Звільнити цю відьму. Розділ 7

Англійська назва новели: Release That Witch

Автор: Ер Му (Er Mu)

Рік: 2016

Статус: закінчено

Розділів: 1498

Переклад: у процесі

Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі

Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?

Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.

То ж, нехай почнеться його подорож.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon.

Звільнити цю відьму

Звільнити цю відьму. Розділ 1

Звільнити цю відьму. Розділ 2

Звільнити цю відьму. Розділ 3

Звільнити цю відьму. Розділ 4

Звільнити цю відьму. Розділ 5

Звільнити цю відьму. Розділ 6

Розділ 7. Тренування (Частина 2)

Вогонь виріс з-під її ніг, але незабаром згас.

Це була її двадцять третя спроба.

І вона знову зазнала невдачі.

На лобі Анни постійно з’являлись намистинки поту, та вона просто витирала їх тильним боком долоні, і знову лунав тріскучий звук зростаючого полум’я. Без зупинок для відпочинку, як тільки закінчувалась одна спроба за нею відразу слідувала наступна. Уніформа відьми лежала збоку, акуратно складена. Якби Анна не наполягла на цьому, її форма уже давно перетворилась би на попіл.

На щастя, Роланду, як четвертому принц, не складно було отримати для неї кілька запасних ряс. Він попросив покоївку Тіер, принести ціле відро ряс, зібраних служницями, щоб Анна ними користувалась.

Двадцять четверта спроба нарешті була успішною, полум’я більше не виростало з-під її ніг. Натомість воно з’явилося на руках. Вона обережно ворухнула рукою, стараючись, щоб полум’я перетекло до кінчиків пальців, але воно раптом смикнулося двічі й охопило її руку, підпаливши рукав, а далі вище, щоб охопити всю рясу.

Анна розвіяла вогонь, але ряса вже згоріла і не підходила для використання, тому дівчина повернулася до відра та дістала нову.

Це сталося не вперше, але щоразу, коли це відбувалось Роланд відводив погляд, тому він дивився куди завгодно, навіть якщо Анна цим не переймалась.

Насправді, якби не рішучий протест Роланда, вона, мабуть, зняла б увесь одяг і практикувалася оголеною серед білого дня! Та навіть якщо Роланд добре бачив би її чудову фігуру, він би не зміг спокійно працювати з оголеною дівчиною, особливо коли її тіло охоплювало полум’я, це видавало зовсім інший вид енергії.

Роланд похитав головою, витрушуючи такі непристойні думки. Поки що здавалося дуже важким освоїти магію. Принц поставив перед Анною мету: контролювати вогонь до такого рівня, щоб вона могла вільно випустити полум’я з долоні чи пальців і не спалити одяг. Проте він також хотів, аби вогонь мав досить високу температуру, щоб вони могли розтопити залізні бруски, що лежали на подвір’ї.

Після тридцятої невдалої спроби Анни, але перед тим, як вона змогла спробувати ще раз, Роланд зупинив її і сказав зробити перерву.

Анна видавалася збентеженою, та нічого не сказала.

Роланду довелося підійти та навіть потягнути дівчину за руку, відвести до стільця і примусити сісти.

– Ти втомилася; коли втомилася, то слід відпочити. Не будь нетерплячою, у нас ще є трохи часу. – Він витер з її чола піт і сказав: – Давай раніше підемо на післяобідній чай. 

Роланд знав, що дворянство Королівства Ґрейкасл не мало звички пити післяобідній чай. Оскільки економіка цього світу слаборозвинена, звичайні люди не мають можливості скуштувати таку смачну їжу. Люди цього світу не знайомі з ідеєю трьохразового харчування, не кажучи вже про четвертий раз. Що стосується синів шляхтичів, то вони, як правило, збиралися у другій половині дня у барах чи казино.

Якщо Роланд хотів запровадити звичай, він повинен сам готувати їжу та напої, бо покоївка та кухар не знайомі з таким. Оскільки принц приготував легкі закуски, і в них не було чаю, йому довелося використати ель як замінник, але важливо дістати чай у майбутньому.

Тож у дерев’яному котеджі на задньому дворі замку було проведене перше післяобіднє чаювання у Ґрейкаслі.

Анна дивилася на блюда з вишуканими закусками, не вірячи власним очам. Як їжа може виглядати так гарно?

Хоча вона не знала, як називається пиріг, який вона їла, він був чистого білого кольору, а яскраво-червоні фрукти пробуджували апетит. Краї випічки прикрашали вишукані візерунки. Цей досвід додався до тих речей, що вона раніше не бачила, змушуючи ще раз змінити погляд на світ.

Роланд із гордістю спостерігав за виразом обличчя Анни; вона виглядала приголомшеною, але і злегка переляканою. Хоча полуниця на кремовому пирогові була маринована у цукрі та навіть не мала свіжого смаку – від пирога нічого не залишилось.

Роланд виявив, що спостерігати за обличчям відьми, коли та їсть, приносило більше задоволення, ніж їсти самому. Він стежив за Анною, що обережно клала пиріг до рота, блакитні очі майже світились, а волосся легко гойдалось од вітру. Побачивши все це, його серце раптом забилося швидше і він подумав собі: неможна готувати щось гірше!

Ну, ці сильні почуття були також дуже важливі.

Спостереження за Анною під час тренувань і насолоджуватись разом з нею післяобіднім чаєм стало частиною розкладу дня Роланда. Він не проявляв інтересу до державних справ. Баров допоміг йому потурбуватись про будь-які питання, щоб  усе було в порядку.

За три дні Баров передав інформацію про галузі Прикордонного Міста, про яку просив принц, до офісу Роланда. Це був неймовірний момент; колишній четвертий принц ніколи не мав терпіння переглянути велику купу складних звітів.

Насправді навіть зараз у нього не було бажання читати їх. Роланду вистачило пробігти очима два рядки тексту, перш ніж у нього запаморочилась голова, і він сказав Барову: «Ти прочитаєш мені це».

Він провів годину, слухаючи, як Баров читав звіти, перш ніж виявив помилку.

– Чому Прикордонне Місто не мало доходу від торгівлі та річних податків узимку?

Оскільки зими були дуже холодними, відсутність доходів од сільського господарства – розумна, але як воно може бути абсолютним нулем? Місцеві жителі проводили зиму в теплих краях?

Баров кашлянув:

– Ваша Високосте, ви забули? Протягом зими проходять «Місяці Демонів». Оскільки місто не здатне захищати свої кордони, всі мешканці змушені евакуюватися до фортеці Лонгсонг. Але будьте впевнені, ваша безпека, безумовно, є нашим головним пріоритетом.

«Місяці Демонів» Ролан наче пригадував, що вже чув цю фразу. Він особисто не вірив у казки про привидів і легенди про злих відьом, і вважав, що це частина світових забобонів і дурниць. Але зараз здавалося, що монстри – це не тільки міфи, оскільки відьми насправді існують.  Тоді… як щодо інших відомих легенд, наприклад, привидів?

Коли Роланд здобував освіту, його репетитор з історії детально розповів про «Місяці Демонів». Кожної зими, після того, як випадає перший сніг і сонце ховається за горами, густа темрява спускалася на світ. У цей час розкривається Брама Пекла і випускає демонів у світ.

Злі духи захоплюють живих істот і перетворюють їх на рабів диявола. Деякі тварини перетворюються на могутніх демонічних звірів, що нападають на людей.  Більшість відьом народилися у цей сезон і саме через це були набагато сильнішими.

– Ви бачили Браму Пекла? – спитав Роланд.

– Ваша Високосте, як звичайні люди можуть побачити її? – Баров кілька разів похитав головою. – Не кажіть таких речей. Гори, де вони знаходяться, не можна завоювати. Навіть перебуваючи поряд з горами на вас вплинуть бридкі міазми. Спочатку у вас з’являється легкий головний біль, а в найважчих випадках ви можете з’їхати з глузду. Хіба що…

– Хіба що?

– Хіба що людина, яка прямує до Брами Пекла, це відьма. Тільки відьми можуть наблизитись до Брами Пекла, бо вони згрішили і стали слугами диявола. Природно, що їм не потрібно боятися злих сил, – сказав Баров, кинувши погляд у бік заднього двору.

– Ви коли-небудь бачили цих демонічних монстрів? – мовив Роланд, постукуючи по столу, щоб привернути увагу помічника міністра.

– Ну, я особисто їх не бачив. Як і ви, я вперше перебуваю на кордонах королівства. У столиці тільки кілька людей стикалися зі справжніми демонами.

Якщо йому потрібно евакуюватися раз на рік, як Роланд зможе розвинути Прикордонне Місто? Спочатку від думав, що Прикордонне Місто – безплідна земля, та її можна розвивати; це тепер здавалося марною мрією.

– Оскільки ми можемо протистояти демонічним звірам у фортеці Лонгсонг, а вони не є нездоланими і їх можна вбити, то чому ми не можемо захистити Прикордонне Місто?

– Фортеця Лонгсонг має дуже високу стіну. Також там розміщені елітні війська герцога Раяна. Фортеця нічим не схожа на Прикордонне Місто. Це маленьке містечко не можна порівнювати з фортецею, – пояснив Баров. – Із самого початку Прикордонне Місто створене для раннього попередження фортеці. Тому місто розташовано між горою Північний Схил і річкою Чішуй.

Отже, його місто лише гарматне м’ясо створене для уповільнення демонів на шляху, яким можна пройти до фортеці Лонгсонг. Роланд засміявся над своїм нещастям.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Маньхуа можна завантажити тут або почитати онлайн тут.