Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 377-380
Розділ 381. Рішення Евелін
Роланд був наляканий словами, що у них мало часу, але, почувши повне пояснення, він трохи розслабився.
– Не зупиняйся на півслові. Це прозвучало страшно.
– Ти думаєш, що п’ять років – це багато? – Агата нахмурилася. – Правило з часом діяло під час Першої і Другої Битв Божої Волі, але тепер проміжок чомусь скоротився, і… він може бути ще коротшим.
– Я думав, ти скажеш, що Червоний Місяць з’явиться вже цієї зими, – знизав плечима Роланд.
Відповідно до поточних досліджень і розробок, він зможе розповсюдити нову вогнепальну зброю для всієї армії вже через рік. Поки ворог не буде невразливим, ця війна не буде позбавлена шансів на перемогу. Особливу увагу потрібно було приділити розвитку територій до тої межі, що дозволить витримати довгу війну. Це вимагало, щоб земля, населення і ресурси досягнули високого рівня. Крім того, потрібно було мати достатню стратегічну глибину, яка на випадок невдачі дозволить людям тимчасово відступити, оговтатися і підготуватися.
Тож складність полягала не в озброєнні, а в необхідності побудови двох-трьох промислових міст, які стануть безперервним джерелом населення, зброї і продовольства для війни. Логістика забезпечувала перемогу, а підготовлені кадри дбали про матеріально-технічне забезпечення. У сукупності всього цього Роланд виявив, що найбільше йому бракувало надійної команди керівників, досвідчених кадрів і відповідальних клерків. Без них, навіть якщо об’єднати Сірий Замок, він не зможе інтегрувати його у повну військову машину. Ймовірно, дворяни стануть перепоною.
Як і очікувалося, країни, що можуть перемогти у війні, – це країни з високим рівнем освіти.
– Як називається ця зброя? – Агата раптом змінила тему: – Пригадую, ти називав її 152 міліметровою фортечною…
– Стандартною фортечною гарматою, – додав Роланд. – У майбутньому також буде версія морської гармати.
– Якщо ти зможеш заповнити всю міську стіну такою зброєю до того, як з’явиться Червоний Місяць, ми, ймовірно, зможемо витримати атаку демонів. За словами Каймо Страєра те, що я робила у хімічній лабораторії, також є частиною артилерії, правильно? – Агата, здавалося, прийняла якесь рішення: – Я докладу всіх зусиль, щоб виробляти рідкий азот і рідкий кисень, поки ти зможеш…
– Не хвилюйся, – заспокоїв Роланд, – ми переможемо демонів.
*******************
– Це все, що потрібно зробити сьогодні? – Евелін занурила палець у чан з алкоголем і піднесла до рота.
Гострий смак, здавалося, зробився ще сильнішим. Згідно з проханням Його Високості, що чистіший білий лікер, то краще. Найкращий варіант навіть міг не містити води, а кожна його крапля чиста й ароматна. Хоча Евелін відчувала, що напій, який вона робила все більше наближався до того, що описував принц, але цей алкоголь все більше віддалявся від слова «смачний».
– Так, дякую вам за старанну працю, – адміністратор винокурні поставив на боці з алкоголем номер і кинув їй. – Будь ласка, передайте мої вітання Його Високості.
– Невже… це можна продати? – з сумнівом запитала Евелін. Якщо судити з її минулого досвіду роботи в таверні, то мало хто міг витримати такий гострий смак.
– Стосовно цього, то я не знаю, – усміхнувся адміністратор, – але час від часу хтось приходить і забирає партію, тож я думаю, що деяким людям воно все ж подобається.
Евелін відчула полегшення. Якщо ніхто не захоче пити цей алкоголь, то не тільки Його Високість зазнає невдачі, але і вона втратить свою цінність… На щастя, все було не так, як вона думала. Очевидно, що раз принц сам з поважної аристократичної родини, то він добре розумівся на смаках дворян. Вона усміхнулася і сказала:
– Тоді я піду першою.
Вийшовши з винокурні, Евелін ішла вулицями, які продував холодний вітер. Коли вона повернулася до замку, то її негайно огорнуло теплим повітрям. Всередині і ззовні – здавалося, це були два різні світи. Вона глибоко вдихнула, зняла пальто, щоб швидше зануритися в обійми тепла.
Раніше таке комфортне життя неможливо було уявити. Взимку вона або тулилася разом з сім’єю навколо вогню, або куталася у ковдру. Яка різниця між тим, що зараз було у замку, і Царством Божим, де, як говорила церква, весна тривала цілий рік? Крім того, Його Високість також сказав, що система опалення буде поширена на звичайні житлові райони, тож люди на цих землях будуть захищені від сильних холодів Місяців Демонів. Евелін не знала скільки вірян потрапило в Царство Боже, але тут відьми, яких церковники вважали слугами Диявола, і звичайні люди першими відчули тепло узимку. Якби віряни дізналися про це, то вони, мабуть, скрипіли б зубами від заздрощів.
Його Королівська Високість справді всемогутня людина.
В іншому боці зали Андреа, Попіл і Шаві грали у карти.
– Пара вісімок!
– Я пас.
– Пара двійок! Я виграла, – сказала Андреа з гордою усмішкою. – У Попіл залишилося найбільше карт, шість. Давай мені боргову розписку про морозиво! – після цього вона повернула голову і помахала Евелін. – Агов, хочеш пограти з нами?
Евелін не втрималася і з цікавістю запитала:
– Що таке боргова розписка про морозиво?
– Це ставки, – махнула рукою Андреа, – той, хто втратить найбільше боргових розписок, повинен буде передати переможцю наступну порцію пирога з морозивом. То як? Хочеш спробувати?
Евелін неабияк вагалася. Це була рідкісна можливість поговорити з бойовими відьмами. На Сонному острові, що Андреа, що Попіл були тими, хто стояв одразу після пані Тіллі, і вона нечасто з ними зустрічалася. Ба більше, це був рідкісний випадок, коли вони запрошували Евелін приєднатися до їхньої активності. Крім того, «Битва з лордом» була справді цікавою, з простими правилами, але з неймовірною кількістю змін. Ця гра вимагала командної співпраці, тому за нею можна було провести цілий день. Але…
– Ем, скоро буде заключний іспит. Ви не плануєте переглядати те, що вивчили?
– Ти говориш про оцінювання вивченого за вечірній курс базового навчання? – Андреа надула губи: – Це дуже просто. Думаю, я зможу відповісти, навіть не зазираючи до книги.
Попіл і Шаві кивнули.
Справді… Андреа – дворянка, вона опанувала більше знань, ніж інші. Попіл і Шаві вміли читати і писати. Якщо поглянути з цієї точки зору, то Евелін була єдиною, хто відставала.
– Я… не можу грати, – сказала Евелін після миті вагання. – Ви продовжуйте, а я повернуся до кімнати, щоб почитати.
Залишивши позаду трьох здивованих відьом, Евелін швидко попрямувала до будинку відьом. Штовхнувши дерев’яні двері, вона побачила Свічку, яка сиділа у вітальні і розв’язувала арифметичні задачі з підручника.
– Ти повернулася?
– Так, – Евелін раптом відчула полегшення, коли побачила, як Свічка старанно навчалася. – Як твої результати?
– Непогано, виникають деякі складнощі з розумінням природничих наук і арифметики, – усміхнулася Свічка. – А в тебе як?
– У мене так само, – кивнула Евелін. – Нам слід визначити те, чого ми не розуміємо і запитати поради у пані Анни пізніше.
– Гаразд.
Евелін чула від учительки Сувій, що ці книги написав сам принц Роланд, вони були частиною знань, що містилися в його голові. Якщо вона зможе опанувати їх, то також зможе отримати крихту всемогутності Його Високості, правильно? Евелін потайки думала, що хоча вона не могла змінити здібність, але могла досягнути прогресу у сфері навчання завдяки наполегливій праці. Навіть якщо вельможі більше не захочуть пити пекучий білий лікер, вона все одно зможе працювати учителькою на цих землях, так від неї буде якась користь. З цієї причини вона розгортала підручник кожного разу, коли могла, та гризла складні слова і рівняння. Евелін була частою гостею у кімнатах Анни, Сувій і Венді.
На останньому іспиті у неї була низька оцінка, але вона твердо вірила, що цього разу все буде інакше.
«Тому спочатку поставлю маленьку мету: я хочу перевершити Мейсі!» – сказала собі Евелін.
Розділ 382. Заключний іспит
Настав день заключного іспиту.
Відьми разом сиділи у залі і чекали, коли учителька Сувій роздасть контрольні роботи.
Андреа елегантно підправляла нігті ножем, в її думках уже була вечеря – за словами принца Роланда після сьогоднішнього іспиту закінчувався перший семестр навчання. Щоб відсвяткувати це, кожна з них отримає порцію пирога з морозивом.
Для Андреа це означало, що вона зможе з’їсти набагато більше, ніж одну порцію.
Останніми днями, кожного разу, коли Андреа мала вільний час, вона грала з Попіл і Шаві у «Битву з лордом». Ця гра вимагала певних стратегій і навичок, та дечим нагадувала звірині шахи, які раніше були популярними серед дворян вищого класу. Обидві гри потребували демонстрації сильних сторін і приховування слабких, а також було необхідним ретельне планування. У цьому вона була майже такою ж хорошою, як пані Тіллі, і значно переважала Попіл, що підкреслювали результати гри. Андреа мала на руках шість боргових розписок про морозиво: чотири від Попіл і дві від Шаві. Іншими словами, щойно Його Високість накаже подати цей десерт, Попіл і Шаві мали відмовитися від своїх порцій і передати їй.
Сьогодні, очевидно, день «великого врожаю». Під час вечері вона зможе насолодитися трьома порціями пирога з морозивом – їх вистачить, щоб задовольнити її бажання!
Стосовно іспиту, то Андреа, природно, була дуже впевнена у своїх здібностях.
Як тільки вона почула про іспит, то розпитала Сільву про попереднє оцінювання і навіть спробувала сама відповісти на кілька запитань. У результаті Андреа виявила, що іспит був дуже простим, навіть можна було сказати, що він був подібним до оцінювання базових знань дворян. Іспит головним чином зосереджувався на грамоті та розпізнаванні слів, а також на найпростіших арифметичних діях: додаванні і відніманні. Рівень арифметичних розрахунків був не таким складним, як облікові завдання, якими займався дворецький сім’ї. Тож про рівень складності фінансових й торговельних розрахунків дворянської можна навіть і не згадувати. У цій сфері Андреа була визнаним генієм своєї родини, у п’ятнадцять років вона вже могла вести облікову книгу.
Зробити все якнайкраще – це стиль аристократів.
Контрольні роботи швидко роздали.
Було три аркуші з запитаннями. Андреа швидко переглянула їх: один був про мову королівства, другий – стосувався базової арифметики, а третій – природничих наук.
Чудово, так само як і минулого разу.
Вона не втрималася і підняла кутики рота. Спочатку Андреа взялася за аркуш з питаннями про мову королівства, піднявши перо, вона почала писати відповіді.
Їй знадобилося лише чверть години, щоб відповісти на запитання на першому аркуші. Попри те, що питання стосувалося ширшого словникового запасу, ніж минулого разу, а також було кілька дивних елементів перевірки, наприклад, «розуміння прочитаного» і «заповнити пропуски», проте це не стало проблемою для Андреа. Від неї просто вимагалося написати, що вона зрозуміла з прочитаного, а також закінчити речення. Попри те, що завдання виглядали заплутаними, все було досить просто.
Далі йшла базова арифметика.
Перша частина складалася з простих розрахунків – додавання і віднімання, але поступово швидкість Андреа сповільнилася.
Що це означає? Використайте рівняння, щоб описати дві прямі, які перетинаються, разом з кількома точками над ними? Як це описати?
Серце Андреа раптом стиснулося. У неї з’явилося те саме відчуття, що виникало, коли вона гортала «Базові принципи природознавства». Чому попри те, що вона розуміла кожне окреме слово, вона не розуміла речень, які вони формували?
Так само було і з кількома наступними запитаннями.
Андреа відчула, як на лобі виступили краплі поту.
Вона глибоко вдихнула і, затамувавши подих, тихо обернулася, щоб поглянути на Соловейка, яка сиділа позаду. Соловейко, як дворянка, зможе дати їй якусь підказку, правильно?
Але коли Андреа побачила вираз її обличчя, то відчула холодок на шкірі.
Вона бачила, як Соловейко, тримаючи перо в роті, порожньо дивилася на папір. Її очі довгий час не рухалися.
Невже питання були надто складними для неї?
Пані Тіллі не прийшла складати іспит, а пані Анна, яку всі називали надзвичайно талановитою, ніде не було видно. Андреа побачила, що більшість відьом навколо неї досі відповідали на запитання, записані на першому аркуші.
Приблизно через чверть години всі перейшли до другого аркушу. Хоча писали вони повільніше за Андреа, пера в їхніх руках не зупинялися ні на мить. О небо, навіть Мейсі продовжувала писати. Та сама Мейсі, яка навіть перо нормально в руці не могла тримати, більше здавалося, що вона в лапі тримала палку. Але невже вона могла відповісти на ці запитання?
Зрештою Андреа не могла терпіти далі; вдавши, що закінчила відповідати на запитання про базову арифметику, вона перейшла до природничих наук.
Однак порівняно з простими запитаннями і відповідями попереднього іспиту, цього разу були цифри і незрозумілі символи. Хвилинку… тут теж потрібно рахувати?
Вона раптом відчула, що ситуація розвивалася не так, як вона очікувала.
Єдина хороша новина полягала в тому, що Попіл вже давно припинила писати. Схоже, вона теж не могла розв’язати ці задачі.
«Але… що за дурня? – гірко подумала Андреа. – Яка радість у перемозі над дурепою, в якої м’язи замість мізків у голові?»
Поки Андреа нервувала, Сувій оголосила про закінчення іспиту. Відьма відкинулася на спинку стільця і дивилася, як забирають папір, що лежав перед нею. На мить Андреа відчула, що три пироги з морозивом, які вона мала отримати на вечерю, були не такими вже і солодкими.
*******************
– Ваша Високосте, ось усі контрольні роботи, – Сувій опустила стос паперів на стіл. – Ви справді хочете самостійно їх перевірити?
– Звісно, – усміхнувся Роланд, – інколи виставлення оцінок – ще та розвага.
Наприклад, можна було побачити багато химерних відповідей або зафіксований між рядками біль і страждання того, хто складав іспит. Це була духовна їжа у вільний час.
– Мені допомогти з підрахунком балів?
– Так, покладаюся на тебе. – Роланд кивнув головою, а потім крикнув: – Соловейко, не підглядай.
– Ти знав, – Соловейко надула губи, з’явившись на дивані. – Чому Анні не потрібно складати іспит? Хіба це не кінець навчального семестру? Усі сестри Союзу Відьом мали взяти участь.
Роланд не втримався і засміявся:
– Бо запитання для цього іспиту вони з Сувій формулювали разом.
Соловейко довго мовчала, перш ніж запитати придушеним голосом:
– А твоя молодша сестра?
– О, Тіллі… вона допомагала перевіряти запитання, щоб побачити чи не мали вони якихось недоліків, – сказав принц, розвівши руками. – До речі, вона отримала ідеальну кількість балів.
На плечі Соловейка ніби опустився величезний тягар.
Роланд безпомічно похитав головою і зайнявся перевіркою контрольних робіт.
……
Коли результати були підраховані, принц потягнувся. Відьми Сонного острова досягнули значного прогресу на цьому іспиті. Свічка, Сільва й Евелін добре себе показали. Найбільшого прогресу досягнула Евелін, за минулу контрольну роботу вона отримала 5 балів, а цього разу аж цілих 62. Хоча її оцінка була найнижчою серед трійки, але, очевидно, Евелін доклала чимало зусиль.
Проте три бойові відьми Сонного острова не набрали вище 50 балів. Ймовірно, це було пов’язано з тим, що вони не так давно долучилися до вечірніх класів, а також з тим, що частка балів з мови королівства була зменшена. Тому можна зрозуміти, чому результати вийшли такими.
Але найгірше себе показала Соловейко. Хоча вона навчалася разом з усіма, отриманні бали з трьох предметів були нижчими, ніж минулого разу. Це неабияк приголомшило Роланда. Схоже, уміння вчитися – це талант, який неможливо отримати жодними зусиллями.
Єдина, хто його здивувала, це Мейсі.
Попри те, що вона не змогла правильно розв’язати задачі з математики і природничих наук, а використані формули були далекими від правильних, Мейсі отримала 90% своїх балів за запитання, де потрібно було відповісти правильно-неправильно. Однак все-таки вона набрала 63 бали – це було справді неймовірно.
Як їй це вдалося?
Роланд почувався спантеличеним.
Розділ 383. Просвіт
Собор Гермеса, Небесна Вежа.
Мейн, який став новим папою, мовчки слухав доповіді трьох єпископів у таємній кімнаті.
Крім старого єпископа Теврона, були присутні два новопризначених архієпископи Соллі Дал та Ел, які належали до армії суду і трибуналу відповідно. Перший був сміливим і талановитим головним суддею, який здобув визначну репутацію за двадцять п’ять років служби в армії. Другий був ад’ютантом Хізер, тому те, що він посів місце попередниці, було очікуваним.
– Під час цьогорічних Місяців Демонів перевезення дітей-сиріт з королівства Вічна Зима проходить гладко. Вельможі різних великих міст повністю підкорилися церкві. Кількість сиріт, яких привезли до Старого Святого Міста, утричі більше запланованої. – Зітхнувши, Теврон сказав: – Це єдина хороша новина за останній час.
Вельможі завжди були такими – як тільки вони розуміли, що ситуація іде у невигідному для них напрямку, то вони міняли сторону швидше, ніж пили воду. Мейн кивнув:
– Це лише перший рік, у майбутньому їх буде більше. Якщо ми зможемо взяти під контроль весь континент, то кількість людей, яких ми будемо приймати щороку, вистачить для того, щоб заселити абсолютно нове місто.
– Сподіваюся на це, – зітхнув Теврон. – Скільки разів ми стикалися з масштабними атаками демонічних звірів з моменту, коли почав іти сильний сніг?
– Шість, – відповів Соллі.
– Шість разів… більше ніж сотня воїнів суду загинули на лінії оборони, – важким тоном сказав Теврон. – Армія божої кари також втратила десятьох, а в наступному році натиск демонічних звірів стане ще лютішим.
– Це легше, якщо порівнювати з боротьбою проти демонів, – сказав Ел, розвівши руками. – Хоча я особисто не бачив, наскільки сильні демони, але Священна Книга описує їх як непереможних. Якщо ті слова правда, то чи потрібно захищати це місце до самого кінця?
– Про що ти говориш?! – Соллі нахмурився. – Бог вказав нам напрямок і дав силу. Ти пропонуєш нам, вірянам, замість того, щоб дотримуватися доктрин – розвернутися і втекти?
– Припиніть сперечатися, – Мейн стукнув скіпетром.
Ел понад десять років працював разом з Хізер, тому не дивно, що він мав схожу поведінку. Спостерігаючи за його суперечкою з Соллі, Мейн не міг не подумати про те, як колись поводилися Теврон і Хізер. Він поглянув на старого єпископа і виявив, що той подивився на нього, схоже, вони думали про одне і теж.
– Наша кінцева мета: подбати про виживання людства. Щоб досягнути цього, нема іншого способу, крім перемоги над ворогом.
– Так, Ваша Святосте, – два єпископи шанобливо схилили голови.
Однак сам Мейн не був упевнений, чи зможуть вони перемогти демонів, захищаючи Гермес.
Подумавши про вказівки О’Браяна, він відчув важкий тягар на плечах.
Показалися Пекельні звірі, а демони з’являться вже за п’ять років. Мейн за свого життя мав стати свідком цієї Битви Божої Волі, без змоги передати обов’язок наступнику, що зробив О’Браян. Щоразу, коли він думав про це, то втрачав бажання їсти і не міг нормально спати.
Відверто кажучи, Мейн також залишив собі вихід. Коли вони перемогли флот «Чорні Вітрила», що належав Ґарсії, він замість того, щоб спалити кораблі та публічно стратити всіх повстанців, наказав залишити кораблі й ув’язнити полонених за ґратами. За винятком кількох лідерів і великої кількості цапів-відбувайлів, яких привезли з нетрів, більшість моряків перебували у порту Вічної Зими під наглядом довірених людей Мейна.
Якщо оборонна лінія буде повністю втрачена, фіорди стануть останнім притулком – навіть якщо відступ на острови за морем означав, що вони програли і більше ніколи не матимуть змоги повернутися, принаймні він зможе прожити там решту свого життя.
Зрештою людство двічі намагалося зробити все, що могло, але так і не перемогло своїх ворогів, чи не так?
Мейн не прислухався до подальшого обговорення про те, як церква мала діяти далі, і що потрібно для стабілізування правління у Вовчому Серці. Коли розмова закінчилася, він розсіяно сказав:
– Зробимо так, як ви сказали. На цьому сьогоднішня зустріч завершена.
– Слухаємося, Ваша Святосте, – три єпископи встали і вклонилися.
Мейн вийшов з таємної кімнати і в супроводі охоронців попрямував до таємної зони.
Згідно з планом, сьогодні нова партія воїнів армії суду буде перетворена на воїнів армії божої кари. Чи будуть вони стояти на місці, чи відступати – ці могутні воїни гарантовано виконають його накази.
Але перед цим він мав вирішити іншу проблему.
Подолавши кам’яні сходи, Мейн зайшов до головної частини таємної зони і попрямував до тюремного коридору, що був розташований посередині зони. Востаннє він приходив сюди для таємної страти короля Вімблдона III з Сірого Замку.
У коридорі було все ще надзвичайно холодно. По обидва боки горіли смолоскипи з каніфолі, випромінюючи тьмяне жовте світло. Кінець коридору тонув у темряві, ніби там був вхід до бездонної прірви. Тут ув’язнили багатьох людей, які не могли покинути це місце до самої смерті.
Мейн підійшов до камери з номером 85 і дав знак охоронцеві відчинити двері.
Важкі дерев’яні двері видали різкий звук тертя, спричинивши вибух голосіння і плачу в цьому мертво-тихому місці. Але коли двері зачинилися за ними, то відсікли всі звуки, що долинали з коридору.
Крізь залізні ґрати він побачив постать Зеро.
Безгрішна стояла спиною до входу, верхня частина тіла була оголеною, руки прикуті кайданами до залізної штанги над головою, тому, щоб діставати до підлоги, вона була змушена стояти навшпиньки. На білій спині виднілися десятки яскраво-червоних слідів від батога, але кров, що стікала вниз, уже засохла.
– Як тобі трибунальний батіг? – запитав Мейн. – Сподіваюся, він дав тобі розуміння того, що означає підкорятися.
– Ум… – Зеро тихо застогнала, ніби щойно прокинулася від сну і злегка повернула голову. – Виявляється, прийшов сам папа. Коли ви говорите «підкорятися», то маєте на увазі підкорятися вам чи коритися вам та іншим єпископам?
Її трохи легковажний тон змусив Мейна насупитися, але, подумавши, про те, що тепер саме він був папою і його нинішня позиція була вищою від позиції єпископа, він придушив роздратування. Після цього уроку вона мала зрозуміти, що саме Мейн тримав владу в руках і міг вирішити жити їй чи померти.
– Це означає – виконувати мої накази. І коли я говоритиму тобі допомагати єпископам у виконанні завдань, ти виконуватимеш і їхні накази.
– Це все? – Зеро невимушено сказала: – Раз ви цього вимагаєте, то я, звісно, зроблю так.
– Зніми з неї кайдани, – наказав Мейн охоронцеві.
Після довгого перебування в кайданах, здавалося, що її руки були на межі вивиху, вони мляво звисали вниз, ніби у них не залишилося й краплі сили. Папа використав скіпетр, щоб підчепити шматок тканини і накинути на верхню частину її тіла.
– У мене є для тебе завдання. Іди за мною.
Зеро дозволила тканині звисати з плечей і безтурботно пішла за ним по тюремному коридору.
– Цього року Місяці Демонів цілком можуть тривати п’ять місяців. Це буде важкий виклик для Святого Міста й інших місць, що страждають від Місяців Демонів. – Мейн наблизився до закінчення верхньої таємної зони, пройшов вузьким проходом і знову зайшов до підйомної клітки. Відколи він посів місце папи, тому був зайнятий справами, це мав стати його перший візит вниз, як лідера церкви. – Я наказую тобі піти разом з іншими безгрішними і скористатися хаосом, який спричинив сильний сніг, для того, щоб знищити повстанців Тіфіко і Роланда Вімблдонів. Зрозуміла?
Дверцята клітки зачинилися, а над головою почулося скрипіння лебідки, що крутилася над їхніми головами, – клітка повільно опускалася, однак він так і не почув відповіді Зеро.
«Прокляття, схоже, шмагання батогом, нічого її не навчило», – Мейн обернувся з похмурим виразом обличчя. Він побачив, як Зеро підняла кутики рота, а в очах спалахнуло небезпечне світло.
Далі прямо до нього кинувся промінь світла.
Розділ 384. Гріх і спокута
Коли темрява зникла, Мейн стояв на порожній площі.
Все навколо здавалося знайомим… невисокі будиночки, монастир, який ще не закінчили будувати, і новенька кам’яна церква. Поверхня під ногами була сухою і твердою, не було навіть натяку на сніг, сонце над головою ховалося поміж хмарами, а вітерець який коли-не-коли дмухав, теплим подихом торкався обличчя. Жодних згадок про Місяці Демонів.
«Хвилинку, – раптом збагнув він, – невже це Старе Святе Місто в той час, коли я вперше долучився до віри? Тоді папа О’Браян проводив церемонію посвяти на цій площі».
– Отже, це місце, яке справило на вас найбільше враження, – раптом позаду пролунав голос Зеро. – Воно справді гарне місце.
Безгрішна відьма!
Усі тимчасово роз’єднані спогади в одну мить з’єдналися – і він відчув, як раптово вибухнув гнів. Мейн повернувся, втупився в неї очима і різко сказав:
– Зеро, ти збожеволіла?!
Як вона посміла використати свою силу проти нього!
Крім того, чому божий камінь відплати, який він носив при собі, не спрацював?
– Я точно знаю, що роблю, – усміхнулася Зеро. – Але ви… Боюся, ви досі перебуваєте у темряві. Та не хвилюйтеся, це – світ свідомості, тож часу в нас більш ніж достатньо. Я можу ретельно вам все пояснити.
Мейн був знайомий з її здібністю «Полем Битви Душ». У поєдинку, де могли боротися лише свідомості, переможець отримував все, а переможений втрачав. Це була надзвичайно рідкісна здібність типу виклик, захиститися від якої можна лише божим каменем відплати. «Але… хай йому грець! Я маю на собі божий камінь відплати!»
Він протягнув руку і дістав з кишені небесно-блакитний кристал, грані каменю, коли на них упало світло, заграли сліпучим блакитним сяйвом. Жодних слідів чогось незвичного.
– Чому? – Мейн скрипнув зубами.
– Ви говорите про божий камінь? – Зеро посміхнулася. – Все дуже просто, його вплив зник. Звичайно, смертні цього не можуть помітити.
Вплив зник? Папа широко розплющив очі. У Святому Місті була лише одна людина, яка могла вплинути так на божий камінь відплати – безгрішна відьма Ізабелла.
Це… відверта зрада!
«Ці кляті суки!» Мейн відчув, як на його лобі виступили вени, а руки злегка затремтіли від пекучої злості. Він давно знав, що вони були ненадійними інструментами. Як тільки він посів місце папи, йому слід було пустити їх всіх на ритуал перетворення армії божої кари! Намагаючись з усіх сил стримати гнів, Мейн гірко запитав:
– Коли це сталося?
– Звідки мені знати, коли вона це зробила? Хіба ви не посадили мене у камеру, щоб провчити? – Зеро знизала плечима. – Я просто попросила її зробити це, і все.
– Попросила! Якби ви не планували зробити це довгий час, то як вона могла з такою легкістю піти на подібний блюзнірський вчинок?!
«Ні, – раптом подумав він, – навіть удвох вони не могли цього зробити…» Посівши місце папи, Мейн перебрався до спальні, яка раніше належала Його Святості О’Браяну. Навколо було не тільки багато пасток, але і воїни суду постійно стояли на варті. Що вже говорити про те, що навколо ліжка знаходилося кілька божих каменів відплати. Він брав один із них і постійно носив з собою, ба більше, куди б він не йшов, його постійно супроводжувала охорона. То коли вона змогла зробити це?
Хоча він був дуже розлюченим, Мейн стримував емоції:
– Що ти хочеш зробити? Помститися за покарання? Навіть якщо ти вб’єш мене, уся печера під підвісною кліткою – це зона, на яку діє божий камінь відплати. Куди ти збираєшся тікати? Як тільки ти опустишся, воїни армії суду, що чекають там, помітять тебе і схоплять. Навіть не думай, що ти зможеш втекти від зібрання. Коли вони почнуть тортури і допити, то удари батогом кілька днів тому здадуться тобі лоскотанням гусячим пером.
– Я не збираюся тікати, – Зеро похитала головою, – я хочу замінити вас і стати папою.
– … – Мейн був приголомшений. Він уявляв собі різноманітні причини, але не очікував такої відповіді. – Безгрішна стане папою? Та ти з глузду з’їхала. Тим, кого коронували як папу на очах у багатьох вірян у соборі, був я! Думаєш, якщо ти мене вб’єш, вони визнають тебе?
– Мені не потрібно з’являтися перед великою кількістю людей, я просто маю діяти як посланець папи, – невимушено сказала Зеро. – Бачте, Його Святість О’Браян в останні роки більше залишався у Таємному Храмі, а коли з’являвся, то носив маску. Хто за таких обставин може зрозуміти, що папа змінився?
– Ти не зможеш довгий час приховувати це! Хіба не чула, що я щойно сказав? Як тільки клітка торкнеться землі, а мене в ній не буде, тебе негайно арештують! – Мейн гаркнув: – Ще не пізно мене відпустити. Якщо ти це зробиш, я можу вдати, що ти не робила такого безглуздого вчинку!
– Як тільки починається битва душ, її не можна закінчити без якось результату, – з усмішкою сказала Зеро. – Крім того, вони не арештовуватимуть мене. Ви помилилися з самого початку.
Не арештовуватимуть її… Про що вона говорить? Папа нахмурився і втупився в безгрішну, намагаючись побачити щось в її очах, проте, крім світла, що сяяло в них, він не бачив слідів страху чи паніки. Вона не відводила очей і спокійно дивилася на нього так, ніби говорила щось нормальне.
Мейн раптом відчув, як у голові спалахнула блискавка!
«Навіть якщо ти вирішиш здатися… це буде мудрим вибором».
«Вибач, дитино».
Мейн відкрив рота, але відчув, ніби горло стиснула пара великих рук так, що він не міг вимовити жодного звуку. Серце підскочило, ніби він упав у крижану печеру. Через деякий час Мейн насилу видихнув:
– Це все через О’Браяна…?
– Схоже, ви нарешті зрозуміли, – Зеро підняла брови. – Його Святість віддав наказ усім охоронцям і воїнам суду в Таємному Храмі, щоб вони ніколи не залишали підземелля, і єдиний, кого вони будуть слухатися, – це папа. Ви отримали скіпетр над землею, але ви досі не стали лідером Таємного Храму. – Вона захихотіла. – Тільки подумайте про це, зараз ми знаходимося на межі зовнішньої частини та ядра церкви, у єдиному місці, де немає охоронців і впливу божого каменю відплати. Хіба ви не думаєте, що це ідеальна арена?
Безгрішна відьма припинила усміхатися, світло в її очах спалахнуло, як полум’я.
– Це поле битви, яке влаштував для нас Його Святість. Коли битва душ закінчиться, той, хто виживе, стане справжнім лідером церкви.
Виявляється… он воно що! Мейн відчув, як пересохло в горлі. Той дурнуватий старий. Через те, що він відчував, ніби вкрав владу, яка спочатку належала відьмам, то обрав такий метод, щоб спокутувати власний гріх? Який абсурд!
Блискучий погляд очей Зеро явно був наповнений амбіціями – емоція, яку майже неможливо побачити у безгрішних. Від самого народження їх виховували як інструменти, вони були непохитно відданими вищому керівництву церкви. Якби вона не поглинула тих нахаб… «Ні, прокляття!» – Мейн раптом згадав, що сказав папа О’Браян перед вторгненням до королівства Вовче Серце.
«Я пошлю двох безгрішних, щоб допомогти вам у битві. Ніхто не зможе втекти від них».
Невже папа О’Браян ніколи не думав про те, як на саму Зеро вплинуть спогади, що вона отримає він Короля Вовка і Королеви Чистої Води?
Пригадавши вираз полегшення на обличчі О’Браяна в самому кінці, він нарешті усвідомив значення останніх слів. Мейн сердито скрипнув зубами. Та як старий не міг подумати про це?! Для того, щоб повернути амбіції в серця безгрішних, він підготувався заздалегідь.
«Це те, що ви хотіли побачити, Ваша Святосте О’Браяне?!»
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.