Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498 + 3 бонусних розділи (1501)
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Звільнити цю відьму. Розділ 540-541
Розділ 542. Невдала подорож
– Сестро, ми прибули, – радісно вбіг до каюти Коул Кант.
– Я двічі казала тобі не називати мене сестрою під час цієї подорожі, – Едіт підняла голову і глянула на нього. – Ти забув?
– Ні… – Коул здригнувся, – ні, я це пам’ятаю.
– Тоді хто я?
– М-моя помічниця, пані Едіт.
– А ти?
– Батьків… ні, посол, якого відправив Кельвін Кант, герцог північного регіону.
– Дуже добре, пам’ятай це, щоб не зробити третьої помилки, – Едіт підвелася, поворушила дещо задерев’янілими кінцівками і вийшла з каюти. – Потрібно покликати всіх членів групи посланців, ми вирушимо до внутрішнього міста.
Це був маленький трюк, який зазвичай любила використовувати Едіт. Їм подобалося таємно спостерігати за людьми, з якими вона збиралася проводити переговори. Якщо скласти враження про іншу сторону заздалегідь, це дозволяло не тільки спланувати все наперед, але і дозволяло справити враження. Коли людина, з якою проходили переговори, це чоловік, то він, швидше за все, зацікавиться нею.
Вона ніколи не цуралася своєї жіночої ідентичності, навпаки, розглядала її як соціальну перевагу.
Оскільки Едіт мала титул «Перлина Півночі», то це, природно, не слід марнувати.
– А як же… голови?
– Нехай залишаються на кораблі. Чи ти хочеш забрати їх до своєї спальні? – Вона скривила губи: – Вони вже смердять.
Зійшовши на берег, Едіт помітила, що канал був заповнений великою кількістю кораблів, а на пристані зібралося багато людей. Більшість з них несли пристойний багаж, але вони не нагадували ні рабів, ні торговців. Це її дуже зацікавило. За винятком двох вищезгаданих груп, мало хто подорожував далеко під час весняної оранки.
Вона покликала слугу:
– Іди і запитай, куди вони планують їхати.
– Яке це має відношення до нас? – здивовано запитав Коул.
– Оскільки Роланд Вімблдон заволодів цим містом, він міг оголосити нову політику, щоб показати свою владу. Що і як він зробив також може відображати його характер, тому, звичайно, це має певне відношення до нас, – Едіт усміхнулася. – Звісно, також можна витратити кілька золотих драконів на щурів, щоб вони зібрали інформацію, але я віддаю перевагу тій, яку можна почути з перших вуст.
– О-он як…
– Ретельно спостерігайте і багато думайте, пане посланцю, – сказала вона. – Це рідкісна можливість.
Коли вони пройшли крізь міську браму, то вулиці були заповнені ще більшою кількістю людей. Обабіч дороги стояли ятки. Купці кричали про свої товари, лунали вигуки і постукування. Кілька років тому Едіт разом з батьком приїздила до столиці на церемонію повноліття п’ятої принцеси. Це місто несильно змінилося порівняно зі спогадами в її голові, воно все ще було дуже жвавим.
У місті Вічної Ночі, за винятком свят і ярмарок, неможливо було побачити такий натовп.
Раптом її увагу привернув вуличний промовець.
– Почекайте хвилинку, – Едіт попросила групу зупинитися, далі вона повела Коула до юрби, що зібралася.
– Вмієте пиляти дрова? Вмієте класти цеглу? Вмієте доглядати за великою рогатою худобою і вівцями? Якщо у вас є такі навички, то ви – таланти, яких шукає Його Величність Роланд! Вирушайте у західний регіон, де Його Величність будує нову столицю королівства – Беззимне місто! Ваші таланти принесуть щедрі винагороди!
«Талант? – Едіт на мить задумалася. – Яке цікаве твердження… Але що означає нова столиця королівства? Беззимне місто? Чи є таке місто у західному регіоні?»
Пройшовши кілька десятків кроків, вони побачили ще одну групу людей.
– Відьми невинні. Це зізнання, написане ієрархом перед тим, як його стратили, – інший промовець махав документом у руці. – Ними можуть стати ваші родичі, ваші доньки, ваші сестри! Якщо ви все ще боїтеся, то відправляйте їх до Беззимного міста! Там про них подбають. Якщо ви не бажаєте розлучатися, то можете відправитися з ними! Його Величність пообіцяв, що родини відьом отримають хороше житло і гідну роботу!
– Ієрарха стратили? – очі Коула розширилися.
Едіт нахмурилася. Якщо нова політика Роланда Вімблдона така, то вона аж занадто демонстративна. Чи не боїться він накликати на себе жорстоку помсту церкви? Тоді це буде не битва між вельможами, а нескінченна боротьба з єретиками.
Вона не знала: вірність такому королю – це благословення чи прокляття?
Їм знадобилося близько години, щоб пройти вулицею до внутрішнього міста. Вона виявила, що таких промовців можна було зустріти по всій дорозі. Майже все, що зробив Його Величність після завоювання Королівського Міста, зібрали в одну розповідь і неодноразово повторювали її кожному, хто приїздив до столиці. Якщо довгий час слухати промови на вулиці, то можна чітко зрозуміти зміни, навіть не звертаючись до щурів.
– Пані, я довідався, – слуга, якого відправили поставити запитання, наздогнав їх і тепер хапав ротом повітря. – Вони всі готуються відправитися до…
– Беззимного міста, так? – перебила Едіт.
– Ви… вже знаєте?
– Не будемо зараз завдавати собі клопотів з пошуком заїжджого двору, підемо до палацу, щоб подати документи посланця, – в її серці зародилося погане передчуття. – А тепер поквапимося!
……
– Що ти сказав? – здивовано запитав Коул. – Його Величність Роланд уже тиждень як покинув столицю? І навіть церемонії коронації не проводилося?
– Так сказав секретар, – доповів помічник. – Його Величність спочатку залишив головного міністра на ім’я Баров Монс, але він вчора також покинув столицю. За винятком слуг, зараз палац пустує. Також секретар сказав, що якщо вам потрібно про щось поговорити з ратушею, він може передати повідомлення.
– Нема потреби, – холодно сказала Едіт.
Вона не очікувала, що передчуття справдиться. Вони промчали всю дорогу без зупинок, але зрештою все було марно – Роланд справді планував перенести столицю королівства, залишивши це велике місто і вирушивши у західний регіон для того, щоб будувати там нове! Що відбувалося в його голові? Для того, щоб побудувати місто такого розміру, знадобиться принаймні 30-40 років!
– Що нам робити? – тихо запитав Коул, дивлячись на приголомшених членів групи посланців позаду них.
В Едіт був похмурий вираз обличчя, через деякий час вона сказала:
– Розвертаємося і йдемо до причалу. Вирушимо до Беззимного міста!
– Вони все одно вже вирушили в дорогу, тому нам не потрібно так поспішати, – скривившись, сказав Коул. – Я цілий тиждень не купався, у мене таке відчуття, що на тілі ось-ось заведуться воші.
Едіт повернула голову, понюхала комір і також відчула дивний запах. Нарешті вона зітхнула:
– Тоді знайдемо заїжджий двір, щоб перепочити ніч, а завтра вранці знову вирушимо в дорогу.
Однак, коли група посланців наступного дня прибула на пристань, вони виявили, що їхній корабель був спалений дотла.
– Що сталося? – Едіт уперше відчула, що її мозок не справлявся з розумінням ситуації.
– Кхм-кхм, не гнівайся, сес… пані Едіт, ретельно спостерігай і багато думай… – Коул махнув рукою перехожому: – На пристані сталася пожежа?
– А, ви говорите про це. – Перехожий з ентузіазмом пояснив: – Не знаю, хто в демона сховав трупи на кораблі, але запах відчули щури-злодії. Ви цього можете не знати, але всі дуже чутливі щодо такого, адже більше ніж півроку тому місто охопила демонічна хвороба, яку спричинили розкидані церквою трупи. Одним словом, єдиний спосіб впоратися з цією заразою – підпалити. Капітана затримали для допиту. Що, ви його знаєте?
Едіт не знала, який вираз використати для відповіді. Знадобився деякий час для того, щоб вона змогла витиснути відповідь:
– Дякую за інформацію. Ні, ми його не знаємо.
Схоже, їм потрібно знайти новий корабель. Едіт подумала, що, можливо, ця подорож для демонстрації лояльності пройде не так гладко, як вона уявляла… чи не так?
Розділ 543. Поворотний момент
Коли Роланд знову побачив Барова, йому здалося, що він зустрівся з іншою людиною.
Мало того, що вираз чоловіка зараз був сяючим, так ще і плечі були розправлені, груди – гордо випнуті, кроки дзвінкі, а ще його переповнювала впевненість. Це зовсім не нагадувала колишнього помічника міністра, якому було майже п’ятдесят років.
Здавалося, що він був дуже задоволений тими кількома днями свого життя, які провів у столиці королівства.
– Якби я знав це, то покликав би тебе пізніше, – пожартував Роланд.
– Ні, Ваша Величносте, яким би процвітаючим не було місто Світанок, вона не може зрівнятися з Беззимним, яке ви особисто побудували, – Баров потряс бородою. – Де б я не був, моє серце завжди буде поруч з вами.
Чому… це прозвучало так дивно?
Роланд кашлянув раз, другий і змінив тему:
– Як там ситуація?
– Не хвилюйтеся, з моїми учнями і першою армією – новопризначенні дворяни не зможуть створити проблем, навіть якщо захочуть. – Голова ратуші гордо сказав: – Я також трохи розширив межі для їхньої конкуренції за владу і вигоди. Поки це не заважатиме нормальному життю людей у місті Світанок, то все гаразд. Гадаю, вони немало часу витратять на боротьбу, щоб отримати крапельку влади – адже до цього часу вони не мали права потрапити до ратуші.
– Це хороший метод, – усміхнувся Роланд.
Він трохи знав про стратегію політичних стримувань, противаг і контролю, але, очевидно, що у втіленні цього методу в реальності його перевершували старі лиси, які тривалий час займалися політикою. Можливо, вони не були найхитрішими, але досвід зробив їх товстошкурими і злими. Можна навіть сказати, що лише зараз Баров використав усі свої таланти.
Завдяки своєму статусу короля країни, Роланду не потрібно було вплутуватися у брудні політичні ігри. Поки він володів кадрами та тримав у своїх руках законодавчу і військову владу – ніхто не наважиться кинути виклик його авторитету.
– Ваша Величносте, дозвольте запитати, куди ви відправили міністра фінансів Лорена Мура? – Баров, ніби на позначення чогось незавершеного, зітхнув: – Церемоніймейстер палацу сказав, що ви його не страчували.
– Він забирав частину допомоги, яку виділяли людям, вступив у змову з колишнім прем’єр-міністром і долучився до примусового вербування біженців. – Роланд знизав плечима: – За ці злочини його не можна покарати смертю, але він також старий і не придатний для роботи в шахті, тому я вибрав для нього висилку.
– Як шкода… справді.
– Що, ти хотів його використати?
– Звичайно, ні. Лорен досить впливова людина у Королівському Місті. Я не впевнений, що ті дрібні дворяни змогли б його придушити. – Баров посміхнувся і похитав головою: – Просто він був моїм наставником і довгий час мене пригнічував. Мені трохи шкода, що я не бачив на його обличчі виразу здивування, жалю чи благання про пощаду.
Роланд не втримався і розсміявся:
– Гадаю, він зі своєю родиною поїде до королівства Світанок. Можливо, у майбутньому у вас буде шанс зустрітися. Не будемо більше говорити про це. Я покликав тебе, бо маю намір побудувати кілька заводів, які пов’язанні з подальшими великими змінами у Беззимному місті.
– Потрібно багато людей?
– Саме так, інакше я б просто віддав наказ Карлу, – кивнув Роланд. – Потрібно щонайменше три тисячі людей.
Баров гірко посміхнувся і сказав:
– Лише ви можете озвучити подібний запит. В інших містах навіть не існує галузі, для якої б одразу знадобилося 3 тисячі людей.
– Хороша новина полягає в тому, що не всім цим трьом тисячам потрібно бути грамотними. Достатньо буде вже того, щоб дві сотні людей з них мали повну початкову освіту.
– Що ви хочете побудувати?
Роланд розклав перед головою ратуші заздалегідь підготовлені записи:
– Коксохімічний завод, сталеливарний завод і ковальський завод.
– Пані Анна виробляє мало сталі? – запитав Баров.
– Річ не в тому, що мало сталі, а в тому, що це надто марнотратно, – зітхнув Роланд. – Її магічну силу слід використовувати для виробництва вищого класу, а не витрачати на матеріали для парових двигунів. Цього року я планую провести девідьмізацію виробництва основних промислових продуктів.
Індустрія Беззимного міста зараз знаходилася на переломній точці. Якщо не шукати можливостей для прориву, важко буде досягнути прогресу. Причина була в тому, що джерело живлення машин значною мірою залежало від матеріальної підтримки Анни. Як наслідок, масштаби не могли бути розширені. По факту, для парових двигнув взагалі не використовували високоякісної сталі – машини першого покоління були виготовленні з чавуну.
Але тепер створенні всі передумови для прориву – на вугільній шахті можна виготовляти кокс, а кокс був основним матеріалом для великомасштабного виробництва сталі; приблизно десяток глиняних доменних плечей у зоні пічок могли постачати достатню кількість металевих злитків. Якщо для виплавки сталі використати простий конвертер, а потім застосувати парові молоти на заводі для кування і безпосередньої обробки елементів потрібних іншим заводам і фабрикам, Анна буде повністю звільнена від цього. Іншими словами, реалізувати виробничий процес, який спирався виключно на участь звичайних людей.
Після того, як Роланд приблизно пояснив основну роботу трьох проєктів, Баров швидко зрозумів значення «девідьмізації».
– Я зрозумів. Але, Ваша Величносте, чи це справді можливо? – з сумнівом запитав голова ратуші. – Чи справді ми можемо так легко отримати сталь, не покладаючись на силу демо… кха, відьом? Можливо, ви не знаєте, але в інших містах кована сталь нерідко коштує у двадцять разів дорожче за залізо.
Сталь у цю епоху виковували ковалі. Вони багато разів стукали молотком по металевому злитку, щоб надлишок вуглецю і домішок у залізі окислювалися повітрям, таким чином утворювалася сталь. Звичайно, цей процес був украй неефективним і марнував багато сировини через окислення, тож для виготовлення лише одного шматка сталі використовували кілька шматків заліза. Саме тому комплект сталевих обладунків на все тіло – це те, до чого прагнула більшість лицарів протягом усього свого життя. Крім того, їх також можна було передавати з покоління в покоління як сімейну реліквію.
З певної точки зору, метод кування заліза у сталь створював у людей ілюзію, що суть була саме в цьому. Тепер, коли Беззимне місто виробляло «велику кількість» сталі, більшість людей вважали, що це справа рук відьом. Тому підозри Барова неважко зрозуміти, але для Роланда сталь – це просто залізно з різним вмістом вуглецю.
– Звичайно, це буде нелегко. Чи то коксування, чи то конвертерне виробництво сталі – це технології, які вимагають неодноразових досліджень, але… – Роланд зробив паузу. – Ці проєкти точно будуть реалізовані. У промзоні будуть встановлені сотні димоходів, а випуск сталі за місяць буде більшим, ніж нинішній випуск за рік. У нас буде невичерпна кількість сталі – велосипеди, різні машини і навіть будинки будуть зроблені з неї. Сталь буде в кожному будинку, навіть звичайні люди зможуть використовувати сталевий посуд і приладдя.
Приголомшений Баров деякий час мовчав, а потім відповів:
– Я якнайшвидше складу для вас план найму людей і розподілу фінансових ресурсів.
– Добре, я залишу на тебе підготовку, – підбадьорив Роланд.
Коли Баров підійшов до дверей кабінету, то раптом обернувся, притиснув руку до грудей і знову вклонився:
– Для мене буде честю побачити такий світ, Ваша Величносте.
Конвертер (металургія) (англ. Converter, від лат. Converto — змінюю, перетворюю) — апарат для одержання сталі з розплавленого чавуну продувкою його повітрям або киснем, а також для отримання чорнової міді або файнштейну продуванням повітря через штейн. (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Маньхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.