Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 502-503
Розділ 504. Битва за Королівське Місто. Частина 2
Через кілька подихів після спалаху, Веймарс почув приглушений грім.
Гуркіт докотився здалеку. Тон був невисоким, але все одно гучним. Звук супроводжувався появою земляного стовпа, прямо поряд з дерев’яною халупою, неподалік якої вибухнув закопаний сніговий порошок.
– Що щойно сталося?
– Сніговий порошок вибухнув?
– Не схоже. Здається, це зробив той корабель.
– Що за жарти? Відстань майже один лі.
Лицарі багато говорили, Веймарс же нахмурився. Невже… супротивник помітив щось підозріле під землею?
Розвіддані, зібрані з різних каналів, говорили, що король-повстанець володів надзвичайно потужною зброєю на сніговому порошку. Її дальність і точність перевершували залізні труби, які викували ковалі столиці. Тому Його Величність з самого початку вирішив не протистояти їм лоб в лоб, а організувати засідку з бочками, які заповнені сніговим порошком, таким чином позбавляючи четвертого принца переваги. Крім того, те, що спалахувало вогнем на носовій частині корабля, мало бути збільшеною версією тої потужної зброї. Туди можна помістити більше снігового порошку і стріляти потужнішими зарядами. Але такий вид зброї було набагато важче зробити, ніж ручну. Король залучив ковалів з усього міста, вони наполегливо працювали всю зиму, однак те, що вони виготовляли, навіть не могло дотягнутися до требушета.
Через деякий час вогонь з’явився знову у супроводі того ж тихого гуркоту. Цього разу стоп землі піднявся дуже близько до дерев’яної халупи, а ґрунт навіть посипався на дах.
Його припущення виявилося правильним. Очевидно, що супротивник намагався поцілити в дерев’яну халупу – вони виявили сніговий порошок, закопаний біля порту! Таким чином, план Його Величності Тіфіко з використанням засідки провалився. Веймарс подумав, що, можливо, у ворога буде шанс торкнутися до міської стіни.
Що сильніше – сніговий порошок чи міська стіна столиці, – вони дізнаються після цієї битви.
Раптом над містом прокотився потужний гуркіт…
Звук був таким гучним, ніби грім ударив їм прямо у вуха!
Земля перед портом різко випнулася вгору – незліченні шматки ґрунту і каміння полетіли до неба. Густий дим і білий туман піднімалися від поверхні, утворюючи в повітрі хмароподібну масу. Потужні коливання прокотилися по землі, і міська стіна хитнулася. Веймарс підсвідомо присів, нахиляючись вперед, але ноги Скара заплуталися і він упав.
Ґрунт, що злетів у повітря, падав, як краплі сильного дощу, але, коли він ударяв об землю, вони не почули жодного звуку. У вухах Веймарса дзвеніло, йому знадобився деякий час, щоб оговтатися від раптового поштовху.
Прокляття, той ідіот навіть не дочекався сигналу прапором, а вже підірвав весь сніговий порошок!
Раніше рівна поверхня землі ніби була кимось пожована. Усюди були ями, від розпушеного ґрунту ще піднімався жар і білий дим, а повітря було наповнене запахом пороху.
Веймарс висунув половину голови з-за зубця міської стіни і побачив, що флот удалині знову почав рухатися. Кораблі утворили лінію, прямуючи до пірсів. Ополченці, які мали слугувати приманкою, або лежали в порту, або кинули зброю і тікали.
– Хто відповідав за підпал? – розлючений Скар схопив вартового, який був поряд з ними. – Я відірву йому голову!
– Це була людина, яку послав Його Величність, – сварливо відповів лицар Сталеве Серце. – Стежте за ворогом. Вони збираються сходити на берег, будьте готові підняти блакитний прапор.
«Сподіваюся, той, хто ховається на складі, зможе виконати свою роботу», – подумав він.
Однак у порту не було помітно жодного іншого руху, а противник успішно висадився на берег.
*******************
Коли мить тому пролунав гуркіт, від якого здригнулася земля, Алан Абель був зайнятий доглядом за мечем. Потужний вибух і поштовх так приголомшили його, що зброя мало не випала з рук.
Попри те, що він заздалегідь знав про це, Алан не очікував, що вибух снігового порошку буде таким гучним і жахливим.
Однак вони знаходилися за два-три лі від місця вибуху. Що ж відбувалося там, де була організована пастка?
Він заспокоїв стривоженого коня, заховав меч до піхов і махнув кіннотникам позаду:
– Як тільки ворота відчиняться, ви кидаєтеся за мною. Не стримуйте коней, за ними канал, їм нікуди відступати!
Люди ще не зовсім оговталися від потужного гуркоту, тому відповіді звучали здивовано і невпевнено.
Алан голосно крикнув:
– Це пастка, розставленого Його Величністю. Гнів грому карає супротивників, а не нас! Зберіться, супротивнику нема куди тікати!
– Так… – цього разу хор голосів звучав більш об’єднано.
Найманці, що стояли позаду кінноти, все ще виглядали ошелешеними. Алан зневажливо похитав головою. Він ніколи не сприймав цих людей серйозно, вони будуть іти позаду і зачищати поле бою.
Однак пройшов деякий час, а міські ворота так і не відчинилися.
«Що відбувається?» З певним здивуванням він поглянув на вершину міської стіни, однак лицар Сталеве Серце не дав жодних вказівок, крім того, наступ міг початися будь-якої миті, тож він не міг покинути свою позицію і піднятися нагору, щоб розпитати про ситуацію. Час поволі минав – і раптом Алан знову почув приглушений звук, який, здавалося, доносився з дуже далекої відстані. Якщо він правильно пам’ятав, то так ворог подавав сигнали.
Щось пішло не так з планом? Можливо, пастка зі сніговим порошком примусила військо супротивника розсіятися і втекти?
Вуууш…
Коли він почав нервувати, раптом почувся дивний свист вітру. Не встиг Алан подумати, як сіро-блакитні цеглини біля міської стіни розлетілися!
Ба-бам!
В усі боки полетіли уламки каміння. Він відчув заціпеніння в попереку і звалився на землю, переляканий кінь, коли тікав, наступив йому на стегно.
Сильний біль примусив Алана скрикнути:
– А, моя нога…!
– Капітане!
– Пане Алане!
До нього негайно кинулися двоє зброєносців.
– Контролюйте загін, не дайте їм втекти! – крикнув Алан, намагаючись придушити біль.
Загін кіннотників охопив хаос, ніхто не знав, що саме сталося, тому багато хто стрибнув з коней, щоб уникнути невідомої загрози, зброєносці кричали на все горло, намагаючись зупинити безлад, але у них нічого не виходило.
Алан з усіх сил намагався кілька разів піднятися, але кожного разу зазнав невдачі. Коли він повернув голову, то побачив, що стегно мало неправильну форму, а рвана кривава рана оголювала плоть. Пластини броні змістили і зігнулися, біла кістка – зламана, вона продерла шкіру і штани, на трохи висунувшись з тіла, на ній чітко виднілися шматки плоті.
Серце Алана огорнув холод – його кар’єра лицаря була закінчена.
В цей момент знову почувся дивний свист вітру.
Але цього разу раптові зміни відбулися з міськими воротами.
Він на власні очі побачив, як двох охоронців, що стояли біля міських воріт, в мить огорнули хмара уламків. Шматки дерева і каменю пронеслись, як рій комах. Коли пил розвіявся, Алан був приголомшений побаченим – верхня частина тіл охоронців ніби була відсічена гострими ножами. Кров, змішана з червоно-зеленими нутрощами, розповзалася по землі. За нами лежало п’ять чи шість кіннотників. Ці зазвичай нешкідливі шматки дерева зараз перетворилися на смертоносну зброю, вони могли розрізати тіло, неначе ножі, а камінь розміром великий палець справді міг пробити броню!
У міській брамі, яка була завтовшки майже з два чі, з’явилася щілина завбільшки як миска для вмивання, а до ворога було більше ніж три лі!
– Демони! Ворог – демони!
Закричав хтось і без того безладна сцена закипіла ще більше.
Кіннотники, які готувалися до атаки і не спустилися на землю, розвернули коней і поскакали геть. Коли вони наздогнали найманців, що побігли першими, то почали їх топтати, зчинився ще більший хаос. У мить ока ситуація біля західної міської стіни стала неконтрольованою.
Алан більше не мав сил підтримувати власне тіло, він упав на землю і безпорадно дивився на небо. Перелякані крики натовпу навколо і безперервне потріскування, здавалося, віддалялися від нього. Поступово навколо ставало тихо.
У його голові залишилася лише одна думка.
Так холодно…
Розділ 505. Битва за Королівське Місто. Частина 3
А тим часом Блискавка, Венді, Мейсі і Колібрі мали завдати останнього удару перед початком головного наступу.
Оскільки головні гармати кораблів стріляли суцільними снарядами, ефект ураження ворожих сил та оборонних об’єктів у верхній частині міської стіни був далеким від ідеального. Тому метою відьом було знищити лінію оборони противника на верхній частині міської стіни. Завдання полягало в тому, щоб максимально вбити і поранити бойові сили противника, таким чином відкриваючи безпечний канал для головної атаки.
Це також був перший випадок, коли водневі повітряні кулі були залучені в реальний бій.
Порівняно з нападом, який п’ять місяців тому відбувся за тисячі метрів, цього разу вони злітали прямо біля каналу, тому майже всі стали свідками запуску цього гіганта – згідно з планом Роланда повітряну кулю, що могла рухатися без перешкод, в цю епоху можна використати як бомбардувальник на короткій дистанції. Флот давав матеріально-технічне забезпечення, тому це цілком можна вважати свого роду версією авіаносця.
Солдати першої армії, що стояли в порту, вибухнули захопленими вигуками. Вони добре знали, що жоден ворог не зможе зупинити удар з неба, тож їх мудрий і добрий володар неодмінно виграє цю війну.
Через деякий час воднева куля піднялася над Королівським Містом. Велична столиця зменшилася до розміру долоні. Блискавка опустила на очі захисні окуляри і жестом показала Венді скидати бомбу, старша відьма кивнула і смикнула перемикач.
Бомба відділилася від рами і полетіла вниз.
На відміну від попереднього нальоту, цього разу їх супроводжувала не Анна, її замінила Колібрі. Під постійним впливом магічної сили цієї відьми, чотири бомби, поки вони не покидали зону контакту, важили лише одну п’яту від звичайної ваги. Це був новий метод зачарування, якому навчилася Колібрі завдяки тому, що її контроль над магічною силою ставав дедалі кращим. Якщо ефект підтримувався протягом дуже короткого проміжку часу, вага кількох об’єктів, що були в контакті, могла бути змінена одночасно і це дозволяло зменшити кількість споживання магічної сили.
Блискавка легко наздогнала бомбу і спрямувала її до требушета збоку від міських воріт.
Коли вони спустилися нижче, дівчинка побачила нажахані очі лицарів на стіні. Вони підняли арбалети і примітивні крем’яні рушниці для того, щоб поцілити в неї. Але вона знала, як важко влучити у птаха, що вільно літав у небі, крім того, більшість їхньої зброї навіть не могла дістати її на тій висоті, на якій Блискавка відділилася від бомби.
Бомба влучила прямо в требушет – раптово з гучним шумом спалахнула червона вогняна куля, вона швидко розширилася і навколишні люди, які не встигли втекти, негайно були поглинуті полум’ям. Потужні повітряні хвилі змітали все на вершині міської стіни, казани з киплячою олією перекинулися і незабаром почалася пожежа. Далі вогонь з киплячою олією потік в різні сторони і підпалив мішки, складені неподалік. Вибухи лунали один за одним, розносячи все навколо на шматки, простір навколо затягнуло вогнем і густим димом. Лицарі, які ще мить тому готувалися до бою, розбіглися в усіх напрямках. В густому диму багато хто втратив орієнтири, тому деякі зірвалися з міської стіни, інші втрапили у море вогню і каталися по камінню, намагаючись загасити полум’я, що охопило їх.
Вершина міської стіни перетворилася у пекло на землі.
……
– Їхня лінія оборони зруйнована, – сказала Сільва, яка дивилася на густий дим, що піднімався зі стін столиці. На її обличчі був помітним відтінок жалю.
– Ці люди заслужили на покарання, – безвиразно сказала Соловейко. – Якби ми були тими, хто зазнав поразки, вони б вчинили з нами ще гірше.
– Хай там що, хтось мав заплатити ціну за битву. Або ворог, або ми, – сказав Роланд, вдаючи спокій. Далі він махнув Залізній Сокирі, що стояв позаду, і сказав: – Сурміть у ріг і захопіть це місто.
Він не хотів нарікати на жорстокість війни чи згадувати про цінність миру в цей час. Зараз відбувалася боротьба за владу, боротьба за виживання, це було зіткнення ідей і класів. Щоразу, коли відсталий клас витіснявся, він ніколи не покидав сцену тихо, це завжди проходило з великою кількістю крові.
Роланд вважав за краще, щоб це була кров ворога.
– Як накажете, Ваша Високосте! – Залізна Сокира віддав чіткий військовий салют і покинув корабель.
Невдовзі над портом пролунав звук сурми, який повідомляв про початок загального наступу.
……
Як у члена четвертого десантно-диверсійного загону, метою Цвяха було захопити ворота палацу.
Коли вони зайшли до внутрішнього міста, марш загону раптово сповільнився. Тут вони зіткнулися з потужною контратакою ворога.
– Айґа поранили, швидко віднесіть його звідси!
– Бляха, де польова артилерія?
– Дорогу їм заблокували купа уламків, вони змушені об’їжджати.
– Підготувати зброю! Ці монстри знову наближаються!
Цвях сильно ляснув себе по щоці, вставив кулі у гнізда і простягнув зброю товаришу по команді, який стояв попереду. Пролунали постріли – і божевільні люди, які були в першому ряду нападників, отримали купу дірок у тілі та впали на землю, огорнуті хмарою крові. Однак ті, хто стояли позаду них, продовжили мчати до четвертого загону, ніби їх гнав відчай. Їхня швидкість не зменшувалася навіть тоді, коли їм влучали в руки, живіт й інші частини тіла.
Ці люди не були ополченцями. У Цвяха німіли руки і ноги. Вороги носили або половину панцирної броні, або кольчуги і мали чудову зброю, починаючи від довгих мечів і закінчуючи арбалетами. Він чув від Джона, який знався на цьому, що лише загони королівської охорони мали таке повне спорядження. На жаль, знання не змогли захистити його від ворожої атаки, під час попередньої хвилі ворожа стріла навскоси прошила йому шию.
Цвях сподівався, що Джон зможе протриматися до приходу пані Янгола.
– Відступайте! Четвертий загін, відступайте!
– Третя команда готова стріляти!
Ветерани не дбали про економію куль і влучну стрільбу – за один подих вони випустили всі кулі у гвинтівках і негайно відступили в тил, щоб скоротити проміжок між вогневим придушенням. П’ять десантно-диверсійних загонів по черзі прикривали один одного. Оскільки крем’яні рушниці були замінені на револьверні гвинтівки, це був перший раз, коли Цвях побачив подібну стрільбу зі зміною загонів.
Але ворог, з яким вони зустрілися, атакував не з одного боку.
Група берсерків раптом вискочила з будинків на вулицю. Перш ніж більшість людей змогли повернути в їхній бік зброю, вони вже кинулися на загін.
Повітря заповнили крики і прокляття. Цвях безпомічно спостерігав, як його товариша по команді, що стояв попереду, надвоє розрубав охоронець з червоними очима – гаряча кров бризнула йому на обличчя. Хоча ворога швидко убили інші товариші по команді, але було очевидно, що солдата, який стояв перед Цвяхом, не здатна врятувати навіть пані Янгол.
– Ці бісові артилеристи, де вони?
– Допоможіть мені! А… мої ноги!
– Стріляйте! Не зупиняйтеся!
Почувши крик капітана, що ревнув на все горло, Цвях зціпив зуби, витер рукавом кров на кульовому гнізді, підняв гвинтівку з землі, зарядив її і націлив на ворога, який боровся з кількома товаришами по команді. Він натиснув курок.
Попри його страх, тренування, які вони постійно проходили в минулому, нагадали, що, зіткнувшись із сильним ворогом, Цвях зможе вижити лише, коли об’єднається з товаришами – і вони разом докладатимуть зусиль до боротьби!
Саме в цей момент він почув позаду крик від групи підтримки:
– Артилерійський батальйон застряг на Східній вулиці. Командир Браян послав нас допомогти вам!
– Хто б ви не були, швидше ідіть сюди! – не озираючись, крикнув капітан.
Група підтримки притягла дві колісні підводи. Зброя, яку вони привезли, виявилася великокаліберними кулеметами Марк I. Зафіксувавши позицію для стрільби, кулемети націлили на ворогів і з дула полетіли довгі язики вогню, що ударили в нову хвилю армії божевільних.
1 лі приблизно 500 метрів.
1 чі приблизно 33 сантиметри.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.