Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Також у мене є Patreon. Там цікаво（〜^∇^)〜
Звільнити цю відьму. Розділ 51
Розділ 52. Вогняне серце. Частина 1
Роланд постукав у двері та, почувши голос Соловейка, зайшов до кімнати.
За щільними шторами ховались вікна, їх відчиняли для провітрювання вранці та ввечері, а весь інший час тримали зачиненими, щоб зберігати тепло в кімнаті.
Єдиним джерелом світло були канделябри зі свічками, що стояли обабіч ліжка, вони тихо горіли, відкидаючи тіні, які переплітались на меблях.
Роланд підійшов до ліжка, поглянув на дівчину, що досі не отямилася і лежала на оксамитовій подушці, загорнута в ковдру. Він тихо зітхнув.
– На стіні все добре? – Соловейко підійшла і дала йому склянку теплої води.
– Все йде чудово. – Роланд відпив трохи і повернув їй склянку. – Після того дня великі групи демонічних звірів не з’являлися. Коли поранені члени ополчення повернулись цілі та здорові, бойовий дух… дещо зріс.
– А що з тою дірою у стіні?
– Карл скористався дерев’яними колодами, щоб перемістити панцир звіра змішаного виду, та дерев’яні рами і лебідки, щоб зробити панцир частиною міської стіни. – Роланд знав, що Соловейко запитала про це, щоб відволікти його і ослабити хвилювання. Але, як тільки він увійшов у цю кімнату, вся увага зосередилась на дівчині, що спала на ліжку.
У перемогу, яку вони здобули над великою кількістю демонічних звірів, найбільше сил, безсумнівно, вклала Анна. Якби вона не закрила діру в стіні своїм полум’ям, наслідки того нападу справді були б немислимі.
Проте після того, як дівчина втратила свідомість в його руках, вона не прокинулась.
– Минув тиждень, – прошепотів Роланд.
Теоретично, якщо людина перебуває в комі, тиждень не їсть і не п’є, і не отримує поживні речовини іншим способом, наприклад, ін’єкціями, тоді функції організму потроху припинили б свою роботу, а мозок повільно помре від шоку. Але в Анни не було жодних ознак хвороби чи слабкості – принаймні вона виглядала набагато ліпше, ніж коли втратила свідомість. У неї рожеві щоки, дихає рівно, а якщо торкнутись долонею до її чола – температура нормальна. Все вказувало на те, що Анна повністю здорова, але… не може прокинутись.
– Я вперше стикаюсь з такою ситуацією. – Соловейко похитала головою, стоячи неподалік. – У тій битві вона вичерпала всю свою магічну силу, але зараз її магія стала насиченою, навіть могутнішою, ніж раніше. За моїми підрахунками сьогодні опівночі вона досягне повноліття.
– Ти хочеш сказати, що вона стане повнолітньою в комі?
– Ні, вона помре в комі, – прямо сказала Соловейко. – Біль у день повноліття потрібно долати власною волею. Якщо відмовитися від опору, демонічне поглинання знищить тіло відьми.
Роланд підсунув стілець і сів біля ліжка:
– Але я пам’ятаю, як ти казала, що коли відбувається демонічне поглинання, яким би болісним воно не було, відьма залишається при тямі. Або вона зможе подолати цю перешкоду, або помре.
– Це так. У Союзі Співпраці Відьом були люди, які хотіли використати кому, щоб пережити демонічне поглинання. Це не день повноліття… Це тортури, які потрібно терпіти раз на рік. – Соловейко вагалась, але продовжила: – Вона скористалась алхімією, ліки примусили її заснути, але це не мало жодного сенсу… Коли почалося демонічне поглинання, вона прокинулась, втративши можливість чинити опір.
– Біль не наростає потроху?
– Ні, коли приходить час, біль з’являється раптово, як грім, але його тривалість залежить від людини. Це не так, ніби моя сестра не мала достатнього сил, тільки… – її голос затих.
Роланд зрозумів, що вона мала на увазі. Невизначеність сама по собі є катуванням. Не знати, як довго триватиме біль, скільки часу потрібно чинити опір, це ніби бути самотнім човном у бурхливому морі, простіше здатися, ніж боротися.
У тиші, що запала, він відчув, як на його плече опустилась рука.
– За роки блукань, я бачила багато смертей – до відьом ставилися як до худоби, їх вішали, спалювали або катували до смерті задля розваги знаті. Відьмам, яким вдалося втекти, доводиться виживати. Триматись подалі від людей, жити відлюдницями. Я не знаю, де знаходиться Свята Гора, для відьом це недосяжна мрія. – Голос Соловейка був тихішим, ніж зазвичай. – Але Анна інша, я вперше бачу ще когось, окрім сестер із Союзу Співпраці Відьом, хто б так добре ставився до відьом. Її потребували, цінували, ставились до неї, як до нормальної людини… Ваша Високосте, навіть якщо Анна не зможе пережити своє повноліття, вона уже знайшла свою Святу Гору.
Але це не той кінець, який він хотів. Роланд заплющив очі та пригадав, як уперше зустрів її.
У неї були босі ноги, вбрана у лахміття, зачинена в темниці, але на її обличчі не було жодних ознак страху, а її очі нагадували чисте і спокійне плесо озера.
Вона була полум’ям, але не кидалась з боку в бік, як вогонь від вітру.
Спогади, немов світлини, з’явились одне за одним і крутились у його голові.
«А зараз, коли я задовольнила вашу цікавість, мілорде, можете мене вбити?»
«Я ніколи не використовувала свою силу, щоб нашкодити комусь».
«Я просту хочу залишитись поряд з вами, Ваша Високосте, от і все».
«Демонічне поглинання мені не нашкодить, я переможу його».
«Про що ти? Я нікуди не піду».
…
Роланд придушив зайві емоції та прошепотів:
– Я буду з нею до останньої миті.
– Я теж буду, і… дякую тобі.
Після вечері прийшла Нана, коли вона почула, що Анна досягне повноліття, то наполягла на тому, що теж залишиться. Роланд велів підготувати ще одну кімнату на другому поверсі для Тіґу Пайна, який прийшов разом з донькою.
Тож принц і дві відьми сиділи біля ліжка, тихо очікуючи півночі.
Соловейко і Нана теж зіткнуться з демонічним поглинанням узимку, на щастя, їхні пробудження проходитимуть у різні дні. В іншому разі, як би три відьми опинились на межі життя і смерті, Роланд не зміг би зберігати спокій.
У маленькому містечку немає годинникової вежі, і час поволі тік у кімнаті з запаленими свічками. Холодний вітер дмухав у вікно, час від часу було як повітря посвистувало в тріщинах біля вікна. Коли Роланд відчув втому, Соловейко раптом сказала:
– Почалося.
Тільки вона бачила, що магічна сила в тілі Анни стала неспокійною. Зелене полум’я густішало, його центр, який раніше був сліпучо-білим, зробився темним через магію, що стягувалась до середини, вона боролась і ніби кипіла, але все було марним.
Роланд не міг бачити цих змін, але він також відчув, що щось змінилося.
Полум’я свічки тремтіло, хоча зараз у кімнаті не було вітру. Світло, що випромінював вогонь, робилося дедалі темнішим, ніби його поглинали навколишні тіні, а затим кінчик полум’яного язичка змінився з помаранчево-червоного на світло-зелене.
Він поглянув на дівчину в ліжку, Анна все ще спала, її обличчя не змінилося, ніби те, що щойно сталося, не мало нічого спільного з нею.
Зараз світло майже зникло, полум’я не згасло, але зелений вогник поволі поглинав помаранчево-червону частину, аж поки світло повністю не зникло – тоді все занурилось у темряву.
Але незабаром полум’я з’явилось знову. Тільки цього разу свічки горіли лише зеленим кольором. При зеленому світлі троє людей перезирнулися, не розуміючи, що відбувається.
Стогін Анни відразу привернув їхню увагу.
Вона повільно розплющила очі.
– Анно… – Роланд був приголомшений, вона отямилася?
Дівчина кілька разів моргнула, усміхнулась йому, після чого протягнула до принца праву руку, перевернувши її долонею догори.
На її долоні тихо загорілось зелене полум’я.
Чомусь Роланд розумів, що дівчина від нього хоче. Недовго вагаючись, він повільно засунув палець у зелений вогонь. Очікуваного пекучого болю не було. Натомість, він відчув м’якість і теплоту, ніби заснув палець у теплу воду.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхуа можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.