Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Vitaliy, Drakula, Kirito Kun.
Звільнити цю відьму. Розділ 365-368
Розділ 369. Зміни
Над водою у ванній звивалася пара.
Венді нанесла мило на все тіло дівчини, включно з ділянками за вухами, під пахвами і між пальцями. Побачивши, як плями бруду сповзали разом з піною, відкриваючи ніжну шкіру, вона відчула небувале задоволення.
Минув деякий час відтоді, коли Венді востаннє відчувала щось подібне. Коли нові відьми тікали разом з Союзом Співпраці, кожна з них була наляканою або знаходилася на межі відчаю, але під її опікою вони повертали самовладання і відновлювали надію на краще життя. Це стосувалося Листочка, Лілі, Соловейка… Однак після того, як вони прибули у Прикордонне Місто, життя відьом зазнало карколомних змін – їм більше не потрібно було турбуватися про виживання. Звісно, Венді не вважала, що це погано, вона була дуже вдячна Роланду за все, що він зробив для сестер. Однак те, що більше не було відьом, про яких потрібно було б піклуватися – навіть Таємничий Місяць стала відкритою і веселою, – дещо засмучував Венді.
Тепер вона нарешті знову пережила радість буття старшою сестрою.
– Заплющ очі, я ввімкну воду.
– Угу, – голос дівчини був тихим і м’яким, ніби краплі води, що стікали по травинці.
Потрібно визнати, це рішення принца було справді чудовим.
Вода текла крізь волосся дівчини і стікала по спині, змиваючи піну, що мала сіро-коричневе забарвлення. Лише після того, як Венді тричі омила її, вода більше не змінювала колір.
Тепер, коли на дівчині не було одягу, вона чітко бачила худе тіло. «Яка худенька дитина», – Венді не могла про це не подумати. Вона бачила хребці, що виступали на спині дівчини, а її руки були настільки худими, що їх можна було тримати однією рукою, шкіра була не білого кольору, через голодне життя вона набула світло-жовтого відтінку, який зовсім не пасував до її імені – Білий Папір.
На щастя, дівчина – відьма, якщо про неї добре дбати, то вона скоро повернеться до нормального стану.
Змивши бруд і сполоснувшись, настав час прийняти приємну ванну. Венді перевірила температуру і разом з дівчинкою опустилася в ванну. Злегка обпікаюча вода негайно огорнула їх, але, як тільки вони перетерпіли початковий дискомфорт, обидві відьми незабаром відчули щастя, яке дарувало їм тепло навколо.
Білий Папір не стрималася і тихо застогнала. Мабуть, вона дуже довго не приймала гарячу ванну. Її руки, якими вона міцно трималася за Венді, поступово розслабилися. Старша відьма повернула дівчину до себе спиною, залишаючи її у своїх обіймах, і почала обережно розділяти сплутане волосся.
– Коли ти дізналася, що стала відьмою?
– Два… роки тому, – прошепотіла Білий Папір, – здається, тоді теж була зима.
– Це не дивно, – з усмішкою сказала Венді, – більшість відьом пробуджуються в період Місяців Демонів. Говорять, що в цей час найбільше магії.
– Хіба це не сила Диявола?
– Звичайно, ні, – Венді погладила дівчинку по голові, – стати відьмою – це дуже, дуже нормально. Крім можливості демонструвати неймовірні здібності, ми мало чим відрізняємося від звичайних людей. Знаєш, сотні років тому відьом навіть вважали улюбленцями бога.
– Справді?
– Абсолютно.
«Насправді між нами і звичайними людьми є чимало відмінностей, як-от загальне покращення зовнішнього вигляду, посилення фізичних можливостей і нездатність зачати потомство, – подумала Венді, – але про це їй можна розповісти в майбутньому».
– Тоді… що таке магія? – боязко запитала Білий Папір.
– Це вид природної сили, як сонячні промені, що омивають все, – Венді на мить задумалася – Це не зовсім правильно. Сонце заходить і сходить, а магічна сила завжди присутня. Якщо коротко, то ти можеш ставитися до неї, як до частини тіла, що постійно зростає.
– Постійно зростає?
– Так, з віком кількість магічної сили зростатиме. Щоб пристосуватися до цього, ти повинна подбати про витривалість власного тіла, інакше воно може зазнати магічного поглинання. – Венді ретельно пояснювала: – Церква використовує це, щоб брехливо стверджувати, буцімто відьом пожирає сила демонів, але це зовсім не так. Якщо ти будеш відточувати здібність, то збільшиш кількість магічної сили, яку без шкоди для організму зможе витримати твоє тіло. Раз ти прокинулася два роки тому, то вже пережила свій перший день пробудження і тоді… це було боляче.
Білий Папір двічі кивнула головою.
– Не хвилюйся, тепер, коли ти прибула до Прикордонного Міста, все буде добре, – ніжно втішила Венді. – Якщо ти старанно тренуватимешся, то зможеш легко пройти цьогорічний день пробудження.
Щойно вона закінчила говорити, двері ванної кімнати різко відчинилися і всередину забігла Лілі з рушником у руках.
– Я чула, що з’явилася нова сестра? Де вона? Таємничий Місяць сказала, що хоче її побачити!
– Очевидно, що це ти хочеш подивитися на неї! – Таємничий Місяць, яку Лілі притягнула за собою, закотила очі: – Навіщо зараз приймати душ? А якщо мені доведеться використати здібності вдень?
– Не хвилюйся, проблем не виникне, якщо ти візьмеш вихідний. Його Високість не буде тебе турбувати, ти все-таки не пані Анна.
– …Зрадниця!
Коли Білий Папір побачила двох відьом, що влетіли у ванну кімнату, вона негайно опустила голову, занурюючи підборіддя у воду.
– О, це нова відьма? – Лілі примостилася на край ванни, зацікавлено дивлячись на дівчину. – Здається, ми приблизного однакового віку, але ти все одно можеш називати мене старшою сестрою.
– Чому вона має називати тебе старшою сестрою, коли ви майже ровесниці? – Таємничий Місяць вигукнула: – І чому я ні разу не чула, щоб ти мене так називала?!
– Вони обидві відьми Прикордонного Міста, – з усмішкою пояснила Венді. – Попри те, як відкрито вони поводяться зараз, коли ми вперше опинилися тут, вони поводилися приблизно так само, як і ти… особливо Таємничий Місяць. Вона була не сміливішою за тебе і завжди говорила тихим голосом.
– Кха-кха, я хвилювалася, що Його Високості могла не сподобатися моя слабка здібність, – пробурмотіла Таємничий Місяць.
– Принц багато разів говорив мені, що твоя здібність має великий потенціал, – Венді похитала головою. – Якщо ти закінчиш вивчати «Елементарну фізику», то матимеш шанс розвинути здібність до такого рівня, який неможливо уявити.
– Забудьте про книжки, вона навіть не всі слова може прочитати. Їй заледве вдалося скласти останній іспит, – сказала Лілі, знизавши плечима. – Вона навіть звернулася до мене з проханням допомогти їй уночі з навчанням. До того часу, коли вона вивчить усі ті дивні теореми і формули з книги, Його Високість Роланд, можливо, об’єднає Сірий Замок і більше не потребуватиму допомоги відьом. – Не звертаючи уваги на підняті брови Таємничого Місяця, Лілі поглянула на дівчину в руках Венді: – До речі, а яка у Білого Паперу здібність?
– …Я можу розтопити сніг, – трохи провагавшись, відповіла дівчина.
– Ще щось? – з цікавістю запитала Лілі. – Ти можеш перетворити талий сніг на лід?
– Ні, – прошепотіла Білий Папір, – а ще… я можу швидко перетворити гарячу воду на холодну.
– Контроль температури? – уголос подумала Венді. – Але щоб розтопити сніг, потрібно підвищити температуру, а для охолодження гарячої води потрібно знизити температуру, проте жоден з цих процесів не можна повернути назад, тому, швидше за все, це не контроль температури. Ти використовувала свою здібність лише на воді?
– Інші речі змінювалися не дуже помітно.
– Використай на цьому, – Лілі принесла таз із мильною водою.
Дівчинка обережно опустила руку в таз. Доволі швидко майже кип’яток охолов, а каламутна мильна вода на очах у всіх почала змінюватися. Плаваюча піна поступово зникала, дрібні білі шматочки мила розчинилися, а вода у тазі знову стала чистою і прозорою.
Розділ 370. Ритм
Через три дні Роланд отримав позитивну відповідь від старшого сина Жимолості.
– Я готовий і далі служити вам, так само як і родина Жимолості, – Педро вклонився. – Я переконаю батька, він… трохи відрізняється від інших родин.
– Справді? – раптом Роланд відчув радість. – Приємно це чути.
– Цими днями я був свідком дивовижних змін, які відбулися на вашій території… Мабуть, це саме те місто, на яке я давно чекав, – відверто сказав Педро. – Якщо родина і землі Жимолості будуть процвітати, мій батько не буде проти злиття з новим містом.
Ці слова трохи зворушили принца. Він викликав Педро, маючи на меті два пункти: перший полягав у тому, що, коли таку важливу подію пояснюють особисто, це буде сприйматися як прояв щирості, а другий – на власні очі побачити реакцію на нову політику. Роланд не очікував такої хорошої реакції. Кивнувши, принц сказав:
– Звісно, з часом кожен клаптик землі у Сірому Замку можна буде перетворити на місце комфортного життя для людей.
– Тоді я якнайшвидше повернуся до фортеці і повідомлю батьку новини.
– Також є ще інші чотири великі родини і всі вельможі західного регіону. – Роланд додав: – Будь-яка сім’я, що готова прийняти ці умови, увійде до нового міста, попри конфлікти, що були в минулому. Ти можеш влаштувати бенкет у замку фортеці для того, щоб розповісти про мої слова.
– Ви хочете, щоб я повідомив їм? – Педро був заскочений зненацька.
– Саме так, – усміхнувся принц, – цього разу… ти будеш моїм послом.
– Як накажете, Ваша Високосте, – сказав старший син Жимолості, притиснувши руку до грудей і схиливши голову.
Коли Педро збирався йти, Роланд зупинив його:
– До речі, ти чудово впорався з цим випадком з відьмою. Більше не потрібно діяти таємно. Тепер, коли впроваджена загальна початкова освіта, ті, хто досі сподіваються на повернення церкви і вперто слідують її вченням, покинуть західний регіон. Ти сам вирішиш, як це зробити.
– Слухаюся.
Після того, як Педро Гелмонд пішов, Роланд потягнувся і продовжив вивчати інформацію стосовно різноманітних проєктів, список яких склала ратуша.
Через сильні снігопади будівництво головної королівської дороги призупинилося, а також сповільнилося будівництво житлових будинків, в основному проводилися лише деякі внутрішні оздоблювальні роботи. На щастя, перед від’їздом Лотос побудувала велику кількість будинків-печер, тож це задовольняло потребу біженців у житлі. Навіть якщо кількість людей продовжуватиме зростати, вони зможуть розселити їх у вже збудованих будинках-печерах, які мають перевагу у вигляді пічки-ліжка.
За даними міністерства будівництва, понад 60% робітників зараз не залучені до зведення будинків або чогось подібного, тому тимчасові роботи, які організовувала ратуша, такі як розчищення вулиць від снігу, перевезення руди до доменних печей тощо, розходилися як гарячі пиріжки. В інших містах було б дивом мати стільки завзятих працівників під час Місяців Демонів. Зима була найважчим часом для звичайних жителів. Більшість людей залишалася дома і покладалася на зібраний осінню врожай. Однак Роланд не бажав, щоб стільки досвідчених робочих рук займалися тимчасовими підробітками, тому він вирішив, що потрібно залучити їх до якоїсь справи.
Зрештою торгова палата Марґорі вивезла останню партію цьогорічних парових двигунів, а ратуша мала багато грошей і запас харчів.
Обдумавши це, Роланд сказав охоронцям викликати міністра будівництва Карла ван Бате.
Після того, як принц пояснив ідею, Карл не втримався і витріщився на нього:
– Ви хочете, щоб каменярі і муляри збудували вам кораблі?
Роланд кивнув і серйозно сказав:
– Так, місце можна обладнати прямо біля порту. Зведіть тимчасову дерев’яну корабельню і зробіть там пічку, щоб підтримувати одну і ту саму температуру в приміщенні. Після того, як кораблі будуть готові, їх можна буде зіштовхнути у воду.
– Але, Ваша Високосте, звідки вони можуть знати, як побудувати щось подібне?
– Звичайно, вони знатимуть, це як зі зведенням будинку відьом, – Роланд дістав аркуш паперу і накреслив схему. – Зробити опалубку, установити сталеві прути і залити бетоном… Я поясню, як будувати перший корабель, а ти вже відповідатимеш за будівництво наступних, і до цього можна залучити всіх вільних робітників.
Карб розгублено дивився на схему:
– Це… миска?
Роланд не втримався і підняв кутики рота:
– Так, величезна бетонна миска.
Оскільки Карл не брав участі у будівництві «Маленького Міста», не було нічого дивного, що в нього виникла подібна асоціація. По суті, кораблі зазнали кількох змін у формі протягом тривалого процесу розвитку, і останні покоління мало що успадкували від своїх предків. Якби хтось попросив Роланда спроєктувати класичний дерев’яний корабель з кілем, то він, ясна річ, нічого не міг зробити, бо не знав про їхню будову, але виготовлення бетонного корабля насправді нічим не відрізнялося від виготовлення глиняної моделі, яка могла плавати. Те саме стосувалося і сталевих кораблів. У зв’язку з розвитком зварювальних технологій, більшість сучасний корабельних корпусів відмовилися від укладання кілів і замість них використовували сталеві короби, розділені на секції, які зварювалися разом, а нижня пластина взагалі була ніби єдиним цілим, тому не потрібно було і далі використовувати технологію виготовлення дерев’яних кораблів.
Роланд уже довгий час думав про новий флот з бетонних кораблів. Чи для видобутку вугілля поблизу засніженої гори, чи перевезення біженців – для подібних завдань була потрібна партія річкових кораблів, що могли перевозити значні вантажі. Тому плоскодонна конструкція з низькою осадкою досі залишалася найкращим вибором. У порівняні з консервативно спроєктованим «Маленьким Містом», корпус нових кораблів повинен бути довшим для збільшення швидкості, забезпечення більшої вантажності і стійкості. Також, щоб зменшити складність конструкції, Роланд нарешті вирішив використати гребні колеса для руху кораблів. Ця система вже була випробувана на дерев’яних кораблях, тому її буде простіше зробити.
– Ваша Високосте, скільки людей ви плануєте залучити до будівництва цього… бетонного корабля? – дещо ніяково запитав Карл.
– Збери всіх незайнятих робітників й одночасно будуйте кілька кораблів, так само як зводили житлові будинки.
Таким чином, навіть якщо нещодавно зібрані на фабриці парові двигуни не можна буде продати, вони все одно приноситимуть користь. У районі печей зможуть і далі, без припинення роботи, випалювати цемент, і так вони вб’ють двох зайців одним ударом. У наступному році, якщо у нього буде великий флот бетонних кораблів, перша армія завжди матиме надійну матеріально-технічну підтримку незалежно від того, де вона буде атакувати.
Пояснивши цю справу, Роланд вирішив піти в задній сад замку, щоб подивитися.
Оливкові дерева і виноградні лози, посаджені Листочком, давали захист від вітру і снігу. Якщо відьми не були зайняті роботою, то зазвичай вони збиралися у саду, щоб потренуватися, і новенька – Білий Папір – не була винятком.
Згідно зі звітом Венді, здібність Білого Паперу не схожа ні контроль температури, ні розщеплення матерії на дрібніші частини. За винятком води, її сили мало впливали на інші об’єкти, і це викликало чималий інтерес у Роланда. Минуло вже три дні, і дівчина більше не повинна бути такою боязкою, як тоді, коли з’явилася тут вперше, тому краще піти і побачити все на власні очі.
Щойно Роланд зайшов у сад, то помітив дещо дивне.
Він бачив навколо яскраву і пишну зелень, яка ніби повністю ізолювала його від снігу на вулиці – оливкові дерева були вічнозеленими, а між ними звивалися ліани. Не було нічого дивного, що в ці хащі не змогла залетіти жодна сніжинка, але рослини навколо були надто яскравими. І, на відміну від мовчазного лісу, рослини і дерева за відсутності тут холодного вітру м’яко, чітко і ритмічно погойдувалися.
Спочатку він подумав, що йому здалося, але коли Роланд пішов глибше, то побачив, як гілки оливкових дерев опускалися, ніби кланяючись йому, а трава хилилася до ніг, ніби вітаючи.
Від цього у Роланда волосся стало дибки, а по спині пішов морозець. Йому здавалося, що він йшов не крізь сад, а всередині тіла величезної істоти.
Здавалося, весь сад дихав.
Розділ 371. Серце лісу
Коли Роланд дійшов до центру саду, то приголомшено завмер.
У кінці стежки несподівано з’явилася невелика «кімната», стіни якої були сформовані зі стовбурів дерев і змінених культур, а дах утворювали переплетені над головою виноградні лози, з яких де-не-де поміж зеленим листям звисали блискучі, як кришталь, виноградні грона. Посередині кімнати палало багаття, навколо якого розташувалися зелені меблі – якщо придивитися, то ставало зрозумілим, що всі вони зроблені з дивних рослин, які росли з землі. На мить Роланду здалося, що він потрапив у казкову країну. Якби не кілька знайомих постатей навколо багаття, принц би запідозрив, що це сон.
– Що відбувається?
Тіллі обернулася і, зітхнувши, сказала:
– Здібність Листочка розвинулася – і вона перетворилася на цей сад.
– Вона що? – здивовано запитав Роланд.
– Вона стала єдиним цілим з рослинами, – Тіллі озирнулася навколо, – все, що ти бачиш перед собою, – частина Листочка.
Отже, відчуття, що він був усередині величезної істоти не було помилковим. Просто ця «істота» була Листочком. Серце Роланда раптом стиснулося:
– Вона зможе повернутися, так?
– Як тільки я припиню використовувати здібність, то повернуся до нормального стану, – раптом пролунав голос Листочка.
Проте, уважно прислухавшись, він зрозумів, що це говорила не сама Листочок, її голос формувався зі звуків шелесту листя і поскрипування гілок.
Отримана відповідь злегка заспокоїла Роланда.
– Ти можеш нас чути?
– Я можу не тільки чути, але і бачити, нюхати і торкатися, – щасливо сказала Листочок. – Я відчуваю кожну зміну в цьому саду, включно з птахами, що будують гнізда на гілках, і комахами, які повзають по стовбурах… Це відчуття важко описати словами. Пані Тіллі сказала правду – тепер я стала єдиним цілим з садом, і я помітила вас, як тільки ви увійшли.
Поки лунав її голос, згори до Роланда опустився згорнутий листок, що повільно розгортався, відкриваючи чашу, наповнену пурпурово-червоною рідиною. Чаша була зроблена з чотирьох оливкових листків, що перекривали одне одного, а їхні ніжки утворювали вушко чаші – вона виглядала маленькою і вишуканою. Роланд підніс чашу до рота і, зробивши ковток, зрозумів, що напій був свіжо зробленим вином, яке мало дещо кислий смак з ноткою солодкості, що освіжала. Схоже, що і вино, і посуд – творіння цього саду.
Роланд випив запропоноване частування, підійшов до багаття і з неабиякою цікавістю сів на рослинний стілець – його опора була зроблена з товстих гілок, а поверхня спинки і сидіння була вкрита товстим шаром листів пшениці. Поряд з вогнем стояв гриль, на якому Андреа смажила яблука і кукурудзу для всіх. Жодних сумнівів, що їх також взяли з цього саду.
– Як ти все це зробила? – запитав принц.
– Я мало що знаю про процес, – швидко відповів голос. – Я просто дбала про недавно посаджені культури і ваших крилатих посланців, як і завжди, та водночас тренувалася – і тут вони відгукнулися на мій поклик. Можливо, це шлях об’єднання, який я шукала, – дійсно перетворити ліс і життя, яке він породжує, в єдине ціле.
– А якщо ти використаєш здібність у Туманному лісі? Він також стане частиною тебе?
– Гадаю… ні, – якусь мить Листочок вагалася, – а навіть якщо вдасться, то для цього знадобиться багато часу. Щоб підтримувати такий стан, не потрібно багато магії, ба більше, я можу відновлювати сили завдяки лісу, але щоразу, коли я розширюю зону свого контролю, то відчуваю сповільнення мислення.
– Сповільнення мислення? – приголомшено запитав Роланд.
– Я не знаю, як описати це почуття, – сказала Листочок. – Якщо я повільно розширюватиму зону контролю, то за кілька років зможу стати єдиним цілим із Туманним лісом. Але якби я спробувала зробити це в одну мить, то могла б утратити розум. Коли я вперше злилася з садом, то відчула, що моєї голови мало, ніби розум настільки переповнений, що зробився надзвичайно порожнім. Мені знадобилося багато часу, щоб повернутися до нормального стану. – Вона зробила паузу, а потім додала: – Але рослини, які раніше були в моїй зоні контролю, більше не відчуваються чужими, коли я зливаюся з ними знову. Для повторного злиття потрібно лише подумати.
«Справді неймовірно, – подумав Роланд, – у порівнянні з еволюцією Анни і Лілі на мікроскопічному рівні, очевидно, що нова здібність Листочка – це прорив на макрорівні. Якщо вона одного разу зможе контролювати весь Туманний Ліс, то, безсумнівно, жоден ворог не зможе уникнути її очей і вух».
– Вітаю, – усміхнулася Венді, – тепер у Союзі є ще одна відьма, що еволюціонувала. За словами Агати, це вже майже половина від усіх сестер Союзу.
– Якби вона була тут, то точно б деякий час зітхала, – усміхнувся Роланд, подивившись на дівчину, що з цікавістю поглядала на нього. – А як щодо Білого Паперу?
– Стосовно її здібності… гадаю, тут потрібно більше випробувань, – відповіла Венді. – Проте я помітила дещо дивне.
Сказавши це, вона клацнула пальцями, і згори впали дві замотані кульки снігу.
Венді розгорнула одну і помістила поряд з багаттям, а іншу поклала в кутку кімнати, після чого попросила Білий Папір використати здібність.
– Зараз я навчаю її, як рівномірно використовувати магію, щоб досягнути стабільного результату – так само як ви навчали мене. Хоча поки що вона не може точно контролювати силу, але загалом вплив не надто відрізняється.
Роланд помітив, що сніг біля багаття швидко перетворися на калюжу крижаної води, а той, що далі, розтанув лише наполовину.
Венді набрала талої води, підійшла до стіни, постукала по ній – щільно переплетені лози розсунулися в боки, відкривши дірку завбільшки з кулак, і всередину ввірвався холодний вітер.
– Ось, використай свою силу знову, – сказала вона Білому Паперу.
Дівчина кивнула і простягнула руки, Роланд з подивом помітив, що у талій воді почав утворюватися тонкий шар кристалів льоду.
– Це… пришвидшення часу? – він відкинув цю здогадку одразу, як тільки сказав її. Ні, час – це концепція, створена людьми для власної зручності, сам по собі він не існував. Як вона могла впливати на те, чого не існувало?
– Спочатку я теж так подумала, але пані Тіллі сказала, що це не так. – Венді обв’язала камінь виноградною лозою і почала гойдати ним перед Білим Папером. Дівчина використала на ньому здібність, але швидкість маятника не змінилася, він продовжував рухатися з однаковою амплітудою, поки не зупинився. – Якби вона могла впливати на час, камінь гойдався б швидше, правильно?
Справді. Роланд швидко зрозумів природу здібності Білого Паперу – вона впливала не на час, а на рух молекул. Магічна сила змінювала рівень їхньої енергії, роблячи його нижчим або вищим, що на макрорівні проявлялося як замерзання або танення. Звичайно, сама Білий Папір цього зовсім не розуміла, тому вона покладалася на власну інтуїцію, коли використовувала здібність, і дійшла до висновку, що її сила мало впливала на інші об’єкти: наприклад, процес окислення був відносно тривалим і, щоб побачити результат, знадобилося б більше часу.
Якщо його здогадка була правильною, то здібність Білого Паперу була природним каталізатором.
Розділ 372. Дозвілля
Через тиждень Прикордонне Місто зустріло останній місяць осені сильною хуртовиною.
Роланд визирнув із вікна кабінету і побачив чорні фігурки, що ходили на засніжених дахах, – це були містяни, які займалися щоденним завданням: згрібали сніг з дахів, щоб останні не обвалилися.
Сьогодні минув рік з того моменту, як він опинився у цьому світі, але тогорічна осінь була не такою холодною, а будиночки з цього вікна виглядали не такими впорядкованими.
Нічого дивного, тоді містечко було богом забутим місцем, яке люди могли покинути в будь-який момент. За винятком кола пристойних дерев’яних будинків навколо площі, далі тягнулися напівзруйновані глинобитні і солом’яні хатки. Резиденції більшість вельмож зосередилися біля площі, від якої до замку вела рівна дорога, усюди були екскременти людей і тварин.
Тепер всі дороги були вкриті водонепроникним покриттям, це були чудові тверді та якісні дороги. Темні лінії розділяли сріблясто-біле місто на безліч прямокутників різного розміру. По обидва боки від головної дороги в майбутньому будуть розміщені комерційні зони, а на периферії тягнутимуться житлові райони.
Крім того, поступово почала формуватися промисловість Прикордонного Міста. Іншими словами, вона нарешті перейшла від цехового виробництва до безперервної складальної лінії – хоча це поки що стосувалося лише парових двигунів. Зона доменних печей виготовляла злитки металу, що відповідали вимогам обробки, а парова установка переробляла їх на деталі. Ковалі тепер знайомі з усіма видами верстатів, і водночас вони навчали велику кількість учнів. Попри те, що для виготовлення надзвичайно точних парових верстатів потребувалася допомога Анни, ковалі вже досягнули значного прогресу зі свого боку. Адже до цього вони торкалися лише ковальських молотків, а інші працівники раніше були або шахтарями, або мисливцями.
Він навіть міг сміливо назвати парові двигуни, виготовлені на фабриці, плодами праці робітників.
А ще виготовлення патронів і пороху – ними також займалися звичайні люди. Для створення вогнепальної зброї досі була потрібна допомога Анни. Причина була не у відсутності потрібних верстатів для обробки, а в тому, що доменні печі не могли виплавляти метал стабільної якості. Це питання Роланд також додав до списку проблем, які потрібно вирішити.
Досягнення у хімічній промисловості були найбільш захопливими. Можливо, через те, що Роланд з самого початку не мав особливих очікувань, будь-який результат ставав приємним сюрпризом. Зараз почалося масове виробництво сірчаної й азотної кислот, а також почалася розробка хімічних вибухових речовин. Якщо вони збільшать виробництво куль, то перехід на револьверні гвинтівки не стане проблемою.
Неважливо, наскільки застарілими були методи виробництва. Важливим було те, чи могли вони вирішити нинішні проблеми міста. Коли здібність Білого Паперу стабілізується і вона зможе точно контролювати магічну силу, можливо, хімічна промисловість досягне нової вершини.
Найголовнішим було те, що незалежно від типу виробництва, освіти чи розбудови, Прикордонне Місто прямувало до етапу здорового розвитку. Якщо вони матимуть достатньо часу, все більше людей здобуватимуть освіту, а прориви у різних сферах відбуватимуться все швидше і частіше.
Йому знадобився рік, щоб перетворити це безнадійне місце на те, чим воно було сьогодні, і він відчував, як з глибин серця піднімалося відчуття виконаного обов’язку.
Роланду здавалося, що він міг цілий день стояти біля вікна і дивитися на місто.
Раптом із північного заходу долинув дзвін.
Це було попередження про напад демонічних звірів.
Після настання Місяців Демонів приблизно раз на три-чотири дні лунав тривожний дзвін. Проте перша армія навчилася справлятися з цією ситуацією, тому Роланду більше не потрібно було йти до міської стіни, щоб наглядати за битвою. Якби рік тому принц не був поряд з ополченням, існував великий шанс, що вони могли кинути зброю і втекти.
– Сюди знову прямують демонічні звірі. Чи слід мені подивитися, що там?
– Так, – кивнув Роланд, – будь обережною.
– Не хвилюйся, вони не зможуть до мене торкнутися.
Потім він відчув тепло на щоці, а голос стих.
Роланд безсило похитав головою. Схоже, відьмам також обридло сидіти вдома у такі сніжні дні. Хоча Соловейко сказала, що нагляне за ситуацією, але насправді вона шукала, чим би зайнятися. Крім того, бойові відьми, яких привезла Тіллі, завжди ішли до стіни, щоб спостерігати за битвою, очікуючи, коли поряд з міською стіною з’явиться демонічний гібрид для демонстрації власних умінь. Дізнавшись про це, Соловейка також зацікавилася і прямувала до стіни негайно, як лунав сигнал тривоги. Можливо, вона хотіла позмагатися з іншими, щоб дізнатися, хто найсильніша бойова відьма.
Роланд подумки зітхнув. Він ніколи не бачив її такою завзятою у навчанні.
Але оскільки спільна боротьба звичайних людей і відьом зі спільним ворогом поглиблювала порозуміння між ними, принц не намагався це зупиняти. Нинішній тип револьверної гвинтівки добре показував себе проти звичайних демонічних звірів, однак цей вид зброї досі не становив великої загрози для демонічних гібридів типу вовка і лева. Тому присутність сильних бойових відьом ефективно стабілізувала лінію оборони і зменшувала ймовірність втрат.
Поки що у першої армії не було втрат.
Коли Соловейко пішла, то Роланд про дещо подумав. Бойові відьми мали заняття для того, щоб розвіяти нудьгу, тоді як відьми підтримки не мали подібного задоволення. Схоже, настав час створити якусь нову розвагу.
Подумавши про це, він покликав Солою.
– Ваша Високосте, для мене є нове завдання?
Художниця, яка зробила чималий внесок у розвиток Прикордонного Міста, здавалося, була у доброму гуморі. Ластовиння на її обличчі посвітлішало, а в усмішці сяяла життєва сила юності, яку неможливо приховати.
Від її ініціативного питання у Роланда злегка перехопило подих. Чому він раптом відчув докір сумління?
– Ем, ти останнім часом сильно зайнята?
– О, ні. Вам цікаво? – Солоя відкинула волосся з чола. – Останнім часом на фабриці працює більше людей, тому мені потрібно лише півдня для того, щоб завершити нанесення покриття. А ще майстер-алхімік, пан Каймо, на деякий час підкинув мені роботу з виготовленням тих дивних металевих ящиків. – Вона зробила паузу, схилила голову й усміхнулася: – Але порівняно з тими днями, коли я залишалася у таборі Союзу Співпраці, я віддаю перевагу нинішньому повноцінному життю і дуже рада, що моя здібність приносить вам користь.
О… ця усмішка була сліпучою.
Роланда охопило легке почуття провини:
– Кхем-кхем, я покликав тебе сюди, щоб зробити нові карти.
– Більше карт Гвинт?
– Ні, ви, мабуть, уже втомилися від цієї гри, – махнув рукою Роланд, – адже правила дуже прості. Якщо ти знаєш, які карти у руці супротивника, то хід гри легко передбачити.
– Так, справді…
– Дивися, нові карти виглядають так. Вони дуже прості, – Роланд дістав папір і намалював приблизний ескіз. – Вони діляться на чотири масті, кожна з яких має номери від одного до тринадцяти, плюс два джокери, загалом п’ятдесят чотири карти.
Здібності Солої досягли значного прогресу. Вона використала ескіз як основу і швидко намалювала тверді гральні карти.
– Як ними грати?
– Є багато ігор, але ми почнемо з простої, – Роланд перетасував карти і відчуття подорожі в часі негайно відновилося.
Найпоширенішою справою для сімей, які святкували китайський новий рік, було сидіти навколо бочки з вогнем, дивитися по телевізору концерт, грати у покер всю ніч і заплювати петарди протягом дня, вітаючи новий рік.
Порівняно з маджонгом, іншою традиційною розвагою, для покеру не потребувалося багато місця. У нього можна було грати де і як завгодно, це, мабуть, була найпопулярніша гра у світі.
– Поклич Анну, – з усмішкою сказав Роланд, – я навчу вас грати у «Битву з лордом».
Маджо́нг (кит. трад. 麻將, спр. 麻将, піньїнь májiàng, мацзян) — настільна азартна гра, в яку зазвичай грають чотири гравці (в Кореї і Японії існують варіації для трьох гравців). Вона виникла в Китаї, а її регіональні варіанти широко розповсюджені в країнах Східної та Південно-Східної Азії. Маджонг — гра навички, де важливі стратегія та розрахунок, спостережливість і пам’ять, а також присутній елемент випадковості. Хоча існують стандартні правила гри, в кожному регіоні є свої відмінності. Крім того, система підрахунку очок і мінімальна комбінація, необхідна для перемоги часто значно відрізняються.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.