Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, Shvaigzam, Misha, vch_m, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
Звільнити цю відьму. Розділ 349-352
Розділ 353. Спілка Дослідження Таємниць
Ніч відступила, і крізь щілину між шторами пробивалося слабке світло.
Настав світанок.
Майже всю ніч Агата не могла заснути. У голові крутилися слова Соловейка.
«Ця група людей є найпотужнішою на континенті».
«Минуло більше ніж чотириста років, чи не так? За такий довгий період багато чого могло змінитися. Але ти досі чіпляєшся за старі ідеї і відмовляєшся їх відпускати?»
«У нас є ще багато часу, чому б тобі не відкинути свої тривоги і не побачити все на власні очі?»
Агата піднялася з ліжка і підійшла до вішалки з одягом. Вона торкнулася до мантії, що символізувала Спілку Дослідження Таємниць Такіли. Агата досі пам’ятала, що отримала мантію через одностайне схвалення трьох головних відьом і була такою щасливою, що, здавалося, могла полетіти. Дослідження таємниць магії – це те, чим вона прагнула займатися все життя. Твердження Спілки, в яке вона вірила звучало так «Існування – це правда». Якщо ці смертні зможуть довести їй свою силу…
Агата одягнула мантію, відчинила двері та пішла до зали.
Щоб там не було, вона, швидше за все, остання з представниць Спілки Дослідження Таємниць і єдина, хто вижив, з жителів Такіли. Щоб відбувати нове Святе Місто знадобиться не день і не два. Тому перед цим, вона повинна на власні очі побачити, на що здатний смертний принц і як він примусив відьом коритися йому.
Після сніданку Агата у супроводі Венді прийшла до кабінету сивоволосого принца.
Його вбрання мало чим відрізнялося від того, що було чотириста років тому, але він все ж виглядав інакше, ніж звичайні найманці, торговці чи фермери з нижнього міста. Також він відрізнявся від голови її сімейних охоронців, Крафта. Вона могла зрозуміти думки більшості з них, вистачало одного погляду, щоб прочитати їхні найпотаємніші бажання, які були не більше, ніж символами на папері. Однак цей метод не спрацьовував на принці. Особливо вирізнялися його очі, звичайні сірі очі, які були ніби переповнені силою і впевненістю. Ця впевненість походила не від сліпого оптимізму, а від спокою й умиротворення, ніби… він прожив тисячу років і знав про світ усе.
Чому вона так почувалася?
«Його звати Роланд Вімблдон», – Агата мовчки закарбувала це ім’я в пам’яті.
– Як ти спала вночі? – він усміхнувся. – Навіть через чотириста років пшенична каша і яєчня повинні припасти до смаку, чи не так?
– Це було так собі, але краще б ти не посилав відьму, щоб вона без дозволу вдиралася до моєї кімнати.
На мить він виглядав здивованим, а потім безпорадно похитав головою:
– Добре, наступного разу вона постукає у двері. До речі, якщо ти хочеш вийти і прогулятися по містечку, щоб дізнатися як тепер живуть люди та їхні звичаї, ти можеш попросити Соловейка провести тебе. Якщо хочеш переглянути історичні книги, то можеш звернутися до пані Сувій, вона зберігає у пам’яті всі книги, які прочитала.
– Звичаї? – нахмурилася Агата. – Загроза демонів прямо перед носом. Я просто хочу подивитися на те, що дає тобі сміливість говорити, що смертні можуть перемогти демонів. Якщо ми не зможемо їх зупинити, то ні історія, ні звичаї не матимуть значення!
Принц криво посміхнувся і сказав:
– Важлива не тільки важка, але і легка промисловість, також важливим є побут і звичаї людей… Чому ж вас усіх так цікавить зброя?
– Що ще за важка і легка?
– Ні, нічого… – принц зітхнув. – Ти скоро все побачиш, ми будемо проводити випробування нової зброї сьогодні вдень. Але перед цим я хочу поставити тобі кілька запитань про те, що було у Святому Місті Такіла чотириста п’ятдесят років тому.
Нова зброя смертних? Агата негайно подумала про балісти і требушети. Якщо вони просто вдосконалюють ці речі, то такої зброї недостатньо, щоб перемогти демонів. Однак вона вирішила не показувати сумнівів.
– Питай.
– Раніше ти говорила, що Святе Місто Такіла – це місце, яким керували відьми, тому звичайні люди, які не мали магічної сили, належали до нижчого класу. Отже, скільки разів на день вони їли? Що було основним продуктом харчування? Як багато м’яса вони їли?
Агата була приголомшена, вона не очікувала, що їй будуть ставити такі запитання.
– Смертні також мали різні статуси. Ті, що працювали на відьом високого рівня, виконували певну роботу і захищали місто мали статус на рівні найслабших відьом-помічниць. Нижче стояли фермери і торговці, а ще нижче – раби і чорнороби. Стосовно твого запитання, то я не можу відповісти, жодна відьма не звертала уваги на те, скільки і що їдять смертні у нижньому місті. Щодо охоронців і слуг у моїй вежі, то всі вони харчувалися тричі на день. За винятком Місяців Демонів, вони отримували м’ясо раз на тиждень.
– Якою була їхня зарплата?
– Що, гроші? – Агата підняла брови. – Вони ставали послідовниками відьом, присягалися служити мені все життя, а я давала їм притулок, їжу і навчала. Крім цього, їм не була потрібна інша винагорода.
– Ясно, – принц швидко щось записав на аркуші паперу. – Чи брали відьми участь у землеробстві, скотарстві, виготовленні залізних інструментів?
– Звісно, цим займалися відьми-помічниці, – відповіла Агата. – Навіть вони у цьому були набагато кращими за звичайних людей. Якби ми залишити ці справи на смертних, вони б не змогли задовольнити потреби Федерації.
Такі запитання-відповіді тривали майже півгодини. Здавалося, що принца дуже цікавила ситуація з їжею, одягом, будинками і транспортування у великих відьомських містах. Він ставив дуже детальні запитання, що дуже бентежило Агату. Порівняно з цими дріб’язковими справами, хіба принц не мав розпитувати про демонів, що захопили більшу частину Царства Світанку і збиралися вторгнутися сюди?
Він зробив коротку перерву і передав зроблені записи Сувою.
– Ти говорила, що входила до Спілки Дослідження Таємниць, і що ця організація вивчала магічні камені і магічну силу?
Нарешті він поставив пристойне запитання. Агата кивнула:
– Так, усі так звані магічні камені були перетворені з божого каменю відплати. Він може не тільки придушувати здібності відьом, але і надає їм можливість користуватися іншими магічними силами.
Ці слова приголомшили всі. Відьма, яка назвалася Тіллі, випалила:
– Як це робиться?
Нарешті вона відчула, що її почали сприймати серйозно, як колись, і легке почуття гордості наповнило Агату.
– Це таємниця, яку Спілка досліджувала понад чотириста років. Щоб відшукати зв’язок між магічною силою і магічними каменями, було докладено незліченну кількість зусиль. Я можу поділитися цією таємницею, але натомість ви повинні показати знання, які підвищують ймовірність пробудження відьом високого рівня.
Тіллі і Роланд перезирнулися.
– Звісно, з цим не буде жодних проблем, але є дещо, чого я не розумію, – Тіллі підняла руку і блакитний кристал на її персні привабливо виблиснув. – Цей магічний камінь знайшли у стародавніх руїнах, завдяки йому я можу літати. Жодних сумнівів, що такий тип магічного каменю дуже корисний. Під час бою з демонами – він би надав перевагу як в атаці, та й у відступі. Ба більше, він би заощадив чимало часу під час щоденних поїздок, – вона зробила паузу. – Але чому ви відступали по землі? Як так сталося, що навіть у відьми високого рівня, як ти, не було такого зручного магічного каменю?
Розділ 354. Магічний камінь
Агата приголомшено завмерла. Вона не очікувала, що Тіллі знайшла магічний камінь польоту і навіть уже з’ясувала, як ним користуватися. Після деякого вагання Агата сказала:
– Ми лише зрозуміли взаємозв’язок між магічною силою і магічним каменем, але не могли створювати магічні камені.
– Не могли? – здивовано запитала Тіллі. – Тобто?
– Всі магічні камені були зроблені демонами… – Агата зітхнула. – Якби ми могли отримати стабільне джерело магічних каменів, то перетворили всіх відьом-помічниць на бойових, тоді б не було потреби у створенні армії божої кари.
– Створені демонами? – відьми виглядали здивованими, а обличчя Роланда спохмурніло.
– Як багато ти знаєш про створення магічних каменів? – запитав він. – Яким був процес їх створення?
Тон цих двох запитань звучав дещо різко, тому Агата не хотіла відповідати. Але, враховуючи, що демони були основними ворогами відьом, цю інформацію рано чи пізно доведеться розкрити, тому вона лише подумки вилаяла принца за грубість, і повільно відповіла:
– Серед демонів є дивна особина, ми назвали це створіння Звіром Хаосу. Він виглядає як величезний квітковий бутон. Коли це створіння стоїть, то має зріст приблизно як три-чотири людини. Знищу воно має щупальця, завдяки яким повільно рухається з місця на місце. Після того, як Звір Хаосу ковтає божий камінь відплати, він може виробляти різні типи магічних каменів. Швидкість залежить від типу.
– Ти… бачила це на власні очі?
– Якось нам вдалося схопити живого Звіра Хаосу, – сказала Агата, почуваючись роздратовую через те, що принц ставив їй запитання. – Свята армія пішла в обхід і здійснила набіг на табір демонів, що був розташований далеко від поля бою. Там був Звір Хаосу, що виробляв магічні камені світла. Відьми забрали його з собою в Такілу і примусили працювати на Святе Місто. Цей вид демонів має дуже низький інтелект, тому поки йому згодовували божі камені відплати, він продовжував перетворювати їх. На жаль, ми не знали, як примусити його робити магічні камені вищого рівня, а також не знали, як вирощувати подібних Звірів. Через півроку він загинув, його тіло пожовкло і засохло, як у рослини вирваної з корінням.
– Пізніше Спілка посилала для дослідження відьом до інших таборів демонів, так ми з’ясували, що єдиний спосіб отримати магічні камені – це Звірі Хаосу. Що потужніший камінь, то повільніше перетворення. Більшість демонів використовують магічні камені для бою. Наприклад, люті демони вставляють магічні камені у руки, так вони здатні в одну мить стимулювати силу у тілі й отримувати можливість здійснювати потужні атаки на великій відстані. Усі магічні камені, які ми отримали, були забрані у ворогів або знайдені у таборах демонів.
– То цей магічний камінь польоту спочатку належав демону? – з цікавістю запитала Тіллі.
– Наскільки мені відомо, лише могутні лідери демонів могли володіти таким магічним каменем. – Агата зітхнула: – Це, мабуть, трофей, який належав якійсь надзвичайній.
– А як щодо типів магічних каменів? – Роланд хмурився. – Вони з самого початку роблять магічні камені з різними здібностями?
– Звичайно, ні. Якби це було так, людство було б давно приречене, – Агата закотила очі. – Під час першої битви божої волі демони не користувалися магічними каменями. Вони покладалися на свої могутні тіла, носили важкі металеві обладунки і використовували металеві списи, щоб атакувати людські міста. Це докладно записано в історичних книгах. Війна тривала сотні років і територія людей крок за кроком поглиналася ними, поки демони повністю не витіснили людство на Родючу Рівнину, – тут вона зітхнула. – Це був час, коли ми були найближче до перемоги. Якби тоді людство очолювали відьми, вони б могли підготувати армію бойових відьом – і демони б ніколи не змогли ступити у Царство Світанку.
– А після цього у них з’явилися різноманітні магічні камені?
– Гадаю, що так. Коли почалася Друга Битва Божої Волі їхні методи стали різноманітнішими, – тихим голосом сказала Агата. – Цього разу війна тривала лише 35 років і ми зазнали повної поразки. Хоча елітна свята армія могла протистояти Володарям Пекла, ворогів було набагато більше, ніж нас. Я чула від старших відьом Федерації, що у перші десять років у нас була перевага на полі бою. Надзвичайна могла знищити маленьку армію демонів. Але коли кількість жертв із нашого боку почала зростати, ми були здатні лише обороняти свої міста.
Цього разу принц на довгий час замовк, ніби міркував над чимось дуже серйозним.
«Схоже, він нарешті усвідомив наскільки жахливі демони, – подумала Агата. – Їх не тільки багато, вони ще і розвиваються надзвичайними темпами. Хто знає, якою буде їхня армія цього разу».
– Люті демони, демони страху і Володарі Пекла – це види демонів? – запитала Тіллі, поки Роланд був у глибокій задумі.
– Так, ці назви поширилися лише після Другої Війни Божої Волі – до того, як у них з’явилися магічні камені, між ними не було особливої різниці, якщо не брати до уваги різні форми тіл.
– Як вони розмножуються?
– Е… цього, – збентежено почала Агата, – я не знаю. У книгах не було жодних записів про це, а від полонених ми не могли цього дізнатися, бо без червоного туману вони не жили довго, тому в нас не було часу, щоб вивчити їхню мову. А демони, яким не потребувався червоний туман, в основному були звірами низького рівня, які не могли спілкуватися.
– Звірі?
– Так, є багато видів демонів, але загалом їм можна поділити два типи. – Агата пояснила детальніше: – Одні мають магічну силу, а інші – ні. Останні можуть вижити без червоного туману, але що їхній зовнішній вигляд, що інтелект – вони нічим не відрізнялося від тварин. Наприклад, рептилії з вісьмома ногами, що переносять приписи для демонів, або жахливі крилаті звірі, що можуть нести демонів у повітрі.
– Зажди, – принц раптом звів брови. – Той жахливий звір, про якого ти говорила, виглядає так? – він дістав із шухляди згорнуте зображення і розклав його перед Агатою.
– Так, це справді жахливий звір, – зображення крилатого демона було неймовірно чітким і реалістичним. Жодних сумнівів, це була робота відьми. – Ви вже бачили їх раніше?
– Недалеко звідси, – Роланд зробив ковток чаю. – Я думав, що це демонічний звір, приборканий демонами. Отже… вони не одне і теж?
– Звичайно, ні. Демонічні звірі низького рівня – це їжа для демонів, а могутні гібридні демонічні звірі – вороги для демонів. Коли настають Місяці Демонів, частота нападів демонів зменшувалася, тож ми мали шанс перевести дух. – Агата на мить замовкла, а потім перевела тему на ворогів, що знаходилися поблизу. – Якщо поблизу є жахливі звірі, це означає, що десь поряд має бути табір демонів… Де він?
– На захід від Туманного лісу, за великою сніговою горою. – Роланд коротко розповів про їхню розвідку. – Там уже все вкрито червоним туманом.
– Ні, ще ні! – схвильовано вигукнула Агата. – Ті низькі кам’яні вежі потрібні для підтримки червоного туману. Вони постійно випаровують рідину, тому їх потрібно регулярно поповнювати. Ось чому демони ховаються під землею, щоб зменшити використання червоного туману. Ми можемо спробувати захопити цей табір!
– Атакувати демонів? – приголомшеним відьмам перехопило подих.
– Раз на варті стоїть Багатоокий демон, є велика ймовірність того, що у таборі перебуває Звір Хаосу. В іншому випадку у такому віддаленому маленькому таборі не були б демони високого рівня, – вона прикусила губу. – Звір Хаосу завжди робить той тип магічного каменю, який робив у таборі демонів. Навіть якщо це не потужні магічні камені, я все одно можу використати його для продовження досліджень Спілки. Можливо, я зможу знайти принцип перетворення божих каменів відплати!
Розділ 355. Диво
Група людей приголомшено витріщалася на неї. Через деякий час принц прочистив горло і сказав:
– Хіба цей червоний туман не надзвичайно отруйний? Ми не можемо до нього підійти, чи не так?
– Він отруйний лише для відьом. Згідно з дослідженням Спілки, звичайні люди, тварини і рослини можуть вижити у червоному тумані. А вогонь здатний пришвидши його розсіювання. – Агата сказала прямо: – Хіба не ти говорив, що смертні можуть перемогти демонів? То доведи мені це! Жахливих крилатих звірів може виманити літаюча відьма, – вона вказала на Тіллі. – Решта може сформувати бойовий порядок, зачекати, коли ми розбудимо демонів і заведемо їх у пастку. Якщо твої слова правдиві, то взяти той табір буде легко, правильно?
Роланд усміхнувся і похитав головою:
– Я не сказав тобі цього раніше, але розвідку проводили за допомогою повітряної кулі, а не літаючі відьми, як ти подумала. Повітряна куля може переносити лише десяток людей одночасно, боюся, так ми не зможемо перевезти велику групу солдатів. І… – він зробив паузу, – план, який ти щойно придумала, дуже небезпечний. Ніхто не знає, скільки демонів ховається під землею. Близький бій, швидше за все, призведе до значних втрат. Виманювання жахливих крилатих звірів також небезпечне завдання, я відмовляюся наражати їх на таку небезпеку.
«Хіба могло бути повністю безпечне рішення для боротьби з демонами? – гнівно подумала Агата. – Щоразу, коли свята армія брала на себе ініціативу атакувати, на бій з демонами всі йшли з готовністю померти. Так і знала, він бреше! Для того, щоб досягнути мети, нормально платити великі жертви. Тільки ті, хто ніколи не переживав жорстокої реальності війти, будуть так дбати про життя своїх солдатів».
Хоча вона була розчарована, Агата все ж тримала емоції під контролем і не висловила сумнівів. Після того, як вдень вона побачить випробування нової зброї, все стане на свої місця.
Проте тепер Агата більше не плекала сподівань.
Перед нею були лише принц, група відьом-помічниць і тендітні смертні. Щоб це не була за зброя, наскільки потужною вона могла бути?
Можливо, з моменту розпаду і зникнення Федерації людство вже було приречене на загибель.
– Ти часто згадувала Битву Божої Волі. Чому ти так її називаєш? Хіба це не війна проти демонів-загарбників? – запитав Роланд, взявши новий аркуш паперу і піднявши перо.
– Всі так говорили. В історичних книгах не згадувалася причина війни, – відповіла Агата з деяким розчаруванням. – Цілком правильно буде назвати це війною проти загарбників. Демони прийшли у Царство Світанку через кам’яні ворота…
– Які кам’яні ворота? – не втрималася Сувій.
– Брами Пекла, що використали з-під землі, – зітхнула Агата. – Щоразу, коли з’являвся Кривавий Місяць, відкривалися Брами Пекла і поглинали світ, в якому ми живемо. Так про них написано в історичних книгах. Якщо коротко, ці прокляті кам’яні ворота відкриваються раз на кілька сотень років. Саме через них прийшла перша орда демонів, яка увірвалася у Царство Світанку, намагаючись знищити нас всіх.
– З цим також пов’язана періодичність їхніх атак?
– Демонам потрібен червоний туман для виживання. Якщо вони покидають зону, покриту червоним туманом, то повинні носити з собою ємності для зберігання: шкіряні мішки, металеві ящички або банки, зроблені з панцира демонічного звіра. Саме завдяки цьому ми мали можливість вступити у Другу Битву Божої Волі і є шанс для Третьої. Коли відкриваються кам’яні ворота, демони можуть побудувати обеліск, який здатен самостійно створювати червоний туман. Він виглядає як чорна кам’яна вежа і вищий за гори, у нього дуже широка зона дії. Один такий майже повністю може покрити Родючу Рівнину. – Агата повільно сказала: – Якщо розгориться наступна Битва Божої Волі, демони, мабуть, зведуть обеліск у центрі Родючої Рівнини і перетворять її на свою основну базу, а потім поставлять табори на краю, щоб розпочати атаку. Гадаю, цього разу у людства нема куди тікати.
– Якщо такий день настане, вони зможуть відправитися до фіордів, щоб знайти собі притулок, – знизала плечима Тіллі.
– Ти говориш про острови у морі Вир? Скільки людей зможе прогодувати така крихітна земля? Це буде ніщо інше, як земля розпачу, де всі чекатимуть, коли настане кінець, – сердито сказала Агата.
– Гаразд, будьмо оптимістами. Принаймні тепер ми маємо загальне розуміння демонів, – сказав принц, розвівши руками. – Коли почнеться Третя Битва Божої Волі, ми не вступатимемо бій не підготовленими. Зупинимося сьогодні на цьому. Про інше ми зможемо поговорити після обіду.
……
Після розкішного обіду Агата попрямувала до своєї кімнати у супроводі Венді.
Життя на Диких Землях було набагато… розкішнішим, ніж вона очікувала. Різноманітність страв і смаків була ширшою, ніж на будь-якому бенкеті, що вона пам’ятала. Вона припустила, що це, можливо, пов’язане з її народженням під час війни. У ті часи в її вежі, чи у вежі Федерації їжа в основному складалася з хліба, в’яленого м’яса й овочевого супу. А тут були сіль, масло, мед і якісь безіменні спеції. Хоча вона намагалася дбати про свій образ, але Агата не втрималася і з’їла цілу тарілку смажених грибів і два великих стейки з перцем.
Але що більше вона їла, то сильніше гнівалася. Агата ненавиділа себе через те, що не змогла встояти перед спокусою смачної їжі, і нанесла ганьбу Святому Місту Такіла. А також вона була роздратована через те, що у такий критичний момент – коли на кону стояла доля всього людства – принц знаходив час, щоб насолоджуватися смачною їжею. Як недалекоглядно!
Вона подумала про це і її голос прозвучав жорстко:
– Я вже знайома з коридорами замку. Я не хочу, щоб наступного разу ти турбувалася і супроводжувала мене до кімнати.
– Це не завдає мені клопоті, я дуже рада тобі допомогти… – Венді усміхнулася. – І якщо тобі є що сказати, ти можеш поговорити зі мною. Стримуючи почуття у серці, ти лише будеш почуватися більш пригніченою.
– Хіба він не говорив, що збирався показати мені випробування нової зброї вдень? Чому він сам пішов після їжі?
– Ти говориш про Його Високість Роланда? Ну… гадаю, він планує трохи подрімати. – Венді прикрила рота рукою і сказала: – Це його звичка. Зазвичай він спить десь годину після обіду. Його Високість часто говорить, що повне сили тіл основа для добре зробленої роботи. Без належного відпочинку він не може виконувати обов’язки володаря.
«Поспати після обіду! Що це ще за звичка?! Йому недостатньо ночі для відпочинку?! – сердито думала Агата. – Очевидно, що це виправдання лінивої людини! Але вони всі поводять себе так, ніби вірять в це!»
– Чи це звичайні відьми, чи пробуджені високого рівня… чому ви всі так йому довіряєте? – Агата глибоко вдихнула. – Лише через те, що він дав вам безпечний притулок? Невже ви справді вірите, що він переможе демонів? Ні… чи зможе він хоча б перемогти церкву, що вас пригноблює?
– Мені не відомо, що думають інші сестри, – м’яко сказала Венді, – але я в це вірю. Бо Його Високість може втілити те, про що інші не думають або не сміють уявити, в реальність. Для мене це – диво.
– Ди… во?
– Коли відьом гнали і полювали на нас усюди, він врятував Союз; коли всі вважали нас посіпаками демонів, він створив територію, де відьми і звичайні люди могли співіснувати. Лише за один рік за допомогою простолюдинів, Його Високість зміг зупинити наступ демонічних звірів і розбив армію герцога Раяна, чия територія була в кілька разів більшою; навіть армія берсерків нового короля Сірого Замку не змогла ступити і кроку у західному регіоні.
– Але це лише битви смертних, вони навіть не варті згадки на фоні армії божої кари і демонів, – Агата похитала головою.
– Звичайно, справа не тільки в цьому, – продовжила Венді, – він передав знання й ідеї, які допомогли розвинути здібності чотирьох сестер. Він не тільки створює різноманітні потужні машини, але і дав змогу лицарям і звичайним людям перемагати надзвичайних відьом… Усе це дива, які я бачила на власні очі, а не побрехеньки, які ходять у тавернах, чи легенди з книг. Вони відбуваються навколо мене.
– Колись він стане королем Сірого Замку і приведе нас до перемоги над будь-яким ворогом. – В очах Венді світилася усмішка, а в голосі звучала впевненість: – Я вірю в це.
Розділ 356. 152!
Зброя, що дозволяє звичайним людям перемагати надзвичайних відьом?
Після того, як Венді пішла, Агата знову і знову думала про ці слова. Чи справді вони знали хто такі надзвичайні?
Як шкода, що в неї під рукою не було магічного каменю вимірювання, інакше вона могла б чітко зрозуміти магічну силу і типи, до яких належать ці відьми.
Коли її очікування досягнуло точки нетерпіння, у дверях кімнати з’явилася Соловейко:
– Його Високість запрошує тебе відвідати випробування нової зброї, якщо ти не хочеш іти…
– Я іду, – глибоким голосом сказала вона, – будь ласка, відведи мене.
Побачивши принца Роланда, який позіхав, в Агати виникло пристрасне бажання кинути йому в обличчя повну жменю дрібного льоду, щоб він остаточно прокинувся. Проте така поведінка могла викликати непорозуміння з боку інших відьом, тому їй залишилося лише тішити себе думками про це.
Вийшовши з замку, вона вперше бачила все місто при денному світлі.
На тлі сильного снігу першими вимальовувалися акуратні двоповерхові цегляні будиночки, що стояли один біля одного. Вони мали однакові форму і розмір, їхні білі силуети особливо гармонійно виглядали у поєднанні зі скатними дахами з червоної черепиці. Чорні дороги утворювали прямі вулиці, що ділили місто на рівні квадрати. Якщо дивитися удалину, то виникало враження, що пейзаж складався з безперервного нашарування будинків, дерев, вулиць.
Навіть у Такілі центральна частина міста не була такою охайною і впорядкованою!
Однак було і те, що надавало їй відчуття перемоги. Крім замку, у всьому містечку не було жодної будівлі, на яку варто звертати увагу. Та і сам замок був набагато менший за вежу Спілки Дослідження Таємниць Такіли.
«Зрештою це просто маленьке містечко», – зневажливо пирхнула Агата. Вона поглянула на Соловейка:
– Скільки людей тут живе?
– Ну… Спочатку тут жило лише понад 2000 людей, але зараз, включно з біженцями з півночі і півдня, число наближається до 30 тисяч.
«З двома тисячами людей він сміє говорити, що зможе перемогти демонів? Лише дурень… стривайте, 30… 30 тисяч?» Очі Агати розширилися. Навіть у період розквіту в Такілі проживало лише 50 тисяч людей. Як у такому крихітному місці могло вміститися близько 30 тисячі жителів? Вона ж не враховувала жителів навколишніх сіл?
Хоча ці прямокутні цегляні будинки справді вміщували більше жителів, ніж дерев’яні хижі, збільшення кількості населення це не лише зростання цифр. Коли населення перевищувало певну межу, вимоги до міста зростали. Для початку зростав попит на продукти і питну воду. Далі, через зростання нетрів, погіршувалася безпека. І нарешті гостро поставала проблема утилізація екскрементів.
На пізніших етапах Другої Битви Божої Волі Такіла зустрілася з усіма цими проблемами – оскільки великі міста падали одне за одним, кількість людей, що стікалися до Святого Міста, різко зросла. Перенаселення не зміцнило оборону, воно майже паралізувало роботу міста. Ситуацію вдалося стабілізувати, коли Федерація силою виселила біженців.
Відчувши це на власному досвіді, Агата знала, які труднощі виникали зі збільшенням населення міста. Але, коли вона побачила безтурботну поведінку Соловейка, у неї виникли сумніви. Можливо, відьма, що супроводжувала Агату, не знала про що говорить і просто обманювала.
«У майбутньому слід ставити такі запитання Венді, – подумала Агата, – принаймні вона виглядала щирою».
Пройшовши жвавими вулицями, Агата слідом за принцом та іншими піднялася на земляну міську стіну. Ця низька стіна навіть не дотягувала до того, щоб її можна було назвати високою і міцною. Вона не була посилена шпичаками, і перед нею не викопали рів. Демонам навіть не знадобляться якісь інструменти, вони зможуть піднятися на цю стіну, використовуючи лише руки і ноги.
Розчарування всередині ще більше посилилося.
Приблизно через кожні сто кроків на міській стіні були зроблені відносно просторі майданчики, які, схоже, були підготовлені для баліст. Пройшовши трохи по стіні, Агата невдовзі побачила зброю, яку сьогодні мали випробувати.
Зброя виглядала настільки особливо, що людям було важко її проігнорувати.
Це був довгий трубчастий предмет з металу трохи схожий на збільшений у кілька разів залізний спис, але без наконечника. Його поверхня була гладкою і мала легкий сріблясто-сірий відтінок, тому, здавалося, що цю зброю зробили не з заліза. Деталі на кінці довгої трубки були складнішими. Крім стабілізуючої підставки, були також дві коротші трубки, що йшли вище і нижче основної. Не було ні мотузок, ні жолобів для вкладання стріл. Ця річ не нагадувала ні збільшений арбалет, ні требушет.
Одна Агата не могла зрозуміти, як цією зброєю атакувати ворога.
– Це остання зброя розроблена прикордонним містом, 152-міліметрова стандартна фортечна гармата, що символізує справедливість і славу! – сказав принц піднявши руки. – Порівняно з дванадцятифунтовою польовою гарматою, вона має багато вдосконалень і видатних показників. Жодних сумнівів, її можна назвати революційною зброєю!
Агата не могла не насупитися. Усі ці вирази про справедливість і славу, стандарт і фортецю прозвучали вкрай несерйозно. Не кажучи вже про наступні слова, які складно вимовити, від чого здавалося що вони абсолютно вигадані. Невже він справді ерудований і талановитий принц, якому, за словами Венді, довіряли відьми?
Хлоп-хлоп-хлоп. Соловейко була єдиною, хто аплодував, від чого атмосфера на мить стала бентежною.
– Кхем-кхем, – прокашлявся Роланд, – обійдемося без зайвих слів і почнемо випробування. Залізна Сокиро, починаємо.
– Так, Ваша Високосте, – троє людей у формі негайно взялися до справи.
Агата стояла збоку і пильно спостерігала за кожним їхнім рухом, сподіваючись зрозуміти принцип дії цієї зброї.
Вона бачила, як один з чоловіків потягнув металевий брусок в кінці довгої трубки, а інший негайно вставив туди оранжево-жовтий загострений предмет, після чого металевий брусок закрили.
– Доповідаю, підготовка завершена. До запуску готові!
– Всім затулити вуха. – Принц показав це на власному прикладі, кивнув і сказав: – Вогонь.
Заждіть… так швидко? Щойно Агата хотіла поставити це запитання, як у її вухах раптом пролунав потужний гул! У голові задзвеніло – і раптом навколо стало тихо. З передньої частини довгої металевої трубки вирвалася помаранчево-червона куля сліпучого, але нетривалого вогню, водночас з цим вона відчула, як під ногами здригнулася міська стіна. До Агати докотилася хвиля тепла і, відступивши на два кроки, вона ледве встояла на ногах. Сама ж гармата різко опустилася вниз, але незабаром плавно повернулася у вихідне положення.
– … – Соловейко, що підтримувала її зі спини, ніби щось говорила, але Агата чула лише тихі уривчасті звуки, які лунали з дуже далекої відстані… Лише коли дзеленчання потроху стихло, слух відновився. – Ти в порядку?
Вона похитала головою і перевела погляд на чистий сніг попереду, але не побачила жодних змін.
Це полум’я було лише для того, щоб залякати ворога?
– Ти бачила точку влучання? – запитав принц відьму із зеленим волоссям.
– Ударило за пагорбом. Найближче був червоний прапорець, – зеленоволоса відьма деякий час спостерігала, – але до нього все ще далеко.
Червоний прапорець? Агата збентежено поглянула на Роланда. Про що вони взагалі говорили?
На щастя, його королівська високість швидко розвіяв її збентеження.
– Ця зброя може випускати артилерійські снаряди – можеш думати про них як про арбалетні болти – для того, щоб атакувати ворогів на великій відстані. Для визначення дальності артилерійського удару, я попросив Блискавку поставити різноманітні кольорові прапорці через кожну 1000 метрів, червоний прапорець останній, він знаходиться за 5000 метрів. – Роланд пояснив: – Якщо користуватися знайомими тобі мірками, то 1000 метрів – це трохи більше 300 чжанів або 2 лі.
Агата приголомшено завмерла. Невже принц говорив, що щойно відправив арбалетний болт за 10 лі? Не було ні мотузок, ні якихось механізмів для накопичення енергії, тоді як їм вдалося це зробити? Навіть облоговий звір, яким керують за допомогою магії, може атакувати цілі на відстані максимум 3-4 лі. Якщо він не брехав, то товста і міцна стіна у поєднанні з цією зброєю зможе ефективно заблокувати атаку демонів.
Але… зі зброєю такою дивовижної дальності, мабуть, буде складно вистрілити удруге.
– Мені здається що чогось бракує коли я не можу побачити куди упав снаряд, – сказав принц погладжуючи підборіддя. – Далі перевіримо три швидкі постріли для прямого вогню по близьких цілях.
100 чжанів приблизно 330 метрів.
300 чжанів приблизно 990 метрів.
1 лі приблизно 500 метрів.
3-4 лі це близько 1,5-2 кілометри.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.