Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 389-392
Розділ 393. Спуск нових кораблів на воду
Люди зібралися навколо тимчасової корабельні на березі річки Червона Вода.
Всі знали, що у дерев’яній споруді будували дивні кораблі, які нагадували величезні ванни, зроблені з сірого цементу – матеріалу, який, коли застигав, нічим не відрізнявся від скелі. Якщо спустити щось подібне на воду, то воно опуститься на дно, видавши на прощання лише булькіт.
Майстри, що прийшли сюди працювати, дали новому творінню відповідну назву: «Корабель-ванна».
Сьогодні був день, коли мали спустити на воду перші два кораблі.
Натовп глядачів можна було умовно розділити на дві категорії. Перша – жителі, які нещодавно приєдналися до Прикордонного Міста, їх або дуже цікавили новинки, або вони ставилися до них скептично. Більшість з них була рибалками і моряки зі східного і південного регіонів. Друга – місцеві жителі, які вже давно звикли до тих «чудес», що робив Його Королівська Високість.
Кукасім входив до першої категорії.
Коли Його Високість опублікував новину про спуск нових кораблів та найм на дошці оголошень, то чоловік сказав, що прийде глянути за будь-яку ціну. Вейд не мав іншого вибору, як попросити у пана Картера відгул. Кукасім не знав місцевості, а ще був сильний сніг. Вейд не хотів пускати його одного туди, де збиралося багато людей, старшого чоловіка могли штовхнути, а це могло призвести до травми, яка у людини його віку могла і не загоїтися.
– Ти недооцінюєш мене, хлопче, – махнув рукою старий, показуючи, що Вейду не потрібно іти за ним. – Я пройшов сильний вітер і хвилі. Хоча я старий, моє здоров’я не набагато гірше, ніж твоє.
– Так, звісно, – несхвально сказав Вейд. – Я вже попросив про відгул, тож тепер тобі надто пізно щось говорити. Я просто не розумію, навіщо тобі дивитися, як їх спускають на воду? Це ж просто кораблі, так?
– Але ти сказав, що вони зроблені з сірого каменю, – хитнув головою Кукасім. – Невже тепер камінь розміром з ванну може плавати на воді?
«Це я винен, що багато говорив», – подумав Вейд. Поки вони розмовляли про щось, він проговорився про оголошення на площі.
– Можливо, Його Високість просто перебільшив. Гадаю, це дерев’яний корабель, декілька частин якого зроблені з цього «цементу».
– Це ще менш ймовірно, – наполягав старий. – Подумай лише, коли була побудована ця дерев’яна споруда?
– Здається… більше ніж місяць тому.
– Правильно. Ще навіть до того, як тебе взяли на роботу в поліцію і ми переїхали до внутрішнього міста, у цьому місці був лише відкритий простір! – у Кукасіма затремтіла борода. – На зведення самої споруди пішов місяць. Хіба це не означає, що Його Високість зміг побудувати перші кораблі лише за два тижні?
– Ем… а хіба це не так має бути? – розгублено запитав Вейд.
– Звичайно, ні! – крикнув Кукасім. – В ім’я Бога Моря! Я ніколи не бачив корабля, який можна побудувати всього лише за два тижні. Справа не в розмірі – поки це вітрильник, уже тільки на обробку кіля піде понад місяць. Необхідно дочекатися повного висихання деревини перед тим, як почати використовувати пару для згинання. Цей процес надзвичайно складний, його неможливо завершити за короткий час.
Вейд здивувався:
– Чому ти так добре знайомий з кораблебудуванням…?
– Колись я був капітаном, хлопче, – зітхнув старий. – Коли я був молодим, то часто перевозив велику кількість вантажів через округ Морський Бриз і порт Чиста Вода, я також ходив до королівства Світанку й островів фіордів. А потім відбулися певні речі… і я опинився тут.
– Ти ніколи не говорив мені про це раніше, – Вейд широко розплющив очі.
– Ти ніколи не питав, хлопче, – Кукасім знизав плечима.
– Гаразд, – Вейд звернув увагу на корабельню. – Тож тебе насправді цікавлять технології Його Високості, що дозволяють побудувати вітрильних за півмісяця.
– Будь-якому капітану було б цікаво, – сказав Кукасім, погладжуючи бороду. – Якщо Його Високість говорить правду, чи знаєш ти, що це означає? Всього за рік-два він зможе заповнити всі річки Сірого Замку кораблями свого флоту.
Серце Вейда забилося швидше:
– Невже ти думаєш…
Старий усміхнувся і сказав:
– Я не можу і далі їсти твою кашу безплатно.
– Його Королівська Високість не бреше, – раптом сказав хтось поруч. – Крім того, це буде не вітрильник.
Вейд повернувся, до них заговорив молодий чоловік, його акцент звучав типово для жителів західного регіону.
– Не вітрильник?
– Саме так, він може плавати без вітрил, а його швидкість набагато вища за будь-який вітрильник. – Молодий чоловік з гордістю сказав: – Ви коли-небудь бачили парову машину, яка працює в шахті? Вона може легко витягти кошик руди з копальні. Парові двигуни також будуть рухати ці цементні кораблі. За словами Його Високості, це будуть пароплави!
– Плавати без вітрил? – запитав Кукасім. – Хлопче, про що ти говориш? Якщо корабель не має вітрил, для руху йому потрібні будуть гребці. Такий корабель ніколи не зможе пливти швидше за вітрильник. Крім того, їх ще не спустили на воду, тож ти навіть не бачив цих кораблів, то звідки ти знаєш, що вони взагалі можуть рухатися?
– Звичайно, я бачив, – з усмішкою сказав молодий чоловік. – Ви, мабуть, недавно приїхали, тому це нормально, що ви не знаєте. Влітку я допомагав переобладнати на пароплав корабель з торговельного каравану фіордів. Звичайно, то був дерев’яний корабель, і він не настільки міцний, як цементні.
Вейд хотів було ще щось сказати, але очі молодого чоловіка раптом засвітилися і він показав у бік корабельні:
– Дивіться, Його Королівська Високість з’явився!
Натовп вибухнув радісними криками й аплодисментами, відаючи володаря.
Принц Роланд піднявся на тимчасову дерев’яну платформу біля корабельні, коротко сказав кілька вітальних слів, а потім оголосив про спуск нових кораблів.
У розпал скандування гасел робітники розібрали дерев’яну стіну, що виходила на річку Червона Вода. Сірий корпус довжиною 40 метрів ковзнув по вкритій снігом набережній річки і різко бухнувся у крижану воду.
Серце Вейда раптом підскочило. Він уже подумав, що ця річ піде прямо на дно, але, на його подив, щойно задня частина корабля спустилася на воду, то ніс піднявся з води, піднімаючи вгору хвилю бризок і піни.
Натовп у захваті вибухнув оплесками.
– О боже, він справді пливе, – на мить Кукасім завмер, настільки це його приголомшило. – Але чи справді він кам’яний?
У Вейдера було те саме запитання: поверхня корабля-ванни виглядала надто гладкою, схожою на відшліфовану гранітну плиту, однак він не бачив жодного шва, корпус виглядав єдиним цілим. Каюти без настилу виглядали надто мілкими, щоб там спати, а дно надто плоским для закріплення щогли, тож він цілком відповідав своїй назві, це була велика ванна.
Але незважаючи ні на що, принц побудував цей корабель за півмісяця.
Вейд поглянув на Кукасіма і побачив, що його очі сяяли зацікавленістю.
– Я хочу подати заявку на місце капітана, – сказав старий.
Розділ 394. Зародження флоту
……
Під радісні крики мешканців Роланд із задоволення спостерігав, як другий бетонний корабель спускали на воду.
Хоча ці два цементних кораблі здавалися простими з точки зору конструкції, але насправді вони були набагато кращими за «Маленьке Місто». Для початку, всередину додали щільний сталевий каркас, а якість цементу значно зросла, тому загальна міцність кораблів була набагато більшою, ніж у «Маленького Міста».
Для прискорення будівництва Роланд уже на етапі проєктування заклав слоти і поверхні для встановлення парової машини, трансмісійного механізму і гребних коліс. Тож, коли б прийшов відповідний час, робітникам знадобилося б усього лише прикріпити болти для фіксації до відповідних металевих елементів. Таким чином можна було досягнути швидкого з’єднання, а установка потрібного обладнання була схожою на збирання моделі.
Водночас опалубка була замінена з тимчасової кладки на залізну форму, що не тільки забезпечувало щільність залитого бетону і покращувало його водонепроникність, але також робило кораблі загалом однаковими, що дозволяло уникнути відхилень під час встановлення силової системи. Для того, щоб отримати повну металеву форму, йому довелося відмовитися від семи чи восьми тестових зразків. На щастя, цемент більше не був дефіцитним продуктом. Починаючи від подрібнення каменю до підтримки температури в печі – парові машини виконували цю частину роботи замість людей. Можна сказати, що це один з небагатьох великомасштабних промислових проєктів у Прикордонному Місті, процес якого не покладався на силу відьом.
При достатній кількості матеріалів, надійній опалубці і кваліфікованих робітниках – єдиним обмеженням продуктивності виробництва корпусів була швидкість твердіння цементу. Однак завдяки здібності Білого Паперу, що дозволяла прискорювати реакцію, цементний корабель можна було спустити на воду лише за один день, а не за місяць-два, як це мало бути від самого початку. Іншими словами, якби Ролан цього захотів, корабельня могла спускати на воду неоснащений корпус корабля раз на два-три дні.
Якби швидкість виробництва парових двигунів і навчання екіпажу трималися на такому ж рівні, він би міг створити величезний флот за короткий час і наповнив би всю річку Червона Вода власними бетонними кораблями. Це виглядало б як пельмені в окропі.
У цьому була принадність промисловості.
Тепер, коли корпуси були готові, наступний крок – це встановити силові компоненти. Це механічне обладнання в основному було таким же, як на модифікованих кораблях торгової палати Затоки Півмісяця. Майстри вже здобули практичний досвід, тому Роланд не хвилювався з цього приводу.
– Я не розумію, навіщо ти говориш про це своїм підданим? – запитала Соловейко.
– Щоб підвищити національну силу, – злегка усміхнувся Роланд.
– Га?
– Я маю на увазі, що вони стануть свідками карколомних змін у місті. – Принц торкнувся підборіддя і продовжив: – До того, як ти побачила «Маленьке Місто», ти, мабуть, навіть подумати не могла, що кам’яний корабель зможе триматися на воді. Те саме стосується і моїх підданих. Коли вони стають свідками досягнення неможливого їхнє почуття приналежності до міста робитиметься все вищим і вищим. Це – зростання менталітету, він навіть може дійти до точки, коли вони віритимуть, що, поки всі працюють разом, нема нічого неможливого.
– Я… не зовсім розумію, – голос Соловейка прозвучав трохи розгублено.
– Просто сприймай це як засіб пропаганди, – усміхнувся Роланд.
У цю епоху, вельможі і простолюдини збиралися разом лише на святкування чи під час якихось великих подій, але в обох випадках ці ситуації в основному були пов’язані з дворянами. Якби не безплатна роздача їжі, то більшість простолюдинів просто не прийшла б. Але бетонні кораблі – це результат спільної праці сотень робітників, як також святкували разом з іншими.
Крім того, коли житель території буде бачити «дива», які відбуваються тут, поступово впевненість і почуття приналежності зростатимуть в ньому і з часом це перейде у «менталітет великої країни». Процвітання території неминуче призведе до позитивних змін у ментальності жителів.
……
Через тиждень Роланд зустрівся у приймальні замку з понад двадцятьма містянами, які претендували на посаду капітана.
Спочатку, коли Баров повідомив про кількість людей, він був дуже здивований. Принц не очікував, що серед біженців, яких прийняло містечко, виявиться стільки «видатних талантів». Після того, як Роланд переглянув докладний звіт, він не стримався від сміху. Серед претендентів було багато рибалок, які керували плотами і невеликими рибальськими човнами, а також човнярі, які заробляли на життя переправою людей з одного берега на інший. У певному сенсі всі вони мали «капітанський» досвід.
Серед усіх заявників лише троє мали досвід експлуатації внутрішніх річкових суден, а один із них стверджував, що служив капітаном торговельного флоту і тривалий час заробляв на життя у морі.
Ролан трохи подумав і нарешті вирішив завербувати всіх цих двадцять чоловік.
Оскільки пароплави належали до абсолютно іншої системи, ніж вітрильники, а тому потребували зовсім іншого принципу використання, навіть досвідчені капітани не зможуть швидко розпочати роботу з гребними пароплавами. Крім того, принц нічого не знав про мореплавство, тому замість того, щоб наказувати наосліп, краще було дати їм загальне розуміння і дозволити навчатися самостійно.
Вони будуть починати з нуля, тому повинні мати рішучість і сміливість досліджувати.
– Я прочитав ваші заявки і вже знаю про ваш досвід, – Роланд поглянув на групу людей, що стояла на одному коліні в приймальні. – Я викликав вас сьогодні, щоб повідомити: ви пройшли початковий відбір і маєте честь стати першою групою капітанів-стажерів Прикордонного Міста. Будь ласка, встаньте.
– Так… Ваша Високосте, – всі присутні обережно підвелися і кілька разів обмінялися поглядами між собою. Вони виглядали досить збентеженими терміном «капітани-стажери».
Принц взяв на себе ініціативу і пояснив:
– Стажер означає, що поки що жодного з вас офіційно не призначено на посаду. Перш ніж ви офіційно підніметеся на борт, то будете отримувати лише половину зарплати, яка була зазначена в оголошенні, тобто 10 срібних вовків на місяць. Перші два місяці – це період навчання, під час якого ви ознайомитеся з продуктивністю, методами експлуатації і робочими процедурами нових кораблів. Третій місяць – це пробне плавання, тоді будуть перевірені ваші здібності і майстерність. Тільки після того, як ви пройдете цей етап перевірки, вас буде офіційно підвищено до капітана і ви будете отримувати зарплату в повному обсязі. Ті, хто на це не згодні, можуть піти прямо зараз.
Жодна людина в групі не ворухнулася, через деякий час старий чоловік раптом сказав:
– Ваша Високосте, хто буде нас навчати і хто перевірятиме кваліфікацію для підвищення?
Роланд зацікавлено поглянув на нього. Це був той чоловік, який стверджував, що він був досвідченим командиром флоту і плавав у морі. Здається, його звати Кукасім. Якщо Роланд пам’ятав правильно, то це був родич того поліціянта, який чудово себе показав, коли відбулася атака вбивць два місяці тому. З тону старого було очевидно, що він сумнівався в тому, що тут був хтось, хто міг би навчити їх плавати на новому кораблі. І це було справді так.
– Ви самі для себе будете «вчителями», – кивнув принц.
Ці слова викликали переполох у групі.
– Ваша Високосте… Що це означає? – розгублено запитав Кукасім.
– Як багато ви знаєте про парові машини? – натомість запитав Роланд. Як і очікувалося, ніхто не зміг відповісти. – Пароплав – це новий тип корабля. Ваш минулий досвід насправді з ним мало допоможе, тому вам доведеться досліджувати і робити висновки самостійно. Звісно, я пришлю майстрів із заводу парових двигунів, які допоможуть вам ознайомитися з машинами. – Він зробив паузу і продовжив: – Метод перевірки буде дуже простим: якщо ви зможете керувати групою моряків для управління кораблем і виконати транспортне завдання, ви будете вважатися кваліфікованими.
Хоча твердження «Для створення армії потрібно десять років, а для створення флоту – ціле століття» було дещо перебільшеним, воно також слугувало свідченням того, що побудувати флот не так вже просто. Якщо ця група людей зможе опанувати керування пароплавами, вони, без сумніву, у майбутньому також зможуть навчити велику кількість відповідних членів екіпажу для західного регіону. Коли парові мілководі канонерські човни будуть побудовані, їх можна буде використовувати одразу після завершення.
Роланду стало цікаво, яким буде флот, коли парові кораблі й артилерію об’єднають разом?
Розділ 395. Глибоко у засніженому лісі
Листочок проходила крізь верхівки дерев і зелене листя, шукаючи Блискавку і Мейсі.
Насправді було неправильним говорити, що вона «проходила» крізь них, її тіло злилося з дрімучим лісом і єдине, чим вона рухала, – це погляд.
Це було дуже дивне відчуття. Вона відчувала себе птахом, але їй було легше, бо якби птахи не махали крилами, то упали на землю, а їй це не загрожувало. Поки вона перебувала у цій формі, то могла переміститися з одного краю змішаного лісу в інший за одну мить.
Хоча якщо порівнювати з загальним розміром Туманного лісу, зона, яку зараз могла охопити Листочок, була лише краплею в морі.
Оскільки її здібність розвинулася, вона націлилася на Туманний ліс, що лежав на захід від Прикордонного Міста.
Якщо їй вдасться взяти під контроль цей величезний ліс, то це стане неабиякою допомогою Його Високості Роланду: чи у боротьбі з демонічними звірами, чи у збиранні припасів. Вона мало що могла зробити принцу на знак подяки. Крім удосконалення рослин, це – єдине, що було в силах Листочка.
У порівняні з заднім садом замку, це місце було справжнім лісом. Його складність була далеко за межами екосистеми, що складалася з оливкових дерев і виноградної лози. У кожному сантиметрі землі ховалося безліч істот. Коли вона дивилася вниз, уздовж коріння рослин, то могла відчувати тварин і звивистих рептилій, що спали там, гнилі рештки, а також дзюркотіння крихітних джерел води.
Щоб не втратити себе, Листочок обережно розширювала зону власного контролю – вона почала від західної міської стіни і щодня потроху збільшувала територію. Додавши нову ділянку лісу, відьма повністю адаптовувалася до середовища, а потім починала все з початку.
З такою швидкістю вона зможе охопити своєю свідомістю весь Туманний ліс за два-три роки.
Через деякий час Листочок знайшла двох відьом, що полювали в лісі. Якби вона йшла по снігу, а не літала біля верхівок дерев, то змогла б помітити їх швидше.
– Я знайшла здобич, – сказала Листочок, хитнувши гілкою.
– А! – Блискавка спочатку здригнулася, а потім поплескала себе по грудях. – Ти мене налякала.
– Ку-ку-ку! – Мейсі кілька разів кивнула.
– Вибачте, – Листочок дозволила своїй постаті вийти зі стовбура, як гілці, що щойно виросла. – Так краще?
– Що ж, принаймні тепер це не виглядає так, ніби я розмовляю з привидом, – сказала Блискавка і легко приземлилася на землю. – Ти можеш з’являтися будь-де в лісі?
– Поки це територія, яку я контролюю, – сказала Листочок.
Мейсі приземлилася на її спину, зробила кілька кроків туди-назад і клюнула місце з’єднання між тілом зеленоволосої відьми і стовбуром.
– Ти справді виросла з дерева, куу!
Листочок відчула лоскіт на спині і засміялася:
– Бо це моя здібність.
– Це трохи дивно, куу.
– У тебе вистачає нахабності називати когось диваком, коли ти сама можеш перетворюватися на величезного крилатого демонічного звіра? – Блискавка закотила очі на голуба і поглянула на Листочка. – Де здобич?
– Ідіть за мною, – сказала старша відьма, повівши головою.
Оскільки Листочок не могла підтримувати людську форму, коли рухалася, вона примусила ліани вирости з-під землі для того, щоб вказувати іншим шлях.
– Що за здобич? – запитала Блискавка.
– З глибини лісу вийшов великий кабан, – відповіла Листочок. – Ти справді хочеш зробити це самотужки? Я можу зв’язати його ліанами і кинути до підніжжя міської стіни.
– Звісно, дослідники прагнуть не тільки результату, – сказала маленька дівчина, піднявши голову. – Процес іноді запам’ятовується краще, ніж результати.
– Все добре, поки є м’ясо, куу!
Листочок не могла не підняти кутики губ. Ще до того, як вона почала зливатися з Туманним лісом, ці двоє уже були постійними гостями тут. Вони відточували власну магію, полюючи в лісі, а Мейсі приносила всю здобич, яку вони спіймали, до замку. Останніми днями вони забезпечували половину м’яса, що з’являлася на столі.
– Дивіться, он він, – сказала Листочок.
Вони побачили величезного кабана, який нахилився до струмка і пив холодну воду. З його рота стирчали довгі і гострі ікла, а хутро на тілі мало майже таку ж довжину, як пальці дорослої людини, і виглядало дуже колючим. Якби звичайний мисливець зустрів би такого звіра, то він у більшості випадків вирішив би триматися подалі, але для відьми це була лише смачна їжа.
– Я готова, – сказала Блискавка, діставши кинджал.
– Не будеш використовувати револьвер? – здивовано запитала Листочок.
– Це було б надто легко, – Блискавка упевнено торкнулася носа і кинулася до цілі.
– Удачі, куу!
Постать маленької дівчини нагадувала промінь золотого світла. В мить ока вона налетіла зверху на дикого кабана, а коли той люто замахав головою і вибухнув пронизливим криком, Блискавка уже була високо.
«Не влучила? Ні…» Листочок помітила, що одне око кабана перетворилося на криваву яму. Схоже, Блискавка вирішила скористатися своєю спритністю, щоб спочатку усунути загрозу контратаки супротивника, а потім вести бій на виснаження, крок за кроком вичерпуючи сили здобичі.
Коли дикий кабан зіткнувся з Блискавкою, що мала перевагу й атакувала його з повітря, то він зробився незграбним, як камінь. Невдовзі звір втратив сили до опору і впав на сніг.
Блискавка свиснула:
– Ну як?
– Гарна робота, – сказала Листочок, обплутуючи кабана за задні лапи ліанами і піднімаючи його. – Спочатку потрібно злити кров. Його Високість сказав, що м’ясо без крові смачніше.
– Кууу, – Мейсі гучно ковтнула. – Сьогодні буде справжній бенкет, куу.
– Хвилинку… – Листочок відчула, що до лісу увійшли інші істоти. Вона спрямувала погляд на край зони, яку контролювала, і побачила, як в цей бік прямували двоє сірих вовків.
Щось було не так, вона нахмурилася. Ці звірі зазвичай жили у глибині лісу і навіть узимку рідко показувалися так близько біля Прикордонного Міста.
Поки Листочок вагалася говорити про це Блискавці чи ні, раптом перед нею з’явилася знайома постать – вона відчула, як волосся на тілі стало дибки, у голої негайно виринув спогад про трагічну битву у Пустці.
Демони!
Вона побачила двох здоровенних демонів, що повільно рухалися в напрямку міської стіни. У них не було магічних каменів у руках, ні списів на спині. Здавалося, ніби вони взагалі не мали при собі зброї, але Листочок помітила на них залізні рукавиці – та сама зброя, якою вбили Червоний Перець та інших.
Чому демони прийшли сюди?
З великим страхом і тривогою вона зосередилася, повертаючи свідомість до Блискавки:
– Тікайте швидше! Демони ідуть!
– Що? – обоє були шоковані.
Після того, як Листочок коротко описала те, що бачила, вона сказала:
– Ідіть швидше. У них немає тварин для їзди, тож вони не зможуть вас наздогнати. Я приєднаюся до вас пізніше.
На її подив, Блискавка після короткого вагання похитала головою і сказала:
– Я хочу залишитися тут і битися з ними.
– Би… Битися? – Листочок була приголомшена. – Чому?
– Якщо зараз я втечу від зіткнення з ворогами, то як зможу перемогти їх у майбутньому? – Блискавка глибоко вдихнула і витягнула револьвер з-за пояса. – Тато сказав мені, якщо я впала, то маю піднятися. Я більше не збираюся тікати.
Розділ 396. Жорстокий бій
Дослідники ніколи не уникають ризику, але не будуть безглуздо ризикувати.
Демони не такі вже страшні, їх також можна вбити, крім того, у них була величезна слабкість – вони не могли вижити без червоного туману.
Раніше Листочок використала арбалет, щоб убити демона, який потрапив до пастки. А Соловейку вдалося убити ворогів за дуже несприятливих обставин. Блискавка таємно підбадьорювала себе тим, що і їй це вдасться.
– Спочатку ми повинні повідомити про це Його Високості, – квапливо сказала Листочок. – Що Соловейко, що Попіл набагато досвідченіші і підходять для бою з демонами більше, ніж ми!
– Поки ми будемо чекати на їхню появу, демони вже можуть піти, – Блискавка перевірила чи повністю заряджений револьвер. – Якщо ми дозволимо такому небезпечному ворогу блукати поблизу кордону, то можемо зіткнутися з більшими небезпеками.
– Я… можу залишитися і стежити за ними.
– А якщо вони вийдуть за межі зони, яку ти контролюєш? – наполегливо запитала дівчина. – Якщо ти спробуєш їх якось зупинити, то це призведе до того, що ти викриєш себе. Тому нам трьом краще діяти разом.
Листочок замовкла, приголомшена словами юної відьми.
– Куу-куу! – Мейсі зависла біля Блискавки і махала крилами.
– Знаю-знаю, – Блискавка протягнула руку і почухала голуба по шиї, – по одному на кожну.
– Що вона сказала? – запитала Листочок.
Блискавки вигнула губи у ледь помітній усмішці:
– Вона сказала, що хоче кігтями розтрощити голови ворогам, перемішати їх крилами на м’ясні котлети, потім підсмажити і подивитися, чи взагалі можна буде це їсти.
– Очевидно, що вона лише двічі сказала «куу»! – вказала Листочок.
– Саме це вони й означали, – серйозно кивнула світловолоса відьмочка.
Хороший дослідник повинен бути не лише сміливим, але й уміти вести за собою команду, він мав допомагати їм розслабитися, коли вони нервували, і тримати у готовності, коли вони занадто розслаблені. «Тату, я намагаюся слідувати тому, що ти казав».
Блискавка ворухнула зап’ястком, переводячи револьвер до бойової готовності. Приховуючи нервозність, вона вдала, що спокійно, і запитала:
– Як далеко вони звідси?
– Близько трьохсот метрів, праворуч від нас, – відповіла Листочок.
Якби не дерева, вони б уже могли бачити ворогів на такій відстані. Блискавка подумала, що в них, безсумнівно, була перевага у раптовості, вони могли вдарити першими, револьвер стріляв на більшу відстань, ніж магічний камінь.
– Ти можеш зловити демонів у пастку з ліан, правильно? Як ти робила це у Пустці.
– Думаю, я зможу затримати їх лише на короткий період часу.
– Тоді ми атакуватимемо з повітря, – вирішила Блискавка. – На цей напрямок вороги звертатимуть увагу в останню чергу. Крім того, на деякий час вони будуть зосереджені лише на ліанах. Тож ми можемо в мить ока завершити цей бій.
– Я… зрозуміла, – нерішуче відповіла Листочок.
Листя і гілочки навколо злегка тремтіли. Можливо, те, що вона пережила під час бою Союзу Співпраці, залишило в пам’яті зеленоволосої відьми багато жахливих спогадів. Однак Блискавка не могла хвилюватися про це в такий момент. Що довше б вона зволікала, то швидше могла втратити зібрану мужність. Адже саме їм з Мейсі доведеться зіткнутися з демонами. Листочок буде ховатися в лісі. Хай як би так демони атакували ліани, відьмі це не нашкодить.
– Тоді ходімо! – Блискавка помчала в небо.
– Куу! – голуб не відставав від неї.
Ліс в одну мить перетворився на зелено-білу пляму під ногами. Блискавка опустила на очі окуляри, які подарував Його Високість, і негайно відчула себе трохи хоробрішою.
– Вони там, – Мейсі перетворилася на орла і, трохи пошукавши, знайшла цілі – від очей цього птаха не міг сховатися навіть заєць, який біг по снігу.
Блискавка глибоко вдихнула, в її голові промайнули постаті Грома і Його Високості Роланда. Вона похитала головою, відкидаючи тривожні думки і міцно стиснула руків’я револьвера обома руками.
– Я беру на себе лівого, а ти – правого. Коли спустишся до середини, то перетворися на величезного крилатого монстра.
– Залиш це мені, куу!
– Вперед! – крикнула Блискавка і пірнула вниз.
Холодний вітер бив у лице і свистів у вухах. Вона сховала підборіддя у шарф, пригадала метод стрільби, якому навчала Соловейко, і спрямувала револьвер вперед. Ефективна дальність пострілу становить близько ста метрів, але щоб точно переконатися в тому, що ціль уражена, їй потрібно бути якомога ближче. Якщо інформація Листочка правильна, то залізні рукавиці на ворогах мали в собі магічні камені блискавки, дальність атаки – п’ять метрів, тож найкращим вибором буде стріляти з відстані семи-восьми метрів.
Постаті ворогів ставали все чіткішими і чіткішими, Блискавка вже могла роздивитися страхітливий головний убір і червоні очі. Раптом один із демонів зупинився, подивився вгору і головно заревів на них. «Помітив…?» Серце Блискавки пропустило удар. Чому ворог поводився так, ніби уже знав про їхнє наближення? Водночас з цим навколо демонів з’явилася незлічена кількість ліан, що обхопили їхні ноги і продовжували підніматися вгору, аж поки вороги не були повністю обплетені ними.
Біле світло охопило тіло Мейсі – і вона в мить перетворилася на величезного крилатого звіра. Прямуючи вниз, монстр видав пронизливий рев.
«Не має значення», – Блискавка скрипнула зубами і знову прискорилася. На відстані п’ятдесяти метрів від ворога вона зробила крутий поворот, як падаючий метеор, і опинилися за спинами ворогів – якби юна відьмочка цілилася згори, то могла влучити лише у голови демонів, тоді як стрільба у горизонтальному напряму могла збільшити площу ураження. Соловейко неодноразово це підкреслювала: якщо ти невпевнена у своїх навичках, стріляй у найширшу частину тіла ворога.
Демон заледве зміг підняти руку, обплутану лозами, на його металевій рукавиці затанцювало сліпуче світло. Майже одночасно з цим Блискавка натиснула на курок – над лісом прокотився потужний гуркіт.
Як юна відьмочка й очікувала, дальність атаки магічного каменю була дуже обмеженою, синьо-біла дуга протрималася мить і зникла. Разом зі звуками пострілів за спиною демона виникла хмара темно-червоного туману – куля не тільки влучила в тіло, але і розтрощила резервуар з червоним туманом.
Однак у Мейсі справи були набагато гіршими. В неї влучила блискавка іншого демона, навколо її тіла з’явилися іскри, рев крилатого звіра перетворився на крик, крила втратили сили і вона упала на демона, здіймаючи хвилю снігу. В момент падіння Блискавка відчула, як здригнулася земля – удар, мабуть, був надто сильним і резервуар з червоним туманом тріснув. З-під крилатого звіра почала підійматися кривава хмара, від чого серце Блискавки стиснулося.
Листочок зреагувала негайно, і десятки ліан об’єдналися, що відштовхнути Мейсі від тіла демона. Крилатий звір перекотився по снігу раз, другий і нерухомо завмер на землі.
Блискавка стривожено кинулася до неї, обхопила величезну голову руками і струснула:
– Прийди в себе, Мейсі! Ти як?
– Куу… тіло трохи заніміло, – Мейсі розплющила очі. Ніби не в силах підтримувати подобу крилатого звіра, вона повернулася до людської форми. – Що сталося?
Блискавка перевірила її тіло з маківки і до кінчиків пальців на ногах, після чого з полегшенням зітхнула, усвідомивши, що Мейсі в безпеці:
– Ти в повному порядку.
Схоже, у формі крилатого монстра Мейсі не постраждала від червоного туману, ба більше, після того, як вона перетворилася у величезного звіра, її стійкість до пошкоджень зросла. Від удару блискавкою вона лише на короткий момент втратила свідомість, а коли впала на землю, то демон послужив їй подушкою, хоча це був страшний удар, вона майже не постраждала. Їм пощастило, що все так закінчилося.
– Вони обоє мертві, – Листочок наполовину висунулася зі стовбура дерева, щоб перевірити демонів. – Що нам робити далі?
– Віднесемо тіла до містечка, – сказала Блискавка, – Його Високість має знати, що з ними робити.
Опалубка — тимчасова конструкція, яка використовується при зведенні бетонних та залізобетонних конструкцій (стін, мурів, фундаменту) будівель або споруд будь-якого — житлового, промислового призначення тощо або при відливанні архітектурних деталей. Служить формою для заливання будівельного розчину, найчастіше бетонною сумішшю з попередньо закладеною сталевою арматурою. При зведенні монолітних конструкцій опалубка монтується безпосередньо на місці виконання робіт. Збірні конструкції виготовляються в опалубках на заводах залізобетонних виробів. Зазвичай після досягнення матеріалом принаймні 70 % проектної міцності опалубка (окрім незнімної) демонтується та розбирається. (Вікіпедія)
Каноне́рський чо́вен, або каноне́рка (фр. canonniere, від canon — «гармата») — бойовий артилерійський корабель, призначений для ведення бойових дій у прибережних районах моря, на мілководді й на річках та озерах. (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.