Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, vch_m, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
Звільнити цю відьму. Розділ 357-360
Розділ 361. Розширення
Відповідно до записів, найважливішим кроком у великомасштабному виробництві нітрогліцерину був контроль температури. Велика кількість тепла, що виділялася під час реакції, легко могла спричинити вибух чутливих вибухових речовин. Поки температура великих реакційних резервуарів підтримувалася на одному рівні, нітрогліцерин можна безпечно виробляти партіями.
Для охолодження лабораторії можна було використати кубики льоду, однак їхнє використання при великомасштабному виробництві – неефективне. Швидкість охолодження повільна, вони швидко вичерпували себе, а підготовка і виробництво кубиків льоду потребувала часу. Крижана труна Агати могла легко підтримувати температуру майже до 100 градусів нижче нуля, що, безсумнівно, стане чудовим варіантом охолодження резервуарів.
Роланд не знав чи буде це точно так, чи ні, але це не заважало йому спробувати кожен доступний варіант. Навіть якщо станеться нещасний випадок, Нана могла врятувати їхні життя.
Повернувшись до кабінету, він написав рекомендаційного листа і віддав особистому охоронцеві, попросивши того відвести Агату в хімічну лабораторію та передати листа Каймо Страєру.
У листі він не тільки розповів про здібності Агати, а також написав, що вона поважна пані, яка походить з сім’ї вищого класу, але випадково потрапила сюди, таким чином Роланд намагався попросити алхіміка стримати свій характер і добре поводитися з відьмою, яка могла неабияк допомогти з хімічними дослідами. Після того, як особистий охоронець взяв лист і пішов, принц все ще трохи хвилювався. Каймо – прямолінійний чоловік, а Агата – відьма зі старих часів, яка високого цінувала себе. Роланд сподівався, що вони не влаштують грандіозної сварки.
Саме тоді, коли він міркував над тим, чи варто йому піти до лабораторії і на власні очі побачити, що там буде, Сувій відчинила двері і зайшла до кімнати.
– Ваша Високосте, надійшли результати другого етапу популяризації освіти, – сказала вона з усмішкою в очах. – Цього разу іспит склали 762 кандидати, половина з них дорослі.
– Так багато? – зрадів Роланд.
Порівняно з першим етапом, коли іспит проходила група зі школи Карла у кількості більше ніж 50 дітей, цього разу іспит склала група, половина якої була дорослими людьми, а це означало, що навчання у вечірній школі давало результати. Це також стало перевіркою і підтвердженням для низки навчальних планів, сформованих міністерством освіти у відповідь на потребу різних графіків навчання, об’єму викладених матеріалів і різного часу навчання.
– Так, ви вже майже півроку впроваджуєте початкову освіту, а ці учні, як правило, молодші двадцяти п’яти років, їм не важко опанувати читання і письмо на базовому рівні.
«Мабуть, це пов’язано з системою письма, якби це була китайська, процес був би не таким швидким», – подумав Роланд. Хоча він завжди вважав, що ці символи, схожі на дощового черв’яка, були максимально незграбними.
Коли він почав впроваджувати початкову освіту, то не мав уявлення, яких результатів зможе досягнути. Зрештою у Сірому Замку подібне відбувалося вперше, раніше не було жодного прецеденту. Згідно з системою субсидій і заохочень, яку він довго обговорював з Сувій, вони сформулювали план, який передбачав відкриття класів для неповнолітніх, які могли навчатися вдень, і вечірні класи для робітників у більш пізній час. Вечірні заняття були поєднані з низкою стимулів і переваг, щоб заохотити робітників приходити на навчання. Наразі цей метод здавався досить ефективним.
Звісно, подібний результат був досягнутий завдяки діям конкретних виконавців і сумлінної роботи Сувій.
– Дякую за твої старання, – кивнув Роланд.
– Для мене честь служити вам, Ваша Високосте, – вона злегка вклонилася.
Сувій була найстаршою відьмою у Союзі, тому Роланду було важко порівнювати її з такими юними дівчатами, як Анна і Блискавка. Вона завжди справляла на нього враження неквапливості й організованості. Коли вони обговорювали якесь питання, Сувій мовчки вислуховувала його, а потім прямо вказувала на помилки. Іноді він почувався дуже юним перед нею.
Мабуть… вона народжена бути вчителькою.
Роланд усміхнувся і похитав головою, відмітаючи ці думки.
Якщо підбити короткий підсумок, зараз вони отримали групу нової робочої сили і деякі заводи, які готувалися протягом тривалого часу, нарешті почнуть працювати.
– Будь ласка, поклич до мене Барова, – весело сказав Роланд.
……
Досить швидко до замку прибув голова ратуші. Відколи почалася розбудова міста, навантаження на Барова зростало з кожним днем. Здавалося, що на його голові волосся ставало все менше, а кількість зморшок зростала. Проте на обличчі Барова не було і сліду втоми чи страждання, голову ратуші переповнювала енергія.
– Ваша Високосте, ви шукали мене для того, щоб оговорити найм нових робітників?
Схоже, Баров також чув новини про те, що нова група містян пройшла курс початкової освіти, тому він взяв на себе ініціативу поставити це запитання.
– Саме так. – кивнув Роланд. – Оскільки Місяці Демонів цього року почалися раніше, Тіфіко поки що не зможе заважати західному регіону. Я хочу збільшити чисельність армії Прикордонного Міста, щоб підготуватися до війни наступного року. Також я хочу збільшити кількість робітників на вже існуючих заводах.
– А ще ратуша, – швидко додав Баров. – Після того, як містечко офіційно стане містом і пройде через розбудову, ваша територія стане більшою у п’ять-шість разів, ніж зараз. Штат ратуші також потрібно збільшити до відповідного розміру, щоб керувати такою величезною територією.
– Не хвилюйся. – усміхнувся принц, – я про тебе не забув. – Роланд дістав аркуш паперу і сказав, пишучи: – З понад 700 осіб, які закінчили навчання цього разу, ратуша забезпечить 20% місць, кислотний завод – 40%, решта людей піде на завод парових двигунів, а також велосипедний завод потребує не менше 100 осіб. Зарплату можна встановити за попередніми нормативами, а на кислотному заводі її можна трохи підвищити, щоб якнайшвидше набрати необхідну кількість людей.
Стосовно миловарні і парфумерної фабрики, то основну роботу там виконували відьми. Звичайні люди здійснювали лише прості повторювані операції, тому туди не було потреби набирати випускників, що здобули початкову освіту.
Роланд вважав, що освіта може не тільки покращити знання і бачення людини, але і підвищити її почуття відповідальності і соціальності. У цьому і полягала суть просвітництва. Це також причина, чому високоякісним заводам потребувалася велика кількість людей з початковою освітою – працівник, який мав відкриті соціальні якості, краще розумів важливість співпраці, альтруїзму і самодисципліни, ніж неграмотні особи. Це критично важливо для делікатної роботи зі складними процесами і численними етапами роботи.
– Зрозумів, Ваша Високосте, – відповів Баров. – Скільки людей потрібно для розширення армії?
– Принаймні 1000 людей. Почни набір з людей, які нещодавно здобули статус вільних, і біженців зі сходу, – наказав Роланд. – Як і раніше, ратуша видаватиме повідомлення, а перша армія відповідатиме за перевірку і вербування.
– Тисяча… людей? – здивувався Баров. – Ваша Високосте, це майже нинішня кількість першої армії. Якщо вони будуть оснащені зброєю і спорядженням за стандартами першої армії, це коштуватиме немало.
– Я взяв це до уваги, просто зроби це.
Тепер, коли Роланд знав, що загроза вторгнення демонів була неминучою, він, природно, більше не міг планувати розвиток так повільно, як раніше. Крім пункту з підпорядкуванням усього західного регіону його владі, перше, що йому потрібно буде зробити, коли настане весна наступного року, – це здобути повну перемогу над Тіфіко. Як тільки цей, ворожий до Роланда режим, буде знищено, навіть якщо йому не вдасться взяти під свій контроль інші території королівства, нове місто у західному регіоні стане справжньою столицею. Тоді і збільшення населення, і сприяння торгівлі – вони зможуть дозволити собі все, що завгодно, замість того, щоб підкорюватися обмеженням, які були зараз.
Однак поки що не було потреби розкривати ці плани Барову. Зараз була потреба лише в організації фінансування і розподілі.
Після того, як голова ратуші пішов, охоронець доповів свіжі новини.
Прибув караван Марґорі.
Розділ 362. Проблеми
Біля пристані вишикувалося понад 10 вітрильників. Верхівки щогл і сплетіння конопляних мотузок були покриті снігом, тому кораблі нагадували чисту сріблясто-білу нитку. Біженці виходили з кают і нестримним потоком прямували на відкритий простір перед пристанню.
Це був не перший раз, коли Прикордонне Місто приймало біженців з усього з Сірого Замку. Вся процедура виглядала дуже впорядкованою. Чотири залізні огорожі розділяли натовп на дві чіткі колони, таким чином, контролюючи потік людей і запобігаючи тисняві. Обабіч огорож патрулювали поліціянти з кийками. Ті люди, які спробували штовхатися або намагалися перелізти через огорожу, отримували удар кийка. Були покарання, але також були і нагороди. Щоб заспокоїти людей, які пройшли через труднощі, аби потрапити сюди, біженцям, що проходили крізь коридори утворені огорожами, давали миски з гарячою кашею. Хай якою була ситуація, якщо спочатку наповнити людям шлунки, то так можна ефективно зменшити паніку і дискомфорт біженців на незнайомій території.
Цього разу, крім поліції, першої армії і чиновників мерії, Соловейко і Сільва також брали участь у перевірці, щоб знайти берсерків, яких Тіфіко заслав до натовпу. Від уважного погляду магічного ока не сховатися ні пігулкам, ні сніговому порошку.
– Дякую за все, що ти зробила для західного регіону, – Роланд відвів погляд від натовпу і заговорив до Марґорі, що стояла поряд. – Якби не твій флот, ці люди провели б холодну зиму у нетрях інших міст.
– Ваша Високість рідко просить мене про послугу таким наполегливим тоном, тому, природно, я мала зробити все, що могла, – усміхнулася вона. – Проте багато хто відмовився пливти в такі сніжні дні, тому я змогла зібрати лише ці 13 вітрильників.
– Це краще, ніж взагалі нічого, – видихнув Роланд.
Відколи він дізнався, що велика кількість біженців застрягла в місті Срібного Сяйва, в місті Червона Вода і Вербовому місті, він надіслав прохання до торгової палати Марґорі, сподіваючись, що вона зможе найняти флот, щоб допомогти йому перевезти біженців.
Хоча 13 вітрильників це трохи замало, але ще дві поїздки допоможуть перевести людей, які чекали в інших містах. Якщо порахувати, то вітрильнику зі ста людьми на борту потрібно десь два тижні для подорожі туди і назад. Отже, для перевезення 3000 біженців, які застряли в інших містах, знадобиться майже півтора місяця. Оскільки золотих драконів, які мала при собі команда першої армії, не вистачить до того часу, тому на зворотному шляху вітрильники будуть везти їжу і теплий одяг. Роланд не хотів, щоб біженці, які з надією сідали на кораблі, зрештою не змогли досягнути місця призначення.
Завдяки Блискавці Марґорі зрештою встановила вартість перевезення за двічі більшою ставкою, ніж звичайна. Будь-який інший торговець вважав би це безглуздою угодою, бо вартість доставки перевищувала вартість товару. У середньому перевезення двох людей коштувало один золотий дракон, за нинішньою ринковою ціною на такі гроші можна було купити кількох сильних і здорових рабів. Марґорі також запитала його про це, але Ролан все одно наполіг на тому, щоб перевести цих людей у західний регіон.
З того моменту, як вони ступили на борт вітрильників у супроводі посланців, ці люди вважалися підданими західного регіону і його обов’язок був забезпечити їх притулком. Крім того, в очах Роланда цінність цих біженців набагато перевищувала цінність рабів. Після того, як вони пройдуть навчання, підготовку і зрештою влаштуються на роботу, багатство, яке вони створюватимуть за допомогою своєї праці, буде незмірним.
……
Повернувшись до приймальні замку, Роланд наказав кухні подати Марґорі густий суп, щоб розігнати холод.
– Випий це, твої руки і ноги негайно зігріються.
– Дякую за вашу доброту. – Торговиця зачерпнула ложкою суп і понюхала: – Здається, тут є алкоголь?
– Це так, – засміявся принц, – крім того, у нього додали ще перець і мед, а основа – курячий суп.
Міцний алкоголь – чудовий засіб, який завжди допомагав врятуватися від застуди. Його підігрівали разом з курячим супом, щоб зробити смак більш м’яким і пікантним. Навіть ті люди, що рідко вживали алкоголь, легко могли з’їсти цю страву.
Після того, як Марґорі повільно випила суп, вона глибоко вдихнула і сказала:
– Як добре. Щоразу, коли я прибуваю до вас, я сповнена очікувань стосовно того, що новеньке ви вигадаєте. Але, на жаль, я не зможу відвідувати вашу територію наступного року.
– Ти говориш про можливість торгівлі? – Роланд проникливо вловив значення її слів.
Торговиця кивнула:
– Тіфіко видав наказ про заборону торгівлі селітрою. Тепер це стосується не тільки столиці, а і міста Срібного Сяйва та міста Червона Вода. Вони можуть продавати селітру за низькою ціною в гільдію алхіміків або місцевим вельможам. Продаж комусь іншому заборонений.
Роланд спохмурнів.
– І згідно з інформацією, яку я отримала зі своїх джерел у ратуші, схоже, Тіфіко планує повну блокаду західного регіону. Це стосуватиметься не тільки торгівлі селітрою, купців будуть зупиняти в місті Червона Вода. Коли це станеться, то блокада зачепить не тільки Прикордонне Місто, але і фортецю Довга Пісня і Вербове місто. Попри те, що багато дворян виступили проти цього, Тіфіко не буде відкликати цей наказ. – Марґорі безпорадно похитала головою. – Коли почнеться наступний рік, я не тільки не зможу поставляти сюди селітру і металеві злитки, ймовірно, навіть торгівля паровими двигунами буде призупинена.
Мабуть, дії Роланда підштовхнули Тіфіко до таких поспішних рішень, в іншому випадку він би не став завдавати такої шкоди королівській сім’ї. Четвертий принц не міг не подумати про те, що таке необґрунтоване втручання у торговельні операції на інших територіях, без завершення централізації влади у руках нового короля, могло викликати опір місцевих панів і дворян. Якщо така політика триватиме протягом півтора року, навіть у випадку коли Тіфіко пошле власні війська, щоб охороняти землі і річки, його сили легко могли знищити місцеві володарі, атакувавши з тилу.
Але торгівля була ахіллесовою п’ятою Прикордонного Міста. Вони не могли дозволити собі зупинки на рік… навіть про півроку не могло бути й мови. Селітра була необхідною сировиною для великомасштабного виробництва кислоти. І до вирішення питання штучного синтезу аміаку вона була незамінною. У разі припинення постачання 152-мм артилерія стане лише демонстрацією, а перехід на нові револьверні гвинтівки буде відкладений на невизначений час.
Проте важливішим за зброю була торгівля паровими двигунами – на сьогодні у скарбниці ратуші залишалося не так вже і багато золотих драконів. Частина зароблених грошей використовувалася для будівництва інфраструктури і постійного збільшення робочих місць, а частина роздавалася жителям міста як заробітна плата, що потім витрачалася на їжу, товари загального користування і житло – таким чином формувався цикл. Ця економічна модель вимагала постійного вливання на ринок золотих драконів, які мали бути принаймні рівнозначними багатству, яке створювали люди.
Нині Прикордонне Місто все ще перебувало у стані первісного накопичення, а тому не видавало жодних кредитів. Як тільки дохід від продажу парових двигунів зникне, фінанси швидко вичерпають себе і в них не буде можливості виплатити заробітну плату, а далі настане повний економічний крах.
В будь-якому випадку перерва у фінансуванні – це абсолютно неприпустима ситуація.
– Ця ситуація триватиме недовго, – сказав Роланд, розводячи руками. – Я вірю, що незабаром ти знову зможеш навідати це містечко у західному регіоні… Хоча ні, тоді ти вже побачиш абсолютно нове місто.
Марґорі трохи здивувалася:
– Ви плануєте побудувати тут місто?
– Відразу після того, як закінчаться Місяці Демонів, – усміхнувся він. – Крім того, я планую відкрити прямий торговельний шлях із фіордами. Він буде йти не через округ Морський Бриз чи порт Чиста Вода, а безпосередньо починатиметься у західному регіоні і вестиме до островів фіорди. Чи цікаво тобі долучитися до цього?
Розділ 363. Новий торговий шлях
– Буде йти… прямо від західного регіону? – з цікавістю запитала Марґорі. – Я не знала, що тут є хороша гавань, яка веде до моря.
– Поки нема, але ми можемо її зробити.
Очі торговиці розширилися:
– Ви серйозно, Ваша Високосте?
– Звичайно. Ми зможемо розпочати будівництво наступної весни, – з усмішкою сказав Роланд.
У цю епоху всі морські порти були утворені природою. А такі величезні проєкти, як штучно створені гавані, для яких потребувалися зміни природного ландшафту, практично неможливо було реалізувати.
Однак тепер він мав повну підтримку Тіллі. Коли будівництво житла на Сонному острові буде завершено, Лотос знову прибуде в західний регіон. До того часу проблема з демонічними звірами втратить свою гостроту і це стане відповідним часом для створення морського порту.
Він звівся на ноги і вказав на мапу, що висіла позаду нього:
– На південь від Прикордонного Міста є мілина. Глибина там ідеальна, а місцевість добре підходить для розміщення необхідних для порту об’єктів. Потрібно буде внести деякі зміни, а також вирівняти частину гір вздовж узбережжя, після чого товари можна перевозити прямо з західного регіону до морського порту.
– Внести деякі зміни… і вирівняти гори? Чому, коли ви говорите такі приголомшливі речі, в мене виникає враження, що це не так вже і складно? – Далі Марґорі зацікавлено запитала: – Але чи є у вас для цього торговий флот? Ви повинні знати, що морські і річкові кораблі дуже відрізняться.
– Ще ні, – сказав Роланд, розвівши руками, – тому я сподіваюся, що ти зможеш взяти участь.
– Я забезпечу кораблі?
– А також візьмеш на себе доставку і продаж, – додав він, – тоді як західний регіон буде лише постачати товари.
Це було рівнозначне володінню ексклюзивними правами на розповсюдження у зоні фіордів. Марґорі на основі досвіду могла легко здогадатися, який приблизний прибуток вона з цього матиме. Ясна річ, якби він створив власний флот і продавав у фіордах товари, то отримав би значно більше, але Роланд не хотів вкладати багато енергії і робочої сили в цю сферу. Принц просто бажав хутчіше отримати притік нових коштів для збереження швидкого розвитку території. Коли первісне накопичення буде завершене, впровадження кредитування буде лише питанням часу.
І справді торговиця кліпнула очима та схвильовано запитала:
– Ви довірите все це мені?
– Якщо ціна буде розумною, – кивнув Роланд. – Якщо ти бажаєш виступити як наша представниця для торгівлі товарами західного регіону за кордоном, ми можемо обговорити деталі негайно. Зона продажу буде обмежена островами фіордів, а ціна не повинна бути нижчою за ту, за якою ми зараз продаємо товари каравану Затоки Півмісяця.
– Звісно. Лише пароплав, який може пливти безперервно і не покладається на силу вітру, коштуватиме немаленьку суму, морські торгові каравани з радістю його куплять, – її тон був сповнений упевненості. – Якщо я продаватиму його напряму островам фіордів, то, безсумнівно, зможу підвищити ціну вдвічі.
– І ми можемо поділитися додатковим прибутком, – з усмішкою сказав Роланд. – Крім парових машин, буде ще один важливий продукт, – він плеснув у долоні й охоронець, який чекав біля входу приймальні, негайно зайшов усередину з тацею в руках. На ній стояло чотири чи п’ять пляшечок із прозорого кришталевого скла, кожен флакончик був розміром з великий палець.
– Це…
– Відкрий і понюхай.
Марґорі з цікавістю відкрила одну з пляшечок, піднесла до носа і понюхала. Її очі раптом засвітилися:
– О небо, ви справді зробили парфуми!
– Мені цікаво, які вони у порівняні з продуктом столичної гільдії алхіміків?
– Аромат здається сильнішим, – Марґорі підняла пляшечку й уважно вивчала її. Очевидно, торговиці дуже сподобався цей продукт. – Їх виготовила алхімічна майстерня Прикордонного Міста?
– Можна і так сказати, – Роланд теж взяв флакон і поклав на долоню.
Згідно з його вимогами, пляшечки для парфумів зробили з надзвичайно прозорого кришталевого скла, їм надали форму шестикутної призми. Коли флакон злегка повертали під світлом, парфуми всередині грали різними відтінками, що виглядало дуже красиво. Відповідно до концепції пізніших поколінь, вишукана упаковка могла значно покращити якість самого продукту. Оскільки парфуми мали стати ключовим продуктом для відкриття ринку фіордів, він, природно, мав підійти до цього питання з усією ретельністю.
У порівнянні з паровими машинами, парфуми насправді можна було назвати товаром з низькою собівартістю. Коли Евелін зрозуміла, що «найпекучіший білий лікер» також був видом алкоголю, під її руками почав з’являтися спирт високої концентрації, і це дозволило пропустити останній крок – дистиляцію. Що стосувалося троянд чи інших квітів з унікальним ароматом, то Листочок подбала про те, щоб вони були насиченими ефірними оліями. Для того, щоб надати пляшечці зі спиртом чарівного аромату, достатньо було подрібнити дві-три квітки.
– Якщо хочеш, я дам ці кілька флаконів тобі, – Роланд поклав пляшечку на тацю.
– Справді? – усміхнулася Марґорі. – Тоді я не буду стримуватися.
– Я чув, що у фіордах їх можна продати за добрі гроші?
– Ви маєте знати, що столична гільдія алхіміків щороку продає дуже обмежену кількість парфумів. Пропозиція у понад тисячу пляшечок не здатна задовольнити попит. Великі морські торговці дуже… турбуються через специфічний рибний запах на своїх тілах, тому парфуми для них необхідний предмет. Якщо флакончик парфумів у столиці Сірого Замку продають за 5 золотих драконів, то у фіордах ціна може зрости до 15-20. Насправді велика частина парфумів, що продається на ринку, скуповується в інших регіонах і перепродається морським торговцям. – Тут Марґорі на мить зупинилася, а потім запитала: – Мені цікаво, скільки флакончиків парфумів може виготовити ваша алхімічна майстерня за рік?
– Якщо сировини вистачає, ми можемо виготовляти приблизно в десять разів більше, ніж столична гільдія алхіміків. – Роланд навмисне занизив цифру.
Він не хотів продавати надзвичайно прибутковий товар як капусту, щоб заробляти лише чотири або п’ять тисяч золотих драконів на рік. Парфуми мали стати флагманським продуктом і він сподівався, що вони разом з паровими машинами будуть приносити відповідно високий прибуток.
– … – на якийсь час торговиця втратила дар мови. А потім, зітхнувши, вона сказала: – Ваша територія справді сповнена несподіванок.
– Отже, ти готова стати нашою предстваницею і продавати ці товари?
– Звичайно, Ваша Високосте, – вона підвелася і вклонилася, приклавши руку до грудей. – Для мене це теж рідкісна можливість.
……
Після досягнення загальної згоди обговорення конкретних деталей та умов контракту він залишив на Барова. Роланд повернувся до кабінету і приготувався написати лист Тасі, який ховався у столиці королівства.
Чи це повалення Тіфіко, чи відкриття нових торгових шляхів – це плани, між якими потрібно було зберігати тонкий баланс. Роланд не хотів складати всі яйця в один кошик. Навіть якщо атака провалиться, він все одно сподівався і далі отримувати селітру.
Для цього був шлях – виробляти її самим.
У листі, крім згадки про намір атакувати Тіфіко, Роланд написав, що Тасі слід зв’язатися з фабриками по виробництву селітри навколо столиці та найняти там групу робітників, щоб відправити їх у західний регіон.
Життя торговців селітрою цього року, очевидно, було не дуже комфортним. Тіфіко не тільки заборонив продавати селітру іншим, він також примусив продавати її гільдії алхіміків за низькою ціною. Як наслідок, прибутки селітрових родовищ продовжували падати. Роланд вважав, що поки винагорода буде досить щедрою, він цілком зможе купити фабрику і всіх її робітників.
Принцип виробництва селітри не був складним. Наразі населення Прикордонного Міста постійно зростало, тож вони могли задовольнити потребу у великій кількості екскрементів, необхідних для селітрових родовищ. Всі умови для самостійного виробництва виконані. До перемоги над Тіфіко, це, безсумнівно, буде найстабільніша точка захисту.
Розділ 364. Подвійне зображення
……
Сніг за вікном знову став сильнішим, з неба сипалися сніжники розміром з ніготь. Весь простір над місто був заповнений ними. Сіро-білі снігові ельфи танцювали на вітрі, щільно вкриваючи землю, додаючи ще більше білого до дахів і гілок дерев – людям ставало холодно лише від споглядання цієї сцени.
Але що довше це тривало, то тепліше було Тіллі.
Вона відкинулася на спинку крісла, половина тіла була накритою м’якою ковдрою, а її ноги були витягнутися до бочки, де палало полум’я. Цей зручний засіб для зігрівання вигадав Роланд Вімблдон. У квадратній дерев’яній бочці, яка стояла на одній лінії з кріслом, була розташована жаровня з вугіллям, вона була закрита дерев’яною перегородкою. Це анітрохи не нагадувало відкрите полум’я, яке, коли хтось до нього наближався, могло легко обпекти. Якщо поставити ноги на дерев’яну перегородку, то можна зблизька насолоджуватися теплом, яке випромінювала палаюче вугілля. А якщо накритися ковдрою, то здавалося, що все тіло огортало теплом.
Густий сніг, що падав за вікном, підкреслював затишок всередині кімнати і, мабуть, саме цей контраст створював відчуття щастя, яке залишало після себе глибоке враження.
Потрібно сказати, що ставлення до відьом у Прикордонному Місті було іншим, ніж рік тому. Неважко зрозуміти, чому вони не хотіли йти звідси, адже навіть Тіллі насолоджувалася перебуванням тут.
Крім неї, у кімнаті були Анна й Агата – насправді спочатку це була спальня Анни. Користуючись моментами вільного часу, які бували у дівчини, Тіллі приходила до неї з книгами і питала поради стосовно речей, яких вона не розуміла. Спочатку вони були лише вдвох, але тепер до них доєдналася стародавня відьма, яка прокинулася після того, як її дістали з руїн. Анна просто перенесла бочку з вогнем з-під столу на відкрите місце і попросила Роланда поставити ще два крісла. Тож тепер вони у трьох могли сидіти навколо вогню і, поставивши ноги поряд одна з одною, разом вивчати нові захопливі знання.
Звичайно, частіше Тіллі й Агата ставили запитання, тоді як Анна відповідала.
– Важко повірити, що таку книгу написав смертний, – Агата закрила «Базові принципи природознавства» і глибоко вдихнула. – Що більше я читаю, то більше розумію, чому світ такий, яким він є. Серед величезного хаосу приховані закони і все діє за одними правилами. Навіть якби він народився у Такілі, Федерація точно взяла б його до себе і він би міг мати такий же статус, як відьма високого рівня.
Спочатку Агата ставила багато запитань щодо вмісту книги, але завдяки детальним поясненням Анни, її ставлення до Роланда суттєво змінилося.
Однак Тіллі вважала, що ця зміна стосувалася лише Роланда, інші смертні в її очах, ймовірно, досі залишалися дурнями.
Подумавши про це, вона не могла не зітхнути. Тільки Тіллі знала, що ці знання належали не Роланду Вімблдону, а пам’яті іншої людини, чиї спогади раптово з’явилися в його голові.
Після днів спілкування й отриманого підтвердження від Сільви Тіллі змогла підтвердити його пояснення. Однак таким чином було складно довести, що Роланд залишався собою. Але найсумнівнішим залишався той факт, що він не знав ні звідки ці спогади, ні кому вони належали. Важко повірити, що спогади можна було повністю відокремити від життя особистості, принаймні сама Тіллі цього не могла зробити. Коли вона згадувала знання, яким її навчав наставник у палаці, перед очима завжди мерехтіли відповідні фрагменти минулого.
– Звідки він отримав ці знання? – Агата зітхнула: – Я думала, що дослідження смертних досягли таких глибин, але після спостереження за ними останні дні, я зрозуміла, що це нічим не відрізняється від того, що було 400 років тому – ні, можливо, вони навіть трохи відстають.
– Я теж не знаю, – Тіллі знизала плечима, – подібні знання неможливо вивчити в палаці.
– Яким він був раніше?
Це питання змусило Анну підняти голову.
– Раніше… – Тіллі на мить замислилася, перш ніж сказати, – він був зарозумілим і боязким, йшов своїм власним шляхом, абсолютний невіглас із жахливим характером… Мабуть, єдиним хорошим у цьому було, що він не використовував свій статус принца для того, що наробити шкоди.
– Хмм… то він був на рівні інших смертних?
– Ні, серед смертних він вважався поганим хлопцем. – Тіллі скаржилася: – Хоча він раптом став набагато кращим після того, як прибув сюди, його думки досі залишаються незрозумілими… Тримає язик за зубами і хоче, щоб інші йому вірили. Як це можливо?
У кімнаті раптом стало тихо.
– У чому справа? – Тіллі відчула, що двоє інших дивилися на неї трохи дивно.
– Ні… нічого, – Анна прикрила рот рукою й усміхнулася, – уперше чую, щоб ти говорила про це.
Прокляття, Тіллі зрозуміла, що зайшла надто далеко. Подібні скарги не могли йти від союзника. Мабуть, це сталося тому, що останнім часом вона почувалася надто розслабленою.
– Я хотіла сказати…
– Все добре, Його Високості байдуже до таких речей, – Анна усміхнулася і похитала головою. – Можливо, у нього є свої причини.
– Роланд… – Тіллі трохи вагалася, але запитала: – Не згадував тобі про це раніше?
– Ні, – безтурботно сказала Анна, – я його теж не питала. Якщо він хоче про щось поговорити, то зробить це.
«Точно, – Тіллі подумки зітхнула, – коли вона вперше зустріла Роланда, то він уже мав пройти крізь зміни. Безглуздо думати про це питання».
– Тобто, тепер він зовсім інший, ніж був раніше? – з великим інтересом запитала Агата. – У Спілці говорили, що більш незвичайна людина, то дивніші в неї чудасії. Можливо, така зміна є нормальним явищем. Коли Роланд був у палаці, він вив на місяць або довго дивився на стіну і жестикулював?
– Що це ще за дивацтва… – Тіллі безпомічно похитала головою. – Якщо не брати до уваги його ексцентричну поведінку в минулому, то він нічим не відрізнявся від звичайних людей. Проте… я колись чула, як люди згадували, що під час уроку в палаці він голосно заявив, що хоче одружитися з відьмою. Мабуть, після цього Ґорон і Тіфіко постійно дошкуляли йому в ім’я очищення прислужників Диявола, наш батько був дуже незадоволенню такою поведінкою. Після цього Роланд ставав усе впертішим і більш непокірним.
– Його цькували за те, що він хотів одружитися з відьмою? – Агата скривила губи: – Це була благородна мета у Такілі. Звичайно, мало кому зі смертних вдавалося це зробити, а більшість відьом не бажали залишатися з одним чоловіком на все життя.
– Але зараз ситуація інша, ніж була чотириста років тому. Якщо він одружиться з відьмою, то це означатиме, що у нього не буде дітей, які стануть його спадкоємцями. Як така ідея могла сподобатися нашому батькові? – Тіллі зітхнула: – Але минуло більше ніж десять років. Мабуть, він уже забув ті дурниці, що колись говорив.
– Невже? – раптом заговорила Анна. – Але він все ще готовий одружитися з відьмою.
– О, він досі це пам’ятає… Стривай, – Тіллі широко розплющила очі, – ти сказала «все ще»?
– Так, – лагідно усміхнулася Анна, – принц Роланд сам це сказав.
Тіллі завмерла на місці.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.