Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Звільнити цю відьму. Розділ 536-537
Розділ 538. Колесо часу
Робота з підготовки припасів для першої армії була завершена і солдати от-от мали знову вирушити в дорогу.
Це була місія другої половини весняного наступу: захопити Вербове місто і Хребет Упалого Дракона. Перше – повністю об’єднає західний регіон, а друге – відкриє найзручніший шлях до південних земель.
Оскільки жодне з міст не було надзвичайно укріпленим і труднощів для атаки не мало виникнути, Роланд повністю передав командування Залізній Сокирі та більше не планував вирушати в експедицію разом з армією. Столиця королівства щойно була захоплена, тож моральний дух людей був надзвичайно високий. Тепер ці професійні солдати поступово формували прототип сучасної армії, вони могли сумлінно виконувати бойові накази без особистого командування володаря, тому Роланд міг не турбуватися про результати бою. Поки розвідка проводилася з усією ретельністю, а артилерія дозволяла впевнено просуватися вперед – вороги не завдадуть великих клопотів.
Роланду потрібно зосередитися на відбудові післявоєнного ладу.
На щастя, Вербове місто було невеликим за масштабом, тому там нема потреби створювати повноцінну ратушу нижчого рівня, як-от у районі Довга Пісня, потрібно всього лише облаштувати відповідні відділи. Тепер, коли район Прикордонне може забезпечити групу основного управлінського персоналу, не виникне жодних труднощів, щоб приєднати Вербове місто до політичної системи Беззимного міста.
Що стосувалося Хребта Упалого Дракона, то місто передадуть в управління маркізі Спел – після падіння Тіфіко вона присягнула Роланду на вірність і погодилася прийняти повну модель управління західного регіону. Щоб допомогти їй захопити місто й очистити простір від повсталих дворян, потрібно було не тільки послати першу армію, але й залишити там певний гарнізон.
Крім того, чи буде наступним кроком подальше захоплення південного регіону, чи завоювання міста Залізного Піску – Хребет Упалого Дракона стане ключовою транспортною артерією. Тому гарнізон там мав розміститися зі ще однією метою: запобігти нещасним випадкам. Хай там що, заради певності це місто мало бути в руках Роланда.
– В результаті доступна кількість солдатів першої армії буде обмежена, – сказав після визначення плану Залізна Сокира і нахмурився. – Наразі 500 осіб залишилися у столиці, до Вербового міста і Хребта Упалого Дракона знадобиться відправити 1000 людей. Отже, військо, яке ми зможемо вільно мобілізувати, становитиме менше 1500 солдатів, і більшість – це артилеристи. Боюся, на деякий час Беззимне місто втратить можливість проявляти ініціативу в атаці.
– Як проходить навчання нових солдатів, яких набрали за Місяці Демонів?
– До рівня регулярної армії їм ще далеко, – похитав головою командувач. – Потрібно щонайменше ще два-три місяці підготовки.
Роланд вибухнув сміхом, подумавши про те, що коли він формував ополчення для протистояння демонічним звірам, люди проходили підготовку всього лише у півтора місяця, перш ніж відважно піднятися на міську стіну. Зараз же розбудова армії ставала все масштабнішою, тож навіть кваліфікаційні стандарти значно підвищилися. Насправді, поки солдати могли чітко виконувати інструкції, рухатися у строю, прицілюватися в ціль і натискати курок – в цю епоху це вже вважалося сильною армією. Зрештою вони мали всього лише вишикуватися, цілитися і стріляти – їм зовсім не обов’язково було потрапляти під ворожу атаку.
– Не хвилюйся, пізніше гарнізон зможуть замінити нові солдати, боротьба з охоронцями дворян буде для них своєрідною вправою, – легким тоном сказав Роланд. – Коли посланці, що набирають біженців, повернуться, Беззимне місто досягне ще одного піку в кількості населення. Тоді ми зможемо продовжити збільшення чисельності армії.
Підкорення столиці – це далеко не кінець, а захоплення Хребта Упалого Дракона – всього лише початок. Якщо все піде добре, Роланд сподівався приєднати до своїх земель південний регіон ще до початку цьогорічних Місяців Демонів.
Якби він міг отримати стабільне постачання чорної води, то це б дозволило підняти промисловий рівень Беззимного міста на новий щабель.
Незабаром після того, як Залізна Сокира пішов, перед Роландом тихо з’явилася Соловейко:
– Іфі хоче з тобою зустрітися.
……
Дивлячись на відьму Кривавого Ікла, що повільно зайшла до кабінету, Роланд відчув деякі зміни.
Її кроки більше не були таки впевненими, як тоді, коли вона вперше тут з’явилася. Її довге чорне волосся було трохи скуйовдженим, очевидно, що дівчина не подбала про нього. Уважний і гордий вираз обличчя майже зник, змінившись почуттям невпевненості і розгубленості.
Зараз вона була більш схожою на дівчат свого віку.
Іфі спочатку вклонилася, вітаючись. Після довгого мовчання вона сказала:
– Ваша Величносте, Мейсі… що за зброю вона використала?
Роланд уже очікував, що відьма запитає про це. Він кивнув Соловейку, і та дістала з-за пояса револьвер і поклала на стіл.
– Вона використала пістолет, який покладається на силу пороху, щоб убити ворога, – він уміло висунув барабан револьвера і витрусив кулі. – Патрони, які використовували проти тебе, були спеціально модифіковані, щоб не проникати в тіло, інакше б ти померла на місці.
Губи Іфі ворухнулися, ніби вона хотіла щось сказати, але зрештою слова були проковтнуті.
Роланд взяв одну кулю і підняв перед собою:
– Бачиш це? Вона не набагато більша за мізинець, але для її виготовлення потрібно виконати складний набір кроків – і для цього потрібна спільна робота сотні звичайних людей, а також залучення трьох відьом. Одна група не може обійтися без іншої. А залучені відьми – це небойові відьми, від яких, на твою думку, немає жодної користі. Ти досі так вважаєш?
– Я… – вона виглядала нерішучою і певний час не могла відповісти на це запитання.
Роланд не дав їй багато часу на роздуми і сказав:
– Можливо, вони не можуть прямо використовувати свої здібності для бою, але яке це має значення? Звичайній людині так само важко перемогти лютого звіра, використовуючи лише руки і ноги, однак зрештою саме люди правлять цим світом, а не звірі.
Роланд вів далі:
– Я замість того, щоб називати їх небойовими відьмами, віддаю перевагу словам «відьми підтримки». Завдяки власним здібностям вони можуть наділити більшість звичайних людей новими силами – це так само як воїни, що володіють мечами і міцними щитами, можуть легко перемогти звірів. У певному сенсі відьми підтримки є величнішими, ніж бойові.
– Але ця ваша зброя… може показати себе набагато краще у руках бойових відьом, – прошепотіла Іфі.
– Різниця не надто помітна. Принаймні вона не може визначити результатів війни, – похитав головою Роланд. – Уяви результат, якщо ви зіткнетеся з десятьма звичайними воїнами, що володіють цією зброєю? Які у вас шанси на перемогу? Мої території можуть виготовляти по сім-вісім револьверів щодня, але скільки всього бойових відьом? Ба більше, просто вміти користуватися цією зброєю недостатньо, потрібно створити величезну виробничу і матеріально-технічну команду, в якій незамінну роль відіграють відьми підтримки.
Він повернув револьвер до належного стану і віддав Соловейку.
– Я знаю, тобі важко зараза зрозуміти цей факт. Причина, чому люди величніші за звірів, полягає в тому, що вони можуть використовувати свій розум для створення сили, якої цей світ ніколи не мав раніше. Магія, безсумнівно, найкращий інструмент, але ви марнуєте цей дар, – він на мить замовк. – До речі, у другій половині дня резерв першої армії проводитиме тренувальні стрільби. Я можу організувати тобі візит туди, щоб ти на власні очі побачила, що таке справжня сила.
– Часи змінилися, Іфі.
Розділ 539 Танення льоду
Коли Агата повернулася до замку після напруженого дня, небо було зовсім темним.
Відчинивши двері, вона несподівано виявила Венді, яка чекала на неї у вітальні.
– Чому ти знову так багато працювала? – запитала відьма, злегка нахмурившись, але в її тоні не було ні найменшого докору, лише чисте занепокоєння. – Сподіваюся, наступного разу ти повернешся раніше, так ти принаймні зможеш повечеряти з усіма.
– Вибач, я забула подивитися на небо, – Агата зняла пальто і повісила його біля входу. – Моя голова була зайнята думками про те, що потрібно зробити останню партію азоту, але я не очікувала, що, коли йтиму з роботи, буде вже так пізно. Але за це ти маєш звинувачувати володаря, який дав світло хімзаводу. Тепер там так яскраво, як удень.
– Я принесла тобі вечерю, – безпорадно зітхнула Венді. – Вона на столі. Ще гаряча, тож швиденько поїж.
– Дякую, – трохи зворушено сказала Агата.
Венді – найулюбленіша сестра Союзу Відьом, навіть володар дуже довіряв їй. Якби вона була в Такілі, то займалася б виконавчими завданнями під керівництвом трьох головних відьом. За часів Федерації така людина точно не стала б приносити Агаті вечерю.
– Будь ласка, – поплескала її по плечу Венді. – Якщо ти втомилася, то не забудь попросити Луну заспівати тобі пісню гарячого джерела. Не потрібно соромитися… Не забувай, що ти також частина Союзу Відьом.
Союз Відьом…
Коли двері зачинилися, Агата трохи мовчки постояла, а потім підійшла до столу і відкрила металеву коробку, яка зберігала їжу теплою.
Усередині було три страви і суп: ароматний шашлик, смажені гриби, скибочки хліба та яєчний суп. На її подив, у кутку коробки була маленька мисочка з медом.
Вона не втрималася і ковтнула слину.
Схоже, Венді помітила це…
Протягом десятиліть боротьби, яку Такіла вела з демонами, всіх видів запасів поступово стало бракувати, звичайно, включно з їжею. Хоча Агата мала відносно високий статус, щодня вона могла їсти лише різноманітні зерна і фрукти, які вирощували відьми-помічниці. І, звичайно, м’ясо, але це не був стабільний запас. Що ж до прянощів, цукру і меду, то перші два були предметами розкоші, якими могли насолоджуватися лише найвищі чини Федерації, а щодо меду, то хоч у них були відьми, які могли контролювати бджолині рої, їх відправляли на поле бою замість того, щоб займатися виготовленням цього не необхідного солодкого продукту.
Насправді Агата дуже любила солодке, особливо мед.
На бенкеті з шашликом більшість обрали поєднання перцю і солі як приправу, але вона тихенько вичистила цілу баночку з медом. Несподівано, але це побачила Венді.
Агата раптом відчула, як у неї щось защеміло в серці. Оскільки вона не відчувала холоду, то була нечутливою і до тепла теж. Крім того, вона рідко використовувала гарячу воду, коли купалася, бо не хотіла турбувати Анну. Врахувавши свою особистість і походження, Агата навіть попросила Роланда організувати для неї окрему кімнату з усіма зручностями на верхньому поверсі дослідницької вежі, де вона жила сама.
Але тепер відьма відчула, що в кімнаті стало трохи холодніше.
Можливо, це не така вже погана ідея – жити з іншими?
Агата дістала мед, рівномірно намазала його на скибочку хліба і неквапливо поклала до рота. Цього разу вона дійсно відчула тепло, яке принесла солодка і запашна їжа.
……
Після вечері вона планувала почитати трохи «Елементарну хімію» перед сном. Ці знання, можливо, не допоможуть їй досягнути еволюції, але вбережуть від сорому перед смертними.
Останнім часом на хімічному заводі з’явилося багато незнайомців. Агата почула від Білого Паперу, що всі вони зі столичної гільдії алхіміків. Старша відьма бачила, як вони кожного дня ходили між лабораторіями і хімзаводом, іноді їх очолював Каймо Страєр, а іноді – його учень Чеймс. Однак щоразу, коли Агата бачила цю групу людей, на їхніх обличчях завжди був вираз щирого приголомшення. Кожному з них можна було легко запхати яйце до рота, ніби це був єдиний вираз обличчя, який вони мали. Ба більше, також було кілька допитливих людей, які, здавалося, думали, що вона відомий алхімік, тому і підходили з запитаннями. Спочатку вони були дуже простими, тому з відповідями труднощів не виникало.
Щоб зберегти гідність пробудженої високого рівня і представниці Спілки Дослідження Таємниць, Агата вирішила підтримувати цей образ в їхніх очах.
Також, провівши ці дні у спілкуванні зі смертними, вона ще раз підтвердила те, що вчинки Федерації були неправильними.
Роланд довів мудрість вельмож, крім того, звичайні люди також мали розум, що майже нічим не поступався відьомському. Їм знадобилося всього лише кілька днів, щоб освоїти роботу азотогенеруючого обладнання і зрозуміти процес вилучення азоту. Спочатку між ними точилися дискусії про те, скільки елементів містилося в повітрі, а тепер вони обговорювали склад синтетичного аміаку. Кілька сивих старих з сором’язливими усмішками навіть звернулися з запитаннями до Білого Паперу, що дуже ту збентежило.
Очевидно, вони швидко вивчали все навколо себе.
Подумавши про це, Агата не могла не зітхнути. Відьми не були улюбленцями бога, але також не були тими, кого він відкинув – по суті, вони нічим не відрізнялися від смертних, тож це була неминуча доля. У Битві Божої Волі кожен мав нести відповідну долю, і відьми – це лише маленька група серед людей.
Вона поступово почала вірити в те, що без участі кожної людини вони не зможуть перемогти в цій битві, що вирішувала долю.
Раптом у двері постукали.
– Заходьте, – сказала Агата через плече, – двері незамкнені.
До кімнати зайшла висока білявка. Вона не накинула капюшон, але Агата відчувала, що її завжди огортала тінь.
Це була Соловейко.
– У чому справа?
– Його Величність Роланд хоче тебе бачити.
– Якщо він хоче наголосити на ідеї балансування між роботою і відпочинком, та переконати мене повертатися раніше, я вже це знаю і в майбутньому приділю цьому увагу, – сказала Агата, сіпнувши краєм рота. – Йому не потрібно витрачати на мене свій дорогоцінний час.
– Справді…? – Соловейко кліпнула очима. З цією відьмою було досить легко спілкуватися, якщо не робити з неї ворога. – Це лише одна з причин. Його Величність ще сказав, що хоче напасти на демонів.
Агата на мить була приголомшена:
– Що? – Далі вона кинула книгу на стіл: – Швидко відведи мене до нього!
……
Влетівши в кабінет володаря, Агата негайно почала говорити:
– Зараз, коли ми навіть не можемо зібрати десять фортечних гармат, ти хочеш напасти на табір демонів? Невже ти думаєш, що вони такі ж тендітні, як люди, достатньо вбити кілька тисяч – і вони злякаються, кинуть усе та побіжать? Ти зруйнуєш місто і цю чудову ситуацію!
– Що? – Роланд виглядав дуже здивованим. – Про що ти говориш?
– Хіба ти не збираєшся напасти на демонів?
Він поглянув на Соловейка, після чого усміхнувся:
– Ні, ти неправильно мене зрозуміла. Я не планую знищувати їхній табір, а всього лише хочу схопити кількох демонів живими.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.