Англійська назва новели: Release That Witch
Автор: Ер Му (Er Mu)
Рік: 2016
Статус: закінчено
Розділів: 1498
Переклад: у процесі
Жанри: бойовик, драма, надприродне, пригоди, сейнен, фентезі
Опис: Чен Янь перемістився тільки, щоб опинитися у світі схожому на середньовічну Європу, і стає Роландом, принцом-наступником. Але цей світ не такий, як колишній, попри деяку схожість. Відьми існують і вони насправді можуть користуватися магією?
Стежте за боротьбою Роланда з братами та сестрами за трон. Чи зможе він перемогти, хоча король уже визнав його безнадійним і з найгіршою стартовою ситуацією? Чи його знання сучасних технологій та допомога відьом, яких знають як помічниць Диявола і на них полює Свята Церква, допоможуть вибороти шанс.
То ж, нехай почнеться його подорож.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Звільнити цю відьму. Розділ 83
Розділ 84. Плани Гермеса
Єпископ Мейень крок за кроком спускався круговими сходами глибоко під землю.
Сходи вели в природну западину, її глибина в чотири рази більша за найвищу вежу міста, а діаметр близько 60 метрів, чого цілком вистачить для того, щоб помістити всередину замок лорда. Початок спуску добре освітлений, у високому куполі були вікна, крізь які проникало світло, що залишало на холодних кам’яних стінах звивисті плями.
Але при спуску вниз світло все слабшало і слабшало, залишаючи кам’яні стіни неосвітленими. Проте через якийсь час робилося помітним, що з глибини ллється слабке блакитне світло, і з кожним кроком воно робиться яскравішим. Тому для спуску вниз не потрібно тримати факел.
Якщо дивитися знизу, то сходи схожі на маленьку змію, що звивається по западині, чіпляючись за кам’яні стіни.
Сходові плитки вирізали з граніту, вони мали прямокутну форму і були товщиною в три пальці, їхньої довжини було достатньо, щоб поряд йшло дві людини. Один кінець гранітної плитки був вмурований у скелю, а інший висів у повітрі. Щоб запобігти випадковому падінню, на підвішених у повітрі кінцях плиток встановили дерев’яні стовпчики, з’єднанні мотузкою.
Мейень не рахував скільки тут сходинок, але знав, що встановити кожну кам’яну плитку було надзвичайно важко. Церковним каменярам довелося покладатися на мотузку, на яких вони висіли, щоб вирубати глибокі пази у твердій скелі, в які потім встановлювали гранітні плити. Кожен рух потрібно було робити з обережністю, бо мотузка могла зісковзнути або порватися, таке трапилося більше ніж з трьома сотнями людей.
Якщо собор Гермеса, зведений на поверхні, є символом непохитного духу церкви, то темна частина Гермеса, прихована на дні заглибині, це справжнє ядро церкви.
У кам’яну стіну біля сходів були вставлені камені божої відплати, через кожні сто кроків стояв воїн армії правосуддя, також на зловмисників чекав загін армії божої кари. Між собором і прихованою частиною закопано багато мішків з піском і гравієм. Якщо лінії оборони Святого Міста будуть прорвані і всім доведеться тікати, Папа активує пастку і дозволить піску та гравію повністю поховати це місце.
Хоча Мейен не вперше відвідує приховану частину Гермеса, відчуття прогулянки в повітрі досі викликає в нього запаморочення. Особливо, коли він дивився навколо, у нього завжди виникало відчуття падіння.
Мейень відчув полегшення, коли його ноги ступили на тверду землю.
На дні заглибини знаходився відшліфований білий камінь у формі диска. Його поверхня була гладкою, ніби дзеркало. Стоячи на ньому, людина може чітко побачити власне відображення. За задумом майстрів, світло, що лилося з вікон нагорі, після проходження складної схеми заломлення потрапляло на цей камінь внизу заглибини. Завдяки цьому внизу ніколи не було темно, тому не потрібно запалювати факел.
Тільки опинившись на дні западини, можна зрозуміти, що сонячне світло не безбарвне. Світло, яке відбивалося від шліфованого білого каменю, мало блакитне забарвлення. Якщо поглянути вгору, то можна побачити, що вся западина огорнута цим холодним блакитним світлом. А якщо придивитися, то можна помітити, що в яскравішому світлі літає незліченна кількість пилу і крихітних створінь, про які розповідають стародавні книги.
Використовуючи природно утворені печери внизу заглибини, церква розширила їх і з’єднала, створивши таким чином приховану частину Гермеса. Завдяки цьому, повітря вільно циркулювало, а під землею не виникало відчуття тління і затхлості.
Мейен пройшов крізь двері до основної частини ядра Гермеса, оборонна сила тут була значно потужнішою. Тут були загони армії правосуддя по п’ять чоловік, вони охороняли кожен рівень. Ці люди – найвідданіші воїни церкви. Як тільки вони приймають на себе цей обов’язок, то проведуть тут все своє життя, без змоги повернутися на поверхню.
Насправді тільки Мейен і Папа можуть входити сюди і виходити звідси, двоє інших архієпископів – Сісе і Тайфулунь – не мають права сюди ступати.
Але навіть Мейен не знав скільки всього тут тунелів і розгалужень. Від головного тунелю на південь в обидва боки розходилася купа розвилок, якщо пройти ними, то можна натрапити на ще більше розгалужень. Деякі з них використовувалися церквою, а інші запечатані. Він чув, що під час будівництва деякі майстри заблукали на не позначених розвилках, та так і не відшукали дорогу назад.
Прямий шлях вів аж до основи гори, через кожні тридцять чжанів (близько ста метрів) є контрольно-пропускний пункт. Мейен знає, що кожна зона слугує для різних завдань. Зовнішня або перша – це зона, де живуть воїни, які охороняють нижні рівні. Друга – це архіви, де зберігаються документи, записи та стародавні книги. Третя – це тюрма, де перебували злочинці, яким більше не судилося побачити світла… а також невинні.
Прийшовши до третьої зони, Мейен зупинився. Попереду лежить шлях до таємної зони, звідти походять усі дослідження та винаходи церкви, він не може туди увійти без згоди Папи. Мейен перебував на посаді архієпископа більше трьох років і був там лише один раз.
Він повернув на розвилці ліворуч.
Дорога була доволі короткою, Мейен скоро дістався до потрібно місця. Побачивши єпископа, воїни армії правосуддя, що охороняли двері, одразу віддали честь:
– Пане!
Мейен кивнув:
– Відчиняйте двері.
За дверима тягнувся коридор, на стінах висіли смолоскипи, що яскраво палали, вони нагадували незліченну кількість пульсуючих світлових плям у морі темряві, які тягнулися аж до самого кінця. По обидва боки тягнулися ряди товстих дерев’яних дверей, посередині яких висіла табличка з номером.
Один із воїнів взяв смолоскип і пішов уперед, щоб показати шлях. Мейен, слідуючи за ним, стежив за зміною цифр на табличках. Побачивши на табличці номер 35, він зупинився, дістав ключ і вставив його в замкову щілину, після чого легенько крутнув. Звук того, як відімкнувся замок, був доволі різким для цього тихого тунелю, в кінці коридору почулося слабке відлуння. Немов отримавши сигнал, з багатьох камер почулися крики чоловіків і жінок. Якщо уважно прислухатися, то можна зрозуміти, що більшість прохань лунали: «випустіть мене!», «допоможіть мені!», «будь ласка, вбийте мене!» і подібні.
Мейен був незворушним. Він наказав воїну залишитися за дверима, увійшов до кімнати та зачинив дерев’яні двері, щоб заглушити гамір і крики.
За залізними ґратами єпископ побачив старого чоловіка, який сидів біля узголів’я ліжка – можливо, він не був старим, але у нього сиве волосся, а чоло вкрилося зморшками. Його бороду вже давно не голили, тому вона закривала шию. Оскільки він давно не бачив сонця, його шкіра стала страшенно блідою, а руки і ноги стали тонкими, як бамбукові палиці.
Мейен поглянув на їжу біля ґрат, вона виглядала так, ніби до неї і не торкалися, єпископ зітхнув:
– Ви маєте ліпше дбати про себе, церква не має нестачі їжі. Всі ваші страви готують за королівським стандартом. Тут немає тільки вина. Навіть риба – це тріска з Потру Чиста Вода. Вам повинен бути знайомий цей смак, Ваша Величносте Вімблдоне?
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Маньхуа можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.