Втрачене дитя

Авторка: Silver Raven

Фандом: манґа/аніме «Сейлор Мун»

Персонажі або пейрінг: Жадеїт, принцеса Сереніті, принц Ендіміон, Кунцит та інші

Рейтинг: R, можливо буде NC-17

Жанри: гет, слеш (яой), фемслеш (юрі), романтика, фантастика, фентазі, AU

Попередження: OOC, зміна статі (gender switch)

Дисклеймер: герої манґи/аніме мені не належать, я ними пограюсь і поверну на місце

Розмір: максі

Статус: пишеться

Розміщення на інших ресурсах: пишіть, там розберемося

Опис: Обставини склалися так, що лордом-хранителем принца Ендіміона Жадеїт не став, але він про це не шкодує. Молодик воліє триматись подалі від королівської сім’ї та її вартових, однак це триватиме не довго…

Увага: Даний текст може містити нецензурну лексику, сцени насильства, натяки і/або описання одностатевих зв’язків та інших недитячих стосунків. Ви попередженні й усвідомлюєте, що робите, коли читаєте його.


Розділ 5

Корона з квітів.

Жадеїт слухав голос Геліоса і не вірив у те, що відбувається.

Коронація. Як так? Невже тому, що Сереніті дала йому свою кров? Хіба вона б так вчинила, якби знала, до чого це приведе? Що він, землянин, стане королем Срібного Тисячоліття?

Хоча… який землянин? Володарка Місяця могла довірити підтримку бар’єра тільки вірній людині. А він, хоч і захищав її дитя, доньку, з якою не мав спільної крові, не служив їй. І не кохав. То що могло б прив’язати його, чоловіка, що посмів суперечити самій королеві Сереніті, коли та спробувала забрати Усаґі, до володарки Місяцю? Щоб змусило бути вірним їй? Кров. Їхня спільна кров. І усвідомлення того, що є ті, кому він потрібен.

Жадеїт не знав сімейного тепла. Від кого? Від батька? Для Рюноске Куро хлопець був проектом, що мав утілити в реальність його мрії та звеличити радника короля, зміцнити його позиції. Від матері? З якою Цукіно міг спілкуватися лише по віоду і тільки декілька хвилин під суровим наглядом батька, щоб не було сказано жодного зайвого слова. Коли Жадеїт був малим, це його обурювало. Він не розумів, чому ненька не може прийти до нього. Чому їм не можна говорити без чийогось контролю і чому їхні зустрічі проходять, як у особливо небезпечних злочинців, що у будь-яку мить готові знищити людство.

Тепер золотокосий знав, що Масакі Куро, у дівоцтві Цукіно, заборонили наближатись до нього. Вона свою справу виконала, народила дитину. Добре, що хлопця. Ідеально, що обдарованого. Погано, що не схожого на батька.

Рюноске Куро чорнявий, середнього зросту, з жовтуватою шкірою і типовими азіатськими рисами обличчя. Радник короля, якого просто скручувало від ненависті до лордів-хранителів. Ті завжди дивились на нього, як на пусте місце. Як на людину недостойну уваги. Жадеїт не контролював свій дар у дитячі та юнацькі роки. Щоразу, коли хлопець торкався батька, то відчував цю пекучу ненависть. Вона знищувала обдарованого. Підсмажувала і висмоктувала все приємне і світле, що в нього колись було.

Рюноске вибрав Масакі, тому що вона з великою імовірністю могла народити дитину з даром. Думкою юної Цукіно він не цікавився і хитрістю змусив її одружитись з ним. А щоб дитя, хлопчик (це обов’язково мав бути хлопчик!), став точною копією батька, запропонував жінці пройти генетичну зміну зовнішності. Ненька, теж невисока, повненька, з чорним волосся і карими очима, спочатку не хотіла, а потім погодилась, тільки вперлась, що нову зовнішність вибере сама. Генетичні зміни це довго. Іноді триває до п’яти років. А якщо ще до цього додати реабілітацію, то – і всі десять. У Масакі все це зайняло сім років. Вона дуже сильно змінилась. Із прекрасної землянки вона перетворилась у фатальну венеріанку. Високу, з білосніжною шкірою і рисами обличчя, що були більш типовими для європейців, з довгим волосся золотого кольору, небесно-синіми очима і можливістю того, що всю цю створену вроду колись отримає онук чи онука, бо її гени у дитині стануть рецесивними. Майбутній Куро мусив бути схожим на батька, як дві краплі води.

Але Жадеїт копія матері. Рюноске вірив, що Масакі зрадила, тільки щоб насолити йому. Тоді між Срібним Тисячоліттям та Ілюзіоном встановися мир, королева навідалась на Землю зі своєю свитою, в якій був один венеріанин. Але аналізи довели йому, що він помилився, хоча це не покращило відносин між батьками Жадеїта та і до сина Куро любові не відчував. Сам золотокосий гадав, що його зовнішність наслідок все тих же генетичних змін зовнішності. Ненька все-таки знаходилась у лікарні, так далеко від Рюноске з його амбіціями, як тільки можна, мала доступ до грошей і могла заплатити, щоб цю процедуру провели на ще не народженій дитині. І точно знайшовся хтось, кого не злякало можливе покарання за порушення заборони.

Масакі та Жадеїта від неприємностей врятувало те, що, по-перше, народився хлопець, а, по-друге, обдарований. Якби обставини склалися іншим чином, то можливо їх би не було і в живих. Нещасний випадок – і нова дружина для того самого проекту.

Жадеїт хотів би знати, що таке сімейне тепло. І саме це Сереніті йому подарувала. Спочатку довіривши своє дитя, а потім давши йому свою кров і обіцянку, що Усаґі його не забуде. Авжеж не забуде. Принца своєї крові королева Місяця на чужій планеті б не залишила.

– …від цього дня Земля та Ілюзіон стануть частиною твоєї сили, твоїм домом, часткою душі та серця. Прав мудро і справедливо, володарю Срібного Тисячоліття, і хай боги та богині тобі допомагають. Слава їм!

– Слава, – хрипло відгукнувся Жадеїт.

– Підніміться, Ваша Величносте, – сказав Геліос. Цукіно дещо невпевнено звівся на ноги та поглянув на служителя Творця. Той тепло йому всміхнувся, протягнув руки, зняв вінок – і відійшов до вівтаря. Опустив на нього корону з квітів. – Дивовижно. – Чоловік провів руками над вінком, відчуваючи, як лоскоче сила його шкіру. – Гадаю, жриця Селени здивується.

– Так, – погодився золотоволосий. Він відчув, як легше стало дихати, тіло наповнилося силою.

– Ваша Величносте…

– Жадеїт, – буркнув Цукіно.

– Авжеж, – кивнув Геліос, що повернувся до бізнесмена і щиро усміхався, – королю Жадеїте, я піду, треба провести обряд для Вашої доньки.

– Геліосе… – Той похитав головою і Цукіно зітхнув. – Робіть, служителю. Я чекатиму тут. – Жрець поклонився і пішов. – Смарагде.

– Ваша Величносте?

– Хоч ти не починай. – Попросив Жадеїт.

– Звикай. Відтепер ти король. – Засміялась леді-хранителька.

– І про це жодна інша людина немає знати. – Хитнув головою чоловік.

– Звісно, – киває Смарагд. – Король не може бути лордом-хранителем принца.

– Тимчасовим!

– Навіть тимчасовим. Але я нікому не скажу. Здається, у них щось сталося, – сказала захисниця короля, помітивши як забігали помічниці Геліоса.

Жадеїт нахмурився і поквапився наздогнати їх.

 

***

Луна стояла перед вівтарем, дивилась на вінок і не знаходила в собі сил протягнути руку, щоб торкнутись його. Жоден жрець і жодна жриця б не посміли коронувати принцесу Срібного Тисячоліття, без відому головної служительки Селени. А от принца…

Луна була проти. Дати землянину свою кров і прийняти його у свій рід? Землянину! Кров самої володарки! Ні! У жодному випадку! Але Сереніті вирішила інакше і воля її закон для жриці, та Луна сумнівалася, що змогла б коронувати принца. Він їм чужий! Дитя іншої планети, яке стало володарем Срібного Тисячоліття. Що ж, тепер залишилося тільки підтвердити це. Жриця протягнула руку, торкнулась пальцями квітів і криво посміхнулась. Потрібно поговорити з Нехеленією. Король має повернутись на Місяць разом зі своєю спадкоємицею.

 

***

Поява Жадеїта, який ніс на руках доньку, разом з леді-хранителькою короля перед альтанкою, привернула увагу принца Ендіміона і його захисників. Вони прийшли сюди у пошуках Цукіно і Смарагд, але нікого не знайшли і вирішили трохи перепочити, перш ніж продовжити шукати трійцю.

– Жадеїте! – покликав Кунцит, коли зрозумів, що їх не помітили. Тимчасовий лорд щось сказав Смарагду і поглянув на них. – Поясниш, що відбувається? – запитав Айс, наблизившись до Цукіно. Леді-хранителька окинула капітана веселим поглядом, взяла на руки доньку Жадеїта і перенеслась кудись. – Я чекаю.

– Усаґі проходила обряд.

– Не рано? – запитав Цоїзит. – Їй же тільки чотирнадцять.

– Вона могутня обдарована, друже, і не вміє тримати свою силу під контролем. Обряд мусить допомогти в цьому.

– Упевнений? – прискіпливо глянув на зотолокосого Кіцуне.

– Анітрохи. Тільки сподіваюсь на краще.

– Нам потрібно до короля. – Айс зиркнув на одяг тимчасового захисника. – Підеш так, але завтра щоб носив форму.

– Так точно, капітане. – Кутики губ Жадеїта смикнулись.

– Ходімо, – сказав Кунцит, і першим попрямував до палацу.

У кабінеті короля їх уже чекали. Сам володар і два його захисники: Сапфір і Рубін. Олександр попросив сина підійти ближче і, показавши на Цукіно рукою, повідомив принцу, що у нього тепер новий хранитель Сходу, щоправда тимчасовий. Як тільки підберуть когось іншого, то Жадеїт повернеться до своїх справ. Ендіміон здивувався. Ще й як. Навіть перепитав чи правда те, що йому сказали. А потім поцікавився, чому бізнесмен. Йому відповіли, що чоловік раніше був один із претендентів на місце лорда-хранителя, але тоді йому не судилося стати захисником спадкоємця престолу.

– У принцеси Місяця змінились плани, – сказав король Олександр, коли закінчив з радісною для його сина новиною. – Вони прибудуть завтра.

– До чого такий поспіх? – запитав Нефрит.

Уже одне те, що жителя Місяцю вирішили навідати Землю, турбувало, а тут ще плани змінились. І візит не відклали, а перенесли на завтра. Щось сталося. Не могли ні з того, ні з сього змінитись плани Нехеленії.

– Нам це не відомо, – відповів на питання Брауна Сапфір. – Але завтра ви маєте бути готові. – І погляд хранителя короля зупинився на Жадеїті, наче натякаючи, кому варто підготуватись у першу чергу. – Зустріч буде після обіду, близько трьох. Розберіться зі справами до цієї години.

Лорди-хранителі принца кивнули на ці слова, після чого їх відпустили, а Ендіміон залишився, щоб серйозно поговорити з батьком.

 

***

Усаґі отямилася в невідомому приміщенні. Сіла на ліжку, озирнулась і щипнула себе за руку. Болить. Отже, не мариться. Розкішна кімната. Дерев’яні меблі вкриті різьбою, оксамитові подушки з золотими китицями, на стінах дорогі картини. Цукіно опустила ноги на підлогу і ті мало не пірнули в товстий килим.

Золото і всі відтінки зеленого. Дівчина вражено похитала головою. Її батько терпіти не міг показну розкіш, але тут вона просто кричала з кожного куточку кімнати. Та що так куточки! Кожна річ у приміщенні просто волала про свою велику ціну – і Усаґі хотіла опинитися вдома. Гарно, так. І розкішно. Але не зручно. Ця кімната більше підійшла б для ляльки. Яка б роками знаходилась в одному положенні.

Усаґі не встигла впасти у відчай; відчинились двері, на порозі стояв батько. Чоловік обвів поглядом кімнату, похитав головою і лагідно усміхнувся доньці.

– Зайчику, все нормально? – школярка кивнула. – Ти знепритомніла після обряду і Смарагд віднесла тебе до себе.

– Он як, – протягнула дівчина. – Ми тут залишимося?

– Так. У Смарагд чудовий захист, сюди полізе тільки самогубець. Тобі не подобається кімната? – Усаґі знову кивнула. – Гадаю, леді дозволить нам вибрати для тебе іншу.

– А ти?

– Мені пощастить, якщо я буду ночувати тут. У мене є кімната у палаці короля. І більшу частину часу я буду проводити там.

– А мені тут сидіти?

Жадеїт нічого не відповів. Зачинив двері, підійшов до доньки і сів поруч з нею на ліжко.

– Зайчику, я маю тобі дещо розповісти. – Чоловік важко зітхнув і швидко сказав, наче кинувшись у холодну воду: – Усаґі, я не твій біологічний батько.

– Що? Як так? Ти ж мій тато!

– Усаґі, я вперше зустрівся з твоєю ненькою, коли мені було чотирнадцять, а вдруге тринадцять років назад. Хто твій біологічний батько, я не знаю, але маю деякі здогадки. А мене Сереніті вибрала для захисту своєї дитини, бо моя зовнішність підходила для її мети. Тобі виповнився один рік, коли королева спустилася на Землю, знайшла мене і віддала тебе. – Усаґі похитала головою. – Я люблю тебе з першої миті, відтоді як взяв на руки. Все було вирішено в першу ж секунду. Я не збирався нікому говорити правду, крім тих, хто уже знав. Ти – моя донька. І це не могло ніщо змінити.

– Навіть місце лорда-хранителя?! – спитала Усаґі, витираючи сльози, що котились по щокам. – Нащо тобі чужа дитина?! Спокійно б собі жив і панькав принца!

– Я вирішив, що принцеса краще. Зайчику, – Жадеїт спробував торкнутись щоки дівчини, але та відсахнулась від нього і чоловік опустив руку. – Доню, я ніколи не мріяв стати захисником принца. – Цукіно криво посміхнувся. – Я взагалі не мріяв ні про що. Мій дар, – бізнесмен перевернув руку, щоб Усаґі могла бачити його долоню, – надто сильний, він занурювався у ті глибини, про які я знати не хотів. Мені хотілось би вірити, що мій батько мене любив. Але я виявився всього лиш засобом для отримання більшої могутності. Ця зовнішність – наслідок генетичного втручання, яке відбулося під час вагітності моєї матері. З якою я мав право спілкуватися тільки по телефону, а після нашої з батьком сварки, мені заборонили і це. Усі люди, до яких мені довелося торкнутися, були як розгорнута книга. Їхні емоції витісняли мої, поки їх майже не залишилось. Я ні про що не мріяв, Усаґі, мене ніщо не цікавило. Смерть стала б найкращим виходом, але твоя ненька спустилася на Землю і протягла мені дитину. Це був шанс змінити все – і я за нього вчепився.

– Невже ти не шкодував? – тихо спитала дівчина.

– Ні. Але я став боятися, що тебе заберуть. Король, захисники, Рюноске Куро, тому втік в Японію. Мій дід, батько матері, недолюблював зятя і з радістю прийняв онука з правнучкою під своє крило. Він багато чого для нас зробив. Окрім землян, я боявся твоєї неньки. Коли вона вперше навідала тебе, після того, як розібралась з проблемами, Сереніті сказала, що ти будеш зі мною до свого шістнадцятиліття. Це було багато і в той же час так мало. Але на більший строк вона не погоджувалась. – Жадеїт стиснув кулак. – Зайчику, вона б забрала тебе і я не зміг би їй протистояти. У нас не було спільної крові, а це не давало мені жодного права побачитися з тобою після того, як вона тебе забрала б. І ті тонкі ниточки, які б нагадували про мене, королева обірвала б. Та сталася сутичка за Галаксією. І їй знадобилася вірна людина, щоб могла підтримувати бар’єр. Вона знову вибрала мене, дала свою кров і прийняла в свій рід. – Усаґі заморгала. – Так, доню, я думав, що просто став тобі братом по крові, але не гадав, що її вчинок матиме інші наслідки.

– Які наслідки? – занепокоїлась молодша Цукіно.

– Мене коронували. Я тепер володар Срібного Тисячоліття. – Донька витріщилась на нього. – Це не було б проблемою, але Місяцем правлять лише королеви і зі своїми чоловіками, коли ті були, вони не ділили владу. У правительок рідко народжувались хлопці та жоден з них не претендував на трон.

– Але тебе коронували.

– Так, у мені є кров володарки Срібного Тисячоліття. Але це не причина. Коронувати мали тебе і, до того ж, на Місяці, такі правила. Сереніті, певно, забула мені дещо сказати. Наприклад, те, що тільки королева або її спадкоємиця, може підтримувати бар’єр. Нехеленія, твоя тітка, не підходить. Ти занадто мала, а я не мав вашої крові, але був готовий на все, щоб мати право зустрітися з тобою, коли тебе заберуть.

Усаґі шмигнула носом і тихо прошепотіла:

– Вона дала тобі кров.

– І частину своє сили. Це все прижилося, потроху Сереніті передавала канали підтримки бар’єру мені. Все йшло нормально, поки твоїй ненці не стало гірше. Галаксія сильна воїтелька. Не знаю чим вона зачепила королеву, але та не могла вилікуватись. Останні місяці бар’єр підтримував я, однак у мене не було сили планет, а після того, як Сереніті провела ритуал, мій зв’язок із Землею та Ілюзіоном порушився. Було важко, дуже сильно тиснуло, не хотілося нічого робити. Зникало бажання їсти.

– Так ось від чого тобі погано було. А тепер, коли мама… померла?

– Геліос відновив зв’язок із Землею. Мені краще. Доню? – Усаґі підсунулася до нього, обняла і ткнулася головою в плече.

– Чому мовчав? – промимрила вона.

– Боявся, що після цього порозуміння між нами не буде, – відповів Жадеїт, притиснувши дівчину до себе одною рукою. – Зайчику, завтра прибуде твоя тітка.

– Нехеленія? – підняла голову дівчина.

– Так.

– Навіщо?

– Гадаю, вона шукатиме тебе. Принцесу, що зможе підтримувати бар’єр.

– Але є ти.

– Вони про мене не знають. І про коронацію їм теж невідомо. Хоча впевнений, що жриця Селени вигадала якусь казочку для них, аби шукали вони не тільки принцесу.

– Трясця!

– Доню.

– Все одно трясця.

Жадеїт похитав головою, зітхнув і став перебирати золоті коси доньки.

– Згоден з цим, – визнав він. – Що «трясця». – Пояснив чоловік. – Рано чи пізно, але вони б знайшли нас, та я хочу поговорити про дещо інше. У свиті Нехеленії буде той, хто на мою думку є твоїм біологічним батьком, король Венери – Амур. А ще його донька. Хочеш на них глянути?

Усаґі опустила голову. Подивитись? Хоче. Точно хоче.

– А проблем не буде?

– Ні. Там буде багато людей, просто постарайся не потрапити в їхнє поле зору.

– А далі що?

– Спробую поговорити з Нехеленією. Не хочу відкривати всю правду. – У двері постукали. – Доню, піди вмийся, ванна отам, а я поки поговорю з леді.

– Добре.

«Не батько, – думала Усаґі, стежачи, як вода по краплі падає вниз. – Ні, не так. Не біологічний батько. Та яка різниця? Ніякої! Ніякої?»

Дівчина розвела долоні, вода впала вниз, а золотокоса підняла погляд на дзеркало. Жодної різниці. Хіба ні? Але ж це Жадеїт. Тато. Жодне інше слова з ним не було пов’язано так сильно. Тато. Все. Вирішено. Інші… просто інші. Чужі, навіть якщо у них є спільна кров.

 

***

Вони з’явились посеред тронного залу саме в ту мить, коли земляни почали хвилюватися. Телепортувались без будь-яких сумнівів. Наче їхні обдаровані не могли помилитись, а принцесі зі свитою ніщо не загрожувало. Вони ризикували. І вчинили дуже нахабно перемістившись одразу в палац. Тонкий натяк. Щойно жителі Місяця показали свою силу.

Нехеленія обвела поглядом присутніх і тільки після цього звернула увагу на короля і принца. Охоронці її не цікавили, поки жінка не помітила жовту гриву. Принцеса Срібного Тисячоліття прикипіла поглядом до молодика, що стояв позаду Ендіміона.

А вона думала про кого говорила жриця Селени.

Ти відразу зрозумієш хто. Як тільки його побачиш.

Зрозуміла. Тут помилки не може бути. Нехеленія стримала бажання поглянути на захисника Сереніті, щоб порівняти наскільки вони схожі. Ясно чому Луна так вперто говорила, що його треба забрати.

Сестра народила двох дітей. Маленьку спадкоємицю і принца…

Далі буде…

Если вы найдете ошибку выделите ее и нажмите Shift + Enter или Кликните сюда чтобы отправить нам уведомление.

Добавить комментарий