Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
Звільнити цю відьму. Розділ 506-507
Розділ 508. «Гра»
– Ва-Ваша Величносте, я… не зовсім розумію, – маркіз Вік витер піт з чола. – Що означає… «вилетіли»?
– Шибеницю, працю в копальнях, конфіскацію майна або депортацію, – легковажно перерахував Роланд. – Правила гри відповідають законам королівства, вони дуже справедливі.
– Ні, я вірно служив вашому батьку, ви не можете…
– Але тепер я ваш король, тому, звісно, можу, – перервав Роланд. – Не панікуйте, якщо ви чесно відповісте на всі десять запитань, то отримаєте підвищення і нагороди. Що ж це за гра так без покарань і винагород, правильно?
– Я… не можу цього прийняти, – похитав головою міністр Пайл. – Це надто по-дитячому! Покарання, про які ви згадали, має визначати лише суд. Ваша Величносте, я почуваюся не надто добре, будь ласка, дозвольте мені піти першим.
Міністр Пайл повернувся і хотів вийти з зали, але виявив, що двері були зачинені, а біля входу стояли двоє солдатів з безвиразними обличчями, які не показували жодного наміру відступити вбік.
– Я не питав вашої думки, пане Пайле. – Роланд розвів руками і сказав: – Але якщо ви наполягатимете на тому, щоб піти, мені доведеться додати ще одне покарання, – він зробив жест, ніби стріляв, – тобто, застрелити вас.
Дворяни широко розплющили очі і мимоволі відступили на два кроки. Солдати з обох боків підняли зброю й уважно стежили за кожним їхнім рухом.
– А тепер почнемо гру, – сказав Роланд, піднявшись і плеснувши в долоні. – Перше запитання: чи брали ви участь у примусовому наборі біженців у королівстві для нападу на західний регіон? Почнемо з вас, пане прем’єр-міністре.
– … – Маркіз Вік якусь мить мовчав, а потім сказав: – Я справді виконав наказ Тіфіко і набирав біженців зі сходу і півдня, але не брав участі у другій частині справи, про яку ви згадали.
Роланд відчув, як його легенько щипнули за праве плече.
– Як шкода, але я сказав вам, що у вас є лише один шанс. – Він махнув рукою: – Відведіть його до в’язниці під цим палацом.
– Ваша Величносте, те, що я сказав, правда…
– Ми обоє знаємо, що навіть те, що ви сказали зараз, – брехня, – Роланд проігнорував заперечення прем’єр-міністра. Простеживши, як того витягли в коридор, він повільно сказав: – Якщо у вас є трохи клепки в голові, то ви вже зрозуміли, що брехня не принесе вам користі – я можу зрозуміти, коли говорять неправду.
Дворяни заціпеніло стояли на місці, ніхто з них не наважувався говорити.
– Раз ніхто не бажає проявити ініціативу та відповісти, тоді я буду називати імена, – Роланд байдуже поглянув на міністра юстиції. – Пане Пайле, як щодо вас?
……
Вийшло саме так, як і думав Роланд, це був суд.
Він мав швидко розібратися з місцевими вельможами, щоб мати силу для вирішення ситуації на південь від Хребта Упалого Дракона. Роланд не міг залишатися тут надто довго. Зрештою про справи тут піклуватимуться таланти, навчанням яких займалася ратуша. Що стосувалося сил опору в захопленому місту, то вони складалися з двох частин, перша – це місцеві дворяни, а друга – банди кримінального світу.
Через певні обмеження він не міг діяти у столиці так ретельно, як це було у фортеці Довга Пісня, тому йому була необхідна допомога місцевих. Мета цього суду полягала в тому, щоб швидко усунути вельмож, які занадто глибоко занурилися у схеми Тіфіко і скоїли серйозні злочини. Таким чином залишилися б лише дрібні дворяни з чистим минулим, які могли стати партнерами і підтримувати основному роботу міста. Що стосувалося банд щурів, то це завдання можна було залишити на Тасу.
Зрештою початкова мета весняного наступу полягала в тому, щоб завадити Тіфіко набрати велику кількість людей, яких він міг кинути в бій у безглуздій війні на виснаження. Після падіння Тіфіко місто на короткий час точно могло впасти в хаос, і, якщо Роланд піде, то він нічим не відрізнятиметься від фальшивого короля.
Після року інтенсивного розвитку, можливості Роланда уже не були такими, як на початку. Хоча він не мав наміру розвивати столицю як ключове місто, однак він і не планував передавати його під повну владу управителя, як було з фортецею.
Будуть це дворяни чи церква – Роланд мав достатньо сил, щоб виступити вперед і змінити ситуацію на свою користь.
– Останнє запитання: ви коли-небудь гнобили чи переслідували людей, включно з відьмами?
Після дев’яти запитань у залі з понад п’ятдесяти вельмож залишилося менше ніж десять. Кількість, що відсіялася, не дивувала, адже тих, кого допустили до роботи в палаці, Тіфіко перевірив заздалегідь. Усіх, хто вважав його рішення несправедливими і мали сумніви щодо смерті Вімблдона III, він вигнав з палацу. Але Роланда здивувало те, що серед всіх цих людей знайшлося семеро, які не брали участі у змовах Тіфіко і не мали нічого спільного з церквою.
– Ваша Величносте, я винен, – обливаючись потом, упав на коліна один вельможа. – Якось я наказав своїм людям побити простолюдина за те, що він вимазав мої штани. Тоді я не зміг стримати гніву… але я наказав його просто побити, а не вбивати.
– У м-мене був таємний роман з донькою власника магазину, але вона спокусила мене першою!
– Дворецький спав з моєю дружиною, поки я був на полюванні. Замість того, щоб тягнути його в суд, я прямо на місці відрізав йому член… Але, Ваша Величносте, дворецький не рахується, правда?
Почувши різноманітні відповіді вельмож, Роланду довелося постаратися, щоб стримати сміх. За звичайних умов ці речі не вважалися ні злочинами, ні помилками. Але зараз вони, очевидно, були до того налякані, що боялися приховувати навіть найдрібніші деталі, які могли розцінити як брехню, і розкривали все.
Коли вельможі закінчили говорити, Роланд прочистив горло і сказав:
– Це все?
– Так, – підтвердили вони.
Коли Соловейко легенько щипнула його за ліве плече, він кивнув:
– Вітаю, ви пройшли гру.
Від цих слів вельможі полегшено зітхнули.
– Як я вже сказав раніше, у цій грі є покарання і нагороди… Не хвилюйтеся, я завжди виконую обіцянки, які дав. Крім того, зараз у ратуші багато вільних місць. Однак мене дещо цікавить, – Роланд подивився на двох людей, що стояли позаду інших. Перед тим, як гра закінчилася, вони сказали лише слово «так». Іншими словами, ці двоє вважали, що нічого не порушували і Соловейко підтвердила те, що вони вірять у власну правоту. – Як вас звати? І якщо ви займаєте позиції у ратуші, то які?
– Ваша Величносте, я – Алва Табор, – заговорив один із них. – Я відповідаю за питання, пов’язані з астрологією.
– Я – Бланш Орландо, – сказала інша людина, це була жінка. – Відповідаю за проведення церемоній.
Тепер все було зрозуміло. Люди на таких посадах навряд чи мали багато можливостей зробити щось погане… цих двох справді можна було вважати єдиними чистими чиновниками серед вельмож, які працювали у ратуші. Роланд знову сів на трон.
– Тепер ви можете вільно покинути палац. Я пошлю за вами після того, як владнаю деякі сімейні справи, – він зробив паузу. – Скоро ви зрозумієте, що мій спосіб правління відрізняється від того, як правили батько і Тіфіко. Не забувайте, що допомогло вам пройти гру… збережіть це, подібна гра буде проходити не раз.
Після того, як вельможні слухняно пішли, Роланд також вийшов із зали і разом з Соловейком попрямував до підземелля.
«Пора зустрітися з братом», – подумав він.
Розділ 509. Шлях короля
Підземелля було кошмаром для четвертого принца, коли той був дитиною. Тепер, коли він спускався сходами, це почуття мимоволі прокрадалося до серця Роланда.
Покопавшись у пам’яті, йому вдалося швидко знайти джерело страху.
Коли четвертому принцу було 12 років, Тіфіко взяв його, Ґорона і Ґарсію досліджувати підземелля палацу. Маленький Роланд, який завжди хотів приєднатися до їхнього кола, природно, дуже зрадів цьому, але він навіть подумати не міг, що Тіфіко вкраде ключ у варти, посадить четвертого принца до камери, замкне її, а потім піде разом з Ґороном і Ґарсією, всі троє заливалися сміхом.
У темній камері четвертий принц так злякався, що в нього аж зацокотіли зуби. Він навіть не наважувався кричати. Час від часу до нього доносилися пронизливі крики. Якось вартовий сказав йому, що це голосили лихі привиди під палацом. Четвертий принц боявся привернути їхню увагу, тому не наважувався голосно кричати. Зрештою він згорнувся у кутку і, ткнувшись головою в коліна, тихенько схлипував. Коли наступного ранку трійця прийшла оцінити свій жарт, все його обличчя було покрито соплями.
Після того четвертий принц ніколи не наважувався підходити до підземелля палацу.
Тепер Роланд розумів, що так звані крики привидів були лише криками в’язнів, що зазнавали тортур. Просто тих, хто мав честь потрапити до темниці в підземеллі палацу, було дуже мало, тому їхні крики лунали лише зрідка.
Спустившись на найнижчий рівень, Роланд побачив Тіфіко Вімблдона в маленькій камері. Це було те саме місце, де четвертий принц згорнувся клубком і проплакав усю ніч. Ситуація тут була набагато краща, ніж у темницях внутрішнього і зовнішнього міста. Принаймні тут вода не протікала крізь кожну щілину, не бігали щури і таргани, а повітря не було заповнено вогкістю і мерзенним смородом.
За іронією долі, тепер їхні позиції помінялися.
Почувши шум, Тіфіко, який сидів біля стіни, розплющив очі і зустрівся поглядом з Роландом.
Це брат, якого четвертий принц боявся найбільше. Його зовнішність була майже такою, як у спогадах – коротке сиве волосся і сірі очі, що символізували рід Вімблдонів. Риси його обличчя – особливо ніс і щоки – успадковані від їхнього батька і виглядали різкими та красивими. Однак вузькі очі псували загальне враження. Мерехтливе світло факелів надавало їм ще більшої моторошності.
У минулому четвертий принц навіть не наважувався поглянути на другого брата, але для Роланда це був всього лише безсилий незнайомець.
Вони деякий час мовчки дивилися один на одного і навколо було чути лише тріскотіння вогню смолоскипів. На обличчі Тіфіко виднілися сліди змученості, які неможливо було приховати. Хоча він все ще хотів використати свою попередню ауру могутності, але – марно. Жорсткий погляд поступово зник з його очей, змінившись невимовним жахом.
– Хто… ти такий? – нарешті Тіфіко не витримав і заговорив, щоб порушити мовчанку.
Сухий голос луною прокотився у підземеллі, в ньому легко можна було почути змішані емоції. «Він боїться», – подумав Роланд. Він не був здивований тим, що Тіфіко поставив таке запитання. На відміну від Тіллі, Тіфіко набагато краще розумів четвертого принца. Зрештою другий принц багато в чому доклав руку до поганого і мінливого характеру молодшого брата.
– Я Роланд Вімблдон, – він присів, щоб їхні очі були на одному рівні. – Ти не пам’ятаєш мене?
– Ти не він! – тремтячим голосом сказав Тіфіко. – Він ніколи не дивився на мене так! Він навіть вдихнути при мені боявся! – Тіфіко глибоко вдихнув: – Я знав… ти справжній демон! Річ була не в тому, що ти піддався спокусі диявола, ти і є диявол, який прийняв цей образ, щоб украсти моє королівство!
Роланд не став завдавати собі клопотів, що пояснювати щось майбутньому мерцю.
– Ну і що? Ти вважаєш себе кращим за диявола? Убив власного батька, звинуватив у всьому брата, а потім стратив його. Щоб утримати вкрадений престол, ти не тільки змовився з церквою, яку найбільше ненавидів наш батько, але і змусив невинних людей напасти на територію третьої принцеси. Ба більше, тобі навіть муляв найслабший і найбезсиліший четвертий принц. Всього за рік королівство занурилося у хаос, кілька міст зруйновані війною, а біженців можна побачити усюди. Навіть диявол такого не може зробити!
– Ні! – панічно заперечив Тіфіко. – Я не вбивав батька! Він покінчив життя самогубством! Ним, як і тобою, заволодів диявол!
– Самогубство? – нахмурившись, запитав Роланд.
– Я не брешу! Він просто лежав у ліжку, як завжди, а потім з усмішкою на губах убив себе кинджалом!
– Відьма?
– Він носив божий камінь відплати! Прокляття… – у хрипкому голосі Тіфіко прорвався натяк на придушені ридання. – Все сталося так швидко, я не зміг нічого зробити, щоб зупинити його!
Роланд озирнувся на Соловейка, вона злегка кивнула йому.
«Це може бути робота відьми, чия здібність належить до типу зачарування, – промайнула в його голові думка. – Як тільки зачарування завершене, божий камінь відплати не може вплинути на це. У звичайної відьомської організації не було можливостей наблизитися до короля, але церква, під керівництвом якої є безгрішні, мала такий шанс». Роланд негайно згадав битву, яка сталася півроку тому, коли вони займалися евакуацією біженців. Відьма пробралася до табору і намагалася вбити Венді та інших. Її здібність дозволяла змінювати зовнішність. Якщо пов’язати ці дві ситуації разом, то відповідь майже очевидна.
Якщо це правда, що церква таємно смикала за ниточки, тоді ставало зрозумілим, чому указ про вибір спадкоємця був спрямований виключно на створення суперечок і безладу. Проте це припущення потрібно було ще підтвердити, і Роланд вірив, що почує правду з вуст ієрарха столичної церкви.
– Це не причина вбивати Ґорона і затягувати у війну все королівство, – низьким голосом сказав Роланд. – Ти вступив у змову з церквою і використав пігулки берсерка для створення божевільних солдатів – хоч раз задумувався над тим, скільки людей через це загинуло?
– Навіть якби я не використовував їх, хто міг гарантувати, що Ґарсія не стала б ними користуватися? Якби вони з самого початку вважали мене королем, навіщо мені було б робити такі жорстокі речі?! – Тіфіко потягнувся вперед і схопився обома руками за залізні ґрати. – І яке це відношення має до тебе, демоне?! Що ти хочеш зробити зі мною?
– Викрити твої злочини, винести вирок, а потім стратити – так само, як ти зробив з Ґороном. Але на відміну від його випадку, є переконливі докази твоїх злочинів, й іншого покарання, крім смерті, за них бути не може.
– Ні! Ти не можеш мене вбити. Такі демони, як ти, ніколи не можуть вийти на світло, інакше сила бога знищить тебе. Якщо ти хочеш отримати королівство Сірий Замок, то повинен покладатися на мою допомогу!
– Сила бога? – Роланд усміхнувся. – Ти говориш по церкву?
– Ти нічого про них не знаєш! Прихована сила церкви незбагненна. У записах, які залишив батько, перелічені неймовірні чутки. Ось чому він так і не наважився прийняти рішення, щоб прогнати церкву! – вигукнув Тіфіко. – Пігулки – це лише один з їхніх методів. Щойно твою особистість розкриють, тобі не буде порятунку!
– Це не так… Тіфіко Вімблдоне, я знаю набагато більше, ніж ти думаєш, і мені також відома дорога, яка лежить попереду. Вона надто складна і небезпечна, а ти не зможеш провести людей через її випробування. – Роланд повільно карбував слова: – Щоб впоратися з майбутніми викликами, твій шлях має закінчитися тут. Проте не хвилюйся, в пекло ти підеш не один, з тобою відправиться багато людей, тому іди зі спокійним серцем.
Сказавши це, Роланд підвівся і, не звертаючи уваги на крики Тіфіко, покинув в’язницю.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.