Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Також у мене є Patreon. Там цікаво（〜^∇^)〜
Звільнити цю відьму. Розділ 71
Розділ 72. Обговорення у королівській столиці
Тіфейке Вімбдон сидів на троні з рубіновим скіпетром у руці та дивився на чиновників у залі.
«Це те відчуття, якого я прагнув, – подумав він, – а не сидіти непорушно у Валенсії, спостерігаючи за нескінченими суперечками жадібних купців».
Він підняв скіпетр – і золотий кінець стукнувся об мармурову підлогу. Коли вся увага зосередилася на ньому, Тіфейке кивнув:
– Починаємо.
– Ваша Величносте, я маю повідомити дещо важливе. – Першим заговорив сер Веймарс на прізвисько «лицар Сталеве Серце», який відповідає за оборону столиці.
– Говори.
– Чи можна на деякий час призупинити полювання на відьом? Ваша Величносте, обшуки набирають обертів, вчора я чув, що над кількома арештованими жінками знущались у підземеллі, а одна померла у в’язниці. Пізніше з’ясувалося, що вони не були відьмами. Тепер все місто в паніці. Якщо так триватиме, боюся, буде велика кількість втікачів.
Тіфейке нахмурився, саме він велів проводити полювання на відьом. Він досі не з’ясував правду щодо загибелі Вімблдона III, але був свято впевнений, що його батько не міг покінчити життя самогубством. Та дивна посмішка на губах короля перед смертю викликала жах у Тіфейке. Батько носив найкращий камінь божої кари, та і церква підтвердила, що камінь не замінили і він не втратив своїх сил, однак це не означає, що відьма не брала в цьому участі.
Все дивне має зв’язок з відьмами.
Він перевів погляд на Ленглі, прислужника, який відповідав за полювання. Той одразу піднявся і сказав:
– Ваша шановна Величносте, це був просто нещасний випадок. Я суворо покарав людей, відповідальних за це, – він поклонився. – Начальник тюрми, наглядач і охоронець отримали по десять ударів батогом і були оштрафовані на двадцять п’ять срібних вовка.
– Одна людина померла, а ще троє пережили жорстокі катування, ви думаєте, що кількох ударів батога і штрафу достатньо? – холодним голосом запитав сер Веймарс. – І хто дав вам право судити? Прем’єр-міністр Вік чи його світлість міністр юстиції Пайл?
– Ваша Величносте! Я вимушений діяти швидко у такі складні часи. – Виправдовуючись вигукнув Ленглі, опустившись на одне коліно. – Проігнорувавши деякі дрібні невдачі, пошуки були дуже вдалими. Ми вже спіймали щонайменше п’ятнадцять відьом, що переховувалися в королівському місті. Їх зараз катують, то невдовзі ми дізнаємось чи ваш батько — ні, я маю на увазі, чи планували вони якусь змову.
Тіфейке зиркнув на нього – цей дурень мало не розкрив його наміри. Хоча більшість міністрів, що були в залі, могли здогадатися про справжню мету цих дій, зовнішній світ повинен знати лише те, що принц Ґелун убив короля.
– П’ятнадцять відьом? – лицар Сталеве Серце зневажливо посміхнувся. – Неймовірно, виявляється, столиця вже стала оплотом відьом. Кілька років тому церква влаштувала полювання на відьом у лісі на схід од королівського міста – і спіймала тільки шістьох. Здається, ваші люди ліпші за служителів церкви.
– Ти…!
– Досить! – Тіфейке був роздратований. Ленглі – дурень, він би ніколи не підвищив такого йолопа, якби мав можливість задіяти когось іншого для боротьби за трон. Навіть якщо хочеш отримати визнання, не потрібно вигадувати такі цифри. Ймовірно, більшість із тих п’ятнадцяти нещасних – звичайні жінки. Він не хотів, щоб церква втручалась у цю справу, але зараз не було іншого виходу. – Ти підеш до церкви і попросиш священника підтвердити істину суть тих 15 осіб. Припинити катування. Кожного разу, коли ви ловитимете людину, її повинен перевірити священник! Якщо я почую, що ви знову не в змозі дотримуватись наказів, то кину вас усіх у міський рів, щоб нагодувати риб!
– Ем, слухаюсь, Ваша Величносте.
– Негайно займись цим!
Як тільки Ленглі покинув зал, Тіфейке звернувся до міністра фінансів:
– Якщо разом із трьома попередніми ще хтось зазнав страждань – заплатіть їм два золотих дракони компенсації. Тіло тої, що загинула у в’язниці, поверніть родині, – він на мить зупинився, – і заплатіть три золотих дракони.
– Як побажаєте, – кивнув міністр фінансів.
– Ваша Величність милосердна, – відсалютував сер Веймарс.
– Перейдемо до наступного питання. – Сказав Тіфейке, оскільки ніхто не заговорив, він розпочав сам. – Якщо ніхто немає питань, то я почну зі свого. – Він поглянув на міністра закордонних справ – сера Брента, «Парасолька». – Указ про відкликання виданий більше місяця тому, проте до столиці ще ніхто не повернувся. Розкажіть, яка зараз ситуація?
Сер Брент походив з родини Ферін, він обіймав свою посаду вже тридцять років, мав сиве волосся та старе обличчя і був одною ногою в могилі. Міністр прочистив горло:
– Ваша Величносте, ваша третя сестра, Ґарсія Вімблдон ще нічого не відповіла. Ваш четвертий брат, Роланд Вімблдон прислав відповідь. У листі говорилося, що коли його люди будуть у безпеці після закінчення Місяців Демонів, він подумає про повернення до столиці. Але…
– Але що?
– На конверті, він написав, звертаючись до вас як до Вашої Високості, а не як до Вашої Величності чи короля.
Тіфейке не міг втримати зневажливої посмішки. «Ти такий же дурний, як і завжди, мій безнадійний молодший брате. Якщо ти маєш намір повернутися, – подумав він, – то мав би ставитися до мене як до свого короля, тоді я б виділив тобі гарне місце, щоб ти продовжував бути розпещеним принцом. Але поглянь, що ти робиш. Хочеш повернутися, але не хочеш здаватися? Чи буде від таких дій хоч якась користь?»
– Поки що залишимо, як є. – Тіфейке махнув рукою. – Де п’ята сестра?
– Ваша Величносте, вона… зникла.
– Що? Що означає «зникла»?
– Вона повідомила посланцю, що повернеться, але через тиждень Її Високість зникла разом зі своїм дворецьким і двома покоївками. Я вже наказав людям знайти принцесу, але поки що нічого не знайшли.
І що в результаті? Один чи двоє, але вони не вірять у нього! Тіфейке почувався приголомшеним, він сподівався, що молодша сестра стане для нього підтримкою. Зрештою, Тіллі з дитинства була надзвичайно розумною, вона навіть перевершувала його. Однак вона була дівчиною – і це єдине в чому вона йому поступалася.
Тіфейке відчував неабияке полегшення, бо, судячи з її домовленостей з батьком, Тіллі не збиралися втягувати в цей шторм. Їй дали місто недалеко від короля, Їньґуан хороше місце для торгівлі і немає ресурсів для навчання солдат. Але хто б міг подумати, що п’ята принцеса втече?
Хіба це вибір розумної людини?
– Що ж, оскільки вона втекла, нехай колишній лорд повернеться до управління Їньґуаном. Продовжуйте пошуки, не можна дозволити, щоб королівська кров текла між простих людей. – Він зціпив зуби, придушуючи роздратування. – Отже, наразі залишилася тільки третя сестра, яка відмовляється підкорятися?
– Так, Ваша Величносте.
– Оскільки вона така вперта, то я мушу вжити жорстких заходів. – Тіфейке поглянув на прем’єр-міністра Віка, щоб дати наказ про початок бойових дій потрібно схвалення короля і прем’єр-міністра. Але оскільки це найбільший його прихильник, то, ймовірно, проблем не буде. – Я планую дозволити герцогу Джо, захиснику півня, відправити війська, щоб змусити Ґарсію покинути Порт Чиста Вода і привести її назад до столиці.
Звичайно, маркіз Вік сказав:
– Це питання не слід відкладати. Ваша Величносте, будь ласка, якнайшвидше видайте військовий указ, нехай міністр закордонних справ займеться його передачею.
Тіфейке задоволено кивнув. Він якраз збирався покликати секретаря, щоб скласти указ, як у коридорі залунали швидкі кроки. Затим двері відчинилися і до зали, сповільнившись, увійшов лицар з блакитним плащем.
Тіфейке впізнай його, славетного «лицаря Холодного Вітру», Наймена Муа. Він попрямував прямо до центру залу, опустився на одне коліно і сказав:
– Ваша Величносте, я щойно отримав повідомлення з південного регіону. – Він видихнув і мовив тривожним голосом: – Ваша сестра, Ґарсія Вімблдон, п’ять днів тому перемогла герцога Півдня – Джо Керра і зайняла місто Сюнїн! І… вона проголосила себе Королевою Чистої Води, всі лорди південного регіону визнали це та підтримали проголошення незалежності!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської (взято тут і тут), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхуа можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.