Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Звільнити цю відьму. Розділ 514-515
Розділ 516. Мелодія відновлення
Так зване обгортання – це нанесення антикорозійного покриття на відрізанні шматки мідного дроту, який потім використають у проєкті трьох постачань Беззимного міста.
Цей процес був набагато легшим, ніж нанесення покриття для камери велосипеда, тут не потрібно дотримуватися точності у товщині.
Солоя вибрала картку кольору і перетворила магічне перо на круглу трубку. Коли мідний дріт проходив крізь неї, «пігмент» міцно огортав металеву поверхню – цього трюку вона навчилася в Анни, магічну силу можна було використовувати краще, змінюючи форму здібності.
Однак Солої ще далеко до Анни, чий контроль над магічною силою майже досягнув досконалості. Вона одного разу була свідком, як чорний вогонь розрізав металеві злитки, це більше нагадувало дивовижний танець, ніж роботу… Чорний вогонь прийняв три різні форми і врізався в метал під різними кутами, розрізаючи його на частини однакового розміру або від початку до кінця вирізав якусь машину. Неважко було запам’ятати магічні характеристики різної довжини чорного вогню, складність полягала в одночасному використані кількох довжин для обробки. Щоб досягнути цього, магічна сила, ймовірно, не повинна нічим відрізнятися від кінцівки, щоправда, мабуть, вона була більш гнучкою.
– Це… виноградна лоза? – з цікавістю запитала Люсія, дивлячись на колір, яким малювало магічне перо.
– Якщо говорити точніше, то це зовнішній шар десятирічної виноградної лози. – Солоя пояснила: – Її важко скрутити і вона має певну твердість – це дуже близько до вимог Його Високості.
– Десятирічної… Невже це також важливо для вибору?
– Звичайно, – Солоя не втрималася від сміху. – Молоді виноградні лози, очевидно, м’якші і менш стійки до корозії і високих температур. Насправді важливим є не тільки вік. Наприклад, такі матеріали, як дерев’яні дошки, папір і тканина, мають різні властивості у мокрому і сухому стані. Тому мені потрібні картки кольорів, щоб записувати це.
– У такому випадку, їх буде більше, ніж формул металу! – вигукнула Люсія.
– Не обов’язково, – похитала головою Солоя. Після деяких роздумів вона сказала: – Хіба в елементарній хімії не сказано, що якщо склад речовини незначно зміниться це може призвести до великих змін у її характеристиках? Однак якщо деревину змішати у кількості 10% або 15% з водою, то картка кольору не зазнає помітних змін.
– Ого, ти можеш записати весь світ лише пером, – Люсія була зачарована. – Яка завидна здібність.
Солоя усміхнулася і нічого не сказала, але у глибині душі подумала, що це здібність Анни насправді була варта заздрощів. Якщо магічне перо могло записати світ, то чорний вогонь його створював. Більшість змін, що сталися у цьому місті, пов’язання з Анною, доказом цього були кілька машин, які стояли в кутку подвір’я. Щойно вони будуть підключені до парового двигуна, то з них буде вириватися потужна сила, а робітники ніби ставали продовженням чорного вогню. У певному сенсі творіння Анни наділяло звичайних людей, які не володіли магічними здібностями, силою, близькою до сил відьом.
Після обмотування всіх п’яти пучків мідних дротів її робота на сьогодні була завершена. Солоя працювала регулярно, щоб кожного дня створювати певну кількість магічного покриття. Оскільки швидкість малювання значно зросла до полудня вона вичерпувала майже всю магічну силу, а потім у неї був вільний час.
Якщо вичерпати всю магічну силу, то відьма відчуватиме надзвичайну втому або може навіть знепритомніти, тому на щоденні тренування і роботу Солоя витрачала приблизно 70% магії. Зазвичай пізніше вона вирішувала займатися збором карток кольорів, що можна було вважати додатковим тренуванням, яке також збільшувало споживання магічної сили. Однак ні Венді, ні Його Високості останніми днями не було поряд, тож Солоя трохи піддалася лінощам. Після певних розумів, вона вирішила знайти Таємничий Місяць та інших і пограти з ними у «Битву з лордом».
«Це точно не лінь, це – тимчасовий відпочинок», – подумала Солоя.
……
Час, проведений за грою в карти, завжди минав швидко і після вечері Сувій оголосила несподівану новину.
– Сьогоднішня вечірня лекція скасована і замінена на перевірку здібностей Луни.
– Хаа, хіба вона раніше не проходила перевірку? – здивовано запитала Лілі. – Чому ж…?
– Все добре, все добре, – Таємничий Місяць закрила рукою рот Лілі. – Я ніколи не перевіряла здібностей інших відьом!
Лілі сердито подивилася на Таємничий Місяць, аж поки та не прибрала руку і не прошепотіла:
– Вечірньої лекції не буде – і це найголовніше. Чому ти не можеш просто потішитися цьому…?
– Учителько Сувій, що нам робити? – підняла руку Дзвіночок, єдина невідьма в кімнаті.
– Потрібно всього лише уважно слухати, – з усмішкою сказала Сувій.
– Нам всім не потрібно брати участь у перевірці, – підвелася Агата. – Раз лекції не буде, я піду до себе.
– Так не годиться, – Сувій похитала головою. – Ти – одна з причини перевірки.
– Я? – насупилася вона.
Очі відьом негайно зійшлися на Агаті, Солоя не була винятком.
– Так, ти надто насідаєш на себе, щодня витрачаєш магію до останку, твоє тіло може цього не витримати.
– У Такілі всі пробуджені високого рівня так робили, – байдуже сказала Агата. – Ви не усвідомлюєте жорстокості Битви Божої Волі. Вона не закінчиться доти, доки одна сторона не зазнає повної поразки. Якби Федерація знайшла спосіб отримати шанс на перемогу, то я вірю, що вони без вагань були б готові пожертвували усім.
– Але Його Високість каже, що постійне силування себе до роботи лише знизить ефективність. Поєднувати роботу і відпочинок – це найкращий спосіб займатися чимось, наприклад, навчанням чи роботою, – м’яко сказала Сувій. – Я розповіла йому про ситуацію, тож ця перевірка – спроба.
– Спроба чого?
– Сили відновлення Луни.
Ці слова здивували відьом.
– Чи може вона зцілювати поранених, як Нана?
Солоя також була спантеличена. Здібність Луни – це імітації різноманітних звуків. У Союзі Співпраці цю здібність вважали непотрібною. Якби вона могла зцілювати поранених, то Хакала навряд чи стала зневажати Луну.
Після короткого мовчання Сувій сказала:
– Я не знаю конкретної причини. Це ідея Його Високості. – Вона виглянула за двері: – Готова? Почнемо.
Луна зайшла до кімнати і піднялася на підвищення. Було помітним, що вона трохи нервувала. Всі мимоволі затамували подих, чекаючи, кола Луна використає свою здібність.
Музика тихо звучала у вухах кожної, ніби шепіт чистого джерела.
Далі до мелодії додався спів. Луна нічого не імітувала, а співала власним голосом.
В одну мить Солоя відчула, як все навколо неї потроху зникало у темряві, а її тіло огорнула тепла джерельна вода… Повітря було наповнене пахощами зеленої трави, білий, як газова тканина, туман затягнув все навколо, а над головою простягнулося всіяне зірками небо. Прохолодний вітерець дув в обличчя, що різко контрастувало з теплом, яке огортало тіло. Вона не втрималася від тихого мугикання, повністю розслабивши тіло, занурившись у дуже комфортну джерельну воду.
Солоя повільно розплющила очі лише через деякий час після того, як пісня закінчилася. Тепер вона без жодних пояснень зрозуміла значення слова «відновлення», яке використала Сувій. Хоча магічна сила не зросла, але денну втому ніби змило водою, тіло стало легким і сильним, ніби відновилося після глибокого сну.
Розділ 517. Справжня алхімія
……
Повернувшись додому, Каймо Страєр одразу побачив чорний конверт, що лежав на обідньому столі.
– Що це? – він поглянув на Сієру, свою дружину, що поралася на кухні.
– О, так, сьогодні в день приходили чиновники ратуші, – дружина витерла руки і поставила на стіл миску з запашним бульйоном. – Вони сказали, що Його Високість хоче, щоб ти приїхав до столиці. Корабель, на якому ти попливеш, прибуде через два дні.
– Хіба він не вирушив туди, щоб влаштувати проблеми старшому брату? Це марна трата часу, казати, щоб я плив туди, – нахмурився Каймо. – Дорога туди займе принаймні тиждень. Його вимоги стають все більш надмірними.
– Любий, він твій принц і володар Беззимного міста, – Сієра усміхнулася і похитала головою. – І чиновник ратуші сказав, що він підкреслив важливість цієї поїздки, особисто написавши тобі листа. Це справді рідкісна честь, чи не так? Коли прочитаєш лист, подбай про його збереження, у майбутньому він може стати сімейною реліквією.
Це – і сімейна реліквія? В цьому випадку він би віддав перевагу повній версії «Просунутої хімії». Каймо скривив губи:
– Спочатку поїмо, а потім поговоримо… Краще б у нього була вагома причина.
Після простої вечері він зайшов у кабінет і розпечатав конверт.
З нього випала тонка смужка паперу, довжиною з палець. Очевидно, це було таємно послання, яке доставив поштовий голуб, а конверт пізніше додали чиновники ратуші.
Каймо тримав записку однією рукою, а другою деякий час рився на столі, знайшовши монокль, він начепив його на перенісся. Постійне читання при тьмяному світлі свічок з кожним днем погіршувало зір. На щастя, життя в місті значно покращилося, в порівнянні з тим, що було раніше, він міг запалювати п’ять-шість свічок у кабінеті, однак Каймо не знав, коли в його домі з’явиться яскраве і чисте світло, як на хімзаводі.
Записка була дуже короткою, всього два речення:
«Пам’ятаєте столичну гільдію алхіміків? Тепер у вас є шанс показати їм, що таке справжня алхімія».
У Каймо раптом перехопило подих.
Столична гільдія алхіміків – це те місце, куди хотіли потрапити всі, хто планував іти цим шляхом і шукати правду про все. Звичайно, у молодості він не був винятком.
Лише його дружина знала, що Каймо подавав заявку до столичної гільдії алхіміків, використавши для цього формулу «Золоторозчинної рідини», яку він самотужки винайшов у двадцять років. Однак під час перевірки вона не показала результатів. Після двох спроб Каймо так і не вдалося отримати димлячий розчин коричневої кислоти. Алхімік Лайтнін, який був присутнім тоді, розлютився і звинуватив його у тому, що він навмисно витрачав дорогоцінну сировину гільдії. Каймо не тільки відмовили у третій спробі, вони також наказали охоронцям відібрати у нього мішечок з грошима і викинути його геть.
Стоячи перед дверима гільдії, ніби блокуючи їх, Лайтнін посміхнувся, дістав з мішечка п’ять срібних вовків і кинув їх перед Каймо зі словами, що це плата за повернення до міста Червона Вода, а решта грошей – компенсація збитків, яких вони зазнали. Після цього алхімік розвернувся і пішов. Каймо міг лише спостерігати за спиною Лайтніна, відчуваючи великий сором. Цей випадок залишив великий шрам у його серці. Він нікому не розповідав про це, крім дружини.
Сповнений гніву, Каймо повернувся до міста Червона Вода. Там він кожен день присвячував алхімії, проводячи в майстерні весь свій час, намагаючись знайти нову формулу і довести столичній гільдії алхіміків, що вони помилялися… Однак Каймо не очікував, що йому доведеться шукати її десять років. Другу формулу йому вдалося знайти лише у тридцять років і тоді він отримав звання алхіміка в місті Червона Вода. Йому знадобилося ще шість років, щоб стати головним алхіміком.
Весь цей час Каймо вважав столичну гільдію алхіміків своїм найбільшим суперником. Він кілька разів співпрацював з ними. Але столичні алхіміки були надзвичайно пихатими, ніби всі інші були нижче за них, вони не визнавали жодної алхімічної майстерні. Столичні алхіміки вважали, що алхіміки міста Червона Вода були всього лише учнями, у кращому випадку підмайстрами, а тому зовсім не були варті цього гордого звання. Більшість так званих недавно відкритих алхімічних формул були старими відкриттями столичної гільдії алхіміків, що сталися більше ніж десять років тому.
Їхній голова тоді навіть зневажливо сказав, що не було жодної необхідності створювати алхімічні майстерні в інших містах. Бо ця робота вимагала багато грошей і людей, тож це було не те, що могли дозволити собі володарі звичайних міст. Якщо їм потрібна була допомога алхіміків, вони могли прямо звернутися до столичної гільдії. Тому що навіть якби володарі вклали десятки тисяч золотих драконів у алхімічні майстерні, всі ці гроші були б змарновані, бо, швидше за все, така купа непотрібних людей могла б створити лише гору сміття.
Хоча це було трохи неприємно визнавати, але Каймо знав, що лише алхімічна майстерня міста Червона Вода сприймала столичну гільдію як конкурентів, тоді як останні навіть не сприймали їх серйозно. Ось чому він був у такому захваті від успішного методу виробництва кислоти з двох речовин і формули виготовлення кришталевого скла. Перше могло виробляти велику кількість цінної кислоти, тоді як друге було найбільш популярним алхімічним продуктом на ринку. Навіть столична гільдія алхіміків, що задирала носа до неба, не могла ігнорувати ці два досягнення.
Ніхто не міг очікувати, що подальша доля зробить настільки драматичний поворот. Його Високість Роланд Вімблдон, який став володарем Прикордонного Міста, знайшов Каймо, а книга «Елементарна хімія» відкрила йому очі на новий світ.
Після цього він зрозумів, яким безглуздим було все вивчене. Алхімія була відсталою наукою, приреченою на зникнення. Перед ним відкрився новий шлях дослідження – і тепер зв’язок між усіма речовинами більше не нагадував абсолютний хаос, це була чітка впорядкованість. Все, що було в минулому, втратило свою важливість. Чи стосувалося це столичної гільдії алхіміків, чи дорогоцінних формул, які він шукав з такими зусиллями – Каймо відпустив усе.
Бо так це і мало бути.
Однак Каймо Страєр виявив, що коли принц Роланд згадав ці слова знову, його серце забилося швидше. Тіло наповнилося тихим і невимовним хвилюванням.
Спина, що ніби випромінювала зневагу, знову виринула в його пам’яті. Запорошені срібні вовки, двері, що зачинилися, й обурливі слова про те, що не було жодної потреби в існуванні інших алхімічних майстерень, коли вони мали столичну гільдію.
Тепер у вас є шанс показати їм, що таке справжня алхімія.
Каймо востаннє глянув на записку, мимоволі підвівся і вийшов з кабінету:
– Сієро…
Він раптом замовк, не сказавши нічого з того, що планував. Каймо помітив, що у вітальні стояла розкрита сумка, де вже лежало трохи одягу, а дружина нахилилася, пакуючи його багаж.
– Це…
– Звичайно, це твій багаж для поїздки у Королівське місто. Я знаю, ти поїдеш туди навіть без особистого листа Його Високості, – усміхнулася Сієра. – Ти ж пам’ятаєш, що розповідав мені раніше? У тебе є дещо, що потрібно повернути.
Каймо на мить приголомшено завмер, а потім розсміявся.
– Подбай про будинок, мені потрібно навідатися до столиці.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.