Автор: Raymund
Фендом: Ер Му “Звільнити цю Відьму”
Персонажі: Тімоті (Тіфіко, другий принц Сірого Замку) та інші
Рейтинг: R
Жанри: AU, фентезі, потраплянство
Попередження: ООС, насильство тощо
Дисклеймер: всі права на героїв і героїнь книги / мальопису належать правовласникам
Розмір: міді ~ максі
Статус: у процесі
Розміщення на інших ресурсах: звертатися до автора Raymund
Опис: Нині, справжня епоха розбрату та смерті. Королівство Ґрейкасл, занурилось в кроваву громадянську війну за трон, і з п’ятьох кандидатів залишилось лише двоє. Другий принц Тімоті Вімблдон і четвертий принц Роланд Вімблдон.
У цій громадянській війні, четвертий принц контролює лише західний регіон королівства. Але при цьому він зміг отримати підтримку простого люду, та створити нову професійну регулярну армію, яка завдяки розуму та наполегливості принца, змогла отримати у свої руки револьверні гвинтівки та гарматами. Загартовані у боях проти аристократів Західного регіону, армія стала тим, що є суцільною небезпекою для усіх.
У той ж час, Принца Тімоті підтримують практично усі аристократи Ґрейкаслу, вбачаючи у ньому захисника системи, де людина це ніщо, і вона має лише коритися їхній волі. Війська ж Тімоті перевершують армію брата в чисельності але не в якості. В більшості своєму війська Тімоті це лише сільське ополчення і професійні лицарі які з озброєння мають лише холодною зброєю, з примітивними осадовими машинами на кшталт требушетів.
І ось з недавно винайденої четвертим принцом повітряної кулі, на палац другого принца була скинута бомба. За задумом Роланда, різкий вибух мав стати останнім що бачив би Тімоті. Але мало того що другий принц прийшов до тями. Так він щей дивним чином змінився, та це вже був не той другий принц якого всі знали. Дивлячись на Тімоті, у аристократів що його оточували виникало таке відчуття, наче це хтось інший керує у вигляді принца. Наче це інша особистість, сидить на троні, та вирішує проблеми людей. Але ж такого просто не може бути, чи не так?
Посилання на ТГ-канал автора.
Розділ 5. Шпигунська катастрофа.
Ось і закінчився другий день осені. На вулиці темніше нікуди, майже усі доми у Прикордонному місті наче сплять, і дивлячись на це з даху замку, Роланд відчував певне умиротворення.
За цей день Роланд встиг прийняти алхіміків що прибули з далечені, спробував зробити кілька креслень, та також зустрів торговий караван Маргарет. Нажаль її там не було, тому не вдалося провести чудової співбесіди та зробити ще одну вигідну торгівельну умову.
Загалом все було досить добре, можна було сказати що чудово. Проте Роланду все не давала спокій думка про атаку на палац Тімоті. Роланд був впевнений що це мало закінчитися якщо не успіхом, то принаймні непоганим залякуванням супротивника.
До того ж він частково переживав за Анну та Соловейка, що
пішли разом на це завдання. Звичайно малоймовірно що повітряна куля могла
луснути чи десь мати дірку. Але все ж… Так не звично відчиняти шухляду свого
столу та бачити там досі ніким не з’їдену сушену рибу. Хоча, колись йому не
подобалося що його речі так просто та безпрецедентно могли вкрасти з під його
носа.
Зітхнувши, Роланд поглянув вгору, де палали сотні зірок. І думки про космос трохи розвеселили його. Звісно це лише нині не здійсненні мрії. Але можливо, колись, людям цього світу вдасться це зробити.
Думки Роланда різко перервав птах що наче взявся нізвідки, та почав кружляти
навколо Роланда. Одразу поглянувши на птаха, Роланд помітив що до його лапки,
прив’язаний листочок. Схоже це був той самий поштовий голуб. Подумати тільки,
ще недавно мені доводилося чекати кілька тижнів, доки звістка надійде звідкись
з далини. Навіть з Королівського міста я отримував листи раз у тиждень, чи й те
більше.
Птах через кілька митей вирішив зупинитися, та сісти коло Роланда. Скориставшись нагодою, Роланд взяв до рук птаха, й відчепивши листа з його лапки, та погладивши на птаха, він лишив його, і кинувши погляд на лист, забажав побачити хороші новини.
На вулиці було достатньо світло, оскільки зорі, та красивий
півмісяць світили не аби як добре. Саме тому Роланд вирішив не повертатися до
свого кабінету, і просто відкривши листа, почав читати його.
«Ось інформація за останні кілька днів: На перший день осені, приблизно о
третій дня, був чутний вибух, що звучав як грім серед ясного неба. Я та мої люди
одразу після вибуху спробували пройти до палацу, але на жаль нам ніяк не
вдалося розвідати місце вибуху через велике скупчення варти. Проте, що можна
було сказати точно, так це те, що вже через годину майже дві третини усіх
розмов схилялися до дивного грому що пролунав по всій столиці. Люди боялися,
пліткували про смерть Тімоті Вімблдона, та усе інше. Мені з моїми людьми навіть
вдалося розпустити чутки про те що це ваша помста, але у цю справу втрутилися»
Роланд на мить зупинився. Це був самий важливий момент
листа, але йому заважав птах, що легенько дзьобав руку, натякаючи на щось, що
повинен був зробити Роланд. Після того як птах почав сильніше заважати Роланду,
він все ж дістав зі своєї кишені кусочок сушеної риби, та просунувши його цьому
літаючому месенджеру, відчув полегшення, бо птах одразу відстав від нього,
давши можливість читати далі.
«Всього через дві години після вибуху, сталася подія яка спантеличила усіх
щурів столиці що співпрацювали з нами. На сцену у центрі міста вийшов Тімоті,
одягнутий наче звичайний вчитель. Сорочка, трохи потерті туфлі, що по вигляду
він скоріш за все потер недавно, також пальто та штани, що робили з нього більш
наближеного до народу чоловіка. Принаймні подібне бажання, (здатися більш
наближеним до народу) можна було розгледіти з його манер та виступу, а не
тільки з одягу. У своєму виступі Тімоті одразу підтвердив що це ваших рук
справа, і фактично надав нашим чуткам вагоме підтвердження. Але ці підтвердження
були майже одразу знищені, коли Тімоті в своїй промові почав звинувачувати вас
у всіх бідах, додаючи крихти правди, щоб люди повірили у цю брехню. Тімоті зміг
влучно підкреслити правду про вас, і при цьому спаплюжити на всю столицю,
назвавши вас демоно-поклонником, та звинувативши у спробі підпалити усі склади
з продовольством Королівського міста. Також за оголошеннями, Тімоті збирався
роздати їжу усім хто прийде та вислухає промову. В кінці він стримав свого
слова, і хоча ми не могли вбити його на сцені через велику тисняву, ми хотіли
відшукати його по дорозі до палацу, проте загубили слід»
Значить роздача їжі, демоно-поклонник і добре спланована
промова. Схоже Тімоті не опустив руки, і вирішив битися з чутками своїм методом
брехні та правди. Якщо подумати, це лише половина листа, і можливо все не так
критично з нашого боку.
З цими думками, Роланд продовжив читати листа, з невеликим розумінням, що
скоріш за все там немає жодної справді чудової новини.
«Ще у великій тисняві, ми помітили присутність щурів. Ми
змогли нарахувати близько двадцяти п’яти, але я впевнений що їх було в десятки
разів більше. Звісно вони мали якусь ціль у цьому натовпі, проте чомусь не
зіграли особливої ролі у цьому всьому фарсі. Лише кричали гасла як й усі інші
громадяни столиці. І саме після промови Тімоті, нас спіткала найбільша невдача.
Після промови тема обговорень змістилася з вибуху у палаці, на промову Тімоті.
Його гасла, та заклики згуртуватися проти ворога у вигляді нас, були досить
ефективними, і попри суцільну нелюбов до нього, як до короля. Усі наші чутки
стали лише брехнею в очах людей, і будь які спроби змінити цю думку були
знищені. Навіть наші спроби знайти будь які докази тиранічних вчинків Тімоті
стали неможливими. Більшість щурів були добре проплачені, а інші, що не були
проплачені, просто відмовилося надавати ці докази, чи то з недовіри, чи то з
страху»
«Але це не все. На другий день, ми змогли набрати невелику частину інформації
серед людей та досі вірних інформаторів. Ми змогли віднайти підтвердження, що
східні казарми були розпущені. Не відомо чий це був наказ, але більша частина
лицарів була відправлена на підтримку порядку та пошук зрадників у вигляді
щурів, що схоже вже осточортіли аристократам. Це полювання лицарів особливо
вплинули на пошук цінної інформації, і в деякій мірі, їм вдалося взяти одного з
наших поплічників під варту. Здається, що палац не був готовий до цього вибуху,
але він заворушився як ніколи. З нашого боку, це виглядає наче хтось заворушив
осине гніздо. І схоже, це гніздо знає хто винний у цьому вибуху. Їхня ціль,
схожа на ту, що хотів впорядкувати один з аристократів що зник без вісті.
Очистити Ґрейкасл. І попри все, з їхньої сторони можливо був створений план по
винищенню будь яких відступних шляхів для нас та інших «зрадників». Ми поки
будемо лише сидіти та спостерігати, і шукати варіанти витягти нашу людину сухою
з води. В разі чого, надішліть нам листа, і ми будемо готові максимально швидко
та ефективно виконати наказ, якщо він потребує термінового виконання».
На цьому лист закінчився, і Роланд, сховавши його у кишені
пальта, підняв голову щоб ще кілька хвилин поглянути на зірки, що крізь десятки
тисяч світлових років вже могли зникнути, але при цьому вони досі прекрасно
світять у нічному небі.
І все ж спустившись з даху, та йдучи по коридорам наповненим вартою Роланд дістається до своєї кімнати, й відчиняючи двері ключем, входить, і зачиняє за собою ті самі двері. Пройшовши пів кабінету та взявши до рук підсвічник з кресалом, Роланд запалює свічку, та дістаючи лист отриманий від Таси зі своєї кишені, підпалює його, та дивлячись як він згорає, Роланд задається питанням. «Що буде далі?».
Автор фанфіка: Raymund
Привіт усім читачам цієї історії, що дочитали аж до цього моменту. Дякую за те що ви прочитали цей розділ. Якщо вам сподобалося, прошу оцінити цю історію та написати коментар, щоб показати що я не дарма проходив 4 кола пекла, щоб отримати такий результат. Прошу також писати що до хиб, оскільки деякі з цих хиб я міг просто не помітити. =)
Також хочу сказати, що в мене є телеграм канал, на якому вже є п’ятий розділ у кількох форматах файлу. Також там будуть знаходитися ШІ стилізації персонажів, щоб ви як читачі, могли приблизно уявити як виглядають персонажі на мою думку.
Прошу донатити на ЗСУ та не забувати про підтримку українського контенту. На цьому все, бажаю вам удачі, а сам йду працювати далі.
Посилання на ТГ-канал автора.