Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 500-501
Розділ 502. Сталеве тіло. Частина 3
Оскільки друга галера вже наполовину розвернулася, вона була в гіршій ситуації, ніж перша. Зіткнувшись з металевим кораблем, що мчав прямо на них, щури були налякані і безпорадні, але деякі все ж змогли випустити арбалетні болти. Проте вони були не більше ніж голки проти такого великого корабля. На блискучих боках не залишилося навіть подряпин.
Незабаром металевий корабель з нестримною силою вдарив у центр галери, розтрощивши понад десятки довгих весел. А далі Іден став свідком неймовірної сцени: під дією водяного потоку й удару дерев’яний корабель майже перекинувся набік, а ніс ворожого металевого корабля здійнявся в повітря.
Металеве творіння на мить завмерло у верхній точці, ніби сіло на мілину, а потім передня частина потужно ударила об галеру.
Корабель з орлиною головою з різким звуком тріснув – і вцілілі щури кинулися у воду, щоб втекти. Ті, у кого були розтрощені кінцівки, могли лише кричати від болю і котитися по палубі, залишаючи за собою сліди крові. Іден безпорадно спостерігав, як передня частина металевого корабля повільно опускалася, а довгий і вузький корпус галери видавав тріщання за тріщанням, розвалюючись. Дерев’яний корпус не був настільки міцним, щоб витримати подібний натиск і зрештою він не витримав, корпус розвалився надвоє, обидва шматки галери різко підскочили вгору, здійнявши у повітря хвилю бризок.
Зламана галера потонула не одразу, вона трималася на воді, як труп, над поверхнею річки виднілася лише частина борту. Корабель із металевим корпусом зовні здавався неушкодженим і продовжував рухатися, тепер націлившись на їхній корабель.
Іден почув, як задихнулися від жаху люди навколо нього. Два кораблі з орлиними головами перетворилися на чотири шматки потрощених дерев’яних корпусів, і їхній мав стати наступним – вони вже були готові стрибати за борт і тікати.
Але, на щастя, він мав рацію!
Побачивши, що галера майже впритул підійшла до берега, ворог скоригував курс і почав наздоганяти корабель барона Дерріка. Останню галеру, що розвернулася і намагалася втекти.
– Підняти луки і вогняні палиці! – Глибоко вдихнувши, Іден заревів: – Прикінчимо цих звірів, що ховаються в залізному панцирі! За кожного вбитого ворога ви отримаєте по золотому дракону! Почули?! По одному золотому дракону!
Якби він якимось чином утік і йому навіть вдалося вижити, то у нього б не було жодних шансів на підвищення, єдина можливість – перемогти корабель короля-зрадника і так отримати схвалення від Його Величності Тіфіко. Навіть якщо корабель побудували демони з пекла, поки екіпаж на ньому складався з таких самих людей, як і він, був ще шанс перетворити поразку на перемогу!
Оскільки вони не були розчавлені, як мурахи, ворожим кораблем, до матросів повернулася мужність. Ці люди від самого початку мали справу з кров’ю і смертю, тому вони нерідко бачили різноманітні криваві сцени. Поки це була не одностороння бійня, вони все ж були готові битися, щоб заробити один чи два золотих дракони.
Коли вони запевнилися, що металевий корабель не зможе ударити галеру, вона відпливла трохи від берега і рушила паралельним маршрутом, наближаючись до ворога. Вони досить швидко змогли наздогнати металевий корабель.
Саме тоді, коли відстань між ними була не більше кількох метрів, матроси почали брати до рук різноманітну зброю, приготувавшись спочатку стріляти, а потім брати ворожий корабель на абордаж, щоб вступити у рукопашний бій – це був звичний метод захоплення торговельних суден. Але палуба ворожого корабля була порожньою, за винятком довгої темної труби у хвості корпусу. Вона була спрямована на матросів, що приготувалися до бою. Труба була оточена залізним листом, в центрі якого йшов ряд невеликих отворів.
Перш ніж Іден зміг зрозуміти, що це таке, з передньої частини металевої труби вирвалися довгі язики полум’я!
Натовп, що вишикувався на палубі, раптом огорнуло кривавим туманом, навколо розліталися дерев’яні тріски, шматки плоті і бризки крові. Матроси падали купками, як жата пшениця. Ті, хто встиг відреагувати, почали шукати укриття, але ні бочки, ні щогла не могли захистити їх. Туди, куди вказувала металева труба, приходила смерть. Бочки були розірвані на шматки, а щогла, не витримавши безперервних ударів цієї жахливої зброї, зі скреготом зламалася на дві частини. Коли вітрило разом з верхньою частиною впали у воду, галера втратила силу руху і різко сповільнилася.
Поворотний момент, який уявляв собі Іден, не стався. Він приблизно зрозумів, що ця металева труба була різновидом вогняних палиць, але стріляла вона набагато швидше, створюючи звуками ударів безперервне шипіння. Проте Іден не міг зрозуміти, чому зброя, яка дуже повільна у перезарядці і мала погану точність, в руках короля-зрадника перетворилася на щось таке… Можливо, це можна пояснити лише силою Диявола.
Незабаром його накрив град куль.
*******************
Родні вперше став свідком такого бою. «Роланд» мчав уперед і, використовуючи міцну носову частину та потужну силу, трощив супротивника, не залишаючи йому ні найменшої можливості чинити опір. Він стояв на варті біля гармат, чекаючи можливості, щоб вистрілити, але зрештою так і не дочекався.
Коли четвертий ворожий корабель був розгромлений на середині річки, бій закінчився.
Повітря наповнилося виттям і стогонами ворога. Ті, хто зміг вцілити, повністю втратили бажання боротися, вони допливли до берега річки і, не озираючись, кинулися вглиб лісу. Його Високість не давав жодних наказів про те, щоб переслідувати втікачів, і дозволив їм піти. Крім того, на уламках кораблів залишилися кілька важкопоранених, вони були на останньому подиху. Ясна річ, ніхто їх не рятував, тож на них чекала лише смерть.
– Як шкода, – Юпі поклав гарматне ядро назад до ящика. – Я думав, що ми зможемо показати стрілецькому батальйону справжню силу артилерії.
– Так, – розчаровано погодився Нельсон. – Порівняно з боєприпасами, які зараз були використані великокаліберним кулеметом, для одного артилерійського снаряда використали не набагато більше ресурсів і він набагато простіший у використані.
– Досить. Снаряди робить особисто пані Анна. Хіба їхню цінність можна порівнювати з кулями для кулемета, які щодня виготовляються сотнями? – нахмурився Фаньна. – Ми отримаємо свій шанс при облозі. Тому, коли прийде час, прицілюйтеся точно, щоб не зганьбити артилерійський батальйон! Я обрав вас…
– До елітного загону. Командире батальйону, ви вже багато разів говорили нам це, – розвів руками Нельсон. – Не хвилюйся, я впевнений, що знадобиться не більше трьох пострілів, щоб відчинити ворота столиці. – Він штовхнув Родні: – Агов, ти теж скажи щось.
– Я теж хочу мати такий корабель…
– Що? – інші четверо були приголомшені.
– Я хочу мати такий важкий мілководний канонерський човен, – повторив він з сяючими очима. – І назвати його «Родні»!
– Стривай, ти не думаєш, що таку честь в першу чергу має отримати старший брат? Другий корабель слід назвати «Нельсон».
– Н-ні… Брате, я не дозволю тобі цього зробити.
– Ви двоє, притримайте коней. Другий корабель точно називатиметься «Фаньна». Не забувайте, хто взяв вас усіх до елітного загону.
– І ось знову, – зітхнув Котячий Кіготь.
– Чи не можна назвати його «Котячий Кіготь» або «Юпі»? – тихо сказав Юпі.
– Ні, – в один голос відповіли інші троє.
Коли бетонні кораблі, що відстали, поступово наздогнали флагман, флот знову рушив у дорогу. Через два дні на їхніх очах повільно виростали сіро-блакитні стіни столиці.
Розділ 503. Битва за Королівське Місто. Частина 1
– Ваша Високосте, у районі порту розміщений загін охоронців, – відзвітувала Блискавка, яка відповідала за спостереженням ситуації у противника. – Їх близько сотні людей і, судячи зі спорядження, вони схожі на ополчення.
– Лише сотня людей? – Роланд трохи здивувався.
Це було цілком очікувано, що Тіфіко поставив охорону на приміському порту – великий флот, який плив через місто Червона Вода і місто Срібного Сяйва, обов’язково мали помітити зацікавлені люди. Хоча пароплави пересувалися набагато швидше за вітрильники, а тижнева подорож скоротилася до п’яти днів, вони все ж не були такими швидкими, як гінці, що постійно змінювали коней і їхали без відпочинку. Про голубів можна було і не говорити – якщо шпигуни нового короля використовували птахів для передачі інформації, Тіфіко, ймовірно, вже мав отримати звістку про них за два-три дні до прибуття армії сюди.
Однак було дивно, що супротивник відправив на захист порту лише сотню людей. Згідно з припущеннями Роланда, перший бій мав статися на пірсах, щоб не дати його військам спокійно висадитися. Він припускав, що по обидва боки поставлять арбалетників і стрільців з примітивними крем’яними рушницями. Можливо, навіть поставлять требушети, тому Роланд перед весняним наступом хотів побудувати річкові канонерки. Ефективність водного транспортування була набагато вищою, ніж наземного маршу, проте були і недоліки, пов’язані з обмеженнями висадки і можливістю легко влаштувати засідку. Але якщо флот матиме можливість атакувати на великій відстані, так досить просто перемогти ворожу засідку і створити безпечне місце для висадки.
Здавалося, що супротивник відмовився від «величезної переваги» як атака супротивника на воді і під час висадки. І хоча це виглядало правильним рішенням, якщо брати до уваги результати, але воно нічим не було виправдане – Тіфіко не міг знати про дальність ураження і потужність 152 міліметрової морської гармати.
Подумавши так, Роланд покликав Сільву:
– Чи має ополчення при собі пігулки берсерка?
Сільва викликала Магічне Око і деякий час вивчала порт:
– Я не бачу нічого схожого на пігулки. Деякі з них навіть не озброєні, але… у землі є щось дивне.
– У землі?
– Вони щось закопали у землю… Подібні речі є також у порту. – Сільва насупилася: – Це глиняні глеки і дерев’яні бочки… наповнені чорно-сірим порошком.
– Це… порох? – не втрималася від запитання Соловейко.
– Ясно, в цьому є сенс, – Роланд вдав, що він спокійний. – Загін ополчення у сотню людей – лише приманка, яку послав Тіфіко, щоб привернути нашу увагу. Справжня мета – це спокусити нас, щоб ми скористатися цією рідкісною можливістю висадитися на берег і захопити порт, а потім підірвати порох, щоб висадити нас у повітря разом з пірсами.
Хоча він говорив спокійно, у глибині душі все було зовсім інакше. Ця тактика нагадувала використання мін під час війни – і це був дійсно хороший план. Хоча він побачив підказки рано, армії все одно потрібно було зійти з корабля, і тут вступали в дію обмеження водного транспорту – єдиним шляхом висадки на берег був порт. І Тіфіко, очевидно, усвідомлював це. Проте він не планував оборонятися в лоб, замість цього підготували засідку, щоб заскочити супротивника зненацька. Якби поряд не було Сільви, Роланд міг би зазнати великих втрат.
Але, оскільки вони виявили це заздалегідь, цю проблему досить просто вирішити. Без технології бездротової детонації Тіфіко неминуче мав поставити людей для того, щоб підпалити закопані бочки з порохом. Їм просто потрібно розібратися з ними. Хай там що, порт мав залишитися цілим, інакше транспортувати на сушу артилерію і боєприпаси буде дуже важко.
Завдяки уважному спостереженню Сільви, Роланд визначив дві ймовірні точки для запалювання. Одна була в халупі біля порту, звідти під землею ішла залізна труба, що вела до найближчої бочки з порохом. Друга знаходилася на складі порту. Обидва місця мали спільну особливість – безпросвітні чорні діри, які створював божий камінь відплати.
Після обговорень результатів розвідки з Залізною Сокирою, вони швидко підготували план битви.
Спочатку Соловейко мала пробратися на склад, тихо прикінчити того, хто відповідав за підпалювання, й охороняти двері, щоб всередину не потрапили можливі помічники і не підпалили порох. Далі вони мали використати морську гармату, щоб знищити халупу. Навіть якщо це спричинить детонацію пороху під землею, це не мало значення, поки порт залишався цілим і неушкодженим.
*******************
Притулившись до зубця на вершині західної частини міської стіни навколо столиці, лицар Веймарс Сталеве Серце підняв далекогляд і спостерігав за рухами на каналі.
Вузький канал був схожий на блискучу золоту стрічку, що протягнулася крізь коричнево-білі поля. Більша частина снігу розтанула, відкривши ніжний відтінок зеленого на землі там, де проростала трава. Це також був доказ того, що хід речей відновлювався. Такий пейзаж був радістю для очей, незалежно від того, коли ним милувалися. Єдине, що не вписувалося в цю мирну сцену, це чорний дим, що плив над каналом.
Там був флот короля-повстанця Роланда Вімблдона.
Неочікувано, але він справді наважився напасти на Королівське Місто.
Це викликало у Веймарса сміх, але також пробивалася і нотка захвату.
З моменту заснування понад двісті років тому столиця ще жодного разу не була атакована. Будь-який ворог втрачав сміливість до нападу, коли бачив величні стіни з сіро-блакитного каменю. Не кожному вистачало хоробрості атакувати супротивника, коли той мав таку перевагу.
Принаймні це не стосувалося Його Величності Тіфіко Вімблдона.
Шкода, що той, хто володів подібною хоробрістю, був ворогом.
Лицар корився своїй честі. Як на захисника Королівського Міста, на його плечах лежав обов’язок обороняти столицю, і він мав виконати свій обов’язок до кінця.
– Пане, флот короля-повстанця тут! – до нього підбіг вартовий.
– Не кричи, я вже давно це побачив, – Веймарс опустив далекогляд і сплюнув. – Передайте мій наказ, першому і другому загону кіннотників підготуватися і стояти напоготові за міськими воротами. Щодо найманців, то вони мають тримати близько до кіннотників, хай не намочать штанів, коли вибухне порох. Крім того, нехай запалюють вогонь під котлами з олією, хоча я сумніваюся, що ворог зможе досягнути цієї стіни.
Навколишні лицарі негайно вибухнули реготом.
Згідно з заздалегідь визначеним планом, коли війська короля-повстанця займуть порт, на міській стіні буде вивішений прапор. Водночас з цим підірвуть сніговий порошок, що був схований біля порту і на пірсах, що неодмінно завдасть ворогу значних втрат і призведе до хаосу. Потім відкриють міську браму і кіннота кинеться в атаку, щоб здобути остаточну перемогу.
– Ті сільські телепні з західного регіону, мабуть, думають, що столиця схожа на їхню найвеличнішу фортецю Довга Пісня – і їм достатньо лише дерев’яної драбини, щоб захопити місто, – додав лицар Скар Залізне Перо. – Гадаю, ми можемо приберегти ці дрова і спалити їх дома.
– Це прояв обережності, – сказав Веймарс і подумав «Який ідіот».
Навіть якщо такі речі, як кипляча олія і камені, що будуть скидати на землю, не знадобляться, їх все одно потрібно продемонструвати для Його Величності Тіфіко. Поводитися так нахабно тільки тому, що ворог не зможе атакувати, може призвести до необмеженості і недооцінки супротивника, подібних людей король рано чи пізно вижене з рядів столичних лицарів.
Лицар Сталеве Серце знову підняв далекогляд і побачив, що корабель без вітрила, який очолював флот, відділився від інших і поплив до пірсів сам. Чорний дим, що піднімався над ним, було видно здалеку. По боках не було весел, тому вони не могли зрозуміти, як він міг рухатися. Але це не мало значення. Яким би дивним не був цей корабель, він не міг виповзти на сушу і битися.
Корабель поступово сповільнював хід і нарешті зупинився біля берега навпроти порту.
– Що вони хочуть зробити? – Скар підняв брови. – Хочуть висадитися на іншому березі річки? Тільки не говоріть мені, що сотня ополченців змогла налякати короля-повстанця?
Веймарс також був дуже здивованим. Більшість людей, побачивши такий слабкий захист у ворога, спробували б якнайшвидше зайняти порт. Він розтулив рота і вже збирався щось сказати, як у передній частині дивного корабля раптом спалахнув вогонь.
…Ніби помаранчево-червона квітка, що нагадувала зародження нового світанку.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.