Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Звільнити цю відьму. Розділ 526-527
Розділ 528. Перетворення каменю на золото
– Невже ти… зміг отримати філософський камінь? – тремтячим голосом запитав Ахілл.
На мить у залі запанувала повна тиша. Це, мабуть, була відповідь, яку хотіли почути всі.
Філософський камінь був вершиною прагнень алхімії. Говорили, що він міг перетворювати будь-що. Ось чому алхімію називали наукою мудреців. Коли хтось використовував філософський камінь, то міг перетворити звичайне залізо і свинець на золото, дозволяючи власнику отримати нескінченне багатство. Звідси і брала початок ідея про перетворення каменю на золото.
– Камінь, який перетворює все… Ця річ – звичайні вигадки стародавніх алхіміків, які хотіли полінуватися, – помахав рукою Каймо. – Те, що я хочу вам показати, є таємницею світу.
Він дістав з кишені дивну трубку з кришталевого скла і продемонстрував алхімікам.
Всі, в тому числі і Лайтнін, витягли шиї. Трубка була товщиною приблизно з два пальці, обидва кінці – запечатані. Всередині було трохи невиразного і тьмяного коричнево-червоного порошку. На перший погляд, це виглядало як сухий ґрунт. Лайтнін уявлення не мав, як порошок потрапив усередину.
Далі Каймо попросив принести склянку чистої води, підняв зі столу шматок зеленого купоросу – і розбив один кінець скляної трубки.
Натовп зашумів.
Навіть Лайтнін відчув смуток. Бездоганна прозорість скла явно вказувала на те, що це кришталеве скло було найвищої якості. Крім того, навіть складно було уявити, скільки часу й енергії знадобилося майстрові, щоб зробити трубку такої симетричної форми. А Каймо просто взяв і розбив її. Однак це також примусило Лайтніна зрозуміти, що у словах четвертого принца про те, що на його території була знайдена формула кришталевого скла, не було ні краплі брехні – столична гільдія алхіміків не могла виготовити посудину такої дивної форми.
Воду швидко принесли. Каймо висипав порошок із трубки у склянку. Вода повільно набула жовто-зеленого кольору, а порошок зник.
– У вас же мають бути свинцеві прутики, так? – Каймо обернувся і сказав: – Принесіть два найкращої якості.
– Хвилинку! – сказав Рейлі. – Оскільки це алхімічна реакція, то неважливо, хто її проводить, правильно? Я бачив деяких вуличних артистів, які вправно обманювали інших – і могли перетворити бронзового орла на золотого дракона прямо на очах публіки… Я не сумніваюся у тобі, але у такій ситуації краще проявити обережність. – Він поглянув на двох інших головних алхіміків: – Що думаєте ви?
– Погоджуюся, – повільно сказав Ахілл.
Лайтнін на мить завагався. Всі могли легко помітити, що Рейлі сумнівався, з його боку було грубо порівнювати Каймо Страєра з вуличним артистом. Однак зараз Лайтнін виступав на стороні гільдії алхіміків.
– Я теж… погоджуюся.
Він очікував, що головний алхімік Прикордонного Міста розлютиться, але Каймо Страєр натомість просто усміхнувся і сказав:
– Звичайно, нема різниці в тому, хто виконуватиме останній крок – алхімік чи учень. Як я вже говорив, суть алхімії проста, упорядкована і зрозуміла. Хто з вас хоче зробити це?
– Я зроблю, – Лайтнін відчув, як шалено закалатало серце.
Тож хоча він навіть не наважувався глянути на Каймо, але все одно не міг встояти перед спокусою цікавості і побачити, чи може камінь перетворитися на золото. Чи справді ця жовто-зелена рідина у склянці може перетворити свинець на золото?
Учень швидко приніс необхідний матеріал – ретельно очищені свинцеві прутики, які мали синювато-білий колір. Зазвичай вони зберігалися в дерев’яному ящичку, вистеленому бавовною. Вони вважалися найкращими у плані якості. Лайтнін підняв один й обережно опустив у скляну. А потім він з подивом виявив проблиск золотого кольору на поверхні свинцевого прутика!
Головний алхімік відчув, як нестримно затремтіли руки.
– Дивіться! Здається, там щось росте!
– Золоте… О, Боже, воно золотого кольору!
– Невже золото?
– Це може бути мідь!
Розмови за спиною Лайтніна ставали голоснішими. Він обернувся і побачив, що всі алхіміки й учні широко розплющеними очима дивилися на зміни у склянці з водою, що стояла на довгому столі. Їхні голоси були сповнені шоку і недовіри. Ахілл виглядав розгубленим, ніби втратив усі орієнтири.
Лайтнін зараз почувався так само… Невже алхімія справді була такою, як сказав Каймо, – незмінною, простою і зрозумілою, а весь хаос і безлад, про який вони думали, насправді виник тому, що обрана дорога була неправильною?
Тож яка мета досліджень, що тривали десятиліттями?
Коли він дістав свинцевий прутик, на його поверхні виросли золотаві нитки, що нагадували корали.
– Це… мідь! – ревнув з останніх сил Рейлі, закусивши губу. – Ти не можеш знати, як перетворити камінь на золото! У цьому немає сенсу! Інакше б ти міг скористатися золотими драконами, щоб купити весь Сірий Замок, замість того, щоб бути головним алхіміком володаря маленького міста!
– Я обрав цей шлях не заради грошей, а тому, що хочу пізнати світ, – голос Каймо ніби доносився здалеку. – Якщо ти не віриш, то можеш перевірити… Думаю, головний алхімік столичної гільдії зможе відрізнити мідь від золота, чи не так?
Проте подальша перевірка не призвела до викриття брехні. Золоті нитки, що виросли на свинцевому прутику, були відрізані, покладенні на пластину і підігріті на вогні. Вони досить швидко перетворилися на блискучу рідину. Очевидно, що цей метал не був міддю – при високих температурах мідь перетворювалася на потворну тверду речовину, а розтоплений метал, що перетікав по пластині, яскраво сяяв, як сонце на небі.
Справжнє золото не боялося вогню.
І це справді було золото.
Присутні аж завирували від захвату!
– Алхімічна формула, що перетворює камінь на золото, існує насправді!
– Пане Каймо, що означають ті символи, які ви раніше написали на папері? Це формула вищого світу?
– Де ви цьому навчилися?
– Пане головний алхіміку, чи приймаєте ви ще учнів? Я готовий піди до вас у навчання!
Каймо Страєр підняв руку, щоб придушити галасливі крики:
– Послухайте, все, що ви сьогодні побачили, це знання з давнішої науки – вона не тільки містить всі можливі алхімічні формули, але і розкриває таємниці того, з чого складається все на світі! За допомогою неї навіть можна визначити ті алхімічні формули, які ще не були відкриті! І перетворення каменю на золото – не виняток! Якщо ви підете зі мною у західний регіон, я навчу вас усього цього!
Піти у західний регіон? Поглянувши на Його Величність Роланда Вімблдона, який стояв збоку й усміхався, Лайтнін завмер… То це їхня справжня мета? Однак тепер втручатися було надто пізно – бадьора атмосфера навколо була поза його контролем. Дізнавшись про те, як перетворювати камінь на золото, хто захоче працювати у столичній гільдії алхіміків? Цілком можливо, що тут не залишиться жодного алхіміка. Столична гільдія алхіміків, історія якої налічувала сотні років, ось-ось зникне за один день.
Ошелешений Лайтнін побачив, що Каймо повільно підійшов до нього.
– Ти ще пам’ятаєш учня, який двадцять сім років тому хотів приготувати рідину, що розтоплювала золото? – Він нахилився вперед і прошепотів на вухо: – Оскільки він провалив дві спроби, ти забрав у нього всі гроші і заборонив наближатися до дверей гільдії… Насправді це сталося тому, що кислота, яку мені надали, не мала достатньої концентрації.
Тіло Лайтніна здригнулося, спогади з глибин пам’яті наклалися на постать перед ним. Він здивовано розтулив рота:
– Ти учень, якого я перевіряв тоді…
– Саме так, – кивнув Каймо, – я прийшов за тим, що належить мені.
Розділ 529. Повернення відьом
……
Через два дні Каймо Страєр попрощався з Роландом.
– Не бажаєте залишитися у столиці ще на кілька днів? – Роланд жартівливо сказав: – Це – центр Сірого Замку, а різноманітні місця для розваг – найкращі у королівстві. Якщо ви упустите цю можливість зараз, то, боюся, я не знаю, коли ви зможете навідатися сюди наступного разу.
– Я не ви і не хочу залишати тут жодних незакінчених романів, – закотив очі Каймо. – У лабораторії і хімічному заводі багато роботи. Якщо ви хочете, щоб лінія виробництва пороху працювала безперебійно, вам краще подбати про моє якнайшвидше повернення до Беззимного міста.
Відповідь головного алхіміка пригнітила Роланда. Коли ситуація трохи заспокоїлася, то атмосфера в місті стала дивною – багато жінок почали називати себе його коханками, а пізніше навіть з’явилися позашлюбні діти. Звичайно, він знав, що все це чутки, але не міг протистояти громадській думці, особливо тому, що попередня репутація четвертого принца було досить поганою. Якими б дивними не були ці історії, деякі люди в них повірили… У розпачі Роланду довелося наказати Тасі зайнятися цією справою і примусити щурів покласти край чуткам.
– Що ж, гаразд, – після короткого мовчання сказав він. – Я подбаю про пароплав, який відвезе вас у західний регіон. Дякую за важку працю протягом останніх кількох днів.
– Добре, що ви це розумієте, – Каймо труснув вусами, приклав руку до грудей і вклонився на прощання, після чого пішов.
Цей чоловік був справді грубим. Роланд скривив губи, але у глибині душі йому було байдуже, тож він навіть почав весело наспівувати.
– Схоже, тобі дуже весело мати зв’язки з такою кількістю жінок, – позаду пролунав холодний голос.
– Кха-кха… – він мало не захлинувся слиною. – Про що ти говориш?! Вони просто сподіваються отримати гроші за ці слова. Я впевнений, що ти це і так знаєш.
– З-звідки мені знати? – раптом у голосі Соловейка почулися нотки паніки.
– О? Ти справді не знаєш? – зреагував Роланд. – Я думав, що ти вже їх усіх перевірила.
– …Гаразд, – Соловейко з’явилася, хутко підійшла до столу, сіла і зиркнула на нього зверху вниз. – Я справді пішла перевіряти, але це було продиктовано хвилюванням за твою безпеку. Я побоювалася, що ти впустиш невідомих людей до палацу. Розумієш?
– Розумію, – сказав він, стримуючи усмішку, але від наступних слів Соловейка його обличчя застигло.
– Хоча більшість із них говорять неправду, але як щодо пані Рибалочки і пані Рози? Вони не брехали!
«Бісів Йорко, не очікував, що вона досі думатиме про це після останньої нашої розмови», – Роланд мовчки кляв «старого друга». Водночас з цим він подивився Соловейку в очі і сказав:
– Я не брехав тобі… Четвертий принц, про якого вони говорили, це не я. Ти маєш знати, що я не брешу.
Соловейку було трохи незручно від цього погляду, тож вона відвела очі:
– То це непорозуміння? Вони думали, що це ти, але тебе не було?
– Звичайно, ні, – упевнено сказав Роланд. – Насправді я їх ніколи не бачив!
Вираз її обличчя пом’якшився:
– Тоді ти просто дозволиш цим жінкам, які твердять, що мали з тобою роман, і далі займатися цим? Таса сказав, що ти не давав наказу про те, щоб їм силою заткнули рота.
– Звичайно, бо це саме те, чого вони хочуть – щоб їм заплатили за мовчання. Але якщо використати насилля… це вже буде занадто і посилить підозри людей, – Роланд навіть не думав віддавати наказ убивати через щось подібне. – Замість того, щоб намагатися позатикати їм роти, краще поширити гучні новини, щоб привернути загальну увагу.
– Гучні… новини? – збентежено запитала Соловейко.
– Так, щось таке, що люди обговорюватимуть тижнями, – усміхнувся він. – Наприклад, Королівське місто буде перейменоване у місто Світанок, а Беззимне місто на заході королівства Сірий Замок стане новою столицею і тому подібне… Коли я поїду звідси, ці чутки вщухнуть.
Звичайно, гучні новини на цьому не закінчувалися. Ще було відкладення церемонії коронації і план з найму різноманітних майстрів за щедру винагороду… Разом цього було достатньо, щоб зайняти весь вільний час людей. Зараз щури поширювали інформацію, дозволяючи жителям почути новини, а далі ратуша публікуватиме оголошення, щоб досягнути найкращого рекламного ефекту. Цілком можна очікувати, що все це ще довгий час буде темою для обговорень в корчмах і тавернах.
– Отже, це не через них ти раніше так радісно усміхався?
– Звичайно, ні! – Роланд погладив список імен на столі: – Я щасливий через це.
Хімічна вистава під керівництвом Каймо мала великий успіх, а ефект виявився навіть кращим, ніж він собі уявляв. Понад 320 алхіміків і учнів висловили бажання переїхати до західного регіону, якщо додати до цього числа родичів, то остаточна кількість становила близько 500 осіб.
– Приблизно стільки людей працює в лабораторіях і на хімзаводі у районі Прикордонне. А тепер в одну мить їхня чисельність подвоїлася. Крім того, більшість з них уже мають досвід, їм достатньо пройти невелике навчання і вони можуть працювати. Це найбільше надбання, яке ми отримали, завоювавши столицю. – Він на мить зробив паузу: – Але це не те, що приносить мені найбільше щастя.
– Тоді що приносить тобі найбільше щастя? – з цікавістю запитала Соловейко.
– Поглянь на це, – він розклав список і вказав на імена в кінці.
– Лайтнін… Рейлі… Ахілл – хіба це не імена трьох головних алхіміків гільдії?
– Правильно, Каймо не відмовив їм, – тихо мовив Роланд. – Він сказав, що отримав те, що йому належало.
Дізнавшись про протистояння між головним алхіміком і столичною гільдією алхіміків, він спочатку думав, що Каймо повернеться сюди з жорстокою помстою, але не очікував, що Каймо Страєр вирішить не продовжувати цю ненависть і після того, як отримав належне визнання, прийме трійку головних алхіміків столичної гільдії до Беззимного міста. Це наповнило серце Роланда теплом. Попри те, що ця епоха досить жахлива, але навіть тут були люди, які ішли правильним шляхом. Поки вони залишаються на цих землях, королівство ставатиме дедалі кращим.
Раптом вони почули ритмічне постукування у вікно.
Соловейко зникла, з’явилася за вікном і взяла крилатого кінця на руки. Далі вона знову пірнула в туман і вийшла біля столу.
– Надіслали таємний лист.
– Ти налякала його, – дивлячись на приголомшеного сірого сокола на столі, Роланд збентежено похитав головою. Він відв’язав записку від лапки птаха і швидко пробігся по тексту очима: – Гм… це від Сувій. Гадаю, нам потрібно якнайшвидше повертатися назад.
– Щось сталося у Беззимному місті? – нахмурилася Соловейко.
– Ні… – Він усміхнувся: – Лотом і Мед повертаються.
– О, ці двоє… – з якоїсь незрозумілої причини голос Соловейка прозвучав трохи невдоволено. – Чи справді нам потрібно квапитися і повертатися? Зрештою, їх лише двоє. Блискавка і Мейсі зможуть їх забрати. Вони набагато швидші за повітряну кулю – вистачить одного дня, щоб дістатися до столиці.
– Якби їх було лише двоє, ми справді могли б зробити так. – Роланд у захваті сказав: – Але в листі говориться, що Тіллі також послала нових відьом.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.