Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 434-438
Розділ 439. Місце злочину
– Брате Вейде, це… чи це нормально? – Вогняна Голова збентежено торкнувся до одягу. – Головний лицар сказав, що уніформа – це символ нашого статусу, тому ми повинні дбайливо носити її під час служби.
– А ще тебе покарають, якщо ти її забрудниш. Не кажучи вже про покарання, якщо ти взагалі не носитимеш її під час служби, – Свист постійного дивився наліво і направо, ніби боявся, що його побачать колеги.
– Досить скиглити. Достатньо того, що ви носите її символічно. Якщо стояти серед зими у чорній уніформі, то за сотні кроків усі розумітимуть, що ми поліціянти. І як тоді ми зможемо заарештовувати злочинців? – Вейд сплюнув на землю. – Ви обоє з Прикордонного Міста, чи не так?
– Так, – коли Вейд згадав про це, двоє поліціянтів раптом збадьорилися. – Мій батько – мисливець. Ми раніше жили на Старій вулиці, він мав чудові навички. Міг поцілити в шию лисиці, коли та бігла лісом.
– Я теж. Мій батько завжди говорив, що полювання – це справа нестабільна, тому волів, щоб я пішов у шахту. Він навіть приготував для мене кирку. Якби Його Високість не став володарем міста, можливо, я б гарував у шахті.
– Це помітно, – знизав плечима Вейд. Такі незвичайні імена могли мати тільки діти з мисливських сімей. – Оскільки ви корінні жителі, то маєте дбати про порядок у цьому місці навіть більше, ніж такий чужинець, як я, правильно? Я не боюся отримати покарання, то чому боїтеся ви? Невже носити уніформу важливіше за те, щоб жителі дотримувалися законів, встановлених Його Високістю?
– Ну… – обидва поліціянти деякий час вагалися, перш ніж прийняли рішення: – Твоя правда.
– І ти, брате Вейде, не є чужинцем. Ти ж уже отримав посвідчення особи, правильно? Його Високість сказав, що всі, хто його отримав, є його підданими, – пробурмотів Свист.
Вейд усміхнувся і нічого не сказав. Він продовжив дивитися на ряд печерних осель на східній стороні району тимчасового проживання.
Минуло майже три місяці, як він став поліціянтом, йому загалом вдалося звикнути до життя у західному регіоні. Спочатку Вейд думав, що «патрульним», які не вимагали грошей і не займалися шахрайством, не буде чим зайнятися, проте він навіть подумати не міг, що у них буде так багато щоденної роботи.
Поліція відповідала за прийом біженців, за вирішення спорів між жителями, а також арешт злісних злочинців і шпигунів входив до обов’язків поліціянтів… Перша армія не брала участі у внутрішніх справах міста, повністю зосередившись на боротьбі з демонічними звірами.
Це сильно відрізнялося від його початкових очікувань.
У місті Золотого Врожаю патрульні були ніби доповненням міської варти, однак на їхні плечі лягала брудна робота і вони майже не отримували жодних переваг. Саме це було причиною, чому патрульні шукали додаткові джерела збагачення. Але у Прикордонному Місті поліція і перша армія були системами, які ніби не мали між собою нічого спільного. Одна відповідала за внутрішні справи, інша – за зовнішні.
Що здивувало Вейда ще більше, так це те, що крім випадків, коли вони отримували завдання від начальства, більшість їхніх дій були продиктовані повідомленнями, які вони отримували від жителів міста. Так, мешканці Прикордонного Міста змінили його погляди на простолюдинів. Ці ліниві й дурні люди фактично взяли на себе ініціативу стежити за підозрілими людьми і повідомляти про це ратушу. Щоразу, коли прибувало торгове судно з інших місць, міністерство юстиції отримувало купу повідомлень про підозрілих осіб.
Вейд швидко зрозумів, яка величезна сила була закладена в цьому: жоден шпигун не міг повністю уникнути контакту з зовнішнім світом або повністю злитися з корінним населенням, якщо, звичайно, він тут не виріс. Коли всі навколо стають пильними сторожами, якому ворогу вдасться довго переховуватися?
Звичайно, не кожен арешт приносив результат. Наприклад, підозрілий чоловік, якого заарештували під час попередньої операції, виявився дворянином Світанку. Вейд був готовий отримати покарання, але начальство ніяк не відреагувало і, здавалося, навіть заплющило очі на те, що він побив дворянина. Це тільки зміцнило його переконання.
– Золотий з’явився! – прошепотів Вогняна Голова.
– Не звертай на нього уваги, просто вдай, що розчищаєш сніг, – спокійно сказав Вейд. – Він не має з собою жодних товарів, просто прийшов перевірити ситуацію.
«Золотий» – це було кодове ім’я людини, яку вони планували арештувати. Два дні тому міністерство юстиції отримало повідомлення про те, що раби займаються незаконним продажем зерна. Пан Картер сприйняв це дуже серйозно і негайно доручив завдання Вейду, наказавши схопити зловмисника разом з товаром. Цю операцію назвали «Полюванням на золото».
Однак операція проходила не надто гладко. Опитавши людей вони змогли розкрити справжню особу цілі, 5-6 шість поліціянтів по черзі спостерігали за районом тимчасового проживання протягом двох днів, але не змогли помітити жодних слідів.
Вейд зрозумів, що причина відсутності прогресу полягала у тому, що уніформа поліціянтів була надто помітною. Раніше він довгий час на західній стороні району тимчасового проживання, тому, природно, знав, як швидко поширювалася серед мешканців новина про появу чиновників ратуші. Так само було і на східній стороні цього району. Жили тут в основному раби, а чорна форма поліціянтів для них була як світлячки на тлі нічного неба.
Тому він доклав зусиль, щоб переконати Вогняну Голову і Свиста зняти форму й одягнути пошарпані пальта, щоб прикинутися людьми, які відповідали за прибирання снігу і таким чином перекрити головну дорогу між східною стороною району тимчасового проживання і містом. Як тільки хтось підозрілий пройшов би повз, то він би не зміг уникнути їхніх очей.
Після того, як Золотий деякий час поблукав по східній стороні району, він повернувся до ряду печерних осель, але цього разу на спині у нього був великий мішок.
– Він справді незаконно торгує пшеницею… – Свист міцно стиснув кулаки.
– Прокляття! Він не ставиться серйозно до слів Його Високості, – сердито сказав Вогняна Голова. – Зараз же заарештуймо його!
– Не поспішай, – Вейд махнув рукою. – Хіба пан Картер не сказав, щоб ми спіймали зловмисників з товаром? Ми розділимося і будемо діяти окремо, – сказав він, роздаючи вказівки відповідно до попереднього досвіду, коли потрібно було затиснути щурів. – Вогняна Голова, ти ідеш першим. Прямуй до району старої міської стіни. Якщо він хоче зайти в центр міста, то для цього є лише один шлях.
– Зрозумів.
– Я поведу ціль – для цього потрібно мати певний рівень майстерності, тому я найбільше підходжу, – Вейд облизнув губи. – І нарешті ти, Свисте. Ітимеш за нами на відстані приблизно сотні кроків. Без поспіху, пам’ятай, що не треба дивитися на Золотого.
– Зрозумів.
– Тоді почнемо!
Хоча три поліціянти мали однакові звання, але двоє інших все одно виконували вказівки Вейда.
Взявши мітлу, Вейд пройшов уперед і тепер Золотий ішов за ним на відстані трьох-чотирьох кроків. Якби поліціянт ішов позаду, то у цілі могли виникнути підозри, а це б підвищило пильність. Але коли ціль «вели» спереду це значно зменшувало пильність. Якщо можна приблизно визначити точку, куди прямувала ціль, то такий метод «стеження» був найкращим. Венд був повністю зосереджений на Золотому. Як тільки його кроки хоч трохи зміняться, поліціянт за кілька видихів зможе збити ціль з ніг, не давши втекти.
Коли Золотий пройшов крізь пролом у старій міській стіні, він зупинився і притулився до рогу вулиці, щоб відпочити. Очевидно, що чоловік розумів – якщо він піде до центру, то шанси зіткнутися з поліцією значно зростуть. Вейд пройшов ще десяток кроків уперед, а потім звернув на бічну вулицю, де зупинився, очікуючи появи покупця.
Невдовзі з’явився містянин, який штовхав ручний візок. Він якийсь час озирався довкола, а потім повільно наблизився до раба. Відкривши мішок і перевіривши, що там, містянин дістав жменю монет – водночас з цим Вейд подав знак рукою.
Троє людей кинулися до цілі з різних боків. Торговець був настільки приголомшений, що навіть не поворухнувся.
Вейд штовхнув раба на землю і під передзвін монет вигукнув:
– Вас заарештовано!
Розділ 440. Суд
Роланд почув про це, коли вивчав схему електромережі житлового району. Вислухавши доповідь Картера, він відклав перо і тихо зітнув. Хоча він знав, що такий день неминуче настане, проте не міг не почуватися трохи безпорадно, коли це все-таки сталося. Вони не один раз говорили про сувору заборону приватного продажу зерна, але все ж знайшлися люди, які готові були ризикнути заради невеликої вигоди. Очевидно, що для першої такої справи повинен бути суворий вирок, щоб це слугувало попередженням для інших.
Крім того, потрібно було якнайшвидше удосконалити різні закони і залучити спеціальних людей для допитів і судової справи. Адже з розбудовою міста кількість злочинів тільки зростатиме, а він не зможе щоденно виступати в ролі судді.
Суд вирішили провести в залі замку.
Роланд також запросив Барова, керівника ратуші, до замку, щоб разом слухати справу про незаконний продаж зерна.
У залі двоє підозрюваних стояли на колінах на підлозі. Їхні обличчя були блідими, а очі – порожніми. Схоже, вони ще ніколи не переживали подібного досвіду.
Роланд сів на трон, прочистив горло і сказав:
– Розкажіть мені все, що ви зробили. Будь-яке приховування або брехня лише збільшить вашу провину.
– Т-так, володарю, – двоє підозрюваних немов прокинулись від сну і кинулася розповідати історію про торгівлю зерном.
Особливо старався раб, який мало не кричав на все горло:
– Ваша Високосте, шановний володарю! Я знаю що вчинив неправильно, але якби я не продав цю пшеницю… я не зміг би вижити! Чиновники не дотримувалися вашого слова і взагалі не хотіли купувати пшеницю. В мене не було іншого вибору, як зробити це!
Справа була дуже простою, Роланд зрозумів ситуацію ще до того, як розповідь підозрюваних закінчилася.
Щоб не нервувати людей, ратуша дозволила мешканцям купувати зерно у трохи більшій кількості, ніж того вимагало реальне споживання, тому в містян, які щомісяця купували максимально дозволену кількість, завжди залишалася трохи пшениці. Пайк, який проживав у шостій громаді міста, побачив у цьому можливість для заробітку. Він перемолов пшеницю, яка в нього залишилася, у борошно грубого помелу, змішав його з зібраними дикими овочами, зробив ароматні млинці і потягнув їх на ринок, щоб продати. Млинці продавалися дуже добре. На щастя, на ринку обмежувалося торгівля зерном і деякими промисловими товарами, тому містяни могли вільно продавати птахів, яких виростили, і яйця.
Торгівля млинцями приносила Пайку кілька срібних вовків щомісяця, однак для цієї справи залишалося мало пшениці. Якщо він хотів збільшити кількість продукції, то мав споживати менше зерна. Тому Пайк націлився на тих рабів, які не продали ратуші все своє зерно, після деяких розпитів він зв’язався з «Золотим» і тут стався цей випадок з незаконною торгівлею зерном.
Проте останні слова раба змусили Роланда нахмуритися. Що означали його слова про те, що чиновники не дотримувалися слова принца і не бажали купувати зерно? Невже ратуша була причетна до цієї справи?
Роланд поглянув на Барова, той нахилився до нього і прошепотів:
– Міністерство сільського господарства відповідає за закупівлю, міністром є Сенії Далі, і він навряд чи зробив би таку помилку. Ви можете викликати його сюди і запитати.
Роланд кивнув і сказав охоронцю викликати міністра сільського господарства до замку.
Сенії Далі дуже швидко прийшов до зали. Він виконав стандартне лицарське привітання, після чого запитав, якими будуть накази Його Високості. Манера поведінки Сенії досі зберігала велику частину поведінки лицарів сім’ї Прудкого Вовка.
Принц розповів йому про незрозумілу частину цієї справи і запитав:
– Ви відмовилися від закупівлі зерна у рабів?
– Ваша Високосте, ситуація така, – без вагань заговорив Сенії, – згідно з вашими вказівками, ми не припинили закупівлі після отримання щедрого врожаю. Проте ми поступово знижували закупівельну ціну відповідно до якості пшениці. Протягом першого-другого місяців закупівельна ціна була майже такою самою, як початкова.
Сенії зробив паузу, а потім продовжив:
– Однак після початку зими більшість рабів не мали відповідних місць для зберігання зерна. А після їхнього переїзду до тимчасового району проживання якість пшениці суттєво впала. При закупівлі ми часто виявляли вологе, знебарвлене і запліснявіле зерно, тому ціна була на 20-30% нижчою за початкову. Більша частина пшениці цього раба була вологою і запліснявілою, і її було все важче зберігати, тому я запропонував ціну, яка складала 20% від початкової.
– Ваша Високосте, немає різниці між цим і відмовою від покупки! – закричав раб. – Я цілий рік працював на полі, а за те, що я виростив, пропонують таку мізерну ціну. Це навіть менше, ніж якби я продав її на підпільному ринку! Хіба ж ви не говорили, що ціна буде незмінною?!
– Лише тоді, коли ти продаєш вчасно, ідіоте! – гнівно сказав Баров. – Чи ти думаєш, що ніхто не знає про справжню мету накопичення пшениці? Якби в місті виникли проблеми з продовольством, ти міг би продати свої запаси у три-чотири рази дорожче!
Тепер суть справи була чітко з’ясована, але результат здивував Роланда. Він думав, що це стосувалося лише незаконної торгівлі зерном, але виявилося, що тут був замішаний ще й торгівець з чорним серцем – Пайк, очевидно, знав, що ця партія зерна була низької якості, та все ж він погодився купити її за половину ціни. Ймовірно, йому було абсолютно байдуже на те, чи їстівна запліснявіла пшениця.
Злочин, який скоїв раб, був, безсумнівно, серйозним і вимагав суворого покарання. Однак Роланд мав певні складнощі щодо того, якою мала бути кара для містянина Пайка. Він чув від Сувій розповіді про життя бідних. Коли цим людям бракувало їжі, вони не тільки їли запліснявілий хліб, заради вгамування голоду вони були готові їсти кору дерев і траву. Саме тому Сувій неодноразово підкреслювала те, як це благородно і чудово, що всі жителі на території мають достатню кількість пшениці і не голодують. Пайк також колись був бідним, а тому, мабуть, не усвідомлював, що використання неякісного зерна для приготування млинців також було злочином.
Після деякого обговорення з Баровом, Роланд нарешті прийняв рішення.
Він підвівся, обвів поглядом присутніх і сказав глибоким голосом:
– Оголошую вирок – ці двоє винні! Раб порушив заборону і приватно продавав зерно, він свідомо вчинив цей злочин, а тому отримає посилене покарання у вигляді десяти років каторжних робіт у шахті. Якщо результати його роботи будуть хорошими, а поведінка задовільною, тривалість покарання може бути зменшена.
– Також порушив заборону житель Прикордонного Міста Пайк, який з неякісної пшениці готував млинці і продавав їх іншим містянам. За обидва злочини він буде покараний десятьма роками каторжних робіт у шахті, а також штрафом у розмірі трикратної суми, що була отримана за продані млинці. Вищесказане рішення підлягає негайному виконанню!
Двоє засуджених ослабли і впали на підлогу, як паралізовані. Охоронці, що стояли збоку, підійшли до них і витягнули з залу.
Після цього принц наказав Сенії:
– Напиши короткий опис цієї справи, а потім передай Барову для звірки і подальшого оприлюднення. Я хочу, щоб усі люди на моїй території, розуміли причини і наслідки цієї справи для того, щоб запобігти повторенню такої ситуації.
– Так, Ваша Високосте!
Після суду Роланд покликав головного лицаря до себе в кабінет:
– Я чув, що і цього разу злочинців затримав Вейд, це так?
Картер кивнув:
– Але цього разу він зайшов трохи далеко. Вони зняли уніформу поліціянтів, щоб заарештувати зловмисників. Поки вони супроводжували злочинців, до нас надходили повідомлення про бійку між простолюдинами. Я дам йому попередження.
– У цьому нема потреби. Насправді тобі слід його похвалити, – сказав Роланд, торкаючись до підборіддя.
Це ж проста справа, чи не так? Поліціянт прикинувся цивільним для затримки злочинця. Вейд умів пристосовуватися і мав досвід затримки зловмисників. Раніше він був патрульним, а тому добре знався на діях підпільного світу. У нього був природжений талант інспектора поліції.
«Коли настане час, я завербую його в управління охорони, – подумав Роланд. – Соловейку бракує людей».
Розділ 441. Грозові хмари
Собор Гермеса, Небесна Вежа.
Теврон подивився на відьму навпроти і не втримався від зітхання.
– Невже у Його Святості Мейна справді нема часу?
– Так, нема, – відьма пригладила золоте кучеряве волосся. – Інакше він би не послав мене. Дозвольте мені відрекомендуватися. Мене звати Ізабелла, безгрішна відьма Його Святості Папи.
– Пане Тевроне, це… – двоє інших новоспечених єпископів – Соллі Дал з армії суду й Ел з трибуналу – переглянулися між собою.
Хоча вони знали про те, що церква таємно вирощувала групу відьом, вони не очікували, що безгрішні також могли брати участь у зустрічах такого високого рівня.
– Вона – пряма підлегла Папи, її ранг рівнозначний рангу єпископа, хоча вона не обіймає фактичної посади в церкві, – безпомічно пояснив Теврон. – Крім того, єпископи також можуть мати власних безгрішних. Після закінчення цьогорічних Місяців Демонів ви зможете вибрати кількох відьом для виховання.
– О-он воно що, – Соллі широко розплющив очі. – Тоді… які у них здібності?
– Це таємниця, про яку відомо лише Його Святості Папі.
– Для чого ми виховуємо відьом? – Ел виглядала незадоволеною. – Якщо прості віряни дізнаються про це, репутація церкви може серйозно постраждати!
– О, бо відьми можуть виконувати для вас деякі темні справи, – підняла брови Ізабелла. – Крім того, вони можуть зігріти вам ліжко і не тільки. Також на них можна виплеснути гнів або зробити щось інше… Знаєте, відьми зовсім не такі, як звичайні жінки.
– Абсурд!
– Кхм, досить, – Теврон двічі кашлянув. – Пані Ел, я вже сказав, що безгрішні Папи мають такий же ранг, що і єпископи. Коли вони виконують завдання Папи, то їх потрібно розглядати, як його представників, тож проявляйте повагу. А ви, пані Ізабелло, будь ласка, не перегинайте зі своїми жартами. Вони – молоді, не те, що я, старигань, який уже однією ногою стоїть в могилі, вони можуть розгніватися, почувши щось подібне.
– Як скажете, пане, – усміхнулася Ізабелла.
– Хмф, – Ел видала носовий звук і проігнорував відьму.
– Тоді перейдемо до справи, – сказав Теврон, погладжуючи бороду. – У вас є що доповісти?
– Я не розумію, чому Його Святість Мейн раптом наказав церквам у різних містах відправляти спійманих відьом до Святого Міста? Навіть якщо це заради створення армії божої кари, нам доводиться платити високу ціну за виконання цього наказу. – Ел заговорила першою. Її тон звучав досить різко, ймовірно, через гнів на безгрішну. – З моменту отримання наказу ми загалом схопили трьох відьом, але під час таємного перевезення до Святого Міста одна з них утекла з клітки і вбила весь супровід. Ми досі її не відшукали.
– Вона була без залізного нашийника? – запитав Соллі.
– Не всі церкви мають найдосконаліші обмежувачі з божими каменями відплати, – розлючено сказала Ел. – Через цю відьму ми втратили 16 вірних, четверо з яких були воїнами, що мали незабаром увійти до трибуналу. Якщо подібне станеться знову, то люди почнуть боятися ловити відьом.
– Проте ми всі знаємо, що бойові відьми – це меншість, а більшість грішниць не здатні дати відсіч, тому подібне навряд чи траплятиметься часто, – безтурботним голосом сказала Ізабелла. – А кожна дика відьма, яка буде доставлена сюди, може принести церкві двох нових воїнів армії божої кари. Гадаю, мені не потрібно говорити, що для нас важливіше, правда?
– Я згоден з пані Ізабеллою, – кивнув Соллі. – Тепер тиск на лінію оборони Гермеса зростає з кожним днем, тому нам терміново потрібно більше воїнів армії божої кари для боротьби з демонічними звірами. Один воїн божої кари заміняє 3-4 воїнів армії суду, а про воїнів, що проходять тренування, можна і не згадувати.
– Оскільки Його Святість Папа прийняв таке рішення, ми повинні докласти всіх можливих зусиль. – Теврон звернувся до Соллі Дала: – Як ситуація на лінії оборони?
– Дуже складна. Зі звичайними гібридами легко впоратися, але ситуація ускладнюється кожного разу, коли з’являються Пекельні Звірі – воїни армії божої кари або травмуються, або хтось з них гине, – похитав головою Соллі. – Закопати сніговий порошок, а потім підірвати його – це хороша ідея, однак ми не можемо гарантувати, що вони щоразу ітимуть там, де схований сніговий порошок.
– Його Святість також думав про цю ситуацію, – прямо сказала Ізабелла. – Він планує почати використовувати Звіра Облоги раніше.
– Що це?
– Різновид облогової зброї, якою керують безгрішні. Дальність дії, точність і потужність значно перевищують требушет. Звір Облоги був нашим козирем у завоюванні королівства Вовче Серце, – пояснила Безгрішна. – Від самого початку Звір Облоги був зброєю, яку використовували для боротьби з демонами і гігантськими демонічними звірами. Оскільки Пекельні Звірі з’явилися раніше, нам також слід дістати цю зброю з таємної зони.
– Чому ми не використовували її від самого початку? – здивувався Соллі.
– Через можливі пошкодження, – знизала плечима Ізабелла, – ми не можемо побудувати нові, все, на що ми здатні, це частковий ремонт.
– Тоді звідки взялася ця зброя? – нахмурившись, запитала Ел.
– Це таємниця, і у вас немає права на те, щоб її почути.
– Ти…
Побачивши, що в таємній кімнаті запала мовчанка, Теврон сплеснув руками, щоб порушити тишу, і сказав:
– Гаразд, раз ви принесли лише погані новини, дозвольте мені поділитися дечим хорошим. За винятком кількох міст у королівстві Вовче Серце, що досі чинять спротив, усі інші дворяни перейшли на наш бік, так само зробила і купка невдах із королівства Вічна Зима. До наступного літа кількість ресурсів, що отримає Святе Місто зросте, а також у два рази збільшиться армія суду. Крім того, у королівстві Світанок виникли заворушення через масове гоніння вірян, мої люди таємно допомагають їм боротися проти дворян. Думаю, вони зможуть протриматися до кінця Місяців Демонів.
– Нарешті хоч якісь позитивні новини, – видихнула Ел. – Я вже починала думати, що церква приречена.
– Що за дурниці ти говориш? – сердито зиркнув на неї Соллі. – Хіба ми не досягнули стабільного прогресу, як і планувалося?
– Хороша робота, – схвально кивнула Ізабелла й обвела трьох єпископів поглядом. – Тепер, коли ви закінчили говорити, я поясню новий указ Його Святості Папи.
Три архієпископи негайно поглянули на безгрішну.
– Його Святість наказує скорегувати напрямок атаки, яка відбудеться в наступному році, і поставити у пріоритет захоплення Сірого Замку, а Світанок залишити на потім.
– Що? – Соллі Дал був приголомшений. – Але всі попередні плани були сформовані щодо королівства Світанок, включно з залученням людей, набором матеріалів і схемою забезпечення припасами. Якщо ми змінимо плани зараз, то дату атаки доведеться відкласти.
– Хіба це не той порядок, який спланував Папа О’Браян, коли він був ще при владі? Чому ми повинні змінювати його зараз? – з великим здивуванням сказала Ел. – Обидва королівства рано чи пізно впадуть, то чи потрібно нам звертати уваги на те, яке буде першим, а яке останнім?
Теврон не сказав нічого. Коли Його Святість Мейн наказав надіслати безгрішних до Сірого Замку, щоб спланувати змову проти західного регіону, він уже мав передчуття цих змін… Папа планував зосередитися не на столиці королівства, його ціллю були західні прикордонні землі.
Коли двоє єпископів припинили говорити, Теврон сказав низьким голосом:
– Я не заперечую проти наказу, але від цього багато чого залежить. Тому, перш ніж виконати наказ, я хотів би зустрітися з Його Святістю Мейном. Чи можете ви передати від мене повідомлення?
– Не потрібно так мучитися, – Ізабелла вигнула губи у посмішці, – так сталося, що Папа також хоче зустрітися з вами.
Розділ 442. Усмішка Бога
Крок за кроком спускаючись кам’яними сходами, що вели під землю, Теврон відчував незбагнений холод.
На дні цієї тихої і глибокої печери знаходилася найголовніша таємниця церкви – ядро Гермеса.
Він уперше ступив у це місце.
– Його Святість Мейн справді хоче зустрітися зі мною тут?
Згідно зі звичаєм, лише архієпископ, який вважався наступником Папи, мав право спускатися до таємної зони. Однак Теврон був надто старим, щоб бути наступником Мейна.
– Ви служили церкві стільки років і працювали разом з Його Святістю, він має до вас глибоку довіру, – з усмішкою сказала Ізабелла. – Крім того, правила минулого не відповідають часу війни. Божа воля не повинна бути похована під землею. Вона має бути відкрита, щоб направляти заблукалих вірян, і об’єднати нас, щоб ми всі разом зустрілися з останнім викликом.
– Це… ідея Його Святості?
– Саме так, – тихо сказала відьма.
Після того, як вони зайшли до таємної зони, до них вийшло двоє воїнів армії суду:
– Пане єпископе, Його Святість зараз займається випробовуванням магічних каменів. Якщо у вас при собі є божий камінь відплати, будь ласка, поки що віддайте його нам – він може вплинути на потік магічної сили.
Теврон кивнув і простягнув їм намисто з божими каменями відплати.
– Його Святість тут, прошу за мною.
Ізабелла звернула в довгий коридор і повела Теврона до залізних дверей у кінці, коли вона штовхнула їх, то двері зі скреготом відчинилися – єпископ побачив за ними ще одну безгрішну відьму, її обличчя було закрите. Вона, ніби привид, заблокувала прохід. Бліда шкіра відьми була ледь помітною під чорною легкою тканиною, що огорнула все її тіло. Здавалося, що, крім цієї легкої тканини, на ній більше не було нічого. Однак найбільше привертали увагу очі відьми, на відміну від очей звичайних людей, у неї вони були тьмяно-сріблясто-сірими, а всередині ніби знаходився вир – і якщо довго дивитися в них, то здавалося, що вони от-от затягнуть у себе.
Теврон підсвідомо опустив голову.
Лише тоді він помітив, що відьма була босою, однак пальці на обох ногах були вкриті яскраво-червоним кольором.
Єпископ не міг не згадати слова Ізабелли «Відьми зовсім не такі, як звичайні жінки».
Прокляття, невже всі відьми були демонами?
Стрункі ноги швидко зникли з поля зору і до нього долинув голос Ізабелли:
– Єпископе?
– Кха-кха, – Теврон швидко зібрався з думками і зайшов до кімнати.
Приміщення було невеликим, розвішані на стінах смолоскипи яскраво палали, але він не відчував знайомого солодкуватого запаху.
Чотири безгрішні відьми сиділи навколо кам’яного столу і гралися з купкою кришталево-чистих каменів, Його Святість Мейн, нинішній Папа, стояв неподалік столу.
Теврон уже збирався опуститися на коліна, щоб належним чином привітатися, але Мейн схопив його за руку, зупиняючи.
– Тут нема сторонніх, тому не потрібно дотримуватися всіх норм етикету, – він усміхнувся. – Ми давно знайомі, єпископе Теврон.
Минуло лише два місяці відтоді, як вони зустрічалися востаннє, а на лобі Мейна вже з’явилося більше зморшок, у волоссі було більше сріблястих пасом, проте його тон був все таким же знайомим – жодних ноток поблажливості.
– Так не можна… – Теврон відчув тепло, яке омило серце. – Навіть якщо поряд немає інших вірян, ми повинні дотримуватися правил церкви.
– А я той, хто встановлює правила, – холодно усміхнувся Папа. – Не будемо говорити про це… Як ситуація нагорі, все гаразд? Спочатку я планував, щоб Ізабелла повідомила новини, але раз ти тут, то можеш доповісти мені про все прямо.
– Так, Ваша Святосте, – кивнув Теврон. Описавши поточну ситуацію в церкві, він заговорив про новий наказ, який передала Ізабелла. – Усі ресурси, як ми готуємо, призначені для наступу на королівство Світанок, тому знадобиться чимало зусиль, щоб змінити напрямок атаки. Чому ви раптом вирішили спочатку напасти на Сірий Замок?
– Це головна причина, чому я покликав тебе, – зітхнув Мейн. – Сірий Замок зараз демонструє ознаки занепаду. Королівський указ про обрання спадкоємця і пігулки берсерка показали очікуваний результат. Водночас королівство Світанок зараз охоплює громадянська боротьба. Падіння обох королівств – це лише питання часу, тому немає великої різниці, яке атакувати першим, а яке останнім.
– Я згоден з цим, але… Сірий Замок досі залишається сильним противником.
– Є дві важливі причини, чому я вирішив змінити план нападу, – неквапливо заговорив Папа, зчепивши руки за спиною. – Перша причина в основному така сама, як та, що викликає твоє занепокоєння: королівство Сірий Замок має найбільшу територію і багате на ресурси. Це означає, що королівство це не тільки сильний супротивник, але і вигода для нас буде більшою. Якщо ми зможемо раніше зробити Сірий Замок територією церкви, то ми отримаємо більше користі, ніж при захоплені Світанку. Якби ми мали ще десять років, я б обов’язково реалізував план Папи О’Браяна, але у нас обмаль часу. Поява Пекельних Звірів означає, що Кривавий Місяць може з’явитися набагато раніше, ніж записано у Священній Книзі. У такий момент, краще ризикнути і піти на більші жертви.
Теврон злегка кивнув. Ця причина була справді хорошою, але проблема в тому, що було зовсім не у стилі Мейна. Єпископ сказав:
– А друга причина…?
– Роланд Вімблдон із західного регіону, – рішуче сказав Папа.
– Ви маєте на увазі… четвертого принца Сірого Замку? – Теврон був збентежений.
– Вивчивши дані розвідки за минулий рік, я виявив дещо неймовірне, – Мейн поплескав єпископа по плечу. – Хто б проти нього не діяв – церква чи королівство Сірий Замок – всі без винятку спроби повалити його зазнали невдачі. Перша невдача сталася тоді, коли герцог західного регіону напав на територію четвертого принца. Що на той час мав Роланд? Всього лише занедбане містечко. Інші думали, що він переміг лицарів герцога, бо уклав угоду з дияволом, але ми всі знаємо, що, за винятком незвичайних, більшість відьом не становлять достатньої загрози для лицарів, особливо коли ті мають найкраще спорядження і носять божі камені відплати.
– Крім того, подальші дані розвідки ставали все дивнішими, – продовжив Мейн. – Наприклад, у таємному листі, який надіслали до Святого Міста два місяці тому, згадувалося, що новий король Тіфіко послав у західний регіон армію берсерків, яка складалася майже з двох тисяч людей. Але вони були розбиті при першій же зустрічі. Що це означає?
Теврон різко втягнув прохолодне повітря – майже дві тисячі людей, які прийняли пігулки берсерка! Навіть для Гермеса це була сила, яку не можна недооцінювати.
– Якщо дивитися на кожну частину інформації окремо, то не можна помітити чогось особливого, але коли зібрати все разом, можна побачити дещо приголомшливе – Роланд Вімблдон не програв жодної битви! – урочисто сказав Папа. – З даних розвідки видно, що його сила зростає з загрозливою швидкістю, а сам він готується до розширення власної території. Якщо ми відкладемо наступ ще на рік, увесь Сірий Замок може потрапити до його рук, і тоді ціна анексії цих земель буде набагато вищою, ніж зараз. – Мейн зупинився і поглянув на Теврона: – Є ще багато чого, що мені потрібно вирішити у таємній зоні, тому я не маю часу піклуватися про справи церкви в інших сферах. Тож я можу довірити це завдання лише тобі.
*******************
Після того, як архієпископ пішов, вигляд кімнати змінився.
Смолоскипи на стінах зникли, безгрішні відьми і кам’яний стіл, за яким вони вивчали магічні камені, розчинилися. Постать Папи також поступово щезала. Зрештою у кімнаті залишилися лише Ізабелла, Зеро і жінка в чорному.
– Якби ти про це не сказала, то я б і не знала, що четвертий принц Сірого Замку виявиться такою цікавою людиною, – Ізабелла цмокнула губами. – Чому в мене виникло таке відчуття, що у нього більше шансів перемогти демонів, ніж у церкви?
– Що ти хочеш сказати? – нахмурилася жінка у чорному. – Невже ти хочеш зрадити церкву?
– Зрада? Не говори так грубо, – Ізабелла знизала плечима. – Хіба мета церкви не в тому, щоб людство змогло вижити у Битві Божої Волі? Якщо хтось інший зможе це зробити, то мені байдуже на те, кому служити.
– Ти…!
– Не потрібно сперечатися, – зупинила їх Зеро. – Ізабелла говорить правду, у так званій Битві Божої Волі лише той, хто перемагає, стає улюбленцем Бога. – Вона безвиразно подивилася на двох інших відьом: – Щодо того, кому Бог усміхнеться – Федерації чи принцу Сірого Замку – гадаю, ця війна дасть нам відповідь.
Розділ 443. Таємний потік
Західний регіон Сірого Замку, на північ від фортеці Довга Пісня.
Джез Сіерте сидів біля каміна з серйозним виглядом.
Після того, як Місо Сіерте покинув учора особняк, від нього не було жодних новин. Уже настав ранок, а він досі не повернувся.
Серце Джеза Сіерте охопило погане передчуття.
Недавно Місо дуже зблизився з представниками великих родин західного регіону. Родина Жимолості, яка керувала фортецею, поширила звістку, що Його Високість планував об’єднати західний регіон і запровадити тут однакові закони. Водночас з цим великі дворяни будуть позбавлені феодальної влади, а це означало, що вони більше не могли розширювати кількість своїх васалів з нижчого дворянства. Також вони більше не матимуть права наймати лицарів, аби ті воювали за них.
Що стосувалося таких дрібних дворян, як сім’я Сіерте, то на них це не матиме великого впливу, ба більше, для них така політика могла принести багато користі. Адже, за чутками, кожен, хто буде вірним Його Королівській Високості, отримуватиме щедрі винагороди. Тому в цей час дрібні дворяни були найстабільнішою групою, бо, незалежно від того, вдасться план принца чи провалиться, вони зможуть прийняти нову політику.
Тому спостерігати за змінами було найрозумнішим вчинком.
Однак Місо Сіерте так не думав.
– Пане, слуги, які пішли шукати другого панича, повернулися, – сказав дворецький, поштовхом відкривши двері і зайшовши до кабінету лицаря.
– Ну як? Вони знайшли його?
– Ні, – похитав головою дворецький, – вони обшукали всі таверни, казино, театри і публічні будинки у фортеці, але не знайшли і сліду панича.
Тривога Джеза Сіерта зростала. Люди, яких він послав на пошуки Місо, були поділені на дві групи. Перша група навідалася до дрібних дворян, що жили поблизу. Більшість із них раніше служили герцогу Раяну. Ці родини мали приблизно такий статус, як у сім’ї Сіерте, тому Місо часто їздив до них, відвідуючи обіди і вечірні бенкети.
Друга група обійшла всі розважальні заклади фортеці, які мали популярність у молодих вельмож.
Коли обидві групи повернулися з порожніми руками, погане передчуття Джеза почало сильнішати.
Старий лицар підвівся і підійшов до вікна, він поглянув на схід, туди, де за територіями дрібних дворян лежали землі родини Мілу. Це було найбільше графство у західному регіоні. Відколи герцог Раян був знищений, а Педро з родини Жимолості повністю перейшов на сторону четвертого принца, родина Мілу стала свого роду лідером у боротьбі проти Його Високості.
Прокляття, якщо Місо пішов туди…
– Хазяїне, другий панич повернувся! – раптом до кабінету забіг слуга. – Він переодягається у передпокої і, здається, знову незабаром піде.
– Що?! – Джез негайно схопив ціпок і, не звертаючи уваги на вмовляння дворецького не поспішати, хутко спустився.
Щойно він ступив у передпокій, то відчув запаморочення у голові – старий лицар побачив, що Місо змінив товстий плащ на тонкий і м’який шкіряний одяг. Перед Місо Сіерете лежав комплект сяючих лицарських обладунків, двоє помічників були зайняті останніми приготуваннями.
– Куди ти вчора ходив?! – Джез не втримався від крику. – Що ти зараз збираєшся робити?
– Батьку, ми отримали шанс, – схвильовано сказав Місо. – Шанс залишити статус лицарів позаду і стати баронами… або навіть віконтами!
Джез Сіерте відчув, як до серця почала приливати кров.
– Хто тобі це сказав?
– Пан Жак Медер, він приніс таємний наказ короля!
Коли пролунали ці слова, Джез Сіерте відступив на крок, потім другий. Його серце ніби провалилося у прірву. Жак Медер – старший син родини Мілу. Ба більше, до цієї справи доклав свою руку новий король Тіфіко. Всім було відомо, що ворог, якого новий король хотів знищити найбільше, був Роланд Вімблдон, володар західного регіону.
Сталося те, чого він очікував в останню чергу. І, схоже, все було набагато серйозніше, ніж уявляв собі старий лицар.
– Що… ти чув?
– Пан Медер скликав більшість дворян західного регіону до свого замку і публічно показав документ, який власною рукою написав Його Величність. Там було написано, що коли хтось захопить фортецю Довга Пісня, то зможе отримати вищий титул і розширити територію! – Місо, схоже, досі перебував під враженням тієї грандіозної сцени. – Пані Міріель з родини Дикої Троянди, пан Кальвін з родини Кленового Листа і пан Реміноя з родини Прудкого Вовка – всі без вагань поставили відбитки пальців на документі і присягнули служити Його Величності. Інші дворяни і лицаря також мають намір слідувати за чотирма великими родинами і припинити панування родини Жимолость над фортецею!
Це просто дурість. Як чотири великі родини могли прийняти таке рішення на основі якось папірця? Джез подумки нарікав:
«Невже ти забув, що коли герцог Раян був захисником західного регіону, ці люди дуже поверхнево ставилися до волі Вімблдона III? Чому ж вони раптом змінили тон і стали такими вірними?»
Була лише одна відповідь – вони організували виставу, щоб переконати дрібних дворян, які зібралися на зустрічі, у значимості ситуації і спонукати їх стати авангардом цього таємного потоку. Саме ж планування, ймовірно, почалося ще кілька місяців тому, тож на цей час чотири великі родини вже визначалися з розподілом інтересів після перемоги.
Джез розтулив рота, але не зміг висловити ці думки. Це був Місо Сіерте, а не старший син Фейрін, що б він не сказав, це не зможе його переконати.
– Куди ти збираєшся піти після того, як одягнеш обладунок? – після короткого мовчання запитав старий лицар.
– Здобувати честь і статус, – Місо одягнув нагрудник із високоякісного металу. – Навіть коли Вранішнє Світло став першим лицарем заходу, він здобував честь лише для себе, а я робитиму це заради нашої сім’ї. Батьку, коли це закінчиться, ти побачиш, що я нічим не гірший за брата.
Якби Тіфіко зміг перемогти Роланда, то слова Місо були б чистою правдою. Але армія нового короля була дуже далеко, вона досі залишалася у королівській столиці, тоді як Його Високість Роланд знаходився майже під рукою.
– Невже ти забув, як був знищений герцог Раян? – глухим голосом сказав Джез Сіерте.
– Цього разу все інакше. Його Величність надіслав нам партію зброї на сніговому порошку, такої самої, якою користувався четвертний принц. Я чув від пана Медера, що незабаром з’явиться ще потужніша зброя… Без переваги у зброї чи зможе Роланд знову повернути фортецю Довга Пісня? – Місо почепив на пояс довгий меч і кивнув батькові: – Битва скоро почнеться. Будь ласка, чекай на хороші новини.
Дивлячись на спину другого сина, старий лицар кинув ціпок на землю.
– Хазяїне, чому… ви його не зупинили? – стурбовано запитав дворецький, що підійшов, аби підтримати тремтячого лицаря.
– Зупинити його не проблема, але якби я це зробив, наша сім’я була б знищена, – Джез Сіерте повільно похитав головою.
Дворянин, який був присутнім на зборах «повстанців», не з’явився на домовленому місці. Що це б означало для чотирьох великих родин? Чи був би це злочин втечі, чи дезертирства – сім’ю Сіерте могли знищити.
– Подумайте про це з хорошого боку: а якщо чотири родини переможуть? – заспокоював дворецький. – Зрештою Місяці Демонів закінчаться ще не скоро. Ймовірно, мине два-три місяці, перш ніж розтане сніг. Коли прибуде армія четвертого принца, армія короля, можливо, вже оточить західний регіон.
Якби це було раніше, можливо, він би справді так подумав. Але після поїздки до Прикордонного Міста Джез мав зовсім інший погляд на Його Високість Роланда. Не кажучи вже про те, що його старший син Фейрін Сіерте і благодійниця родини пані Агата жили у Прикордонному Місті.
Старий лицар поглянув на дворецького і суворо наказав:
– Негайно вирушай до Прикордонного Міста і повідом ці новини Його Високості Роланду. Якщо брама фортеці буде зачинена, іди на околиці пристані і знайди перевізника або рибалку. Неважливо як це буде, через великі гроші, примус чи спонукання – мені на це байдуже – користуйся будь-яким методом, але ти маєш передати Його Високості цю інформацію!
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.
Список розділів роману “Звільнити цю відьму”.