Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 504-505
Розділ 506. Тікати нікуди
В одну мить вулиця заповнилася незліченною кількістю дрібних кам’яних уламків і хмарою пилу. Від землі йшов тріскучий звук, тіла ворогів здригалися, кулі густим кривавим туманом виривалися з їхніх спин і ніби утворювали невидиму стіну, що блокувала шлях іншим берсеркам.
– Чудово!
– Убийте цих монстрів!
Цвях теж схвильовано стиснув кулаки. Під шквальним кулеметним вогнем від обладунків ворогів летіли іскри. Якщо кулі влучали в голову, груди і живіт, то це призводило майже до миттєвої смерті, а навіть якщо вони летіли в руки чи ноги, то відривало кінцівки. Це повністю відрізнялося від револьверних гвинтівок, якими заледве вдавалося зупинити ворога. Що важливіше, постріли майже не припинялися, навіть якщо одна-дві кулі пройшли мимо, інші потрапляли куди треба.
Коли кулемет припинив стріляти, від ствола піднімався білий дим. Армія божевільних залишила численні тіла на землі і в паніці відступила. Вороги, які були важко поранені, але не померли, лежали на землі, стогнали і кричали. Вони втратили всяке бажання боротися. В їхніх очах Цвях бачив глибокий страх.
– Зброю догори! – гаркнув капітан.
Подумавши про товариша, якого прямо перед ним розрізали навпіл, Цвях без вагань підняв гвинтівку.
Коли дорога була розчищена, вони нарешті знову могли рухатися вперед.
Прибувши до воріт палацу, п’ять десантно-диверсійних загонів негайно облаштували тимчасові вогневі позиції відповідно до пройдених навчань і водночас з цим стежили за рухом на інших вулицях. Щоб не потрапити в лещата ворожої атаки з фронту і тилу, перша армія була розділена на три частини, які наступила по трьох головних вулицях, таким чином кожна група закривала фланги інших двох. Тож звідки б не атакував ворог, напад був би заблокований першою армією.
Однак Цвях виявив, що втілення плану в реальність було не таким гладким, як виглядало під час навчань, – на південних вулицях спалахнула пожежа і вони стали майже непрохідними. Загони їхньої групи стикалися на своєму шляху з кам’яними перешкодами, які було важко подолати польовій артилерії, тож вони розтягнулися під час бою. Зіткнувшись з сильною контратакою, члени загонів не звертали уваги ні на що і навіть не помічали сигналів, які прапором подавала пані Блискавка. Одна з десантно-диверсійних, яка належала до їхньої команди, кудись зникла, звуки пострілів лунали з усіх боків внутрішнього міста.
На щастя, їхня група першою прибула до місця збору.
Через півгодини дві інші команди одна за одною прибули до воріт палацу, за ними повільно просувалася польова артилерія.
Над палацом знову пролетіла повітряна куля – коли чотири бомби зруйнували стіну саду та залізні ворота, почалася фінальна битва.
*******************
– Ваша Величносте, вони дісталися до воріт палацу! Вам потрібно тікати! – стурбовано сказав королівський охоронець на ім’я Осборн. – Потрібно іти негайно, інакше буде надто пізно!
Тіфіко сидів біля великого ліжка в палаці і мовчав. Тут закінчилося життя батька і, схоже, тепер настала його черга.
Скориставшись смертю Вімблдона III, він звинуватив у смерті короля першого принца Ґорона і таким чином позбувся найбільшої загрози, після чого зійшов на престол. Далі за рік він об’єднав східний і південний регіони, вигнав третю сестру Ґарсію – і його міць досягнула неперевершеної висоти.
Він думав, що захоплення західного регіону й об’єднання Сірого Замку було лише питанням часу. Однак Тіфіко не очікував, що ситуація змінить так раптово і його заскочать непідготовленим.
Спочатку армія божевільних кілька разів безрезультатно атакувала Прикордонне Місто. А потім раптовий вибух у палаці кинув тінь на його впевненість.
І всього лише за три дні… всі його переваги зникли.
Коли він отримав звістку з міста Червона Вода, то не очікував, що матиме лише три дні на підготовку. Весняна оранка тільки перейшла у стадію сівби, тому було ще рано набирати нове ополчення, а лист, який він негайно надіслав у східний регіон, новий герцог, мабуть, отримав лише зараз.
Зрештою йому довелося кинути в битву столичних лицарів, загони найманців, патруль, а також охоронців і свиту навколишніх вельмож. Але в результаті величні міські стіни, якими так пишалося Королівське місто, не змогли протриматися навіть добу.
– Виродок! – Тіфіко раптом скинув свічник з тумбочки на підлогу. – Проклятий виродок… Якби ти не змовився з відьми, якби не продався демонам, як би ти зміг перемогти мене?!
– Ваша Величносте…
– Саме так, демони! – його голос був різким і злегка тремтів від гніву. – Слова церкви повне лайно! Вони стверджують, що полюють на відьом, але пропустили Роланда Вімблдона! Якщо він не отримав допомогу відьом, то чому його вогнепальна зброя потужніша за мою? Як він може так легко атакувати з повітря? Неважливо, ремісники це, алхіміки чи багатство – я маю в сотні разів більше можливостей, ніж він! Є лише одне пояснення для цього – йому допомагають демони з пекла!
Неподалік палацу пролунало два вибухи, затремтіло скло у вікнах, зовні долинули звуки бою. Це була остання спроба охоронців стримати ворога.
«Ні, я не можу зараз померти!» Тіфіко з гіркотою подумав, що якщо він зараз покінчить життя самогубством, то хіба це не стане перевагою для ворога? Це його брат повинен відправитися в пекло.
– Ходімо до таємного ходу, – Тіфіко підвівся, але ноги ослабли і він мало не впав, однак, на щастя, охоронець встигнув підтримати його під руку.
– Так, Ваша Величносте, – з полегшенням видихнув Осборн.
Він взяв Тіфіко на спину і, покликавши охоронців, що стояли біля дверей, пішов до каміна.
У таємному ході були як ворота, так і двері смерті. Після того, як двері смерті опускалися, вхід ставав назавжди заблокований і недоступним для проходу. У стіни були вмуровані божі камені відплати, а ще тунель був заповнений різноманітними прихованими механізмами. Крім того, розгалуження були такими заплутаними, що Тіфіко просто не мав можливості дослідити їх усіх – можливо, цей тунель існував ще до того, як був побудований палац.
Шестеро людей прийшли до великого приміщення і король наказав зупинитися, щоб перепочити тут, поки вони чекатимуть на можливість втекти.
Зараз був ще день, і хоча таємний тунель мав кілька виходів, найдовший шлях навіть виводив за межі міста, все ж було ризиковано діяти в такий момент. Адже у супротивника була відьма, що могла нести порох в небі – і цей факт був досі свіжим у пам’яті Тіфіко.
Найбезпечніший варіант – дочекатися глибокої ночі, перш ніж починати діяти. Це місце захищене божими каменями відплати, навіть відьми не зможуть пробратися сюди.
– Ваша Величносте, оскільки нам потрібно чекати аж до пізньої ночі, щоб вирушити в дорогу, вам слід лягти і подрімати, – королівський охоронець дістав зі скрині під однією зі стін кілька ковдр і розстелив їх на підлозі.
Тіфіко ліг на них, злегка вологий затхлий запах примусив його насупитися. Розум заповнювали нервозність і розгубленість, ці дві емоції не давали йому нормально заснути.
Куди іти далі? У північний чи у східний регіон?
І там, і там були вельможні, які підтримували його. Герцогів в обох регіонах він призначив недавно… Однак виникало питання, чи будуть вони коритися йому, як і раніше, після падіння столиці?
Або… церква?
Щойно ця ідея виникла, то полонила його розум. У будь-якому разі великі дворяни були лише прихильниками, навіть якщо молодший брат зв’язався з відьмами, вони все одно вирішать піти з ним на компроміс, коли зіткнуть з погрозами з боку Роланда, як це сталося з вельможами у фортеці Довга Пісня. Але церква… принаймні на поверхні вони не проявляли милості до жодної відьми, тож до дворянина, який підтримував велику кількість відьом, церковники точно не проявлять доброти.
Хоча ця група мерзотників була зарозумілою і в дечому повільною, вони не будуть сидіти склавши руки і спостерігати, як сили диявола без жодного опору поширювалася у королівстві Сірий Замок.
Якщо церква зможе виконати його бажання помсти, то це варто того, щоб віддати їм королівство батька, чи не так?
Якщо… якщо йому вдасться власними руками відправити Роланда Вімблдона на гільйотину, а потім по черзі закатувати до смерті тих проклятих відьом, бо інакше він ніколи не зможе з цим змиритися!
У тьмяному світлі смолоскипів Тіфіко прийняв рішення.
Дочекавшись півночі, група попрямувала найдовшим шляхом і вийшла за межами Королівського міста.
Не встигли вони подолати і пів лі, як на навколишніх полях раптом загорілися більше сотні вогнів!
– Ваша Величносте, біжіть… – Осборн раптом припини говорити.
В цей момент будь-які слова були зайвими. Було очевидним, що супротивник добре підготувався, – засідка була ідеальною. Вони заблокували їм всі можливості до втечі.
Тіфіко упав у відчай – тікати було нікуди.
Розділ 507. Зведення рахунків
– Ваша Величносте, дорогу до палацу розчищено, це місто ваше!
Схвильовано сказав Залізна Сокира, опустившись на одне коліно перед Роландом.
Битва почалася вчора вдень і тривала до сьогоднішнього ранку. Після прориву міської брами перша армія всього за кілька годин виконала два основних завдання: захопила палац у внутрішньому місті і собор у східному районі. Наступним кроком була ліквідація ворожих військ і повне знищення опору Тіфіко.
Роланд озирнувся і побачив, що всі мали схвильовані обличчя. Чи були це солдати першої армії, чи відьми – їх переповнювали емоції. Якби він зараз зробив офіційну заяву, вони б усі, як один, аплодували йому, бо після повалення Тіфіко, навіть без відповідної церемонії коронації, Роланд уже став для них королем Сірого Замку.
Але він почувався на диво спокійним.
Ця «велична столиця», що була серцем Сірого Замку, не викликала в нього відгуку. Роланд не відчував бажання повернутися сюди. В його очах це було звичайне місто, пріоритет розвитку якого не був таким високим, як у фортеці Довга Пісня. Єдине, що мало значення… так це те, що фарс із боротьбою за позицію короля нарешті закінчився, і він тепер міг спокійно займатися розвитком території.
Звичайно, перемога була перемогою, особливо такий значний тріумф. Роланд вірив, що скоро новини про зміну власника столиці обійдуть все королівство, а його престиж і слава вийдуть на новий рівень, що принесе велику користь у подальшому залученні талантів і просуванні реформ. Наразі більша частина плану весняного наступу, який він готував понад чотири місяці, була виконана – і тепер залишався лише південь… Роланд не міг стриматися і поглянув у напрямку Хребта Упалого Дракона, за яким лежав Крайній Південь. Це була територія, яку він ще мав захопити.
Роланд глибоко вдихнув, зупиняючи думки про це, і голосно сказав:
– Їдемо в місто!
– Так, Ваша Величносте, – шанобливо відповів Залізна Сокира і встав. Він почав роздавати накази солдатам, які вже давно чекали: – Вишикуватися у дві колони! Захищайте свого нового короля! Вперед!
Солдати підняли зброю і вигукнули:
– Хай живе король Вімблдон!
– Многая літа Його Величності!
У супроводі вітань і вигуків першої армії Роланд зійшов з військового корабля і попрямував до палацу.
……
Коли вони пройшли міську браму, то побачили, що людей на вулиці майже не було, а на землі все ще були помітними сліди бою. Що ближче вони підходили до палацу, то чіткішими вони ставали.
У центрі міста виднілися понищені будинки, неприбрані перешкоди, відірвані кінцівки і плями крові. Жодного сумніву, що хоча процес захоплення палацу був коротким, але це все ж була найнапруженіша битва, яку пережила перша армія від моменту свого створення.
Дивлячись на руїни по обидва боки вулиці, Роланд відчув смуток. Конкретна кількість загиблих ще не підрахована, але вже кількість тіл солдатів першої армії, яких перевезли у тил, перевищила число двадцять – і це завдяки вчасній допомозі Нани. Якби не вона, ця кількість зросла б щонайменше утричі.
Коли вони наблизилися до замкового району, солдати, які охороняли цю територію, один за одним ставали на коліно. Вздовж дороги, що вела до палацу, двома рівними лініями люди опустилися на одне коліно. Подібне для першої армії було рідкістю, вони зазвичай віддавали перевагу військовому вітанню. Роланд нічого не сказав, щоб зупинити їх. Зі схвильованих облич було видно, що в цю мить вони вітали його не як члени армії, а як піддані королівства віддавали належне новому королю Сірого Замку.
Коли Роланд ступив у зелений сад, сцени з пам’яті негайно накладалися на все навколо трьох комплексів споруд із сіро-блакитного каменю, що у формі трикутника розташувалися навколо саду зі струмком, утворюючи територію, де родина Вімблдон жила поколіннями. Ліворуч знаходилася Небесна зала, в якій проводили банкети і церемонії, однак вона була зруйнована авіабомбою, тож залишилося лише десятки товстих кам’яних стовпів, що дивилися в небо. Праворуч були міська ратуша і бібліотека, обидві споруди в цей момент охороняла перша армія.
Посередині – буквально храм королівської родини, величний палац з двома високими вежами. Він нагадував багатоповерхівки пізніших епох: овальна триповерхова основа, чий розмір був більшим за центральну площу Прикордонного Міста; з обох боків основи піднімалося по вежі, одна нагадувала корону короля, а інша вежа – корону королеви, вони символізували владу королівської родини Сірого Замку. По центру кожної вежі висіли два схрещені троси, що символізували списи – це було втілення родинного герба. Чи це була архітектура, чи ідея дизайну – в обох випадках це була видатна робота, яка переходитиме зі століття у століття.
Дотримуючись вказівок з уривків спогадів у своїй свідомості, Роланд піднявся більш ніж сотнею сходинок і ступив у палац. Це було дивне відчуття, він був тут уперше, але впізнав кожну кімнату і коридор. У головній залі, крім озброєних солдатів, що відповідали за охорону, була також група переляканих дворян. Побачивши, що з’явився Роланд, вони опустилися на одне коліно і хором привітали його.
– Встаньте всі.
Роланд без жодних церемоній сів на трон і поглянув на них згори вниз.
Серед дворян він побачив кілька знайомих постатей.
Наприклад, міністра фінансів Лорена Мура, міністра закордонних справ Брента Флінна, міністра юстиції Пайла, голову розвідки Маршалла, прем’єр-міністра маркіза Віка тощо.
Усі ці люди були придворними, що служили Вімблдону III. Коріння деяких сімей навіть можна було простежити до заснування родини Вімблдон. Коли Тіфіко Вімблдон взяв трон, всі вони перейшли на бік нового короля. А зараз ці дворяни, очевидно, планували слідувати за звичною практикою і присягнути на вірність йому.
На їхній превеликий жаль, Роланду вони не були потрібні.
Це була не зустріч придворних, а суд.
– Тіфіко Вімблдона підозрюють у вбивстві принца Ґорона, зраді королівства і змові з церквою. Його вже затримали і на нього чекає суворе покарання. Незабаром перелік його злочинів буде оголошений у місті, а новини про це розійдуться по всьому королівстві. Вам є що сказати?
– Ці злочини не заслуговують на прощення. Я намагався відмовити його, але марно, – першим заговорив маркіз Вік. – Ви розігнали чорну хмару, що нависла над Сірим Замком, Ваша Величносте.
Інші дворяни погодилися з цим.
– Справді? – з глумливою посмішкою запитав Роланд. – Тоді, коли він коїв ці жахливі злочини, ви стояли поряд і спостерігали чи допомагали йому це робити? Не говоріть мені, що ви намагалися зупинити його балачками.
– Ну… – насупився маркіз. – Ваша Величносте, ви про це не знаєте, але після сходження на престол Тіфіко дав високі позиції великій кількості своїх вірних послідовників, таких як Ленглі, Скар, лицар Морріс та інші. Чи було це відправлення лицарів, чи набір ополчення – всім займалися вони, це було поза нашим контролем.
– Саме так, Ваша Величносте. Будь ласка, зрозумійте.
– Коли він відправив на страту принца Ґорона, то навіть обійшов суд, – закашлявшись, вигукнув Пайл. – За страту також відповідав лицар, я не міг його зупинити.
– …Отже, все, що сталося протягом року, не має до вас жодного відношення, правильно? – оцінка Роланда щодо цих міністрів знизилася на кілька очок. Вони були не стільки помічниками, які служили королю, а швидше групою, яка більше дбала про власні інтереси. Це були кровопивці, що прилипли до королівської родини. Можливо, на початку створення Сірого Замку міністри, що вийшли з цих дворянських родин, справді були вірними помічниками короля, але після сотень років вони повністю забронзовіли і виродилися. – У такому випадку зіграємо у гру.
– У… гру? – всі виглядали здивованими.
– Гра-слухання під назвою «Питання і відповідь», – Роланд обвів дворян поглядом. – Брехня означає, що ви вилетіли. Запам’ятайте… у вас є лише один шанс.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.