Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 414-418
Розділ 419. Віра
Дим розвіявся – і в лісі знову затихло.
Довгі пасма відьми розтріпалися так, ніби її тіло лежало на полі білих квітів.
Тепла кров вільно текла з рани на спині, під нею швидко утворилася темно-червона калюжа. Кров повільно вбиралася у землю, розтоплюючи холодний твердий ґрунт. Повітря наповнилося запахом заліза.
Соловейко стала на коліно і зняла пов’язку з обличчя відьми. Виявилося, що обличчя святої посланниці виглядало несподівано молодим, вона була приблизно такого ж віку, як і Соловейко, але шрами навколо обох очей псували загальну красу – здавалося, що її очі неодноразово випалювали розпеченим залізом, а шкіра навколо була червоною і зморшкуватою до того, що більше не було видно ліній очних орбіт.
Жодних сумнівів, що це зробили люди. Соловейко обережно торкнулася до зморшкуватих шрамів. Тепер не можливо було дізнатися, чи зробили це до того, як вона стала відьмою, чи після того, як вона почала служити церкві. Проте це більше не мало значення. Важливим було те, що з цього моменту свята посланниця більше не зможе завдавати шкоди відьмам і їй самій більше не доведеться терпіти жодних тортур.
Обшукавши тіло церковної відьми, Соловейко знайшла лист, печатку й емблему у внутрішній кишені. Емблема виглядала як коло, розділене хрестом, по центру якого був зображений стиснутий кулак.
Крім цього, вона більше не мала нічого. Ні золотих драконів, ні коштовностей.
«Можливо, вона ніколи і нічим у житті не насолоджувалася», – не могла не подумати Соловейко.
– Агов, подивися, що я зловила, – пролунав зверху голос Блискавки.
Соловейко підняла голову і побачила маленьку дівчину, яка летіла, тримаючи в руках чоловіка, що боровся. Через мить вона скинула його на землю.
Чоловік застогнав від болю, раз-другий перекотився по землі і, здавалося, хотів підвестися, але його руки і ноги були зв’язані, тому він міг лише безсило кататися туди-сюди.
Судячи з одягу, це мав бути священник, який їхав в іншій кареті.
– Де Мейсі?
– Вона допомагає Попіл переслідувати воїнів армії суду, які втекли. – Блискавка наблизилася до святої посланниці. – Це відьма, яку виховувала церква?
– Так. – Соловейко тихо додала: – Вона більше не полюватиме на нас.
– Якщо подивитися на її обличчя, то важко повірити, що вона сприймала нас за ворогів, яких потрібно вбивати… – зітхнула Блискавка.
– Якби не було церкви, то такого б ніколи не сталося, – Соловейко холодно поглянула на полоненого.
Коли чоловік побачив відьму, яка лежала у калюжі крові, його очі негайно розширилися і він щосили намагався щось сказати, але не міг через кляп у роті.
Соловейко витягнула тканину:
– Тобі є що сказати?
– Кха-кха… в-ви, зухвалі демони, справді посміли вбити безгрішну єпископа Теврона! Рано чи пізно церква повісить вас на міській брамі, щоб нагодувати ворон!
– Навіть якби ми не вбили її, доля тих, кого спіймала церква, ніколи не була набагато кращою, – сказала Соловейко. – І замість того, щоб переживати за це, тобі краще потурбуватися про себе.
– Навіть якщо я помру, то мене врятує бог, а ви всі потрапите в пекло, де будете вічно мучитися! – голосно закричав священник.
– Ось чому я заткнула йому рота, – сказала Блискавка, розводячи руками.
Соловейко повернула кляп зі шматка тканини на місце і сказала:
– Залишимо це Його Високості. Я чула від нього, що Залізна Сокира добре знається на тому, як допитувати подібних людей.
……
Був уже розпал дня, коли Мейсі повернулася з двома відьмами Сонного острова. Попіл зіскочила зі спини величезного звіра і приземлилася чітко біля Соловейка.
– Ти не постраждала?
– Все пройшло добре, – похитала головою Соловейко. – Що у вас?
– Звісно, ніхто не втік, – сказала Попіл з гордою усмішкою.
– Вона мертва? – Андреа поглянула на святу посланницю після того, як приземлилася. – Я думала, ти збережеш їй життя.
– Ворог – відьма. Будь-яке вагання чи необережність могли закінчитися катастрофою, – Попіл скривила губи. – Якби я була на твоєму місці, я б теж не залишала її живою.
– Тц-тц, у тебе нема ні краплі милосердя до собі подібних.
– Вона не така, як ми. Вона була маріонеткою церкви, – байдуже сказала надзвичайна. – Крім того, іноді нам подібні набагато жорстокіші за інших створінь. Принаймні я ніколи не бачила, щоб демони чи демонічні звірі ув’язнювали людей і піддавали їх тортурам протягом кількох років.
Закінчивши говорити, Попіл зняла закривавлені рукавички і простягнула руку Соловейку:
– Твої дії і вміння гідні захоплення. У цій ситуації ти зробила все правильно.
– … – Соловейко якийсь час дивилася на неї, а потім потисла протягнуту руку. – Дякую.
«Виявляється, навіть така жінка, як Попіл, з готовністю спробує втішити мене, – подумала Соловейко. – Мабуть, вона не хоче, щоб я почувалася винною через вбивство відьми».
Блискавка поклала свою руку на їхні:
– Я думаю, що цю перемогу потрібно відсвяткувати.
Мейсі приєдналася до них:
– Куу!
Андреа закотила очі і поклала руку поверх інших:
– Просто для ясності, якби це була лише твоя рука, то я б ніколи не неї не торкнулася, я роблю це заради Соловейка.
– Добре, я зрозуміла, – Попіл відняла брови.
Після цього п’ять відьом разом підняли руки до неба – вони нагадували міцну і непохитну вежу, що стояла на холодному вітрі.
……
Далі, крім збору інформації, їм також знадобилося сховати сліди бою, який відбувся у лісі. Група відьом працювала протягом двох днів, перш ніж замела всі сліди. Як тільки вони закінчили з цією справою, то негайно вирушили в дорогу і повернулися до Прикордонного Міста через три дні.
Щойно вони приземлилися у задньому саду замку, Соловейка негайно оточили сестри.
– Я чула, що ти постраждала. Де рана? – голосно запитала Нана.
– Вона давно вас чекала, чому ви повернулися так пізно? – роздратовано сказала Лілі.
– Тобі… зараз боляче? – стривожено запитала Люсія.
– Цю партію трав’яних ліків зробила я. Вони можуть зупиняти кровотечу і зменшувати набряк. Ефект мав бути хорошим, чи не так? – з усмішкою сказала Листочок.
– Ти поводишся надто необережно! Самій полізти до церкви! Наступного разу тобі може так не пощастити! – прозвучав голос Венді.
– Забудь, добре уже те, що вона безпечно повернулася, – це сказала Сувій.
Побачивши їхні стурбовані обличчя, Соловейко відчула, як серце наповнилося теплом. Вона не знала, як живуть відьми, виховані церквою, але їй відомо, як жили сестри у Союзі Відьом. Жодних сумнівів, що це місце заслуговувало всіх старань.
Після цього Соловейко побачила Його Високість Роланда.
Блискавка вже кинулася в руки принца, вчепившись у нього, як гекон.
Мейсі також підлетіла до нього і, вмостившись на плече, потерлася об щоку Роланда.
Хоча Соловейко також хотіла зробити це, вона знала, що більше не дитина, тому стримала бажання обійняти його. Вона підійшла до Його Високості та з усмішкою сказала:
– Я повернулася.
– Добре, я чекав на тебе, – принц усміхнувся добре знайомою усмішкою. – Спочатку прийми гарячу ванну і добре відпочинь. Я поклав до шухляди столу кілька мішечків сушеної риби у медовому соусі.
– Що ж, тоді я не буду стримуватися.
Соловейко підняла кутики губ.
Вона
знову переконалася, що вчинила правильно.
Розділ 420. Відповідь маркізи
Тієї ночі Роланд влаштував грандіозний бенкет у замку володаря.
Цей випадок можна вважати першим, коли Союз Відьом взяв на себе ініціативу напасти на церкву. Вони не тільки врятували Спел Пасі, а ще і захопили живим священника Гермеса.
Коли з’явилися п’ять відьом, які брали участь у битві, всі присутні вибухнули бурхливими оплесками. А сам Роланд, який рідко вживав алкоголь, випив дві склянки охолодженого білого лікеру з соком, особливий напій, що приготувала Евелін.
Хоча це була невелика перемога, але Місяці Демонів були довгими і напруженими, тому він вирішив скористатися цією можливістю, щоб допомогти всім розслабитися.
Коли наступного дня Роланд затягнув себе до кабінету, потираючи голову, що шалено боліла, Соловейко уже сиділа на столі і, схрестивши ноги, чекала.
– Чи не слід тобі ще трохи відпочити? – з усмішкою запитав він.
З моменту, як Роланд погодився на її план з перехопленням посланців, тривога не відпускала його. Хоча він знав, що як тільки Соловейко опиниться на відкритій місцевості, то її туман зробить відьму непереможною, принц все одно турбувався через можливі нещасні випадки. Зрештою це було не щоденне тренування, а справжній бій на межі життя і смерті. Тепер, побачивши її у такому піднесеному настрої, він почувався набагато щасливішим.
Соловейко проковтнула сушену рибу і сказала:
– Звичайно, ні. Я вже повернулася до найкращого стану.
Щойно Роланд сів на своє місце, вона зіскочила зі столу, обійшла крісло й обійняла принца.
– Ще один день відпочинку, це ще один день, коли я не зможу бачити тебе.
Це трохи збентежило принца.
– Насправді я хотіла зробити це вчора, коли ми були у задньому саду замку… але зараз теж непогано, – прошепотіла Соловейко йому на вухо.
……
Лише коли у коридорі неподалік кабінету пролунали кроки, вона прибрала руки і зникла в тумані.
– Ваша Високосте, володарка Хребта Упалого Дракона, маркіза Пасі хоче з вами зустрітися, – голосно сказав охоронець.
– Пропустіть її, – Роланд прочистив горло і випрямив позу.
Спел Пасі зайшла до кабінету, торкнулася грудей і схилила голову, перш ніж сісти навпроти принца:
– Я ретельно обдумала вашу пропозицію.
– І що ви вирішили? – Роланд налив їй чашку чаю.
Поки Соловейко, Попіл та інші билися проти групи церковників, він також не сидів на місці. Роланд показав маркізі місто, багато говорив з нею. Принц коротко розповів маркізі про майбутню кризу, з якою зіткнеться королівство, про походження церкви, загрозу демонів, а також про свої подальші плани.
Коли Спел почула про походження церкви і причину полювання на відьом, вона була настільки здивовано, що її очі мало не вискочили з орбіт. Якби не розповіді Тіллі й Агати, маркіза ніколи б не повірила, що колись відьми правили всією Пусткою. Після цього її ставлення сильно змінилося.
– Скасування феодальної влади, запровадження однакових законів і адміністративної системи, унеможливлення успадкування посад, а також купівлі-продажу місць… Я можу прийняти ці умови, але… – вона на мить замовкла. – Мені просто цікаво, чи дійсно ви плануєте запровадити це на всій території королівства?
– Так, планую, – кивнув Роланд. – Якщо цього не зробити, то Сірий Замок буде не більше ніж калюжа сипучого піску. Нам потрібно зібрати якнайбільше сил перед тим, як покажеться наш останній ворог.
– Те, що ви плануєте зробити, рівнозначне заподіянню образи всім дворянам, – повільно сказала Спел. – Особливо це стосується тієї частини, де сказано, що посади не можна успадкувати. Якщо я правильно зрозуміла, то позиції володарів також належать до посад. Така політика лише підтвердить ваш титул «Короля повстанців».
– Але я не очікую, що вони погодяться на це добровільно, – Роланд м’яко постукав по столу. – Коли перед нами доленосна Битва Божої Волі, то опір вельмож не має особливого значення. Крім того, я не збираюся убивати їх усіх. Якщо вони приймуть умови, то зможуть зберегти не лише свої території, але і відкрити нові перспективи, їм потрібно відмовитися лише від феодальної влади – я вірю, що вони зможуть зробити правильне рішення.
Систему централізації влади можна реалізувати лише тоді, коли центральний уряд – це абсолютна влада. Якщо місцеві феодали матимуть велику владу, то це не тільки становитиме загрозу централізованій владі, а і його позиції правителя. На відміну від минулого року, тепер місто мало силу до великих змін. І коли цей крок буде завершено, у Сірому Замку залишиться лише один справжній правитель – Роланд.
– Схоже, ви уже прийняли рішення, – зітхнула Спел. – Якщо я не прийму ці умови, ваша армія мене скине.
– Мені конче необхідні люди для втілення цього плану, – відверто сказав Роланд. – Особливо мені потрібні управлінці з досвідом керування містом і територією. Я вже говорив, що ви не втратите територію. Ба більше, ви зможете прямо розповісти людям про свою суть відьми і не відчувати загрозу з боку церкви.
Маркіза після деякого мовчання сказала:
– У мене є прохання.
– Будь ласка, я слухаю.
– Після того, як ви допоможете мені повернути Хребет Упалого Дракона, я не хочу, щоб зараз щось змінювалося, – прямо сказала вона. – Я зможу надати вам всебічну підтримку лише тоді, коли Тіфіко буде скинутий з престолу.
«Яка розумна відповідь… – подумав Роланд. – Вона не каже категоричного «ні» і також дає мені можливість схилити шальки терезів на свій бік. Якщо сказати простими словами, то вона хоче, щоб я довів: об’єднання Сірого Замку – це не порожні балачки. Вона хоче знати, що в мене є сила для цього, перш ніж приєднатися».
– Тоді домовилися, – Роланд не завдавав собі клопотів зайвими думками про розрахунки маркізи.
Якщо весняний наступ пройде гладко, то падіння Тіфіко пройде навіть швидше, ніж відвоювання Хребта Упалого Дракона.
– До речі, Ваша Високосте, – з певним вагання почала Спел, – чи можу я приєднатися до вечірніх лекцій, які відвідують інші відьми…
Роланд був здивований:
– Це базова освіта для початківців. Ви, мабуть, не дізнаєтеся там нічого нового.
– Мене дуже зацікавили ті методи обчислення, – вона хитнула головою. – Я ніколи раніше не бачила нічого подібного в арифметичних книгах.
«Її зацікавила таблиця множення, а може алгебраїчні рівняння?» Роланд не зміг не усміхнутися:
– Звичайно, ви можете їх відвідувати, якщо готові приєднатися до Союзу Відьом.
……
Після обіду Залізна Сокира приніс хороші новини.
– Він готовий говорити? – Роланд був трохи здивований. – Так швидко?
Коли принц почув розповідь Соловейка, то думав, що полонений священник буде страх яким впертим.
– Не всі мають залізну волю, Ваша Високосте, – серйозно відповів Залізна Сокира. – Люди пісків мають кілька унікальних методів допиту, які завдають невеликої шкоди тілу, але сильно впливають на волю. Ці методи навіть можуть примусити людину відчувати, що смерть буде певним полегшенням. Цей священник протримався набагато довше, ніж більшість людей.
«Це правда, – подумав Роланд. – Крім надзвичайно сили волі, професійним шпигунам також необхідно пройти спеціальну підготовку, щоб не зламатися під тортурами і не проговоритися. Але в цю епоху ніхто не проходив подібних тренувань».
– Відведи мене до нього, – сказав Роланд, кивнувши. – У мене є багато запитань, які я хочу йому поставити.
Розділ 421. Допит
З моменту його прибуття рік тому в’язниця міста залишилася незмінною.
Масштабна розбудова інфраструктури не торкнулася цього місця. Хоча будинки і дороги на поверхні змінили вигляд, ставши красивими і яскравими, підземна в’язниця так і залишилася напівзруйнованою і тхнула занепадом. На кам’яних стінах виріс мох, брудна вода стікала сходами з гучним крапанням.
Різниця була лише в тому, що в’язнів тут залишилося небагато.
У міру розширення і розвитку територій, люди, які готові були шукати роботу, знайшли собі справу. Негідників же, які відмовлялися змінюватися, Роланд відправляв до шахти, де їх за допомогою батога і палиці навчали правил життя.
Оскільки Анна пошкодила камеру на найнижчому рівні в’язниці, а ремонтувати її не було потреби, вхід просто запечатали і забули. Роланд слідував за Залізною Сокирою до центру третього поверху в’язниці, там він побачив священника, який був єдиним в’язнем на цьому рівні.
Чоловіка не підвісили для катувань і він не виглядав так, ніби його перетворили на кривавий фарш. Іншими словами, сцена виглядала не так, як очікував Роланд. Священник забився у куток камери, притулившись до холодної стіни. Його одяг був майже цілим, але сам чоловік виглядав трохи млявим, бліде обличчя і порожні очі, ніби він втратив фокус.
– З ним все гаразд? – тихим голосом запитав Роланд.
– Це не проблема, Ваша Високосте, – відповів Залізна Сокира, вклонившись. – Якщо у вас є запитання, ви просто можете прямо їх поставити.
Принц кивнув. Схоже, метод тортур людей пісків справді був унікальним, проте Роланда не дуже цікавило, що зробив Залізна Сокира, і чи був цей процес гуманний. Якщо це приносило результат, то все інше не мало великого значення. Роланд відкашлявся сів на дерев’яну лавку перед камерою і крізь залізні ґрати запитав:
– Як тебе звати?
– Ти четвертий принц Сірого Замку… Роланд Вімблдон? – погляд священника змінився. – Поглянь… поглянь, що ти накоїв. Ти звільнив силу Диявола.
– Його Високість запитав твоє ім’я, – холодно сказав Залізна Сокира. – Якщо не хочеш, щоб вчорашнє покарання повторилося, тобі краще не говорити зайвих дурниць.
Вираз на обличчі священника в одну мить завмер, він трохи помовчав, а потім опустив голову і сказав:
– Мене… мене звати Кампас.
– Я чув, що ти зі Святого Міста Гермес? – Роланд поглянув на нього. – Хто була та відьма, що подорожувала з тобою? Вона теж зі Святого Міста? Якою була її посада у церкві?
– Її… – Кампас вагався, але через деякий час відповів: – Її звали Аврора. Вона була однією з безгрішних пана Теврона і не обіймала жодної посади у церкві.
– Теврон? – Роланд на трохи задумався, це ім’я здавалося знайомим.
– Він один із трьох архієпископів Святого Міста, відповідає за зовнішні справи церкви і є другою найважливішою людиною після Папи, – пояснив священник.
Нарешті Роланд згадав, що справді бачив цього чоловіка на святкуванні у столиці королівства. Того дня король Вімблдон III проводив урочисту церемонію для святкування повноліття Тіллі Вімблдон, а єпископом, якого послала церква, був ніхто інший, як Теврон. У спогадах цей чоловік виглядав як добрий старий, його усмішка була сповнена турботи і співчуття, ніби мерзотність цього світу не мала з ним нічого спільного.
– Хто такі безгрішні?
Кампас знову завагався, але Залізна Сокира ще раз пригрозив йому, і священник неохоче відповів:
– Безгрішні – це відьми, виховані церквою. Тільки єпископи чи папа можуть керувати ними, тому я мало що про них знаю.
Роланд почухав вухо, подаючи сигнал Соловейку, вона підтвердила правдивість слів полоненого.
– Скільки людей знає, що церква приховує відьом?
Священник похитав головою:
– Пан Теврон розповів мені про це лише два роки тому і наказав ніколи не згадувати про це іншим вірянам, тому… я не знаю, скільки людей про це чули.
Схоже, церква ретельно приховувала те, що вони вирощували безгрішних відьом. А це означало, що не було відкритої демонстрації подвійних стандартів. Роланд подумав, що це, безсумнівно, була хороша новина для нього. Раніше він лише робив припущення, але тепер нарешті отримав ще один доказ для знищення церковних доктрин – якщо віряни дізнаються, що всі проповіді, які вони вважали істинною, були неправдою, а церква потайки виховувала тих, кого називала прислужників дияволами, то якою б була реакція?
– В чому мета спланованої підстави володарки Хребта Упалого Дракона? Чому пізніше ви захотіли відвезти її до Гермеса?
– Я не знаю. Моє завдання полягало в тому, щоб стежити за діями Аврори. Лише вона знала конкретну мету. Щодо того, чому пізніше плани змінилися, то Аврора виявила, що володарка міста була справжньою відьмою, а новий Папа наказав нам відправляти всіх спійманих відьом до Святого Міста на очищення.
– Очищення, – пирхнув Роланд. – Ти справді віриш у це? Якщо очищенні відьми… якщо безгрішні – невинні, то чому церква досі приховує їхнє існування?
– Тому що… тому що деякі віряни недостатньо благочестиві, тож наразі це єдиний метод… – його голос ставав все тихішим і тихішим, аж поки він нарешті не закрив рота.
Принц коротко засміявся:
– Куди ви планували їхати після того, як покинули Хребет Упалого Дракона?
– Місто Червона Вода?
– А далі?
– Фортеця Безвиході.
– Далі?
– Лише ці три міста, – розкривши інформацію про безгрішних, священник, здавалося, втратив навіть найменше бажання чинити опір і заціпеніло відповідав на запитання. – Пан Теврон не говорив нам, коли потрібно повертатися, тож ми мали залишитися у фортеці Безвиході і чекати нових наказів.
Відповідь збігалася зі змістом таємного листа, який знайшли у відьми.
– Чому обрали ці три міста?
Кампас похитав головою.
Схоже, священник мало знав про плани церкви, він просто мав спостерігати за діями безгрішної і все. Роланд потер підборіддя і подумав:
«Хребет Упалого Дракона – знаходиться на півдні, місто Червона Вода – у центрі, а фортеця Безвиході – розташована на стику західного і північного регіонів. Між цими місцями нема жодного зв’язку. Вони не були важливими проходами чи центрами торгівлі. Якщо мета церкви зруйнувати Сірий Замок, то ці міста навряд чи варті того, щоб починати з них».
Якщо і був між цими містами якийсь зв’язок, так це те, що вони всі знаходилися на кордоні західного регіону. Йому в голову раптом прийшла думка: а чи не могли дії посланців бути націленими саме на нього?
……
Допит тривав до вечора. Коли Роланд встав, щоб піти, то помітив, що священник притулився до стіни ніби живий труп. Він не благав про милосердя і не проклинав принца. Це здивувало Роланда:
– Не питатимеш, що я збираюся з тобою робити?
– Ти використав тортури, щоб змусити мене розповісти все… Бог це бачив, – сказав Кампас із заплющеними очима. – Зрештою це бог судитиме мене, а не ти. Тому не має значення, що ти хочеш зі мною зробити.
– Ваша Високосте, довірте мені його ще на одну ніч, і я зроблю так, що він змінить своє ставлення, – виразно сказав Залізна Сокира.
– Не потрібно, цього достатньо, – священник сказав все, що знав, тож Роланд не був зацікавлений у тортурах лише заради тортур. – Його судитиме не бог… а люди.
Розділ 422. Відкритий суд
Уперше з початку зими на центральній площі Прикордонного Міста встановили дерев’яну сцену, але цього разу не для театральної вистави, а для першого у містечку публічного суду.
Оголосили про це два дні тому, тож зараз, у день суду, територія навколо дерев’яного помосту була переповнена людьми. Хоча площа була більшою, ніж раніше, але навіть зараз вона не могла вмістити таку кількість жителів. З неба неквапливо падав сніг, але всі були надто схвильованими і не звертали на це уваги.
Коли Роланд вийшов на сцену, атмосфера раптом досягнула кульмінації.
Принц поглянув на людей, що махали йому з натовпу і не міг не розчулитися. У порівняні з тим, що відбувалося рік тому, коли він мав винести вирок Анні й був посміховиськом в очах дворян, а його вплив на підданих був близьким до нуля, тепер ситуація повністю змінилася.
Під вигуки натовпу священника Кампаса вивели на сцену. Коли він побачив величезний натовп, вираз його обличчя трохи змінився – таке видовище, ймовірно, не було рідкістю для вищих чинів церкви. Вони давно звикли до поклоніння вірян, кожне їхнє слово і вчинок могли вплинути на послідовників. Роланд подумав, що цього разу священник не зможе відчути славу, яку відчував у минулому.
Далі на дерев’яну сцену піднялися сестри Союзу Відьом, у їхніх очах блищало хвилювання. Для них – тих, хто постійно піддавався утискам, переслідуванням і несправедливому суду – цього разу ролі змінилися. Відьми були жертвами, обвинувачами і присяжними, а об’єктом судового процесу була церква. Не те щоб вони ніколи не думали про подібне, але просто не очікували, що такий день настане так швидко.
Роланд підняв руку й опустив – натовп раптом замовк.
– Вітаю, мої піддані, – заговорив він. – Я зібрав вас усіх сьогодні, щоб відкрити безсоромний злочин. Правду, яку церква приховувала з самого початку. Якби цього священника зі Святого Міста не схопили через справу пов’язану зі змовою, я б ніколи не дізнався цієї приголомшливої правди.
Роланд два дні думав про те, як ефективно оприлюднити злочин церкви. Повстання у Хребті Упалого Дракона, ясна річ, не буде у центрі уваги, бо людям буде загалом байдуже на події, які відбувалися у маленькому далекому місці; Битву Божої Волі краще не згадувати, події, які сталися сотні років тому надто далекі, а розкриття правди про існування демонів могло викликати паніку. Якщо він хотів викликати обурення мас, то мав почати з того, що людей хвилювало.
Іншими словами, торкнутися того, що для них важливо.
Жодного сумніву, що для людей, які жили тут, відьми були частиною повсякденного життя.
– Церква проголошує відьом прислужницями Диявола, грішницями і недобрими людьми, але насправді Папа й архієпископи займаються вирощуванням відьом – і масштаб цього насторожує! Це правда, яку сказав сам священник. – Роланд повернувся до полоненого: – Я говорю правду?
– … – Після довгого мовчання Кампас відповів: – Так.
У натовпі почалися розмови.
– Ваша Високосте, він справді священник зі Святого Міста? – запитав хтось.
– Звичайно, – Роланд кивнув вдячний погляд на Луну. – Його разом зі святим посланцем відправили до Сірого Замку від імені церкви. Документи, що він мав при собі, підтверджують його особу! – він вказав на маленький столик біля дерев’яної сцени. – Одяг священника, печатка і листи – все це вилучено як докази.
Це питання одне із тих, що найбільше цікавило глядачів. Замість того, щоб люди потім думали над цим питанням, Роланд вирішив дати їм відповідь з самого початку, тому допомога Луни була тут доречною. Крім того, всі перераховані речі були справжніми і йому не знадобилося їх підробляти.
– Повернемося до того, що я сказав раніше, мої піддані, – продовжив принц. – Зверніть увагу на слово, яке я використав – вирощують! Саме так, вони збирають безпритульних дівчаток і сиріт з усього королівства і відправляють до монастиря у Святому Місті, де їх вирощують, як тварин. Якщо взяти до уваги ймовірність появи відьом – то лише невелика кількість дівчат стають відьмами, яких далі відправляють навчатися, тоді як ті, хто не зміг стати відьмами, стають іграшками для послідовників церкви!
– Ні, це… – Кампас підняв голову і розкрив рота, але виявив, що більше не може видати жодного звуку.
– Щоб отримати більше відьом, крім того, що вони прикриваються проявом доброти, і забирають безпритульних дівчат, вони навіть змовилися зі щурами з підпілля, аби ті крали немовлят! Лише подумайте, мої піддані, якби у цьому місті була церква, ви б не тільки втратили пані Нану, але навіть хтось із членів ваших сімей, ваша плоть і кров, міг також зникнути. Але попри власні дії, церква заявляє всьому світу, що відьми – це лихі люди, які піддалися спокусі Диявола. Вони також спонукають вірян переслідувати цих невинних жінок. Скажіть, чи змогли б ви прийняти, якби вони сказали щось подібне про пані Нану?
– Ні, Ваша Високосте, ніколи!
Натовп на площі в мить вибухнув криками, люди стискали кулаки і розмахували руками, виливаючи на священника своє обурення.
– Пані Нана не може бути лихою, вона власними руками зцілила мої опіки!
– Я знаю її з малечку. Вона разом з моєю донькою ходила до школи вчителя Карла.
– Якби не вона, я загинув би від пазурів демонічного звіра. Вона – янгол першої армії!
Роланд трохи помовчав, даючи натовпу можливість висловитися, а потім продовжив:
– Отже, чому вони це зробили?
Це питання викликало перешіптування серед жителів.
– Бо церкві потрібні відьми для підтримки свого правління! – перш ніж люди висловили забагато припущень, принц взяв ініціативу на себе. – Ви бачили здібності відьом. Вони абсолютно різноманітні і дивовижні. Крім пані Нани, що може зцілювати рани, і пані Лілі, яка здатна знищити демонічну чуму, є багато здібностей, що можуть змінити наше життя. Наприклад, система водопостачання, до створення якої доклали свої зусилля пані Анна і пані Солоя. Рушниці, якими користується перша армія, парові машини, що тягнуть шахтні вагонетки – все це подарунки, які ми отримали від відьом. Можна прямо сказати, що без них місто не було б таким, яким воно є зараз!
– Але все має дві сторони, як довгий меч – його можна використати для боротьби з демонічними звірами або для вбивства невинних людей. Церква використовує силу відьом для того, щоб завдавати шкоди добрим людям. Кожен, хто не готовий підкоритися їхньому вченню, буде вважатися відкинутим богом. Але насправді найвищі лідери церкви роблять огидні речі, що повністю суперечать ідеалам, які сказані в їхніх же доктринах. Їм абсолютно начхати на те, дивиться на них бог чи ні!
– Мої піддані, що б це була за трагедія, якби церква забрала ваших дітей, дресирувала їх батогами і гострими ножами, а потім спрямувала проти вас!
Роланд обернувся, підійшов до Кампаса, розгорнув довгий сувій і голосно запитав:
– Чи маєте ви якісь заперечення щодо записаних тут звинувачень?
– Це… все правда, – священник широко розплющив очі, ніби не міг повірити, що ця відповідь справді зірвалася з його губ. – Я… визнаю себе винним.
Після того, як люди почули зізнання священника, вони вибухнули гнівом.
– Я передаю право судити його вам! – Роланд скористався цим і голосно вигукнув: – Зіткнувшись з таким злочином, яким буде покарання…
– Убити його!
– Убити його!
– Убити його!
Всі, як один, кричали ці слова. Незабаром всі голоси злилися і здавалося, що на площі звучав лише один могутній голос.
У зимову пору, коли на Прикордонне Місто сипав сніг, жителі зробили свій вибір.
Розділ 423. «З’єднання»
……
Кілька разів прочитавши два контракти, Спел Пасі урочисто написала своє ім’я на кожному з них.
Один – «Меморандум про об’єднання», а інший – «Основний статус Союзу Відьом».
У першому Спел погоджувалася, що після повалення Тіфіко Вімблдона вона приведе все місто Хребта Упалого Дракона для того, щоб присягнути на вірність Роланду Вімблдону, й одночасно з цим погодиться на умови нового короля та передасть владу феодала, тоді як Роланд залишить за нею місце володаря Хребта Упалого Дракона й інші права. Меморандум ділився на три категорії: персонал, адміністрація і фінанси. Хоча подібна система була новою, але вона в основному стосувалася питань, якими маркіза займалася щодня.
Стосовно другого контракту, то Спел прийняла рішення підписати його після довгих роздумів. Жодних сумнівів, що зараз Союз працював на Його Високість Роланда. Вона не хотіла так швидко приєднуватися до четвертого принца, адже він володів лише шматочком Сірого Замку. Однак вечірні лекції були досить привабливими, крім того маркіза мала неясне передчуття, що ті дивні методи розрахунку дуже допоможуть в управлінні територією.
На щастя, вимоги, викладені у статуті Союзу, були дуже вільними. Це більше нагадувало формальний консенсус, статут навіть не обмежував того, де могли знаходитися учасники. Спел також запитала про це Його Високість, і він відповів, що вона могла поїхати у будь-який момент.
– Я підписала.
Спел поклала на стіл два вишуканих пергаменти, але не отримала відповіді. Роланд дивився на порожню частину стільниці і, здавалося, про щось думав.
– Ваша Високосте?
– А-а… – він кліпнув очима, ніби повернувшись до тями, – я погляну.
Роланд не поводився так розсіяно під час попередніх переговорів. Здавалося, що після вчорашнього суду між брів принца залягла морщинка, ніби натяк на вагання. Їй було складно це зрозуміти. Безсумнівно, вчорашній суд мав великий успіх і люди без вагань підтримали його. До цього Спел ніколи не думала, що простолюдини будуть так підтримувати дворянина. Вона навіть вважала, що вони живуть у двох абсолютно різних світах. Дворяни не потребували ні розуміння простолюдинів, ні їхньої підтримки. Але вчора її думка змінилася. Побачивши, як люди на площі махали кулаками й обурено вигукували, від чого здригалися і земля і небо, Спел раптом усвідомила, що у них була сила, про яку вона раніше навіть не здогадувалася. Цілком можливо, що ця сила була навіть могутнішою за дворян.
Крім того, рішуче рішення Його Високістю також було однією з причин, чому вона вирішила підписати ці два контракти.
Незалежно від того, хотів він захистити відьом чи ні, принаймні те, що він з готовністю покарав злочинця, який виступив проти володаря, вже було ознакою щирості. У такому випадку вона мала відповісти належним чином.
Проте Його Високість, схоже, не був задоволений… Він шкодував, що проявив відверту ворожість до церкви?
Спел чудово розуміла, що це не той ворог, з яким легко впоратися.
Оскільки це стосувалося майбутньої співпраці, то краще чітко запитати про цей момент. Вона деякий час вагалася і зрештою у тактовній формі згадала про це.
Його Високість, очевидно, був здивований, коли почув її здогадку, але усміхнувся і похитав головою:
– Я ніколи не пошкодую, що виступив проти церкви. Вони вороги, яких потрібно перемогти за будь-яку ціну.
– Тоді чому…
– У мене просто змішання почуття.
– Змішання почуття?
– Очевидно, що я сказав правду. І те, що я викрив, – це злочини, скоєні церквою, але я все одно почуваюся трохи збентеженим, – знизав плечима Роланд. – Здається, я далеко від кваліфікованого політика.
Політик? Хто це? Людина, яка займалася вивченням політики, як астролог вивчав зоряне небо?
Перш ніж вона встигла запитати, принц змінив тему:
– Я візьму ці контракти. Я чув, що твоя здібність пов’язана з контролем магічної сили?
– Так, – Спел вирішила не говорити на цю тему. – Якщо бути точною, то це отримання магічної сили від одних відьом і передача іншим. Звичайно, я також можу використовувати власну силу, а потім повертати її, щоб використовувати. Цей процес майже не впливає на зовнішній світ і я можу повторити цей процес у замку в будь-який момент.
– Як ти дізналася, що маєш таку здібність? – з цікавістю запитав принц.
– З моменту пробудження, – відповіла маркіза. – Я не знаю, як інші відьми дізналися про свої здібності, але я відчула її існування. Відчуття було таке, ніби раптом… з’явився додатковий орган.
– Цікавий опис, – задумливо кивнув Роланд. – Ти маєш уже знати, з якою метою я послав Соловейко до Хребта Упалого Дракона, щоб передати тобі запрошення.
– Вам потрібна моя здібність, – Спел на мить зробила паузу, приклала руку до грудей і схилила голову. – Для мене честь служити вам.
У будь-якому разі вона не могла повернутися зараз у Хребет Упалого Дракона, тож краще подивитися, чим зазвичай займався принц. Хоча Спел провела у Прикордонному Місті трохи більше тижня, але уже виявила, що ситуація тут відрізнялася від того, що було на інших територіях. Це було віддалене місце, але воно не поступалося жвавістю столиці королівства, що сповнювало її, також володарку міста, цікавості.
Але найбільше здивувало Спел те, що життя місцевих відьом відрізнялося від картин, які вона малювала у голові. Четвертий принц не надто контролював їх, навіть навпаки, дозволяв діяти так, як їм заманеться. Це було видно з того, коли він чекав на повернення Соловейка – хоча принц явно сподівався на те, що вона повернеться раніше, та все ж погодився на її план.
Його Королівська Високість не вважав відьом служницями.
Деякі дворяни таємно тримали відьом виключно через їхню красу. Спел спочатку думала, що принц буде більш безпринципним, оскільки він відкрито запрошував відьом на свої території, і тому не очікувала, що Роланд буде поводитися надзвичайно обережно у цьому плані.
Чи були чутки про те, що четвертий принц нерозважливий і грубий, правдою?
Вона була збентеженою, проте він отримав від неї краплю довіри. Якщо подумати, то Соловейко тоді не сказала їй жодного слова брехні.
……
Вони разом з принцом покинули замок і відправилися до подвір’я, що розташувалося за містом біля шахти. Там Спел побачила двох відьом.
– Це Анна, а це Таємничий Місяць, – представив їх Роланд. – Магічна сила Таємничого Місяця відноситься до низького рівня серед сестер Союзу Відьом, але споживання її здібністю магії приголомшує.
– Я, очевидно, на середньому рівні! – запротестувала Таємничий Місяць.
– Серед відьом високого рівня, – додав принц.
Таємничий Місяць негайно замовкла.
– Ви хочете, щоб я з’єднала їхню магічну силу? – Спел подивилася на Анну. – Вона має найпотужнішу силу в Союзі, правильно? Я пропоную вам покликати ще кількох відьом. Кількість магічної сили багато в чому залежить від віку. Навіть якщо між ними є різниця, то вона незначна.
– Це лише перевірка, – сказав Його Високість, торкнувшись підборіддя. – Якщо цей метод спрацює, я скажу іншим, щоб вони теж прийшли.
Маркіза кивнула і викликала сферу, що сяяла світло-блакитним і тихо висіла в повітрі, дві тонкі нитки потягнулися до Анни і Таємничого Місяця.
– Спочатку це буде трохи дивно, просто розслабтеся. – Спел пояснила: – Канал не зможе передати магічну силу, якщо ви будете опиратися.
Коли нитка проникла у груди Анни, маркіза смикнулася.
Що… відбувалося? Здавалося, що нитка каналу торкнулася не до магічного вихра, а до твердого металевого куба. Він був таким величезним, що вона почувалася мурахою, яка стояла біля його підніжжя – лише піднявши голову маркіза могла побачити верх куба.
Геко́нові (Gekkonidae) — родина плазунів, підряду ящірок.
Представники геконових населяють Землю вже понад 50 млн років і розповсюдилися по всій планеті. Мають добру пристосовуваність до різноманітних умов, тому присутні у різних екосистемах. Зустрічаються як у помірних широтах, так і в пустелях та тропіках, де утворили ряд видів. (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.