Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Також у мене є Patreon. (〜^∇^)〜
Звільнити цю відьму. Розділ 41
Розділ 42. Нещасний випадок
– Що станеться, якщо демонічний звір вкусить людину? – спитав Роланд. – Чи відбудуться з неї такі ж зміни, як з демонічним звіром?
Він сподівався, що це не буде версією Resident Evil в іншому світі, бо з нинішнім рівнем технологій вони не зможуть витягти антигени вірусу.
– Звичайно, ні, – сказав Залізна Сокира зі збентеженим виглядом. – Якщо людину вкусили, то вона перетворюється на труп.
– А як щодо м’яса демонічних звірів, ми можемо його їсти?
Картер вигукнув:
– Ваша Високосте! Як можна їсти щось таке? Їх осквернило подихом пекла!
Роланд поглянув на Залізну Сокиру, той кивнув:
– Ваш головний лицар має рацію. Одного разу я відрізав м’ясо демонічного звіра, щоб нагодувати собак. У результаті пси загинули після того, як з’їли м’ясо.
– Справді? Як шкода, – Роланд зітхнув. У цю епоху мало джерел їжі. Якби демонічних звірів можна було їсти, то зима перетворилась би на місяці врожаю. Подумати лишень, тварини у лісі божеволіють і біжать до Прикордонного Міста, людям навіть мисливські знаряддя не знадобились би.
Закінчивши з патрулюванням міської стіни, він вирішив навідати Нану.
Роланд конфіскував найближчий до стіни будинок шляхтича, щоб використати в якості лікарні біля поля бою. Зрозуміло, для інших це була звичайна лікарня. Про всяк випадок тут було багато охоронців, якщо не брати кількість охорони на міській стіні.
Коли власник дому повернувся до фортеці Лонгсонг, то забрав із собою все майно. Оскільки Прикордонне Місто це місце, яке були готові покинути у будь-який момент, то будинок був великий, але в ньому майже не було фресок, килимів і порцеляни. Якби це місце не було таким чистим, то будівля сприймалася б, як давно покинута.
Роланд зруйнував дерев’яні перегородки на першому поверсі, за винятком коридорів і передпокою, таким чином з’єднавши кімнати в одне ціле. Потім він помістив десять ліжок, зробивши таку собі просту лікарню. Тут не було ні медсестер, ні лікарів, та навіть ці десять ліжок навряд чи знадобляться, все-таки лікування Нани не вимагало постільного режиму, воно негайно приносило результати.
Протягом дня дівчина перебувала в режимі очікування на другому поверсі лікарні, Анна приходила до неї, коли мала вільний час. Тіґу Пайн і Браян відповідали за перший поверх, а біля входу стояли двоє охоронців, яким можна довіряти.
Але Роланд не очікував, що першим пацієнтом польового госпіталю буде не людина з ополчення, яка охороняла міську стіну, а працівник із шахти на горі Північний Схил.
**********
Дінцзи відчув, як у нього трясуться руки. (Дінцзи – Цвях, кіготь)
Він знову пришвидшив кроки, почувши за собою крик Тєтоу, йому навіть захотілося вміти літати. (Тєтоу – Залізна Голова)
Він подумав, що все це через його недбальство. Чорт забирай, як можна було забути вказівки сера лицаря?
Він знав, що не мав погоджуватись керувати цією великою машиною сам!
Оскільки велику чорну машину встановили біля входу шахти, робота гірників стала набагато легшою.
Одною із найбільш важких робіт є вивезення руди з шахти. Коли кошик наповнений рудою, потрібно три-чотири людини, щоб витягти його. Зазвичай двоє людей штовхають ззаду, а решта тягне спереду. Після багатьох років видобутку спочатку нерівна підлога тунелю згладилась рудним кошиком. Залізні накладки на дні кошика теж вимагали частої заміни.
Тиждень тому головний лицар велів Тєтоу та його людям перемістити на гору багато дивних металевих деталей, і за кілька днів з них зібрали піч. Дінцзи не очікував, що ця річ зможе рухатись самостійно, якщо горітиме вогонь.
Сер лицар сказав, що це винахід Його Королівської Високості, і ця річ називається паровою машиною.
До кошика прив’язували конопляну мотузку, розпалювали вогонь аж поки машина не почитала гудіти, рухаючи лебідку, щоб витягнути кошик із шахти.
Це неймовірно!
Сер лицар кілька разів це продемонстрував, а потім сказав Тєтоу обрати людину, що буде відповідати за керування парової машини. Дінцзи довгий час почувався щасливим, коли його вибрали. Поки він залишається поряд з цією машиною, йому не потрібно спускатися в шахту чи тягати кошик з рудою. Останній обвал у шахті налякав Дінцзи.
Він запам’ятав слова сера лицаря.
Це, здавалося, нескладним. Усю роботу виконувала машина, Дінцзи всього лиш потрібно підняти пофарбований у зелене важіль та натиснути на червоний. Сер лицар сказав, що зелений важіль пов’язаний із впускним клапаном, а червоний – з випускним, завдяки чому пара надходитиме в циліндр через трубу. Для того, щоб зупинити машину, коли кошик опиниться біля входу, потрібно зробити все навпаки: підняти червоний важіль і натиснути на зелений. Тоді пара виходитиме через трубку збоку котла. Після кожного циклу потрібно доливати воду – хоча Дінцзи не розумів, що таке клапан і циліндр, але обіцяв робити все крок за кроком.
Проте сер лицар підкреслив два моменти. По-перше, не можна порушувати порядок. При початку роботи він мав розпочинати з зеленого важеля, а потім натискати червоний, а закінчувати з червоного, а потім натискати на зелений. Якщо зробить помилку, то машина може зламатися. По-друге, очистити територію від шахтарів та голосно попереджати інших, що він робить, поки червоний важіль не буде повністю піднятий.
З першим – Дінцзи впорається навіть із заплющеними очима, а от з другим виникли проблеми.
Сьогодні у той час, коли машину зазвичай вимикали, поряд нікого не було. Він почувався дурнем, коли вигукував попередження до пустоти, тому замовк і потягнув червоний важіль. Той ішов трохи туго, тому Дінцзи довелося стиснути зуби і докласти зусиль, щоб підняти важіль.
Раптом у ту саму мить, коли він підняв важіль, перед котлом з’явився Тєтоу. Дінцзи міг поклястися, що не бачив звідки вийшов шахтар, а через гуркіт машини, він не почув кроків. Білий пар вирвався з випускного отвору прямо в обличчя Тєтоу!
Дінцзи завмер від жаху, побачивши, як Тєтоу впав на землю, обхопивши обличчя руками та катаючись по підлозі. Його крик звучав так моторошно.
Незабаром інші шахтарі зібрались навколо нього, притисли до землі, зупиняючи рух і силоміць відтягли руки – вони побачили, що обличчя Тєтоу немов оплавилося, сочилася кров, а очі перетворились на білі намистини. Всі, хто тут був, зрозуміли, що його не врятувати.
На очі Дінцзи навернулись сльози. Тєтоу завжди дбав про нього. Врахувавши молодий вік Дінцзи, він доручав йому менше роботи, але не зменшував плату. Але зараз цей нещасний випадок стався через його недбалість.
Охоплений горем і тривогою, Дінцзи раптом згадав слова сера лицаря. Якщо хтось із шахтарів випадково постраждає, пораненого можна доставити до міської стіни, де нещодавно відкрили лікарню.
Хоча Дінцзи розумів, що таку серйозну рану неможна вилікувати, а трави мало чим могли допомогти. Рана гнитиме, а потім Тєтоу почало би лихоманити і він впав би в кому. Тим не меншу, Дінцзи взяв чоловіка на свою спину і побіг до підніжжя гори, стиснувши зуби та ігноруючи здивування людей.
Якщо він нічого не зробить і просто спостерігати як Тєтоу отак помирає, то не зможе пробачити себе до кінця життя.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.