Звільнити цю відьму. Розділ 4

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 1

Звільнити цю відьму. Розділ 2

Звільнити цю відьму. Розділ 3

Розділ 4. Полум’я

– Ти можеш чітко описати, що сталося, коли обвалилася шахта? – спитав Роланд.

Анна кивнула і почала говорити.

Роланд був трохи здивований, він очікував, що вона мовчатиме або гнівно проклинатиме його, та дівчина просто відповіла на всі запитання.

Це була не складна історія. Батько Анни був шахтарем і працював, коли обвалилась шахта. Одразу ж після того, як Анна і сім’ї інших шахтарів отримали звістку про обвал, вони вирушили на допомогу своїм близьким. Раніше, за чутками, шахта на Північному Схилі була підземним лігвом чудовиська з безліччю перехресних шляхів, що тягнуться в усі боки. Оскільки всі добровольці діяли самостійно, вони розійшлися біля входу в шахту, тому поряд з Анною були поряд тільки сусіди – Сюзен і Ансґар, – коли вона знайшла свого батька.

Нога її батька була розчавлена візком з рудою, від чого він не міг рухатися, але біля нього був інший гірник, який обшукував чоловіка, щоб забрати гроші. Побачивши їх, грабіжник кинувся на Ансґара з киркою та повалив того на землю, але коли він збирався ударити Анну, вона вбила його першим.

Сусіди дівчини пообіцяли, що збережуть усе в таємниці, й допомогли Анні врятувати батька. Однак перед світанком наступного дня чоловік вийшов на милицях і доповів патрульним, що його донька відьма.

– Чому? – Роланд не міг не запитати.

Баров зітхнув і відповів:

– Можливо, щоб отримати винагороду. Виявити та повідомити про відьму, за це можна отримати 25 золотих драконів. Для людини зі скаліченою ногою 25 золотих драконів дорівнюють тому,  що він міг би заробити за половину життя.

Після короткого мовчання Роланд запитав:

– Твій супротивник був сильним дорослим чоловіком, то як ти змогла його вбити?

На це Анна засміялась, і полум’я смолоскипів затремтіло, як високі хвилі на раніше спокійній поверхні озера.

– Саме так, як ви подумали, я скористалась силами Диявола. – Сказала Анна.

– Стули пельку! Підла чарівниця! – крикнув начальник тюрми, але кожен чув, як тремтить його голос.

– Правда? Я хочу це побачити. – Непохитно сказав принц Роланд.  

– Ваша Високосте, це не причина для сміху! – вставив головний лицар, звівши брови.

Роланд вийшов з-за спини лицаря та наблизився до камери, кажучи:

– Якщо хтось дуже її боїться, я не проситиму вас залишитись тут.

– Не панікуйте, на її шиї «Божественний медальйон відплати»! – закричав Баров, щоб заспокоїти всіх, але, ймовірно, також і для свого спокою, – яким би сильним не був Диявол, він не зможе подолати захист Бога.

Роланд стояв перед ґратами камери на відстані витягнутої руки від Анни, і чітко бачив її запилене обличчя з синцями. М’які риси вказували на те, що вона ще неповноліття, проте вираз на лиці не мав і сліду дитячої невинності. Також не було й гніву, яке викликало тривожне відчуття, що виникало, коли Роланд дивився телевізор. Це було обличчя мандрівної сироти, що страждала від злиднів, голоду та холоду, але не зовсім так, ті діти завжди стояли схилившись із побитим тілом, опустивши голову перед камерами, але не Анна.

Із самого початку і до тепер вона намагалась стояти прямо та спокійно дивилась ув очі принца. «Вона не боїться смерті, – зрозумів Роланд, – вона чекає смерті».

– Ви вперше бачите відьму, мілорде? Ваша допитливість може вас погубити. – Сказала Анна.

– Якби це справді була сила Диявола, ти б точно не опинилась у такій ситуації, – відповів Роланд. – Якби це було правдою, то не я маю боятися смерті, а твій батько.

Смолоскипи раптом почали гаснути, що точно не було ілюзією, оскільки незабаром залишились тільки іскри. Роланд за спиною почув, як хтось почав задихатись і молитись, а також приглушений стук, коли люди спікались, намагаючись втекти.

Серцебиття Роланда прискорилося і він відчув, що перебуває на межі двох світів. З одного боку – світ здорового глузду, що точно відповідає законам і константам, які він знав. А з іншого боку – неймовірний новий світ, сповнений таємниць і невідомого. Він зараз стояв перед цим світом.

«Ця річ навколо її шиї – Божественний медальйон відплати? Який простий і грубий медальйон», – подумав Роланд.  Це був червоний залізний ланцюжок з блискучим і напівпрозорим кулоном, який, здавалося, легко зламати, якби руки відьми за спиною не стримували кайдани, чи не могла вона легким рухом знищити таку річ?

Роланд глянув на натовп позаду, що панічно молився. Він швидко протягнув руку крізь ґрати, схопив кулон і потягнув медальйон, розірвавши ланцюг – цей крок вразив навіть Анну.

– Ну ж бо, – прошепотів Роланд.

«Зрештою, ти брехуха, якийсь там алхімік, чи справжня відьма? Якщо ти зараз дістанеш пляшки і банки та почнеш змішувати кислоти, я буду розчарованим», – подумав Роланд.

Потім Роланд почув тріск, як при горінні дерева. Завдяки різкому підвищенню температури, вода на землі перетворилася на пару.

Роланд побачив яскраве полум’я, що піднімалося прямо з-під ніг Анни, а потім земля, де вона стояла, загорілась. Смолоскипи позаду них зайнялися одночасно, ніби отримали чистий кисень, спалахнувши сліпучим світлом. На короткий час у камері стало так світло, як у сонячний день, й все це супроводжувалося переляканими криками свідків.

Коли відьма ступила вперед, полум’я, що охопило її, рухалось разом з нею. Коли вона підійшла до краю камери, залізні ґрати, що утворювали стіну, перетворились на стовпи вогню.

Роланд був змушений відступити, нагріте повітря кусало шкіру, причиняючи біль. Всього за кілька секунд він відчув, що повернувся у літню пору, але це був інший вид спеки, що генерувався тільки вогнем, а не навколишньою літньою спекою. Один бік його тіла був повернутий до полум’яного жару, а інший – все ще був холодним. Роланд навіть відчував, як по спині стікає холодний піт.

«Вона справді не боїться вогню», – подумав він.

Роланд пригадав слова помічника міністра. Тільки тепер він зрозумів, що Баров мав на увазі.

Якщо вона і є полум’я, як вона може боятися себе?

Невдовзі залізні ґрати стали з багряних світло-жовтими і почали танути. Це означало, що їх нагріли до температури понад 1500 градусів Цельсія, і досягнуто це без будь-яких ізоляційних заходів, що здавалося Роланду практично неможливим. Як і інші, від одійшов од камери, тримаючись близько біля дальньої стіни.

Якби він цього не зробив, тепло, яке виробляло розплавлене залізо, було достатньо, щоб убити його навіть без прямого контакту, та цього також вистачало для спалення одягу, наприклад, вбрання Анни перетворилось на попіл, а її тіло охопило бурхливий вогонь.

Роланд не знав, як довго це тривало, але, зрештою, полум’я повністю згасло.

Залишилась тільки пара факелів біля них, що тихо горіли на стіні, ніби нічого не сталося, та спаленний одяг Анни, гаряче повітря й викривленні тюремні ґрати – все доводило, що це не ілюзія.

Окрім Роланда, на ногах залишився головний лицар. Інші попадали на землю, а начальник тюрми настільки злякався, що забруднив штани. Анна тепер стояла оголеною біля камери, її кайдани зникли. Вона не приховувала свою оголеність, руки вільно звисали вздовж тіла, а блакитні очі виглядали такими ж спокійними, як і раніше.

– А зараз, коли я задовольнила вашу цікавість, мілорде, – мовила вона, – можете мене вбити?

– Ні. – Роланд вийшов уперед, огорнув її своїм пальтом і сказав якомога м’якшим тоном: – Міс Анно, я хочу тебе найняти.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхуа можна завантажити тут або почитати онлайн тут.