Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Також у мене є Patreon. Там цікаво（〜^∇^)〜
Звільнити цю відьму. Розділ 55
Розділ 56. У горах
Соловейко повільно просувалася гірською дорогою.
Стежка під ногами була не ширшою за її плечі. З одного була величезна кам’яна стіна, з іншого – круті скелі. Вона обережно спиралася на кам’яну стіну, що не зісковзнути.
Піднявши голову, Соловейко побачила на небі лише тонку смужку світла, схожу на срібну нитку на темному тлі. Проте вона знала, що зараз час заледве перевалив за полудень, навіть у день їй потрібно нести факел. Світла, що лилося вздовж кам’яної стіни, було не достатньо, щоб освітити дорогу попереду. Соловейко довго йшла, тому виникла ілюзія, що вона йде всередину гори.
Єдиним плюсом у цій ситуації є те, що ні холодний вітер, який шумить у горах, ні сильний сніг, ніяк не вплинули на стіни ущелини. Подеколи зверху падали сніжинки – вони швидко перетворювалися на пару, коли торкалися стіни чи стежки. Температура в цьому місці відрізнялася від зовнішнього світу, іноді вона бачила, як пара піднімалася від скель внизу.
Якби не це, Соловейко не наважилася б іти в Непрохідний гірський хребет у Місяці Демонів. Туман міг приховати її тіло, але не міг змінити температуру. Якщо йти під таким холодним вітром, то можна замерзнути на смерть менше ніж за годину.
Але Соловейко не хотіла залишатися тут надовго – їй завжди здавалося, що з темряви на неї щось дивиться, а тому в душу прокрадався страх.
Якби це було можливо, вона пройшла б усю дорогу крізь туман, але, на жаль, сил не вистачало. Тривале використання здібності швидко виснажувало її.
Соловейко підняла смолоскип, на протилежній скелястій стіні замерехтіло світло, подеколи зникаючи. При слабкому світлі вона іноді бачила там темні тіні різного розміру. Соловейко знала, що то печери, вони глибокі, тому світло не мерехтіло на скелях, а входи нагадували скупчення темних плям. На кам’яній стіні, прямо навпроти того місця, де вона стояла, теж була глибока западина.
Це нагадало їй про чутки щодо шахти Південного Схилу. Говорили, що вона колись була підземним лігвом чудовиськ. Там було багато плутаних ходів, що розходилася в усі боки, які начебто вирили монстри. Гора Північний Схил – лише шматочок Непрохідного гірського хребта, чи можливо, що ці печери можуть бути з’єднаними з проходами в шахті?
Ця думка змусила її здригнутися.
На захід од Непрохідного гірського хребта була дика, ніким не заселена, земля. Незліченна кількість проходів, викопаних в горах, що простягаються на сотні кілометрів, таке могли зробити лише монстри.
Вона постаралась більше не думати про це і зосередилася на тому, щоб рухатися вперед.
Нарешті дорога попереду змінилася. Стежка шириною в плечі розділилася на дві: одна вела трохи вгору, а інша тягнулась вниз, зникаючи в темряві. Ніхто не знав куди вела нижня доріжка. Стоячи перед роздоріжжям, відчуття, що на неї дивляться, стало сильнішим, ніби незліченна кількість очей нерухомо витріщалася на неї з темряви, від чого в її роті пересохло, а шкіра голови німіла.
Соловейко зчепила зуби, занурилась у туман і поквапилася піти. Незабаром моторошне відчуття зникло.
Поки вона піднімалася, температура робилася нижчою, а срібна нитка в небі робилася дедалі ширшою. За півгодини, праворуч від неї, з’явився вхід до печери, він знаходився трохи вище стежки. Вона підняла ногу і ступила в печеру, вглибині виднілося слабке світло.
Саме тут переховується Союз Співпраці.
Соловейко вийшла з туману і її одразу виявила відьма, що чергувала на вході. Чорна газова стіна з’явилася перед нею, але швидко зникла. З темноти долинув здивований вигук товаришки:
– Ти повернулася!
Вона подумала, що нарешті повернулася, але коли вона помітила дві білі стрічки, пов’язанні на руці відьми, настрій Соловейко різко змінився:
– Ще дві сестри…
Співрозмовниця на мить затнулась:
– Е… ах, це були Айрі й Еббі. Вони загинули п’ять днів тому, не переживши повноліття. – Вона силувано посміхнулася. – Таке часто трапляється, чи не так? Не говорімо про це. Іди до табору, Венді давно на тебе чекає.
Айрі та Еббі, близнючки, які народилися в заможній сім’ї з хребта Упалого Дракона, знайшли свій кінець у цій глибокій печері. Соловейко іноді ставила собі питання: чи роблять вони правильно? Якби Союз Співпраці не забрав їх з собою, дівчатка могли принаймні насолодитися життям перед смертю, мали б удосталь їжі та хороший одяг, а не слідували за ними, не маючи ні дому, ні речей.
Але подумавши про Венді в серці Соловейка з’явилося тепло. Без допомоги цієї відьми, вона б так і залишилася маріонеткою в чужих руках, і, як і всякий використаний інструмент, її могли викинути у будь-який момент. До того ж їй потрібно якомога швидше розповісти новини і повідомити сестрам, що їм більше не потрібно ховатися, як мишам. Є дехто, готовий їх прийняти, і… день пробудження можна пережити без смертей і травм!
Прийшовши до табору, Соловейко побачила знайому фігуру, що сиділа навпочіпки біля багаття і готувала їжу. Інших відьом поряд поки що не було, тож вона не стрималась і вигукнула:
– Венді, я повернулася.
Відьма на якусь мить завмерла, затим підняла голову і показала знайому усмішку Соловейку:
– Вероніко, ласкаво просимо додому.
Венді дуже добра жінка і одна з найстарших членів Союзу Співпраці. Навіть тепер, коли їй тридцять, на її обличчі не можна помітити жодної зморшки, каштанове волосся спадало майже до пояса, риси лиця зрілі та чарівні. Для більшості відьом у Союзі Співпраці вона була як старша сестра. Венді піклується про всіх, допомагає, наскільки може, і в повсякденному житті, і в душевному спокої. Якби не вона, Союз Співпраці не зібрав би так швидко стільки відьом.
Саме через неї Соловейко вирішила вирватися з лабетів родини і вирушити в подорож, щоб разом знайти Святу Гору. Венді також одна з тої купки людей, що знають її перше ім’я.
– Скільки разів я говорила, що більше не є тою боягузливою дівчиною, – сказала Соловейко, хитаючи головою і всміхаючись. – Тепер я могутня відьма, Вероніки більше немає.
– Ти завжди ти, вирватися з кошмару не означає відмовитися від минулого, – тихо сказала Венді. – Звісно, все добре, поки тобі це подобається. Соловейко, я чекала, коли ти повернешся, у тебе була важка подорож.
– Угу, – Соловейко ступила вперед і обняла її, – дякую.
Через деякий час Венді спитала:
– Що сталося з дівчиною? Ти… не змогла її врятувати?
Коли мова зайшла про це, Соловейко збадьорилася, вона схопила Венді за руки і схвильована сказала:
– Ні, їй не знадобилося, щоб я її рятувала, навпаки, вона може врятувати нас всіх! – далі вона детально розповіла про життя в Прикордонному Місті. – Тим місцем керує Роланд Вімблдон – четвертий принц королівства Ґрейкасл. Він готовий прийняти нас. А ще пообіцяв, що в майбутньому відьми зможуть жити на його землях, як і всі інші люди!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхуа можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.