Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Звільнити цю відьму. Розділ 534-535
Розділ 536. Сон. Частина 1
– Енні, я втомилася.
– Потерпи ще трохи. Ми майже прийшли.
Під ногами був твердий гравій, і вона відчувала нестерпний біль щоразу, коли робила крок, але Енні міцно тримала її за руку і продовжувала тягнути вперед. Через що вони не йшли б – крізь кущі, колючі зарослі чи крижаний струмок – Енні не сповільнювалася. Ззаду її спина здавалася твердою, як гора.
– Енні, я дуже втомилася… – знову заблагала Іфі.
Ступні ніби охопив вогонь, а все тіло боліло. У грудях так стиснулося, що скільки б вона не видихала, здавалося, що от-от настане смерть.
Енні зітхнула, лягла на землю і деякий час прислухалася, а потім вказала на великий камінь неподалік зі словами «Ходімо туди, відпочинемо».
Коли Іфі почула, що зможе відпочити, останні сили піднялися з глибини серця і, зціпивши зуби, вона швидко пішла до валуна – і там впала. В цю мить їй захотілося залишитися тут назавжди.
Енні не сіла відразу. Вона знайшла кілька зламаних гілок й обклала камінь з боків, щоб зробити сховок. Досить великий нахилений камінь нагадував дах, а з гілками з боків це місце було схожим на гніздо. На жаль, сидіти їм довелося на нерівному кам’янистому ґрунті, від чого боліли сідниці, а маленького простору було недостатньо, щоб вони обоє могли лягти.
– Церква нас не наздожене, бо ми вже так далеко втекли.
– Ми не можемо ослаблювати пильність. Відстань між нами не така вже велика.
Енні була пильною, як дика кішки, чиї вуха завжди були нашорошені, поки вона стежила за всім навколо. Але дівчина була набагато сильнішою за дику кішку і вона звикла терпіти біль. У порівнянні з тими лютими воїнами армії суду, Енні зі зброєю в руках більше нагадувала хижачку.
– Чи справді… Союз Криваве Ікло існує?
Ці двоє були не єдиними відьмами, що шукали Союз Криваве Ікло. Однак, покинувши фортецю Сірий Камінь, група зіткнулася з переслідувачами, яких послала церква, і п’ятьом відьмам довелося розділитися. Іфі йшла на схід три дні і три ночі, перш ніж вона зустріла Енні, з іншими вони так і не зустрілися.
– Звісно, – сказала Енні, потираючи пальці ніг. – Я чула, що вони за морем на острові Вовче Ікло.
– Але як ми перепливемо море?
– Просто будемо іти вздовж берега і шукатимемо човен, – заспокоїла Енні. – Не хвилюйся, залиш це на мене.
– Гаразд, – пошепотіла Іфі.
Енні дістала з мішечка шматок в’яленої свинячої шкурки, накрила обома руками і незабаром піднявся білий димок, а шкурка стала гарячою і м’якою.
– Спочатку поїмо, а потім підемо далі.
Це була здібність Енні, долонями вона могла підпалювати гілки і палиці, а також смажити їжу. Іфі за кілька жадібних укусів проковтнула шкірку, а потім пускала слину на шматок, який тримала Енні. Та усміхнулася, відкусила трохи від свого шматка і віддала решту їй:
– Їж ще, я поки не дуже голодна.
Коли Іфі з’їла цей шматок теж і облизала кожен палець, настав час знову рушати в дорогу.
Іфі насилу піднялася з землі, але не встигли вони покинути свій сховок, як сухе листя на гілках раптом затремтіло.
Це сталося не від пориву вітру, листя швидко і ледь помітно тремтіло, ніби щось насувалося.
Очі Енні негайно розширилися:
– Коні! Вони їдуть верхи! Біжи!
Іфі відчула, як її потягли. Вона підсвідомо почала бігти. Після того, як дівчинка пробігла кілька кроків, біль у ступнях негайно повернувся, а потім огорнув усе тіло. Іфі анітрохи не відновилася, їй вже стояти було важко, що вже говорити про біг.
Вона озирнулася і побачила десяток вершників, які щойно виїхали на кам’янисту ділянку узбережжя. Можливо, вони боялися переламати коням ноги, тому швидкість була невеликою, але навіть її вистачало для того, щоб наздогнати двох людей, які босоніж намагалися тікати.
Їм не втекти.
Точніше, їй не втекти.
Іфі вирвала руку з хватки Енні і сказала:
– Біжи сама.
– Я тебе понесу.
– Так ти не зможеш швидко бігти!
– Слухай мене і хутко йди сюди.
Поки вона вагалася, армія суду на великих конях наближалася все ближче і ближче. Іфі побачила, що деякі вже почали піднімати арбалети і готувалися кидати списи.
Раптом кам’янистий ґрунт обвалився – і вороги, які їхали попереду загону, з криками упали до глибокої ями. Ті, хто не потрапив до пастки, поспішно об’їхали її з обох боків, але несподівано коні бухнулися на коліна. Перед переслідувачами, яких послала церква, без попередження і ніби з-під землі з’явилася група постатей у криваво-червоних плащах. Близький залп з потужних арбалетів заскочив армію суду зненацька. Однак ті, кому вдалося уникнути стріл, не змогли втекти від переслідувань нападників. Через деякий час більше ніж десяток переслідувачів з церкви загинули на скелястому пляжі.
Далі люди у криваво-червоних плащах швидко зняла з воїнів армії суду обладунки, запах сухої їжі, багаж і навіть не відмовилися від божих каменів відплати.
Одна з постатей підійшла до Іфі й Енні.
– Ви шукаєте Союз Криваве Ікло?
– Звідки ти знаєш? – здивовано запитала Іфі.
– Так, пані, – Енні швиденько щипнула товаришку за руку. – Ми обидві відьми, з нами було ще троє, з якими ми розлучилися по дорозі. Чи можете ви їм допомогти?
– У нас не так багато людей, щоб піклуватися про інших відьом, – жінка зняла капюшон і відкрила коротке вогненно-руде волосся. – Якщо ваші товаришки не змогли самостійно зайти так далеко, то вони не мають права приєднатися до Союзу Криваве Ікло. – Вона на мить замовкла, а потім додала: – Звичайно, не всі з тих, хто дійшов аж сюди, можуть приєднатися до Кривавого Ікла.
Іфі відчула, як Енні міцніше стиснула її руку.
– Які у вас здібності? Продемонструйте їх мені.
Після того, як дівчата показали свої здібності, руда жінка кивнула в бік Іфі:
– Ти можеш піти на острів ерцгерцога, – а потім вона перевела погляд на Енні, – але ти – ні.
– Чому? – запитала Іфі.
– Пані, я… – почала Енні.
– Я пошлю когось, щоб направити тебе до іншої відьомської організації, але ти не можеш приєднатися до Союзу Кривавого Ікла, – тон жінки не давав місця для заперечень. – Ти не можеш стати бойовою відьмою, а Кривавому Іклу не потрібен кухар.
……
– Чого ти плачеш? – нетерпляче докоряла руда жінка. – Якщо ти зустрінешся з володаркою так, то вона розсердиться.
– Я… хочу бути з Енні…
– Від тої нікчемної нахаби жодної користі, вона буде лише тягарем.
– Ні, вона мене врятувала! – Іфі ковтала сльози. – Енні – справжня бойова відьма, яка вам потрібна…
– Пхех, є ти бойовою відьмою чи ні, залежить від здібності, з якою ти пробудишся, а не від міцних кінцівок, – зневажливо сказала жінка. – Ти думаєш, що вона сильніша лише тому, що та дівчина старша за тебе на п’ять чи шість років. Насправді твій потенціал набагато більший, ніж її.
– Тоді… куди ви пошлете Енні?
– Це не твоя справа.
В Іфі знову засвербіло в носі від підступаючих сліз.
Рудоволоса жінка спохмурніла:
– Слухай уважно, володарка не любить боягузів. Якщо хочеш вижити на острові ерцгерцога, то більше не згадуй про минуле.
……
Розділ 537. Сон. Частина 2
У глибокій печері всі стали на коліна перед жінкою в розкішному вбранні. Навколо тихо горіли незліченні свічки, що нагадували зорі, що вкривали землю.
– Це нове дитя? Підніми голову, я хочу на тебе подивитися.
Іфі боязко підняла голову, але побачила лише маску, що відбивала холодне світло. У цей момент їй дуже хотілося закричати.
– Мене звати Гайді Морган. Не бійся. Ця маска потрібна для захисту моєї особи, – голос жінки був м’якшим, ніж Іфі очікувала. – Відсьогодні ти стала членом Союзу Криваве Ікло.
– Чому… ви не можете прийняти Енні? – набралася сміливості для запитання Іфі.
– Нахабство! – крикнула рудоволоса жінка.
Інші відьми також засміялися, ніби глузували з її дурості.
– Спокійно, – Гайді махнула рукою, зійшла з підвищення і наблизилася до Іфі. – Бо я не можу підтримувати стільки відьом.
– В-вона може сама знайти собі їжу.
– Як пацюк, що цілими днями ховається в канаві, шукаючи недоїдки інших? Жити так день за днем, це втрачати свою дикість, – похитала головою Гайді. – Кривавому Іклу потрібні дикі звірі, а не щури, яких легко можуть вбити інші.
– Дикі… звірі? – не могла не повторити Іфі.
– Так. Ти бачила коли-небудь скелястого вовка?
Юна відьма похитала головою.
– Вони є символом королівства Вовче Серце і володарями гір. Їхні вовчиці можуть народити трьох-чотирьох дитинчат кожного разу, але не всі з них виживають. Знаєш чому? – Гайді повільно сказала: – Бо вовчиця вбиватиме щенят, яких неможливо прогодувати, коли ситуація з полюванням стає гіршою. Таким чином вона може переконатися, що вовченята, які залишилися, отримають достатньо їжі. Лише потомство, яке виросло таким чином, може вижити у суворих гірських умовах.
Іфі відкрила рота, але не знала, що сказати.
– Якщо зменшити порцію для кожного дитинчати, вони справді зможуть вижити всі. Однак це буде просто виживання – молоді вовки, що не отримали достатньо їжі, не зможуть нормально полювати, коли виростуть. Вони нічим не відрізнятимуться від непотребу. Молоді вовки не зможуть покинути лігво і не матимуть можливості розмножуватися. Якби ситуація тривала так і далі, скелясті вовки просто б зникли як вид. Що ти про це думаєш?
– Я…
Гайді підняла підборіддя Іфі:
– Дитя, це одкровення, яке послав нам Бог. Відьми повинні бути як дикі звірі, щоб вистояти під жорстоким гнітом. А могутні бойові відьми, природно, є символом всієї групи, наприклад… як ти зараз!
Полум’я свічок танцювало, Іфі не чула радісних вигуків, але відчувала невидиму силу, що наближалася ззаду, як прилив – хвилювання змішувалося зі збудженням і щастям інших відьом, ніби це був тихий вулкан.
Через деякий час вона нерішуче запитала:
– Тоді… що якщо їжі вистачить для всіх вовченят?
– Тоді це будуть не вовки, – усміхнулася Гайді, – а собаки.
……
Батіг ударив її по сині, видавши різкий звук.
– Дурепо, навіть таке невелике тренування не можеш зробити. Ти даремно з’їла стільки їжі! Скажи, який це удар?
– Двадцять четвертий, – скрипнула зубами Іфі.
На свою відповідь вона отримала новий удар батогом – від крові і поту, що стікали по її спині, промокли штани.
– Це все на сьогодні. Якщо завтрашнє тренування буде таким самим, кількість ударів подвоїться. – Руда жінка кинула великий шматок м’ясо перед четвіркою покараних відьом: – Вечеря вже закінчилася. Я випросила у пані Гайді трохи додаткової їжі. Можете розділити її між собою. Пам’ятайте, вам заборонено використовувати магічну силу.
Шматок м’яса був достатньо великим, щоб наповнити шлунки усіх чотирьох.
Однак бойові тренування забирали багато фізичної енергії, і їх можна завершити швидше, отримавши якийсь перекус між прийомами їжі.
Як дикі звірі…
Тільки сильні відьми могли вижити.
Іфі глянула на шматок м’яса і накинулася на найближчу до себе відьму.
……
– Таємне Товариство було знищене церквою. Я чула, що ніхто не зміг втекти.
– Навіть їхня лідерка.
– Церква поставила табір на східному узбережжі!
– Ті кляті дворяни, – обличчя Гайді спотворилося, – рано чи пізно я порву їх на шматки!
Відьомські організації Вовчого Серця знищували одну за одною – і лише Союз Кривавого Ікла ще якось тримався. Хоча Іфі не розуміла, яке відношення це мало до дворян острова, вона все одно усвідомлювала, що ситуація була дуже небезпечною.
– У такому випадку дозвольте нам з Пісочком позбутися їх.
– Вже пізно! Церква помітила острів ерцгерцога – ми більше не можемо тут залишатися, – скрипнула зубами Гайді. – Ми відправимося на Сонний острів.
– Ви говорите про ту… відьомську організацію, яка посилала голуба, щоб передати повідомлення? – запитала Іфі.
– Саме так. Ми зможемо залучити трохи людей звідти, щоб збільшити силу Союзу Криваве Ікло. Крім того, це лише тимчасово, рано чи пізно я сюди повернуся! Королівство Вовче Серце моє!
……
– Прокляття, чому ці люди готові слухатися наказів маленької дівчинки? – Гайді кинула чашку на землю.
Іфі мовчала. В її очах більшість відьом на острові нічим не відрізнялися від ягнят, що не були здатні захищатися від могутніх ворогів. Те саме стосувалося і їхньої так званої лідерки – Тіллі Вімблдон, якби не надзвичайна відьма поряд з нею, вона б не змогла утриматися на своєму місці.
– Можливо, це тому, що вона підтримує ідею в однаковій важливості бойових і небойових відьом? – втрутилася Пісочок. – Ніхто не хоче бути виключеним.
– Сміхота! Вона навіть не подумала, хто знищив церкву у фіордах! Хто вірить у таку нісенітницю?
– Старший брат Тіллі, володар західного регіону, здається, теж так вважає.
– Вони все вигадали! Ніхто не знає, чого насправді бажають володарі, краще за мене! – Гайді сердито сказала: – Просто подумайте всі ви, я створила Союз Кривавого Ікла для… – вона раптом замовкла. – Ні, я більше не можу дозволяти їй говорити подібні дурниці. Ви маєте поїхати у західний регіон, щоб викрити брехню Тіллі! Передайте йому мої слова: я можу дати більше, ніж Тіллі Вімблдон!
Чомусь Іфі здалося, що в той момент пані Гайді зовсім не була схожа на звіра, а більше нагадувала розлючене ягня.
– Ось чому ти мене покинула?
Перед нею раптом з’явилася постать Енні.
– Заради такого володаря, заради такого безглуздого життя ти покинула мене і зрадила мою довіру?
– Ні, Енні…
Іфі з жахом помітила порожнє місце замість обличчя Енні.
– Ти… мене забула?
Відьма різко розплющила очі – усе, що було перед нею, раптом зникло, залишилася лише сіро-біла стеля кімнати, з якої звисала люстра.
Це був сон?
Вона швидко заплющила очі і пригадала зовнішність Енні. На щастя, Іфі ще досі чітко пам’ятала, як та виглядала.
Коротко видихнувши від полегшення, відьма повернулася і сіла. Вона побачила, що біля ліжка сиділа маленька дівчина, яка з цікавістю дивилася на неї.
З очей, в яких не було і тіні підозр, Іфі зрозуміла, що ця дівчина була людиною, якій не довелося скуштувати страждань і боротьби… тобто, вона була так званим ягням.
– Хто ти?
– Нана. – Вона нахилила голову і запитала: – Тобі снився кошмар?
Лише в цей момент Іфі відчула, що її спина була вкрита холодним потом.
– Я… щось говорила?
– Так, ти постійно бурмотіла: я звір… я звір… – Розвела руками дівчина, а потім сказала: – Чому ти це казала? Ти не звір.
Іфі закусила губу:
– Ти… нічого не розумієш.
– Я розумію, – Нана прикрила рота рукою й усміхнулася, – ти така ж, як і я. Хіба ж ми всі не люди?
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.