Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
Звільнити цю відьму. Розділ 385-388
Розділ 389. Доручення
– Пане… Сіерте, вечеря готова.
Ірен відчинила двері, напружено схилила голову, а її голос звучав стриманіше, ніж зазвичай. Це був перший раз, коли Фейрін побачив, щоб його дружина поводилася так. Навіть перед принцом вона ніколи так не нервувала.
– Батьку? – допитливим тоном покликав Фейрін, коли поглянув на Джеза, що мовчав з моменту, як вони прийшли додому.
– Так… – Джез кліпнув очима, ніби щойно прокинувся від глибокого сну, – ходімо, спочатку поїмо.
Страви, виставлені на маленькому столику, були розкішними. З першого погляду, Фейрін зрозумів, що його дружина спеціально сходила на ринок. Він підбадьорливо усміхнувся Ірен і почав розділяти великі страви на чотири рівні частини – крім них трьох, також була подруга дружини, Мей.
Раніше, коли вони прийшли додому, Мей та інші обговорювали з Ірен зміст драми. Після того, як Фейрін представив їм свого батька, більшість людей вирішила піти, однак Мей залишилася. Вона просто підняла брови і після простого привітання була поряд з Ірен. Ба більше, Мей це був один із тих рідкісних випадків, коли вона залишалася у них на вечерю.
Що дуже збентежило Фейріна – коли він хотів подякувати їй і навмисне запросив на вечерю, вона не погодилася.
Однак Вранішнє Світло наразі не мав часу думати про це. Хоча зовні він був спокійним і врівноваженим, усередині панував справжній хаос. По-перше, його хвилювала думка батька про Ірен, а, по-друге, він хвилювався через ставлення відьми Агати. З пригніченого виразу обличчя Джеза Сіерте ставало очевидно, що глава родини дуже переймався цією справою, однак Фейрін не знав, як його втішити. Кілька років ізоляції і дистанції лише посилили відчуття відчуженості. Тому йому не залишалося нічого іншого, як їсти з опущеною головою.
На щастя, пані Мей була тут.
Її розмова про драму зацікавила батька, і далі вони жваво говорили з Джезом про звичаї столиці королівства й аристократичне життя, зробивши атмосферу вечері менш напруженою. Ба більше, Ірен могла час від часу вставляти кілька слів, коли мова йшла про п’єси, а Джез Сіерте навіть особисто запитав невістку про її останні виступи. Тож Фейрін тихо зітхнув від полегшення.
Після вечері Мей попрощалася і пішла.
Фейрін допоміг дружині прибрати посуд, а потім батько покликав його до кабінету.
– Твоя дружина знайшла чудову подругу.
– Ти говориш про пані Мей? – трохи здивувався Фейрін. – Вона справді рідкісна і видатна акторка. Мей сильно допомогла Ірен з п’єсами. Коли вони відправилися до фортеці виступати, я попросив її подбати про Ірен…
– Ні-ні, я не говорю про акторське мистецтво, – м’яко сказав старший Сіерте. – Ти не помітив? Вона щойно провела мені демонстрацію.
– Демонстрацію? – Фейрін широко розплющив очі. Хіба не ці двоє щойно весело балакали за вечерею?
– Ха-ха-ха, – Джей не втримався і засміявся уголос. Він похитав головою: – Ти справді не розумієш, як дворяни поводяться одне з одним. Те, що вона щойно розказувала про королівську столицю, це розповідь взята з легенди, про стосунки простолюдинки і дворянина. Тобто зміст п’єси Попелюшка. Коли ми говорили про політику, вона також зауважила, що Його Високість планує забрати владу у феодалів. Гадаю, пані Мей знає, що ти добровільно розірвав стосунки з родиною, аби бути з Ірен, інакше вона б не виступала проти мене в кожному реченні.
– Невже… це так?
Джез Сіерте усміхнувся і сказав:
– Якщо порівнювати це з такими речами як статус, титул чи якась фальшива репутація, то є те, що набагато важливіше. Після розмови з пані Мей, я отримав приблизне уявлення, що робити у ситуації з ясновельможною пані Агатою. Незалежно від того збрехав наш предок чи ні, ми повернули речі, які вона довірила йому, цілими. Навіть якщо ясновельможна пані Агата не хоче прийняти нас, ми можемо служити їй іншими способами. – Тут він полегшено видихнув. – Я спочатку не вірив у це, але, побачивши ваше з Ірен життя, раптом відчув, що ці зусилля зрештою не будуть марними.
– Дякую… – почувши підтвердження з вуст батька, Фейрін відчув, як на очах виступили сльози. Хоча він був дуже рішучим у тому, щоб розірвати стосунки, але у ньому ще жевріла надія на те, що родина визнає його шлюб.
Але від наступних слів батька Фейрін завмер на місці.
– Ти коли-небудь думав про те, щоб повернутися до сім’ї Сіерте?
– Що? Ні, я… ти… – Вранішнє Світло ніяк не міг зібратися з думками. Він відкрив рота, але не знав, що відповісти. Повернутися до сім’ї? Чому батько раптом згадав про це?
Старий лицар повільно сказав:
– Оскільки початкове рішення було помилкою, її ще не пізно виправити.
Після довгої паузи Фейрін нерішуче сказав:
– Я думаю, що моя нинішня робота досить гідна, а життя у Прикордонному Місті доволі хороше…
– Я не прошу тебе повернутися до фортеці Довга Пісня і знову стати лицарем, – перебив його Джез Сіерте. – Ти повинен зрозуміти, що я хотів сказати. – Старий лицар повторив, роблячи наголос на кожному слові: – Я хочу, щоб ти успадкував сім’ю.
Вранішнє світло ковтнув:
– Молодший брат, він…
– Місо Сіерте не стане хорошим наступником, – відверто сказав Джез. – Спочатку він хотів стати відомими лицарем у західному регіоні, так само як і ти, але після поразки герцога втратив свої орієнтири. Як сім’я тих, чия сторона програла у бою, ми повинні демонструвати лояльність до нового володаря фортеці, однак Місо продовжує підтримувати тісний зв’язок з чотирма великими родинами, і скільки б я його не карав, я не можу примусити Місо відступити. Ти можеш здогадатися про причину.
Бо він стане наступним головою сім’ї. Фейрін подумав, що оскільки він покинув сім’ю, то у батька не було іншого вибору, як обрати Місо на місце наступника. Ймовірно, це також було причиною холодного ставлення молодшого брата до нього після того, як Фейрін повернувся до особняка Сіерте через стільки років.
– Це ніяк не пов’язано з талантом чи знаннями. Талант можна відточити, а знання можна опанувати, але наступник повинен знати, як стежити за перебігом ситуації, – продовжив батько Фейріна. – Пан Педро вже оголосив про нову політику принца Роланда. У поєднанні з п’єсою «Нове Місто», яку поставила пані Мей у фортеці, я підозрюю, що Його Високість скоро об’єднає західний регіон в єдине ціле. Складно сказати, чи зможуть чотири родини сприйняти ці зміни легко, але зараз ситуація… неспокійна. У такий час важливо чекати і дивитися, що станеться, замість того, щоб стати камінцем, яким іншим вимощують собі дорогу.
Фейрін уже чув про ці новини. Принц ніколи не приховував своїх намірів і політики, а навіть заздалегідь оприлюднював, щоб його піддані отримали усвідомлення до того, як почнеться втілення планів у реальність. До цього також входило те, що Прикордонне Місто мало отримати офіційний статус міста.
Однак Фейрін не хотів вплутуватися у боротьбу за місце голови сім’ї. Попри слова батька, Місо не здасться, Вранішнє Світло добре розумів характер молодшого брата.
Зрештою Фейрін похитав головою:
– Вибач, батьку, я…
– Я не прошу тебе зробити вибір зараз, – махнув рукою Джез. – Я все-таки ще живий і здоровий, тож поки я спостерігаю, сім’я не втратить напрямку. – В його усмішці простежувалися сліди старості. – Якщо Місо зможе все зрозуміти, я більше не буду піднімати цю тему. Я просто сподіваюся, що якщо сім’я потрапить у якусь халепу, ти зможеш допомогти нам – заради мене і своєї матері.
Цього разу Фейрін не зміг відмовити.
Розділ 390. Зима
Умившись, Білий Папір викрутила рушник і повісила його на балконі, що був покритий льодом і снігом.
Лише за один день рушник повністю замерзав. І, коли вона брала його, щоб використати наступного дня, їй потрібно всього лише кілька разів розім’яти рушник і поплескати, щоб видалити залишку льоду. Звичайно, вона також могла використати свою здібність і швидко випарувати воду в теплому приміщенні, але це зменшить кількість її щоденних тренувань.
Білий Папір знала, що кількість магічної сили в її тілі була найнижчою серед відьом, тому вона з розумом мала використовувати кожну краплинку.
Коли вона закінчила з вранішніми процедурами, у двері хтось постукав. Майже щодня о цій порі сестра Венді приходило по неї і відводила до замку на сніданок.
– Іду!
Білий Папір відчинила двері, за ними стояла Венді. Старша відьма ніжно обійняла її і вдихнула запах біля щоки дівчини:
– Так, чудово, ти вже вмилася.
– Хе-хе, – всміхнулася Білий Папір, взяла Венді за руки і вони разом пішли до зали замку.
Минуло майже півмісяця відтоді, як вона приїхала до Прикордонного Міста, і загалом вона звикла до способу життя у замку.
Тут не було потреби вислизати з халупи рано вранці, щоб знайти їжу. Тут не потрібно було хвилюватися про те, що зібрані дрова вкрадуть. Окрім тих моментів, що вона витрачала, щоб наповнити шлунок і зігрітися (і за це не потрібно платити), весь інший час Білий Папір могла зосередитися на тренуваннях з магією й опануванні знань. Раніше, коли вона розмовляла зі своїми супутниками, то могла лише мріяти про подібне життя. Білий Папір знала, що лише юнаки і дівчата зі знатних родин були тими, кому не доводилося думати про те, як виживати.
Вона ніколи не думала, що одного дня зможе так жити.
Долоні Венді були м’якими і теплими – це відчуття, якого Білий Папір ніколи не відчувала в нетрях. Ніби про неї хтось завжди думав і піклувався… Вона сподівалася, що може залишитися у цьому теплому місці назавжди.
Якщо це був сон, то вона б воліла більше ніколи не прокидатися.
Коли вони зайшли до зали, Білий Папір побачила, що інші відьми не сиділи за довгим столом і не їли, як це було зазвичай, а натомість вони зібралися біля стіни і безперервно галасували.
Білий Папір з цікавістю кліпала очима, але соромилася запитати Венді, чим займаються інші.
Але та ніби прочитала її думки і з усмішкою сказала:
– Всі сестри перевіряють свої бойові можливості.
– Бойові можливості? – Білий Папір трохи здивувалася. – Що… це?
– Це одне із дивних висловлювань Його Високості, не звертай на них особливої уваги, – Венді нахилилася, підняла дівчину і пригорнула її до свого плеча. – Бачиш той сріблясто-білий шматок металу? Говорять, що то реліквія з царства відьом, цю річ надзвичайні використовували як зброю. Лише ті, хто має велику магічну силу, можуть активувати її. Тому Його Високість повісив реліквію у залі, щоб кожна могла перевірити рівень магічної сили, або… щоб задовольнити цікавість сестер. Якщо хтось за один раз може запалити чотири магічні камені на ньому, це означає, що вони володіють силами, які можуть порівнятися з божественними.
– … – Білий Папір була надзвичайно збентеженою. Царство відьом? Надзвичайні? Магічні камені?
Слова, які вона вперше чули, на мить збентежили її, але це ніяк не вплинуло на шок від сцени, що відбувалася перед нею – відьми по черзі клали руки на металеву пластину і примушували вставлені коштовні камені яскраво сяяти, вони сяяли, як різнокольорові зірки, виглядало дуже гарно.
– Я можу засвітити два! – крикнула Блискавка, яка була приблизно такого ж віку, що і Білий Папір. На її плечі сидів товстий голуб. Білий Папір пригадала, що це також відьма, і, здається, її звали Мейсі.
– А я – два з половиною, куу! – переможно сказав голуб.
– Агов, ти показала результат кращий за мене? Це неможливо!
– Теж хочеш спробувати? – Венді усміхнулася. – Гадаю, зараз це не вийде зробити. Ти ще не навчилася вливати магічну силу у магічний камінь, тому про печатку навіть мови бути не може. Однак Його Високість вирішив зробити це новим курсом, який мають пройти відьми, тож незабаром ти отримаєш камінь світла для тренувань.
Коштовний камінь, який був кришталево-чистим і випромінював світло? Білий Папір раптом відчула хвилювання і кивнула Венді:
– Я буду старанно тренуватися!
– Хороша дівчинка, – Венді засміялася і погладила її по щоці. – Спочатку треба поїсти. Лише ситою ти матимеш сили для тренувань.
……
З’ївши пшеничну кашу, Білий Папір повернулася до будинку відьом і зайнялася щоденним тренуванням.
Венді сказала їй, що все на цьому світі складається з невидимих для ока маленьких кульок, а матеріальні зміни були результатом поділу та з’єднання цих кульок. Здібність Білого Паперу не просто розтоплювала лід і сніг чи охолоджувала гарячу воду, вона прискорювала цей процес.
Хоча дівчина не зовсім розуміла значення цих слів, але сумлінно виконувала прохання Венді. Вона відчувала магію в тілі і намагалася рівномірно вивільнити її. Життя у нетрях дало їй зрозуміти, що вона може жити разом з іншими таким хорошим життям тільки тому, що Його Високості потрібні сили відьом. Це була її єдина цінність. Якщо вона не хоче, щоб її покинули, то мала працювати з усіх сил.
Раптом Білий Папір відчула судоми в животі, магічна сила затремтіла всередині, ніби мала от-от вирватися з її тіла. Юна відьма не стрималася і застогнала.
– Що сталося? – запитала Венді, яка була поряд.
– Ні, все гаразд, – Білий Папір похитала головою. – Здалося, що магія на мить вийшла з-під контролю.
– З-під контролю… – Венді на мить задумалася. – Ти пам’ятаєш, коли стала відьмою?
– Це, мабуть, сталося зимою, – прошепотіла Білий Папір. – Я не пам’ятаю конкретної дати.
– Зараз пізня осінь, до зими залишилося лише кілька днів. – Венді припинила усміхатися. – З наближенням Дня Пробудження активізується магічна сила в тілі, що є ознакою поглинання. Ти відпочивай, а я покличу Соловейка. Вона зможе побачити зміни магії у твоєму тілі. – Венді підійшла до дверей, зупинилися, озирнулася і сказала: – Не хвилюйся, для відьом Прикордонного Міста це більше не питання життя і смерті.
……
Припущення Венді підтвердилося.
Через три дні мав настати другий день пробудження Білого Паперу.
Вона лежала на великому ліжку і дивилася на відьом, що прийшли навідати її. Білий Папір слухала, як вони втішали її, дівчині захотілося заплакати.
Спогад про біль, викликаний у день перший день пробудження, здавалося, став менш нестерпним.
– Оскільки ти недавно почала тренуватися нема гарантії, що біль від магічного поглинання повністю зникне, – сказала Венді, сівши біля узголів’я ліжка і гладячи Білий Папір по волоссю. – Але у порівняні з болем при досягненні повноліття, це ніщо. Тобі не потрібно здаватися, не дозволяй собі втрачати свідомість.
Білий Папір кивнула.
Вона не наважувалася відповісти, боячись, що розплачеться, якщо відкриє рота.
Їй не хотілося показувати іншим свій ганебний бік.
Коли вона жила в нетрях, то сльози були найбільшою ознакою слабкості. Лише ті, хто відмовлявся боротися далі, робили так.
Білий Папір заплющила очі та чекала, коли настане відповідний момент.
……
Коли вона розплющила очі, за вікном усе було білим.
Поглинання виявилося слабшим, ніж їй думалося. Тому різноманітні засоби порятунку не знадобилися. Коли Білий Папір прокинулася, вона відчула, що магічна сила значно зросла, а саме тіло зазнало змін. Вона могла бачити далі, а її руки і ноги стали сильнішими.
Умившись, вона почула, як Венді постукала у двері.
– Іду, – Білий Папір радісно відчинила двері і взяла старшу відьму за руку. Але цього разу Венді повела її не до зали замку, а на третій поверх до кабінету володаря.
Ясновельможний пан з сивим волоссям усміхнувся і протягнув їй аркуш паперу.
– Відсьогодні ти офіційно стала сестрою Союзу Відьом.
Розділ 391. Таємниця печатки
Після початку зими сильний сніг більше не йшов.
Роланд наспівував мелодію, переглядаючи три рукописи на столі.
Вони стосувалися планів випробування і виробництва нового типу боєприпасів, плану завершення нового покоління легкої стрілецької зброї, а також плану будівництва магічної вежі.
Перші два плани – це ідеї, який він виношував протягом тривалого часу. Тепер, завдяки здібності Агати до охолодження, виробництво азотної кислоти у місті значно зросло, а також було вирішене питання стабільного великомасштабного виробництва нітрогліцерину.
Хоча йому відомо, що цей тип вибухівки виготовлявся шляхом розчинення нітроцелюлози в нітрогліцерині, і в кінцевому результаті виходив в’язкий гель, який можна нарізати або гранулювати, конкретне співвідношення все ще вимагало ретельних досліджень, які проводитимуть алхіміки.
На щастя, Каймо Страєр тепер мав досить великий досвід у кількісному та якісному тестуванні. Тому, якщо дати йому це завдання, він зможе отримати результати протягом тижня або двох.
Оскільки планувалося вироблення нового типу пороху, слід було включити до графіка і розробку нової легкої зброї.
Порівняно зі зброєю великого калібру, що використовувала чорний порох, для досягнення летального результату з новим типом пороху потрібна менша кількість двобазової вибухівки. Тому, з точки зору вогневої потужності й економічної вигоди, перехід на автоматичну зброю малого калібру був неминучим вибором.
Звичайно, конкретні параметри потребували додаткового визначення на основі результатів, отриманих від Анни.
Роланд зробив ковток гарячого чаю і поклав перед собою третій рукопис, який у цю мить цікавив його найбільше.
Порівняно з попередніми планами, зміст цього документу здавався надзвичайно суперечливим. На прохання Агати він планував побудувати магічну вежу з іншого боку будинку відьом для дослідження і виготовлення печаток.
Він уявив собі високу магічну вежу на тлі димарів і фабрик – це буде… дуже круто.
Роланд не стримався від сміху.
Соловейко, яка збоку жувала сушену рибу, закотила очі та сказала:
– Невже печатки такі цікаві? Царство відьом мало багато печаток, але вони все одно програли демонам.
– Але тут справді є багато чого цікавого, – принц дістав із шухляди товсту книгу. Це була збірка печаток, перекладених із дослідницьких нотаток, залишених Спілкою. Тут були записані всі формули, які Спілка Досліджень отримала за понад двісті років.
Для нього це був абсолютно новий світ.
Після того, як Агата завершила переклад, Роланд провів майже всю ніч за читанням цієї книги. Коли він дивився на приголомшливий перелік використань і комбінацій магічного каменю, йому здавалося, що це було ніби збирання слів з рун. Мабуть, коли головний алхімік отримав у руки «Елементарну хімію», то з таким самим азартом і хвилюванням вивчав хімічні формули.
Нові знання, навіть якщо вони були поверхневими, завжди здавалися особливо спокусливими.
– Наприклад? – Соловейко нахилилася до нього.
– Як ось ця, – Роланд вказав на рядок, написаний на сторінці. – Стародавні відьми називали її печаткою прослуховування. Вона використовувалася для зв’язку на великих відстанях, подібно до печатки стеження. Після створення печатка залишатиметься ефективною, навіть якщо розділити її на частини. – Він повів пальцем вниз. – Необхідні матеріали дуже прості, потрібний лише магічний камінь голосу і магічний камінь стеження.
Відповідно до опису у книзі, радіус дії печатки становив десятки кілометрів. Хоча вона була не настільки ефективною, як мобільні телефони пізніших поколінь, що мали підтримку сигналу майже по всій планеті завдяки вежам зв’язку і супутникам, але печатку можна було використовувати як рації для спілкування на короткій відстані.
– Справді? – Соловейко кинула погляд-другий на сторінку, потім протягнула, щоб смикнути його за палець і показала на сторінку праворуч. – Але тут сказано, що камінь голосу можна отримати від демонів страху, а камінь стеження – від лютих демонів. Звідки ти плануєш отримати ці два види каменю?
– О, у нас вже є матеріали, – з ентузіазмом сказав Роланд. – Червоний кристал, який Блискавка знайшла в руїнах кам’яної вежі, це камінь голосу. Щодо каменю стеження, то він один зі складових печатки стеження – Тіллі взяла з собою кілька таких, нам достатньо буде розібрати одну.
– Навіть якщо Агата зробить її, ти отримаєш лише печатку прослуховування.
– Просто дозволь їй спробувати власні сили. У будь-якому випадку, в майбутньому після боротьби з демонами магічних каменів буде все більше і більше.
Раніше справа була в тому, що у них не було умов для вивчення магічних предметів. Тепер, коли вони отримали підтримку Агату, Роланд точно не відмовиться від такого ресурсу, який можна було отримати майже безплатно.
– Гаразд, – Соловейко знизала плечима. – А як щодо Печатки Божої Волі? Які магічні камені потрібні для неї?
– Щодо цього… пригадую, я бачив це на останній сторінці, – Роланд гортав книжку до потрібного місця. – До речі, яким був результат твого випробування на бойові можливості?
Соловейко різко втягнула повітря, а через мить сказала:
– Це таємниця!
О, невже її гідність бойової відьми зазнала удару від Анни?
– Знайшов, ось воно. – Він на мить стиснув губи, але продовжив: – Всі чотири необхідні камені позначені «джерело походження невідоме»… Ймовірно, з міркувань дотримання таємниці інформація щодо цього не була зазначена у письмовій формі. Однак, за словами Агати, більшість необхідних каменів походять від демонів вищого рівня, тож навіть якби про це написали, отримати їх навряд чи комусь вдалося.
– І ти так відкрито повісив таку дорогоцінну річ у залі, – пирхнула Соловейко. – Якби ті надзвичайні дізналися про це, вони б дуже гнівалися на тебе.
«Але це не зовсім дорогоцінна річ, мабуть… вона еквівалента кільком десяткам кілограмів тротилу», – Роланд усміхнувся, але нічого не сказав уголос.
……
Цього разу він дочекався, коли Агата закінчить з виробництвом кислоти вдень і лише після цього покликав її до кабінету.
– Це – магічна вежа, яку я спроєктував для тебе. Ну як, подивишся? – Роланд підсунув їй ескіз. – Підвал буде складом, а у трьох наземних поверхах будуть розміщені кімнати для навчання учнів, лабораторія і кабінет.
– Стривай… чому вона називається магічною вежею? – Агата нахмурилася. – Я хочу хімічну лабораторію, як у пана Каймо, але трохи просторішу і світлішу. Побудувати таку кам’яну вежу буде дуже складно. У Такілі будували вежі лише тому, що у місті було мало простору, а тут вільного місця більш ніж достатньо.
«О, але це буде зовсім не круто!» – подумки вигукнув Роланд.
– Якщо коротко, то складнощі з будівництвом буде легко вирішити. Крім уже перерахованого, є ще якісь вимоги?
– Ні, – сказала вона, розводячи руками. – Роби, як хочеш.
– Чудово, – Роланд відклав ескіз і розповів їй про свою ранкову ідею. – Чи можеш ти завершити печатку сама?
– Ні, – похитала головою Агата, – хоча печатка це поєднання магічних каменів, але матеріал, який використовується для передачі магії, дуже складний. Найважливішим є те, що для цього потрібна кров демонів.
Принц був приголомшений:
– Що?
– Ти все правильно почув. І це повинна бути свіжа кров демона. – Агата урочисто сказала: – Спілка провела десятки тисяч експериментів і зрештою довела, що плоть і кров відьом, демонів і демонічних звірів дуже відрізняються по своїй природі, тож і ефекти вони дають абсолютно різні.
– Кров і плоть… відьми? – Роланд раптом усвідомив значення цих слів, тому не міг стриматися від запитання: – Для чого їх використовують?
– Для створення армії божої кари, – безвиразно сказала Агата.
Розділ 392. Рішення
Роланд широко розплющив очі:
– Використовували мертвих…
– Ні, – перебила його Агата, – як і з кров’ю демонів, вона має бути свіжою.
Роланд почув, як поряд задихнулася Соловейко.
– Це була головна таємниця Спілки. Невдовзі після початку дослідів я покинула кам’яну вежу Святого Міста. Єдине, що мені відомо, так це те, що вони використовували кров старих і слабких відьом, змішували її з божим каменем відплати – і вводили в тіла смертних, таким чином тіла смертних зазнавали змін. – Голос Агати звучав серйозніше, ніж зазвичай. – Судячи з тих записів, які ви знайшли, то досліди мали бути успішними.
– Скільки… потрібно крові?
– Більше ніж половина, – коли Агата відповіла, серце Роланда на мить зупинилося. – І кров має бути від однієї людини, інакше магія, якою вона наповнена, буде конфліктувати з магією іншої відьми, що значно знизить ефективність, – вона на мить зупинилися. – Ти правильно здогадався, кожного разу, коли проводили експеримент, відьма помирала, а лише меншій частині смертних заледве вдавалося пережити ерозію навіть від ослабленої магічної сили у крові. На початку ніхто не міг вижити, і багато представниць вищих кіл заперечували проти цих дослідів, вірячи, що смертні взагалі не можуть отримати магічну силу. Якби не наполегливість пані Акаліс, можливо, цей план не вдалося довести до кінця.
– Але зараз у церкви є велика кількість воїнів божої кари… Згідно з інформацією Тіллі, їх може бути від 500 до 1000, – нахмурився Роланд.
– Навіть якщо припустити, що всі ритуали були успішними, це також означає, що принаймні половина відьом померла. Я сумніваюся, що їм вдалося зібрати таку велику кількість літніх відьом.
Отже, церква ловила і виховувала відьом, щоб виточити їхню кров для створення могутніх надзвичайних воїнів? Роланд відчував, як на його плечі стиснулася рука. Прокляття, сотні відьом, які володіли найрізноманітнішими дивовижними здібностями загинули без всякого сенсу у Святому Місті Гермес, а самих відьом затаврували «грішницями» і спрямували на них ненависть інших людей. Таку організацію невігласів необхідно знищити, навіть якщо їхня початкова мета полягала у боротьбі з демонами.
– Будь певна, я зупиню їх, – карбуючи кожне слово, сказав Роланд.
Після того, як Агата пішла, Соловейко винирнула з туману і з’явилася перед ним. Вона скрипнула зубами і сказала:
– Я не очікувала, що армія божої кари з’явилася таким чином! Якщо церква справді переродження Федерації, то їхній лідер має бути божевільним!
– Твоя правда, – зітхнув Роланд. – Тепер стає зрозуміло, навіщо церква бере до себе дівчат-сиріт і покинутих немовлят з різних місць – вони всього лише збирають матеріали для створення великої армії. Можливо, зведення наклепу про прислужниць Диявола, це також частина плану, щоб виправдати своє ставлення до відьом.
– … – Соловейко не відповіла, але її обличчя сповнилося злості.
Роланд стурбовано схопив відьму за руку:
– Ти ж не думаєш…
– Сама виступити проти церкви? – Соловейко похитала головою. – Я не настільки дурна. Якби їх могла повалити відьма, то хтось би уже давно це зробив.
Принц зітхнув з полегшенням:
– Кінцева мета церкви у створенні армії божої кари – це зміцнення самої церкви. Якщо серед відьом, яких виховує церква, є надзвичайні, то їх не використовуватимуть для виточування крові… Навіть якщо при зіткненні з відьмами вірними церквами ти пірнеш у туман, не буде жодних гарантій, що ти перебуватимеш у безпеці. Коли почнеться війна з церквою, найбезпечніший підхід – іти за вогнепальною зброєю першої армії, для куль немає різниці, хто буде перед ними, – він зробив паузу. – Я вже говорив: у майбутньому відьми без якихось обмежень будуть жити поряд зі звичайними людьми.
– Так, – тихо відповіла Соловейко і притулилася чолом до чола Роланда, – я вірю, що ти зможеш це зробити.
*******************
Після того, як Венді відвела Білий Папір до будинку відьом, вона радісно поверталася до замку володаря.
Останнім часом Венді відчувала, що її життя стало досить комфортним, але їй завжди здавалося, що чогось бракувало. Тепер, коли вона поряд добре виховану маленьку дівчину, що була у захваті від неї, ніщо не могло зробити її більш щасливою.
Нині, коли настала зима, пора року, в яку відьми пробуджувалися найчастіше, цілком ймовірно, що в наступні кілька місяців до сім’ї Союзу Відьом приєднається більше новачків і буде більше дітей, яким знадобиться її турбота. Вона була надзвичайно схвильованою лише від думки про це.
Венді тихенько наспівувала мелодію, яку почула від Його Високості, і відчинила двері спальні. Те, що вона побачила, приголомшувало.
«О небо, що я бачу?» Соловейко справді сиділа перед столом і гортала «Базові принципи природознавства»!
Невже вона посварилася з принцом Роландом?
– Кхем-кхем, – прочистила горло Венді, – я повернулася.
Соловейко кивнула їй, але нічого не сказала. Якщо дивитися збоку, то вираз її обличчя був дуже пригніченим, ніби на ній було написано «Дискомфорт».
Схоже, це був правильний здогад.
Венді підійшла до неї і поплескала по плечу, м’яко заспокоюючи:
– Стосунки саме такі. Частенько бувають суперечки, але якщо подумати про них пізніше, то розумієш, що в цьому не було чогось такого серйозного. Просто лягай спати – і все налагодиться.
– Про що ти говориш? – нахмурилася Соловейко.
– О, суперечка між тобою і принцом… це лише тимчасово, тобі не потрібно брати це близько до серця.
– Чому б це мені з ним сваритися? – запитала Соловейко, притиснувши руку до лоба.
– Е… це не воно? – Венді була здивована. – Тоді чому ти раптово надумала вчитися?
Соловейко глибоко вдихнула і переповіла їй про дослід з армією божої кари, інформацією про це поділилася Агата.
– Я просто відчуваю, що маю стати сильнішою і майбутньому зробити все, щоб повалити церкву.
– То ось воно що, – почувши розповідь Соловейко, Венді кивнула, усвідомивши все. – Я не очікувала, що церква спорудила монастир для того, щоб отримувати кров відьом… Якби Попіл раптом не прокинулася як надзвичайна, що привернула увагу всіх охоронців, боюся, я могла опинитися серед числа нещасних, яких убила церква.
Соловейко мала рацію. Можливо, атмосфера у замку була настільки комфортною, що Венді повністю розслабилася. Тепер же вона раптово усвідомила, що ворог зовсім близько. Чи це церква, чи демони – загроза не усунена повністю, однак сама Венді протягом довгого часу не здійснила жодного якісного кроку вперед. Хоча її магічна сила потроху зростала, однак ні бойові уміння, ні здібність створення вітру не сильно відрізнялися від тих, які вона мала за часів Союзу Співпраці. Про можливість еволюції не могло бути й мови.
Порівняно з сестрами, які старанно навчалися, наприклад, Таємничий Місяць, Колібрі і Луна, Венді здавалася занадто лінивою. Попри те, що вона одна зі старших відьом, їй не вдалося запалити навіть двох магічних камені на Печатці Божої Волі. Якщо так триватиме й далі, цілком ймовірно, вона не зможе стати перед іншими, як гідна старша відьма.
– Твоя правда, мені теж слід старанно вчитися, – Венді глибоко вдихнула і вирішила, що відсьогодні, як і інші відьми, вона щовечора витрачатиме годину перед сном на вивчення знань Його Високості.
Венді навідалася до ванної, швидко помилася, але коли вона повернулася до кімнати, то побачила, що Соловейко заснула за столом.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.