Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 393-396
Розділ 397. Дослідження
Роланд був шокований, коли почув про це.
Кинувшись за Листочком до заднього саду замку, він навіть не став розпитувати про деталі. Вже на вулиці він побачив Блискавку, яка знімала з Мейсі трупи двох демонів.
– Ваша Високосте, ми перемогли! – побачивши принца, дівчина підскочила і кинулися йому в обійми. – Ми перемогли демонів!
– Ніхто не постраждав?
– Ні, всі цілі, – Блискавка підняла голову, її очі сяяли бажанням почути похвалу. Якби у неї був хвіст, то він би не зупинявся ні на секунду.
Роланд зітхнув. Побачивши її обличчя, він не міг зібратися з силами і поставити їй запитання, чому, побачивши демонів, вони не повідомили про це йому, тож принц вирішив поки відкласти цю проблему:
– Добре, що ніхто не постраждав. Отже… що сталося?
Вислухавши відповіді цих трьох, він нарешті зрозумів ситуацію.
Хоча битва здавалася легкою, але ризиків насправді було чимало. Якби Мейсі не змогла витримати удару блискавкою або демони могли вирватися з ліан Листочка – наслідки були б жахливими.
– Наступного разу не робіть таких ризикованих речей, – сказала Соловейко, виринувши з туману. – Сільва тут, тож вороги б не змогли втекти. Краще залиште такі речі, як битва з демонами, нам.
– Але ми перемогли, – насупилася Блискавка.
– Це була чиста удача. Чи передбачала ти перед боєм, що Мейсі можуть ударити? – Соловейко безжально сказала: – Я навчала тебе стріляти для того, щоб ти могла захистити сестер у критичний момент, а не для того, щоб наражати їх на небезпеку!
– Так… – Блискавка схилила голову. – Я зрозуміла.
– І ти теж, – далі Соловейко перевела погляд на Мейсі, – ти знала, що мала повернутися і доповісти про ситуацію негайно, але замість цього ти вирішила подуріти разом з нею. Якщо ти знову зробиш таку помилку в майбутньому, то ніколи не отримаєш від мене жодного шматочка сушеної риби!
– Куу… – Мейсі теж схилила голову.
«Як і очікувалося, Соловейко наймогутніша бойова відьма Прикордонного Міста». Роланд схвально глянув на неї і сказав:
– Все добре, більше такого не буде. Поклич до мене Тіллі й Агату. Нам слід ретельно вивчити отриману здобич.
……
У підвалі замку на холодній кам’яній підлозі лежали два трупи. Вони були роздягнуті наголо, а їхній пошарпаний одяг і пошкоджені речі були акуратно складені збоку.
– Це наші вороги у Битві Божої Волі? – затуляючи ніс, запитала Тіллі.
– Вони не виглядають так, ніби набагато сильніші за людей, – скривила губи Попіл.
На обличчі Агати був похмурий вираз:
– Ти недооцінюєш їх. Будь-який демон – має він магічну силу чи ні – грізний противник. А якщо супротивник демон високого рівня, то навіть надзвичайні обирали носити божий камінь відплати. Вона нахмурилася і поглянула на Роланда: – Невже вони справді з’явилися біля міста?
– Так, майже. За словами Листочка, вони були менше ніж за два кілометри від міської стіни, – кивнув Роланд, уважно роздивляючись трупи перед собою.
Демони були надзвичайно високими, понад два метри, з товстими кінцівками і світло-блакитною шкірою. Одне з тіл було сильно понівеченим, груда клітка роздроблена і крізь рвані рани можна було роздивитися органи всередині. Виглядало так, ніби демона переїхав цементовоз. Пригадавши опис битви у виконанні Блискавки, Роланд міг уявити наскільки сильним був удар в той момент.
Інше тіло перебувало у кращому стані, воно хоча б виглядало цілим, єдиними видимими пошкодженнями були дві рани, з яких досі сочилася кров. Блискавка зробила чотири постріли, дві кулі влучили й одна з них поцілила прямо в груди, це, безсумнівно, і було смертельне влучання.
Це було зрозуміло, що колір крові у них буде іншим. Кров людини червона, бо вона багата на гемоглобін, що транспортував кисень. Демонам взагалі не потрібно було дихати киснем, тому не дивно, що у них була кров іншого кольору.
Також не було нічого дивного в тому, що вони мали ширший скелет. Він мав підтримувати таке міцне тіло і водночас протистояти тягарю, який приносила велика сила.
Єдине, що здивувало Роланда, так це те, що попри досить велику схожість з людьми, вони не мали статі.
– Як вони… розмножуються? – допитливо запитав він Агату. – Хіба демони не поділяються за статтю?
– Наскільки мені відомо, вони не мають статі, – похитала головою Агата. – Розмноження демонів завжди було нерозгаданою таємницею, адже ми не могли наблизитися до веж червоного туману. Дехто навіть вірив, що демони народжувалися у вежі, згустившись з туману. Однак Спілка Дослідження Таємниць не погоджувалася з такими припущеннями, адже за сотні років боротьби з демонами багато хто бачив «феномен розвитку демонів».
– Феномен розвитку? – Попіл нахмурилася і запитала: – Тобто?
– Коли деякі демони, що отримували сильні поранення від відьом, знову з’являлися на полі бою, то їхні тіла змінювалися, але сліди від ран залишалися незмінними, так ставало зрозуміло, що це одні й ті самі демони. Це може означати, що демони високого рівня не народжуються, а досягають проривів завдяки битвам і саме тому їхні тіла змінюються, – пояснила Агата.
«Так… уже те, що вони володіють технологією виготовлення магічного каменю, викликає занепокоєння, однак тепер виявляється, що у них є така можливість розвитку. Не дивно, що демони перемогли людей в двох Битвах Божої Волі».
Роланд присів, щоб уважно вивчити одяг і речі двох трупів.
На щастя, він не побачив нічого, щоб випереджувало нинішній час, ба більше… здавалося, вони трохи відставали. Їхній одяг був сумішшю шкур тварин і тканини – такий же примітивний витвір, як у первісних людей. Виявилося, що люті маски насправді були черепами різних демонічних гібридів – це доводило, що демони не отримали своє спорядження завдяки виробничим методам.
Навіть прозора частина вмонтована всередину черепа – це всього лише відшліфований кристал, який затьмарився через постійну дію червоного туману. Якщо дивитися крізь нього, то все навколо було розмитим і червоним, як демони могли щось бачити у цьому?
Крім одягу й черепів, там було лише десяток чорних кам’яних табличок і кілька магічних каменів.
– Коли ти була у Спілці, то бачила щось подібне раніше? – Роланд розклав кам’яні таблички, він побачив, що було лише кілька покритих червоними символами, решта виявилася порожньою. Це викликало спогад, про високі будівлі, що стояли посеред червоної імли.
– Так демони ведуть записи, – кивнула Агата. – Вони також використовують магію, щоб робити записи, але ми так і не змогли розшифрувати, що на них написано.
– Можливо, їхній спосіб мислення повністю відрізняється від нашого, – сказала Тіллі.
– Це справді можливо, – погодився Роланд. – А як щодо магічних каменів?
– Камені сприйняття, камені пошуку шляху… і камені стеження, – відповіла Агата, поглянувши на них. – Нічого особливого, це все частина спорядження демонів-розвідників.
– Демони-розвідники… – Роланд відчув, як злегка заболіла голова. – Невже демони вже помітили це місто і послали війська, щоб розвідати ситуацію?
Розділ 398. Сумніви
– Це не обов’язково так, – похитала головою Агата. – Відповідно до досвіду Другої Битви Божої Волі, якби вони хотіли розвідати ситуацію в місті людей, то не стали б діяти так недбало.
– Що ти маєш на увазі? – швидко запитав принц.
– Щоб точно доставити зібрану інформацію до основного табору, розвідку проводить загін, який складається з двох-трьох команд. Зазвичай демони рухаються верхи на демонічних звірах і команди тримаються неподалік одне одного, приблизно в межах відстані, на яку лютий демон може метнути спис. – Агата повільно вела далі: – Щоб знищити ці команди, Федерація часто посилала літаючих відьом у їхній тил, щоб заблокувати шлях, а спереду атакували благословенні воїни у кількості двічі більшій, ніж було демонів. До кінця минулої Битви Божої Волі розмір розвідувальних груп ставав все більшим і більшим, а до їхнього числа почали входити демони страху і літаючі демони. Вони б не послали всього лише двох лютих демонів на розвідку, крім того, їхнє спорядження виглядає справді… дещо пошарпаним.
– Можливо, демони не побачили великої загрози у Прикордонному Місті, а тому вирішили, що не потрібно витрачати багато зусиль і тому послали лише двох демонів? – запитала Попіл.
– Це не має сенсу, – після деяких роздумів сказала Агата, заперечуючи висунуте припущення. – За часів Федерації кожне місто на кордоні, навіть найменше, завжди було під захистом відьом. Оскільки демони не можуть знати, які зміни відбулися у світі людей за останні 400 років, у них немає причин поводитися інакше, тому вони повинні проводити розвідку так, як робили це за часів Другої Битви Божої Волі.
– Ти хочеш сказати… що вони не йшли розвідувати ситуації біля міста, а потрапили сюди випадково? – Роланд не міг не відчути полегшення.
– Це цілком можливо, – насупилася Агата, ніби про щось розмірковуючи. – Гадаю, демони не знають, що тут є місто людей, а тому просто досліджують околиці навколо власного табору. Єдиними супротивниками, з якими вони могли зустрітися, стали б демонічні звірі, тому замість того, щоб носити магічний камінь для накопичення сили і який неможливо використовувати постійно, що і примусило їх відмовилися від метальних списів, вони обрали магічні камені блискавки. Так вони могли атакувати швидше і простіше.
– Зажди… – Роланд був приголомшений. – Ти маєш на увазі, що десь поблизу табір демонів?
– Звісно, чому б іще вони дійшли аж сюди? – тоном, ніби це само собою зрозуміло, сказала Агата. – Демони створюють опорні пункти на Родючих Рівнинах, щоб скористатися ними для вторгнення у Пустку… О, я забула, тепер вона називається «Чотири королівства».
«Хай йому грець, це велике діло, гаразд?! Якщо ворог поставив табір прямо перед нашим домом, як ми житимемо далі?» Принц уважно поглянув на неї і запитав:
– Табір, як той, що за сніговими горами?
– Саме так. Під час війни опорний пункт мав принаймні кілька веж для зберігання червоного туману, а також одну-дві сотні демонів, – кивнула Агата. – Але враховуючи, що червоний місяць ще не з’явився, вони не можуть побудувати новий обеліск на Родючих Рівнинах. А оскільки транспортувати червоний туман непросто, табір повинен бути невеликого розміру.
– Що ти збираєшся робити? – Тіллі стурбовано глянула на Роланда.
– Спочатку знайдемо табір, якщо він насправді існує, а потім… – він зробив паузу, – знищимо його.
– Розумний вибір, – сказала Попіл, усміхаючись кутиками губ. – Рішення, яке прийняв би справжній володар. Не хвилюйся, ми також допоможемо.
Якщо Агата права, то демони не можуть взяти під повний контроль Родючу Рівнину до початку Третьої Битви Божої Волі. Тому, після знищення опорного пункту поблизу західного регіону, можна було сподіватися принаймні на кілька років миру, навіть якщо вороги захочуть помститися, у них не буде такої можливості.
Звичайно, цей план мав ризики. Наприклад, демони могли дізнатися, що на схід від Туманного лісу жила група людей, яка мала можливість атакувати демонів.
Однак якщо вони дозволять їм розширити табір, це принесе лише більше проблем. Ймовірно, виявивши, що перша група зникла, вони пошлють ще більше демонів. Тому це лише питання часу, коли вони виявлять Прикордонне Місто. Зі зростанням табору зростатиме і кількість демонів. Щойно закінчаться Місяці Демонів їм доведеться мати справу з ворогом, який може атакувати в будь-який момент. Як йому завершити запланований весняний наступ, якщо перша армія буде заблокована у містечку?
Коли Роланд повернувся до кабінету, він негайно викликав Блискавку і Мейсі, щоб дати їм завдання.
– Запам’ятайте, цього разу ви не повинні битися з демонами без дозволу. Як тільки виявите табір – повертайтеся негайно. У них можуть бути крилаті звірі, тому в першу чергу ви повинні дбати про власну безпеку.
– Слухаюсь!
– Куу!
Він мить помовчав, а потім додав:
– Якщо вам вдасться знайти табір, то в нагороду отримаєте пиріг з морозивом наступного тижня.
Мейсі гордо витягнула шию:
– Залиште це на нас, куу!
……
Через три дні Роланд отримав звіт від Блискавки. Місце, де, ймовірно, знаходився табір демонів, лежало у пустці приблизно за 130 кілометрів від Прикордонного Міста.
Позначивши приблизний напрямок на мапі, він помітив, що те місце лежало прямо на маршруті, яким рухався Союз Співпраці, якщо точніше, то вона була за десять кілометрів від тої точки, де відьми Союзу зіткнулися з демонами.
– Що ти маєш на увазі під словом «ймовірно»? – запитав він Блискавку. – Хіба ти не бачила чорних кам’яних веж?
Дівчина похитала головою з дивним виразом обличчя:
– Я бачила лише… уламки.
– Що?
– Я бачила уламки чорного каменю, зруйновану огорожу і… величезну дірку в землі, – сказала Блискавка, потираючи чоло. – Це нагадало ту сцену, що ми знайшли на місці руїн вежі, де була сестра Агата. Я не стала залітати в нору. Ми просто оглянули руїни і негайно повернулися.
Ще одна діра? Роланд був приголомшений. Невже і в цьому тунелі був величезний монстр, схожий на личинку? Якщо минулого разу він поглинув руїни кам’яної вежі, то цього разу… проковтнув табір демонів?
Чи могли вони пропустити якусь важливу інформацію між цими двома випадками?
Роланд похитав головою і на деякий час приглушив сумніви:
– Крім цього, ви знайшли ще щось?
– Ні… табір був порожнім. Жодного демона не було видно.
– Ми також не знайшли жодного магічного каменя, куу! – додала Мейсі.
– Зрозумів, – Роланд швидко обдумав отриману інформацію. Дійшовши до певного висновку, він подивився на світловолосу дівчину і сказав: – Для початку відведи туди Соловейка і Солою, щоб намалювати сцену. А потім – Соловейка і Сільву, щоб вони перевірили, чи нічого не було пропущено.
– Чому б тоді просто не відправити туди Солою і Сільву? – запитала Блискавка.
– У разі зустрічі з демонічними крилатими звірами, Мейсі не зможе від них позбутися, – коротко пояснив Роланд. – У такому випадку Соловейко зможе використати туман, щоб прикрити вас, і завадити переслідуванню ворогом, а ви зможете швидко втекти.
……
Досить швидко перед Роландом поклали «фото», які зробила Солоя.
Як і сказала Блискавка у центрі хиткої огорожі була велика діра діаметром приблизно п’ять-шість метрів. Сніг і ґрунт навколо перемішалися, ніби щось підняло їх знизу. Розтрощені чорні камені були розкидані на всі сторони і щедро присипані землею. Жодних сумнівів, тільки величезна істота могла завдати такої шкоди.
Відкриття Сільви занепокоїли його ще більше – підземний хід прямував до засніжених гір, у тому самому напрямку, що і тунель, який з’явився під руїнами у Туманному лісі.
Вони обидва вели до одного місця.
Розділ 399. Контакт
Столиця королівства Сірий Замок, підземелля палацу.
Тіфіко ліниво сидів на троні, підпираючи правою рукою щоку і з певним нетерпінням дивився на нових кандидатів, що демонстрували свої вбивчі трюки.
Скільки ідіотів він побачив з початку зими?
Мабуть, він був надто поблажливим, раз дозволив цим клоунам показувати свої здібності одне за одним.
Тіфіко позіхнув, в очах відчувалася надзвичайна сухість.
Оскільки небесна зала палацу була знищена сніговим порошком, він переніс зустріч з міністрами до підвалу. Після певної реконструкції кілька кімнат для зберігання об’єднали в одну, місця було достатньо, щоб вмістити міністрів й аристократів, які збиралися на зустріч. Найголовніше те, що це місце було абсолютно безпечним. Тут був лише один вхід-вихід, а прямо над ними був розкішний палац. Жодна кількість снігового порошку не могла вплинути на це місце. Недолік же полягав у тому, що під землею не було сонячного світла, тому світло йшло від каніфолевих смолоскипів. Вони були розвішані на стінах по всьому периметру кімнати, від чого повітря у приміщені робилося дуже сухим і задушливим. Від солодкого запаху каніфолі його хилило в сон.
Коли він думав про четвертого брата, Тіфіко переповнювала ненависть. Якби не свідки, які побачили, що атака прийшла з неба, він, можливо, продовжив би будувати сторожові вежі. Але тепер, коли Тіфіко знав, що цей метод захисту абсолютно неефективний, йому доводилося проводити зустрічі в подібному місці.
Роланд Вімблдон точно заплатить за це!
– Ваша Величносте, – голос чергового кандидата в убивці повернув увагу Тіфіко до того, що відбувалося в залі. – Будьте певні, як тільки король повстанців Роланд з’явиться переді мною, я з легкістю виконаю доручену вами місію!
Тіфіко швидко глянув на нього і побачив, що за мить кандидат випустив чотири метальні ножі, які точно поцілили в бочку за двадцять кроків.
– Це той трюк, про який ти згадував?
– Саме так, Ваша Величносте, – упевнено сказав кандидат. – Чесно кажучи, я вже колись займався подібною справою. Від моїх рук загинуло не менше десятка щурів. Коли я змішуюся з натовпом й атакую, більшість жертв навіть не знають, звідки в них летять ножі.
– Скільки ти хочеш? – Тіфіко поворухнув дещо задерев’янілим тілом.
– Всього лише двадцять п’ять золотих драконів, – сказав кандидат, порахувавши на пальцях. – П’ять золотих драконів з цієї суми піде на дорогу і маскування. Коли я замаскуюся, мені буде простіше непомітним підібратися до короля зрадників.
– Лицарю Веймарсе, – король жестом показав, чого він хоче.
– Так, Ваша Величносте, – лицар Сталеве Серце витягнув меч, зняв щит з-за спини і попрямував до центру зали.
– В-ваша Величносте, що це означає? – кандидат був приголомшений.
– Якщо ти переможеш мого лицаря, я негайно дам тобі нагороду, – Тіфіко підморгнув лицарю.
Веймарс кивнув головою, опустив забрало і наблизився до кандидата.
– За-зачекайте… ні, Ваша Величносте, так нічого не вийде, – запинаючись, вимовив той і перелякано крутнувся, щоб уникнути лицарського меча. – Я не можу битися в лоб… а-а-а-а!
Лицар не відставав, він наблизився і сильно вдарив кандидата ногою в живіт, примусивши того проковтнути решту слів.
Покотившись по підлозі, кандидат в убивці слабко кинув метальний ніж у лицаря, але той легко заблокував його щитом. Далі Веймарс наступив йому на руку, змахнув мечем – і відрізав половину руки. Бризки крові прокреслили дугу на підлозі.
– Моя рука…! – закричав кандидат, схопившись за руку і скрутившись у клубок.
– Перше, члени королівської родини не такі дурні, як щури. Навіть мій тупоголовий брат не підійде так легко до натовпу. Друге, якщо ти навіть з одним лицарем не можеш впоратися, то як ти планував убити володаря, якого охороняє велика кількість лицарів? Гадаю, щойно б ти отримав двадцять п’ять золотих драконів, то більше б ніколи сюди не повернувся. – Тіфіко махнув рукою: – Викиньте його.
Місяць чи два тому він би не поводився так з цими жадібними невігласами. Щонайбільше, Тіфіко вигнав би їх зі столиці і наказав не повертатися доти, доки вони не принесуть голову Роланда. Він навіть надавав невелику фінансову підтримку тим, хто мав крихітні шанси на успіх, але Роланд досі залишався живим і здоровим.
Ймовірно, через таке доброзичливе ставлення все більше людей почали говорити, що вони можуть вирішити проблему, яку створив король зрадників, а їхні методи ставали дедалі абсурднішими. Був навіть хлопець, який пропонував використати служницю з таверни як убивцю, стверджуючи, що вона до того вміла, що жоден чоловік не міг відмовитися від її послуг. Абсолютне невігластво! Хіба вони не знали різниці між звичайними жінками і відьмами? Про розбещеність Роланда було широко відомо, то навіщо йому, володарю, який мав кількох відьом, погоджуватися на якийсь дешевий товар?
Тіфіко повільно видихнув. Провчивши цих кандидатів, які нічого не знали про світ, інші, можливо, двічі подумають перед тим, як запропонувати свої послуги.
Мабуть, набирати вбивць з мирних жителів само по собі було помилкою.
Єдине, що могло перемогти Роланда, це пігулки і сніговий порошок.
Він окинув поглядом зал і, побачивши, що сторонніх не було, запитав прем’єр-міністра:
– Як просувається розробка зброї на сніговому порошку?
Відповідно до розвідувальних даних, які поступово збиралися у фортеці Довга Пісня, шахтарі Прикордонного Міста змогли перемогти лицарів герцога і божевільне ополчення лише тому, що вони використовували дивну зброю зі сніговим порошком. По опису, це була залізна труба з отвором, вона користувалася силою удару, яку створював вибух снігового порошку, щоб штовхати свинцеві кульки для атаки цілі – загалом це нагадувало стрільбу з арбалета. Тіфіко гарячково зацікавився цим і негайно скликав досвідчених ковалів з усієї столиці, щоб зімітувати цю нову зброю.
– Вона неідеальна, Ваша Величносте, – похитав головою маркіз Вік. – На основі отриманої інформації ковалі виготовили приблизно десяток прототипів, але сила пострілу далеко не така потужна, як у чутках. І лише деякі можуть пробити лицарський нагрудних з десяти кроків, тоді як всі екземпляри втрачають точність за п’ятдесят кроків.
– Десять кроків? – Тіфіко нахмурився. – Це майже те саме, що тицяння нею в обличчя лицаря? Чи можна нею зупинити наступ лицарів?
– Гадаю, можливо, є якісь хитрощі, які ми ще не освоїли… Крім того, навіть якщо ми викличемо всіх ковалів і підмайстрів у місті, то зможемо за місяць отримувати щонайбільше 20 залізних трубок, і нема гарантії, що кожну з них можна буде використати. – Маркіз зітхнув. – На сьогодні уже чотири залізні труби вибухнули під час тренувань й охорона досить неохоче ставиться до навчань зі зброєю на сніговому порошку.
Прокляття. Прикордонне Місто було в рази біднішим за столицю, але за одну зиму Роланду вдалося виготовити сотні залізних трубок. Мабуть, йому допомогли демони.
Тіфіко розлючено змінив тему:
– Що там з пігулками? Церква ще не дала відповіді?
– Дала, Ваша Величносте, – відповів маркіз. – Папа відповів, що зараз Святе Місто бореться з нашестям демонічних звірів і немає можливості надавати комусь пігулки берсерка. Він сподівається, що ми зможемо терпляче дочекатися закінчення Місяців Демонів, перш ніж обговорити все.
– Я не хочу, щоб зрадник мирно собі жив у замку західного регіону жодного зайвого дня!
Схоже, він мав особисто написати листа у Святе Місто Гермес. Тіфіко зі злістю подумав, що якщо церква захоче і далі продовжувати вербувати вірян у Сірому Замку, йому доведеться обміняти їх на таблетки.
У той момент, коли він вже збирався оголосити про завершення сьогоднішньої зустрічі, міністр закордонних справ Брент раптово виступив уперед і сказав:
– Ваша Величносте, сьогодні до столиці прибули посланці з королівства Світанок, вони сподіваються зустрітися з вами.
Розділ 400. Угода про альянс
Згідно з попередньою практикою, прийом посланців інших королівств зазвичай проводився у небесному залі. Але там лише недавно закінчили розчищати уламки обваленої стелі, тож до відновлення ще далеко. Коли Тіфіко подумав про це, його ненависть до Роланда ще більше зросла.
– Відведіть їх до кабінету, – після деяких роздумів він зрештою вирішив прийняти посланців у палаці. Було б неповагою вести їх до підвалу.
Стосовно намірів, то, швидше за все, їм потрібна допомога: або їжа, або речі, що захищатимуть від холоду. Серед аристократів ходила приказка, що влітку ти спілкуєшся з друзями, а взимку – ворогами. Ці слова були правильними і для королівств. Тіфіко стримано похитав головою. У нього було ще багато справ, тому він мав якнайшвидше відіслати посланців.
Коли Тіфіко повернувся до кабінету, на нього там уже довгий час чекали двоє посланців у супроводі лицаря Брінта. Побачивши короля, вони обоє встали і вклонилися, вітаючись:
– Шановний королю Сірого Замку, Вімблдоне IV, король Світанку попросив передати вам найкращі побажання.
– Передавайте і йому мої найкращі побажання, – недбало кивну Тіфіко. – Сідайте.
Він помітив, що посланці – парубок і дівчина – були досить молодими і мали спільні риси. А на сімейному гербі, що виднівся на їхніх грудях, був зображений скіпетр із рогів. Якщо він правильно пам’ятав, то вони належали до відомої родини Лозі з королівства Світанку.
Однак про що думав король Світанку, Місара IV? Він справді послав таких юних осіб для переговорів про допомогу з припасами? Тіфіко був здивований і відчув невелику цікавість. Більшість дворян такого віку були гордими і зарозумілими. Вони сильно відрізнялися від старших дворян, які за столом переговорів безсоромно кричали про бідність і боролися навіть за найменшу вигоду.
– Ви обоє з родини Величних Оленів, правильно? – Тіфіко вказав на їхні груди. – Якось у мене була зустріч з герцогом Лозі.
– Це так, Ваша Величносте, – усміхнувся парубок. – Мене звати Отто Лозі, а це моя сестра Белінда Лозі.
То вони рідні брат і сестра. Тіфіко підняв брови. Раз так, то йому більше не потрібно розводити танці навколо головної теми.
– Зараз час, коли лютують Місяці Демонів, тож мені цікаво, чому король Світанку прислав вас сюди? – Тіфіко вирішив сказати все з самого початку. – Якщо у вас є термінова потреба в їжі чи будь-якій тканині, я можу надати вам підтримку лише виділивши частину з запасів власного замку. Ви повинні знати, що королівський указ про успадкування наробив неабиякого безладу. Багато місць були паралізовані, у столиці навіть для біженців залишилося мало продуктів. А додаткові запаси отримати важко.
– Прийміть глибокі співчуття щодо цього, – сказав Отто, притиснувши руку до грудей. – Однак цього разу Місара IV четвертий послав нас сюди не для того, щоб ми просили про допомогу, а для того, щоб ми знайшли спосіб впоратися з великою загрозою.
Ці слова здивували Тіфіко:
– Яка загроза?
– Церква, Ваша Величносте, – відповіла Белінда. – Нині армія церкви захопила королівства Вічна Зима і Вовче Серце, велика хвиля біженців кинулася на територію королівства Світанок. Згідно з інформацією, яку вони принесли, церква використовує жахливі методи і серйозно порушила правила війни, встановлені між дворянами. Тих, хто чинив спротив, вони або вішали, або висилали, вижили лише ті дворяни, що погодилися на їхні умови.
– Цей підхід повністю спрямований на те, щоб усунути знать, а території перейшли під повний контроль церкви. – Тон Отто був досить важким: – Місара IV вважає, що Вовче Серце не буде їхньою останньою ціллю. Королівства Світанок і Сірий Замок зараз перебувають у вкрай хиткому становищі, є велика ймовірність того, що церква у наступному році запалить вогонь війни на наших землях. Король Світанку сподівається, що дві країни зможуть об’єднатися і разом виступити проти церкви.
– Ви впевнені, що і місто Вовче Серце захоплене? – почувши слова посланців Тіфіко не міг не нахмуритися.
– Абсолютно, Ваша Величносте, – брат і сестра кивнули.
Тіфіко чув дещо про загарбницьку війну церкви, але не очікував, що вона зможе захопити два королівства за такий короткий проміжок часу. Якщо посланці говорили правду, то сила, якою володіла церква, була надзвичайно страшною.
Звичайно, цю інформацію потрібно підтвердити у міністра розвідки. Цього року Місяці Демонів почалися раніше – і це ускладнило шлях караванам. Тому він довгий час не отримував жодних повідомлень з королівства Вовче Серце.
Після тривалого мовчання Тіфіко запитав:
– Який конкретний план?
Отто облизнув губи, витягнув з-під пахви мапу і розгорнув її перед Тіфіко:
– Якщо церква відправить зі Святого Міста армію, щоб атакувати королівство Світанок чи королівство Сірий Замок, тоді королівство, на яке не спрямована атака, поведе свою армію на північ, щоб напасти на Гермес. Таким чином можна буде стримати наступ церкви і навіть примусити її розділити війська.
– Угода про наступ і оборону?
– Так, Ваша Величносте, – відповів Отто. – Чи буде армія йти з Хребта Холодного Вітру Сірого Замку, чи з північного графства Світанку – у будь-якому випадку до Святого Міста Гермес можна дійти за тиждень. Поки наші основні сили будуть розміщені у цих двох місцях, церква може прийняти мудре рішення і відступити, це буде благословенням для наших країн, якщо вдасться уникнути війни.
«У такому випадку про можливість купувати пігулки у церкви можна забути, – подумав Тіфіко. – Однак як без таблеток вигнати Роланда Вімблдона із західного регіону?»
Проте він також розумів, що до церкви потрібно ставитися з обережністю. Тому найкращим варіантом буде спочатку придбати достатню кількість пігулок, об’єднати Сірий Замок, а вже потім погоджуватися на угоду королівства Світанок.
– Це дуже важливе питання. Я маю обговорити його з міністрами, перш ніж прийняти рішення. Ви можете залишитися у палаці, поки чекатимете на мою відповідь.
– Звичайно, Ваша Величносте.
– Також я хотів дещо запитати. Як багато ви знаєте про ситуацію у королівствах Вічна Зима і Вовче Серце? Чи отримали ви всю інформацію лише від біженців?
– Також ми отримали повідомлення від шпигунів, але їх небагато… Як тільки церква взяла в облогу форт Зламане Ікло і місто Вовче Серце, то негайно заблокувала навколишні дороги. Тому ми мало що знаємо про перебіг битв, – відповів Отто. – За словами біженців, церква використовувала жахливу облогову зброю і зруйнувала захисні стіни міста Вовче Серце всього за один день.
«Ймовірно, це була зброя зі сніговим порошком. Можливо, інформацію про це вони отримали від третьої сестри».
– Я питав не про це, – махнув рукою Тіфіко. – Чи чули ви якісь новини про флот «Чорне вітрило» і Ґарсію Вімблдон?
– Щодо цього… – Посланці перезирнулися, перш ніж Белінда обережно продовжила: – Ми чули, що вона і Король-Вовк намагалися втекти з міста і загинули від стріл церкви.
– Ґарсія і Король-Вовк? – серце Тіфіко забилося швидше. – Чи бачили її тіло?
– Ні, не бачили, але, судячи з того, який розголос зробила церква і мовчання королівства Вовче Серце, шанси на те, що вони втекли, мізерні.
– Он як… – видихнув Тіфіко. Хоча це було дещо прикро, але цю інформацію можна вважати однією з небагатьох хороших новин з початку зими. Він сподівався, що посланці не помилися. – Гаразд, ви можете іти відпочивати.
Отто якийсь час вагався, перш ніж заговорив:
– Е-е… є ще одна дрібниця. Ви сказали, що можете виділити частину власних запасів замку, чи…
Як і очікувалося, посланці прибули взимку не просто так. Він знизав плечима і вирішив вважати це нагородою за інформацію про смерть Ґарсії:
– Я накажу людям подбати про це.
– Красно дякуємо, Ваша Величносте, – брат і сестра радісно вклонилися.
Простеживши за тим, як посланці вийшли, Тіфіко не втримався і підняв кутики губ. Чув, Роланде Вімблдоне? Ось що трапляється з бунтівниками, і на тебе чекає така сама доля.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.