою.
– Вища… надзвичайна? – відьми зашепотілися.
– Оскільки ці знання втрачено, це нормально, що ви не знаєте, – глибоким голосом сказала Агата. – Здібність відьми постійно зростає від моменту пробудження і зміцнюється, коли досягає повноліття. Але на цьому розвиток здібності не закінчується, через власне розуміння, відчуття і тренування дуже невелика кількість щасливиць може зробити крок далі й отриманий неймовірний розвиток здібностей… Ми назвали це пробудженням високого рівня. Немає верхньої межі для цього виду пробудження і немає жорсткого розподілу зростання, але очевидні зміни можна спостерігати у самій магічній силі.
– Е, це еволюція здібності, правильно? – сказав принц, потираючи потилицю. – Загалом у Союзі уже є чотири відьми, чиї здібності еволюціонували.
Від цих слів Агата мало не задихнулася:
– Чо-чотири? Скільки відьом у Союзі?
Принц порахував на пальцях і сказав:
– Більше десяти.
– Якщо ти нічого не знаєш, то не говори дурниць! – Агата була дещо роздратованою. – Чотири відьми з більш ніж десяти змогли досягнути пробудження високого рівня? Ти уявлення не маєш, що це таке. Не порівнюй це зі зміцненням і розгалуженням здібності при досягненні повноліття. Це не одне і те ж! Ті, хто можуть досягнути пробудження високого рівня, улюбленці Бога, для цього потрібно докласти немало зусиль!
Принц з трохи безпорадним виглядом махнув рукою.
– Анно.
«Яка красива і спокійна дівчина», – подумки прокоментувала Агата, спостерігаючи за відьмою, що підійшла до ліжка. Навіть серед відьом її зовнішність була видатною. Блакитні очі нагадували воду крижаного озера, в якому відбивався місяць, настільки чітко Агато могла побачити власне відображення. Але ця дівчина дуже юна, мабуть, нещодавно досягнула повноліття. Вона не мала достатньо знань, чуття і розуміння. Агата досягнула пробудження високого рівня у двадцять шість років. У той час вона вважалася видатним генієм федерації. Агата знала наскільки важко досягнути розвитку здібності, оскільки сама пройшла через це.
«Можливо, вони вважають її розгалужену здібність, отриману при досягненні повноліття, за пробудження високого рівня», – подумала Агата.
На долоні Анни з’явилася куля помаранчевого полум’я.
– Вогняні здібності – це дуже поширений тип виклику. Рівень майстерності можна визначити за максимальною температурою і швидкістю нагрівання. Ті, хто можуть атакувати вогнем, вважаються бойовими відьмами, – швидко прокоментувала Агата.
Щойно вона закінчила говорити, полум’я миттєво потьмяніло і перетворилося на пучок зеленого вогню, який повільно змінив колір з темно-зеленого на світло-зелений. Здавалося, що зелене полум’я поглинало все світло навколо, щоб підживлювати себе.
– Це її зміцнена здібність, яку вона отримала після досягнення повноліття, а далі – найважливіша її здібність, – пояснив принц.
Зміцнена? Ні… як це могло бути зміцненням? Досягнення повноліття лише зробило б її полум’я яскравішим і гарячішим. Агата здивовано розтулила рот. Ба більше, що це за найважливіша здібність?
Незабаром Агата побачила дещо дивовижне – зелене полум’я зникло і на його місці з’явився чорний квадрат. Він зовсім не нагадував полум’я, а був більше схожим на матовий металевий куб з гладкими плоскими стінками і гострими краями. Куб спокійно зависнув над рукою відьми.
Розділ 346. Події минулого. Частина 3
– Ну… це вважається пробудженням високого рівня? – запитав принц.
Агата якусь мить не знала, що сказати. В її голові була лише одна думка – як це сталося?
Святе Місто – забуте, а Федерація – знищена. Ясна річ, що без спеціального навчання і керівництва здібності відьом повинні були значно знизитися. Але що вона зараз бачить? Здібність відьми, яка щойно досягнула повноліття, уже двічі змогла розвинутися. Це не можна було назвати чистою удачею. Зрештою, навіть у федерації, де зібралися видатні таланти і генії, такі відьми були рідкістю.
Крім того, якщо вона правильно почула, було ще троє таких, як Анна?
Агата просто дивилася на сивоволосого чоловіка, їй знадобився якийсь час, щоб прийти до тями.
– Це… це можна вважати пробудженням високого рівня, але в мене магічного каменю вимірювання, тому я не можу перевірити наскільки змінилася її здібність, – вона зробила паузу. У горлі пересохло. – Я б хотіла запитати, через що пройшла пані Анна, коли досягнула пробудження високого рівня? Здається, вона зовсім недавно досягнула повноліття. Чи сталися ці події з різницею в один-два роки?
Закінчивши говорити, Агата зрозуміла, що несвідомо використала ввічливе звертання. Силу і статус відьми неможливо було успадкувати. Навіть якщо зібрати разом велику кількість звичайних людей, не було жодної гарантії, що народиться могутня відьма. Тому рівень визначався на основі здібностей, а не походження. З нинішніми здібностями Анна вже була достойна увійти у вище керівництво Федерації. Якщо порівнювати з Агатою, то юна відьма принаймні була на одному рівні, якщо не на вищому.
Будь-яка пробуджена високого рівня була гідна поваги.
– Першого разу моя магічна сила була майже вичерпана під час битви з демонічними звірами. А другий раз стався, гадаю, завдяки знанням.
– Знанням… – Агата була приголомшена. – Яким знанням?
– Кхем-кхем, про це ми можемо поговорити пізніше, – сказав принц. – А зараз повернемося до теми, про яку ми говорили раніше. Що саме означають слова «дослід Акаліс з армією божої кари»?
«Якщо це не брехня, ці знання повинні містити в собі щось надзвичайне, завдяки чому Анна змогла пробудити нові здібності через прозріння. Це нормально, що він не хоче вдаватися в деталі до того, як зможе довіряти мені». Однак Агата не могла не відчувати захвату. Збільшення шансів на розвиток здібностей було надзвичайно важливим для відьом. Якби вона змогла зрозуміти принцип, то відродити Федерацію було б неважко.
Однак звідки він узяв ці знання? Ці землі були відсталими. Як купка селян змогла зрозуміти таємниці магії? Агата була збентежена щодо цього. Наскільки змінився світ більш ніж через чотириста років?
Вона тимчасово відклала ці складні запитання.
– Акаліс була надзвичайно могутньою. Одягнувши божий камінь відплати, вона могла легко протистояти кільком володарям пекла. Однак надзвичайних було надто мало. Іншими словами… ми програли в різноманітності здібностей.
– Різноманітності?
– Саме так. До того, як вона прокинеться, ніхто не знає, якими здібностями може володіти відьма. Але, згідно зі статистикою Федерації, лише 10% відьом були придатними для бою – таке співвідношення також стосувалося і надзвичайних відьом. Не було точної цифри скільки з тих бойових відьом могли досягнути розвитку здібностей. Одного разу Федерація стикнулася з неприємною ситуацією, коли протягом 50 років, жодна відьма не змогла розвинути здібність. Тому бойові здібності відьом були дуже нерівномірними.
– Отже, не було жодних гарантій, що серед людей пробудиться відьма, здібність пробудженої відьми не обов’язково буде бойовою, а бойовий досвід необов’язково веде до розвитку здібностей. Це ти хочеш сказати? – сказав принц, торкнувшись рукою до підборіддя.
– Приблизно так, – зітхнула Агата. – Тому ми сформували гвардію зі смертних, щоб компенсувати нестачу відьом, але… звичайні люди не можуть перемогти демонів. Навіть якщо вони носили божий камінь відплати, смерті були далекими, щоб протистояти могутнім лютим демонам. У такій несприятливій ситуації Акаліс наказала Спілці дослідження таємниць розпочати експерименти над воїнами, що вони могли вийти за обмеження людського тіла. І, судячи з надряпаного тут тексту, вона, здається, досягла успіху…
– Здається? – з цікавістю запитав принц. – Хіба ти не говорила, що входила до Спілки дослідження таємниць?
– Це так, але після того, як був отриманий цей наказ, я покинула Спілку дослідження таємниць Такіли і побудувала власну дослідницьку вежу в Туманному лісі. – Агата прикусила губу, вона трохи вагалася, але продовжила: – Вони швидко знайшли напрямок і використали силу божого каменя відплати, щоб примусово поєднати відьом і смертних. Але… для цього процесу потрібне було життя відьми. Я не змогла прийняти цей підхід. Спілка, на мою думку, мала зосередитися на використанні божого каменю, а не розглядати відьом як витратний матеріал. Натая мала рацію, це лише призведе до загибелі відьом.
Принц виглядав дещо шокованим:
– Використовувати відьом як витратний матеріал?
– Акаліс прийняла це рішення, бо не мала іншого вибору. Тоді Такіла була в небезпеці, – побачивши приголомшення і співчуття на обличчі принца, Агаті чомусь стало трохи легше на серці. – Але тепер, коли Федерація зникла, цей підхід розвіявся як дим. І, мабуть, він ніколи більше не з’явиться.
Закінчивши говорити, вона опустила голову і гортала сторінки книги. «Перетнути гори і річки…» Які знайомі слова. Але де всі ті люди зараз? Як вона одна може змінити порядок?
– Однак армія божої кари досі існує.
Від цих слів пальці Агати завмерли. Вона з недовірою поглянула на принца.
– Що ти… щойно сказав?
– Я не знаю, чи це збіг, – повільно сказав він, наче обдумуючи слова. – Церква… організація, про яку ти нічого не чула. Вона заснувала два міста на плато і біля плато в Непрохідних горах. Обидва міста назвали Святими. Саме вони розпочали полювання відьом. Ба більше, вони збирають сиріт і безпритульних дівчат і забирають їх до монастиря у Святому Місті. Венді втекла звідти.
– Церква має власну армію і територію. Наймогутніші її воїни – це армія божої кари. Вони – монстри без краплі інтелекту і можуть порівнятися силами з надзвичайними відьмами. І їх зовсім немало. Ба більше, у церкви може бути група сильних відьом, саме тому я вирішив тимчасово заблокувати твою здібність. – Принц розвів руками і додав: – До того, як ти нам це розповіла… ми думали, що це саме церква звела у пустці Святе місто Такіла і боролося з демонами. А ще, що древні руїни також залишені церковниками.
Агата відкрила рот, але не змогла вимовити жодного слова. Як так вийшло, що організація смертних, фактично забрала найважливіші таємниці Федерації, розпочала полювання на відьом і створила армію божої кари для того, щоб зміцнити своє правління? Вона раптом відчула колючий головний біль. Армія божої кари не зникла, а потрапила в руки організації, що ненавиділа відьом! Що накоїли ті люди з Федерації?
Схоже, помітивши її втому і дискомфорт, Венді м’яко штовхнула Агату на ліжко і тихо сказала:
– Закінчимо на сьогодні. Добре тобі відпочити. Не хвилюйся, ми дізнаємося причину.
Потім Агата відчула, як браслет зник зі щиколотки – Анна зняла божий камінь відплати. Відьми одна за одною виходили з кімнати, останнім був сивий принц.
Коли за ним зачинялися двері, Агата почула спокійні і впевнені слова.
– В одному ти помиляєшся – смертні можуть перемогти демонів.
Розділ 347. Сумніви
……
– Як вона? – Роланд відклав перо і поглянув на Соловейка, що тихо з’явилася в кабінеті.
– Вона заснула. Перед цим з’їла миску пшеничної каші, апетит був досить добрим, – Соловейка підійшла до столу і сіла на своє звичне місце. – Тепер Сільва стежить за нею.
– Що ж, добре.
– Ти віриш тому, що вона розповіла? – запитала Соловейко.
– Хай там що, тепер божий камінь відплати знято. Коли я завтра знову ставитиму їй запитання, ти зрозумієш бреше вона чи ні, але… – Роланд на мить замовк. – Я думаю, що більшість зі сказаного, правда.
– Чому? – з цікавістю запитала Соловейко.
– Ти помітила, що людина, яка жила понад чотириста років тому, використовує ту саму мову і письмо, що і ми? – Принц підпер підборіддя і продовжив: – Якщо подумати, то ці території розділені Непрохідними горами, а тому така ситуація майже неможлива – за винятком випадку, коли ці дві території мали дуже тісний зв’язок й однакове походження.
– Але вона називає чотири королівства Дикими Землями.
– У цьому і суть… Я не знаю, що відбувалося тут понад чотириста років тому. Можливо, це були лише розрізнені села і кілька злочинців, яких заслали сюди відьми. В історії королівства також записано, що вік заснування великих міст, як правило, знаходиться десь між 200 і 300 роками, й астрологи з’явилися десь у той же час, – з великою цікавістю сказав він. – Мене завжди дивувало, чому астрологів, які взагалі не мають досягнень і результатів досліджень, називають «мудрецями» на рівні з алхіміками. Але тепер я здогадуюся в чому справа – Федерація спонукала людей, що вижили, втекти з загарбаної території, і вони принесли сюди мову і цивілізацію. Ці люди змішалися з місцевим населенням і допомогли йому встановити політичну владу, збудувати фортеці і міста.
– Говориш так, ніби бачив це на власні очі, – усміхнулася Соловейко і похитала головою.
– Тільки таким чином можна пояснити, чому ми говоримо тою самою мовою, що і вона, – серйозно сказав Роланд. – Бо і ми, і вона маємо одне походження. А за останні чотириста років відбудови цивілізації не було можливості досягнути якогось розвитку.
– Гаразд, – погодилася Соловейко, розводячи руками. – У будь-якому разі ми дізнаємося відповідь завтра. І якщо твоя здогадка неправильна… тоді ти влаштуєш для мене ще один розкішний обід.
Так званий розкішний обід насправді був поєднанням кукурудзяного супу, смажених курячих ніжок і пирога з морозивом. Кухня готувала його лише раз на тиждень.
– А якщо ти помиляєшся?
– Ти можеш отримати, що забажаєш, – сказала Соловейко, нахиливши голову і наполовину прикривши очі.
Її щока і гладка шия утворювали ідеальний вигин, який виглядав особливо чарівним. Недарма казали, що будь-який рух красивої людини буде спокусливим. Роланд нарешті переконався у правдивості цих слів.
– Я запам’ятаю це, – він двічі кашлянув і знову звернув увагу на папери.
Оскільки Агата щойно прокинулася, Роланд не міг примусити її точно і ретельно відповідати на всі запитання. В основному він стежив за плином її розповіді і ставив запитання відповідно до цього, тому отримана інформація була дуже заплутаною. Тож зараз Роланд займався тим, що вивчав отриману зі слів Агати інформацію і намагався знайти ключові моменти для подальшого розуміння ситуації.
Жодних сумнівів, найактуальнішою проблемою були демони.
Чому почалася війна з демонами і чому вони припинили свої дії зараз? Ця інформація була важливою для Прикордонного Міста. Жодна війна не починалася без причини, а дії демонів не нагадували вторгнення заради отримання ресурсів і розширення території. Вони не захопили пустку і не грабували людей. Вони діяли так, ніби основною метою була різня.
Роланд також помітив, що Агата назвала термін «Битва Божої Волі». Чи могло бути так, що обидві сторони вели війну не на життя, а на смерть через вказівку бога? Але в той час не було навіть тіні церкви, а тому, природно, не існувало єдиного бога, про якого говорило вчення. Без пояснення цього терміну, він не міг почуватися спокійним.
Також йому потрібно якнайшвидше дізнатися про їжу, житло і транспорт цивілізації Святого Міста – тобто, дізнатися, якою була їхня економічна основа. Ці деталі допоможуть йому визначати рівень розвитку тодішньої цивілізації, а заодно й оцінити силу демонів.
Стосовно Федерації, то Роланд не надто про це думав. Кількість бойових відьом була невеликою, а нестабільність їхніх здібностей вказувала на те, що бойові можливості цієї організації були не надто високими. Історичний досвід неодноразово показував, що до утворення розриву між поколіннями, всеохопна війна велася лише на виснаження. А невелика кількість високоточної зброї не могла вирівняти загальну несприятливу ситуацію.
Друге важливе питання – магічні камені.
За словами Тіллі, магічні властивості каменю могли значною мірою компенсувати слабкість нестабільних здібностей, дозволяючи відьмам застосувати здібності, якими вони не володіли. Тобто, навіть відьми підтримки могли вийти на поле бою – хоча в очах Роланда це було ніби перед конем поставили віз. Він би швидше дав бойовим відьмам здібності відьом підтримки і доручив їм займатися виробничою роботою.
Однак дивним було те, що Федерація з великою кількістю відьом не використала цей метод для боротьби з демонами, а вибрала створення армії божої кари, це просто виходило за межі розуміння Роланда. Можливо, магічні камені мали якісь недоліки або їхнє виготовлення було надзвичайно складним?
На щастя, Агата входила до Спілки дослідження таємниць. Ця організація схожа на нинішню гільдію алхіміків, Спілка зібрала групу надзвичайно талановитих відьом, що спеціалізувалися на дослідження магічних каменів і магічної сили. Роланд туманно відчував, що в цьому закладений великий потенціал, який можна використати.
Останнє питання – церква.
Цю колонку Роланд обвів колом. Ясна річ, що від Агати він не зможе отримати відповіді ні стосовно створення, ні стосовно розвитку цієї організації. З розрізненої інформації можна зробити висновок, що церква була заснована після поразки відьом. Вони отримали таємниці Федерації, приховали всю інформацію про відьом і видали їх за посіпак демонів. Якщо вважати жителів чотирьох королівств за нащадків корінних народів, то справжнім чужинцем була церква. Крім того, раз самі корінні жителі не мали власної цивілізації, їх було легко обманути сфабрикованою історією і пророцтвами.
«Відьми колись пригнічували звичайних людей, то чи може бути так, що саме з цією причини біженці, які змогли вижити, почали сприймати їх за ворогів і влаштували на них полювання в цій частині континенту? – Роланд нахмурився. – Звучить розумно, але… щось не так».
Федерація мала багато святих воїтельок, надзвичайних і навіть вищих надзвичайних… Навіть якщо церква заволоділа божим каменем відплати, то навряд чи змогла б перемогти такого супротивника, правильно?
Для того, щоб повністю знищити когось могутнішого за себе, ти не можеш покладатися лише на ненависть. Очевидно, що в цьому питанні бракувало ключової інформації.
– Здається, ти не дуже подобаєшся тій відьмі, – раптом сказала Соловейко.
– Вона все-таки жила у світі, де відьми були вищими за всіх інших, – засміявся Роланд. – В її очах я, мабуть, нічим не відрізняюся від придорожнього бур’яну.
– Ти не ненавидиш її?
– Чому б я це робив? Вона всього лише бідолашна людина, відкинута часом, – він похитав головою. – Вона проспала у крижаній труні понад 400 років, а коли прокинулася, побачила, що світ навколо повністю змінився. Страх, викликаний цим дивним почуття, безумовно, змусить її побудувати стіни навколо серця, щоб захистити себе. Після того, як вона зможе прийняти ці зміни, вона поступово змінить свою думку.
– Типова для тебе відповідь, – усміхнулася Соловейко. – Не хвилюйся, я не дозволю їй ображати тебе.
Розділ 348. Смертні і надзвичайні
Коли Агата знову прокинулася, кімната була порожньою, а товсті штори були щільно завішені, тому здавалося, що навколо надзвичайно тихо.
Можливо, хтось взяв до уваги, що вона незнайома з цим місцем, біля ліжка залишили запалену свічку, на якій тихо горів помаранчевий вогник.
Агата повернула голову і довго дивилася на свічку. Вона побачила, що жодна крапля воску не потекла, а довжина залишалася такою ж, як і була. Здавалося, свічка могла горіти вічно.
«Схоже, це вплив магії», – подумала Агата.
Ковдра навколо її тіла була дуже м’якою. Ймовірно, ковдру зробили з тонкої бавовни, наповненої легким і теплим пухом. Ставилися до Агати тут не гірше, ніж коли вона була у Святому Місті Такіла. Важко повірити, що в Диких Землях могли бути такі зручні ліжка і спальні.
Вона ворухнула пальцями і зрозуміла, що фізичні сили майже відновилися. Агата викотилася з ліжка й активувала магічну силу, з її пальців зірвався холод. Схоже, принц не намагався хитрувати. Божий камінь відплати зняли, давши Агаті певну свободу.
Вона підійшла до вікна і трохи розсунула штори. Надворі було зовсім темно. Ні зірок, ні місяця – здавалося, все навколо поглинула темрява. Лише вдалині виднілося кілька слабеньких тремких вогників. Вона чула, як зовні свистів вітер, і бачила, як час від часу на скло падали сніжинки.
Схоже, зараз була зима, сприятлива пора для пробудження відьом. У Такілі таких ночей не було, кожен зимовий день – це свято для всього міста. На вулицях всю ніч палали вогні. Коли вона дивилася на місто з вежі, то здавалося, що все місто мерехтіло вогнями. Мерехтливий вогонь нагадував зірки і символізував надію на майбутнє. Люди молилися навколо багать, сподіваючись отримати магічну силу і вийти за обмеження смертного тіла. Щоразу, коли пробуджувалася нова відьма, доля її родини змінювалася. Їм більше не потрібно було турбуватися про їжу чи одяг.
Агата підняла засув і відчинила вікно – у кімнату увірвався холодний вітер і розвіяв штори. Свічка негайно згасла. Кімнату раптом огорнула темрява, що заповнила собою кожен куточок. Коли очі Агати звикли до темряви, вона помітила слабке світло, що відбивалося він снігу на дахах будинків. Судячи з розмаху забудови, це місце справді було невеликим і цілком відповідало «Прикордонному Місту», про яке згадував принц.
Якби звичайні люди провели на вулиці кілька годин у таку холодну погоду, то замерзли б. Проте Агата не боялася холоду. Її тіло автоматично відторгало будь-який холод, що викликав у неї дискомфорт. Востаннє вона відчувала холод перед тим, як пробудилася. Тепер вона майже забула це відчуття.
Заплющивши очі, Агата відтворила у голові розмову, яка відбулася зовсім недавно.
Федерація померла, відьми перетворилися на слуг диявола, а смертні полюють на них, покладаючись на божий камінь відплати… З того запису у щоденнику стало зрозуміло, що Акаліс і Натая успішно втекли з Родючої Рівнини. Вони зазнали невдачі і не змогли зупинити те, що сталося, тому Федерація була приречена на загибель.
Що ж тоді відбулося? Як ці дві надзвичайні були переможені смертними?
Агата більше не хотіла про це думати.
– Тобі не холодно? – раптом запитав хтось позаду.
Агата сполохано озирнулася і побачила жінку, що у темряві сиділа біля ліжка. Її обличчя було повністю сховано вуаллю ночі. Вона ніби була привидом, що тихо з’явився нізвідки. Двері були зачинені, а Агата не чула, щоб хтось наближався.
– Я не проти знову запалити свічку, якщо ти закриєш вікно, – додала вона.
Жодного сумніву, це була відьма.
Але що вона робила тут так пізно?
Агата безмовно кивнула, зачинила вікно і непомітно покрила шкіру тонким, але твердим шаром криги. Відвідувачка не зробила жодного небезпечного руху, замість цього вона відкрила першу шухляду нічного столика і дістала звідти кремінь, щоб запалити свічку. Коли загорівся помаранчевий вогник, вона змогла побачити зовнішність відьми. У неї були золоте волосся, тонкі брови і гострий погляд. Агата не бачила її раніше.
– Рада зустрічі… ой, це друга наша зустріч, – вона підняла кутики губ, – мене звати Соловейко.
Тобто… вона ховалася серед інших відьом?
– Це твоя здібність? – Агата нахмурилася. – Ти теж пробуджена високого рівня?
Навіть якщо вона належала до відьом високого рангу, це все одно було дуже нечемно вриватися до кімнати, не постукавши у двері.
– А-а, ти говориш про еволюцію… – Соловейко похитала головою. – Я не така розумна, як Анна. Це вона за короткий час змогла прочитати «Базові принципи природознавства». Коли я бачу ті формули і теореми, у мене болить голова. Можливо, мені не випаде щастя розвинути здібність у цьому житті.
Агата була збентежена, вона не зрозуміла половини слів, з отриманої відповіді. Вона не очікувала почути такі слова з вуст «звичайної відьми». Судячи з її обличчя, жінка не намагалася подражнити себе. Можливо, це було те, що принц назвав… знаннями?
– Чи можеш ти показати мені… Базові принципи природознавства?
– Звичайно, ти зможеш прочитати її, якщо приєднаєшся до Союзу Відьом і будеш працювати на Його Високість, – Соловейко знизала плечима.
– Підкорятися смертному? – Очі Агати розширилися, через деякий час вона прошепотіла: – Я думала, що це я досить дивна, але ви божевільніші за мене.
– Дивна? Божевільні? – Соловейко нахилила голову і запитала: – Чому ти це кажеш?
– У Святому Місті Такіла більшість пробуджених ставилися до смертних, які не могли накопичувати магічну силу, як до скромних слуг, нижчих або… як до репродуктивних інструментів. – Агата повільно сказала: – Але я так не думала. Вони дурні, але не безнадійні. Якщо навчати їх і розвивати здатність до мислення, то в багатьох речах вони нічим не поступалися відьмам. Багато хто думав, що я дивна, бо довірила частину справ у вежі смертним. Однак я не очікувала, що ви всі підете далі за мене, визнаєте смертного своїм господарем і будете служити йому.
– Його Високість Роланд не вважає нас слугами, – Соловейко скривила губи. – Не знаю, що за дивне розуміння в тебе слова «працювати», але правда в тому, що він прийняв нас, відьом, яких придушувала церква, дав сестрам нові сили і дозволив нам мирно жити разом зі звичайними людьми у західному регіоні. Ми всі разом будемо боротися проти церкви, демонічних звірів, а в майбутньому і проти демонів.
– Але ця модель виявилася провальною! – Агата не могла не підвищити голос. – Понад чотириста років тому… для вас це понад вісімсот років тому, світом правили смертні у співпраці з відьмами. У той час люди жили по всьому Царству Світанку. Однак коли атакували демони, вони зазнали нищівної поразки, і в результаті залишився лише куточок Родючої Рівнини.
– О? – Соловейко підняла брови. – Таке справді було?
– Ви сказали, що період історії понад чотириста п’ятдесят років тому був похований, – продовжила Агата. – Відповідно до записів Федерації скоро почнеться третя Битва Божої Волі, а ви нічого не знаєте про демонів! За Дикими Землями лише море Вир – куди відступати далі? Тільки відродивши Федерацію і скориставшись тими знаннями для підвищення шансів пробудження високого рівня – ми зможемо отримати останній шанс зупинити атаку демонів!
– Чому ти так кажеш?
– Що?
– Минуло більше ніж чотириста років, чи не так? За такий довгий період багато чого могло змінитися. Але ти досі чіпляєшся за старі ідеї і відмовляєшся їх відпускати? – Соловейко зітхнула. – Ти чула, що сказав принц перед тим, як пішов. Він також робить усе, щоб об’єднати всіх, він хоче об’єднати всіх звичайних людей. Бо, як він сказав, ця група людей є найпотужнішою на континенті.
– Дикі… – Агата збиралася спростувати цю нісенітницю, але раптом замовкла. Соловейко сказала це так впевнено, ніби вже бачила результат на власні очі.
Чи могли чотириста років все змінити? Невже той… той сивоволосий принц справді володів такими неймовірними здібностями, які дозволять смертним мати сили, що будуть на одному рівні з відьмами?
– Здається, ти зрозуміла, – з усмішкою сказала Соловейко. – У нас є ще багато часу, чому б тобі не відкинути свої тривоги і не побачити все на власні очі?
Цього разу Агата довго мовчала, перш ніж заговорити:
– …Я бачу, що не подобаюся тобі.
Соловейко не стала заперечувати.
– Відьми зі Спілки дослідження таємниць часто дивилися на мене так – після того, як дізналися, що я взяла смертних як помічників до своєї дослідницької вежі, – сказала Агата. – Очевидно, що я тобі не подобаюся, але чому ти говориш це мені?
– Поки ти стримуватимеш свою зарозумілість і нормально ставитимешся до Його Високості, я не відчуватиму до тебе ненависті. Стосовного твого запитання… – Соловейко зробила паузу. – Бо принц сказав, що не хоче бачити тебе відкинутою часом.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.