Залізна зима

Авторка: Silver Raven

Бета (редактор): нема

Фандом: Залізна Людина, Капітан Америка, Месники (кросовер)

Пейринг: Залізна Людина/Зимовий Солдат

Рейтинг: R

Жанри: гет, джен, слеш (яой), фантастика

Попередження: AU, OOC

Дисклеймер: герої коміксів/фільмів/мультфільм мені не належать

Розмір: планується максі

Статус: пишеться

Розміщення на інших ресурсах: питайте, я не кусаюсь. Майже XD

Опис: Тоні на покинутій базі ГІДРИ знаходить кріокамеру із Зимовим Солдатом…

Увага: Цей текст може містити нецензурну лексику, сцени насильства, натяки і/або описання одностатевих зв'язків, та інших недитячих стосунків. Ви попередженні й усвідомлюєте, що робите читаючи його.

Залізна Людина, Залізна зима, Зимовий Солдат

У тексті можуть зустрічатися помилки й одруки, потім перегляну та виправлю.

Пролог

Адреналін зник. Погас, як задута свічка. Біль розповзся сіткою по лиці, по грудям. Шкіра запала, наче він облився бензином і поліз у вогонь.

Рухатися у броні з роздовбаним реактором – важко. Тепер це тільки купа металу. Тоні зітхнув, скривився від різкого болю у грудях, і спробував зіп’ятися на ноги. Вийшло, щоправда він мало не впав на підлогу, коли його хитнуло вбік, але чоловік зміг знайти рівновагу і випрямився.

У скронях пульсувала кров. Люто пульсувала, пробуджувала головний біль і затьмарення.

Старк зітхнув знову. Цього разу обережніше, просунув праву руку під пахву лівої, пошкріб металевими пальцями по броні, поки знайшов потрібне заглиблення – і сильно натиснув.

Роуді, коли дізнався про таке оновлення, дивився на нього, як на телепня. Наче питав: чим ти думаєш?! І ще генієм називаєшся!

Тоні готувався от до такого випадку. Хоча, щиро кажучи, він не думав, що в реактор прилетить щит Кепа. Удар від містера Ідеальність. Від містера Патріота. Від містера Тоні-не-приховуй-від-команди-нічого-це-призводить-до-поганих-наслідків. А сам?

Старк похитав головою і потягнув грудну частину броні. Та голосно стукнулась об підлогу, коли Тоні просунув ліву руку під праву пахву і натиснув на дно заглиблення там. Далі стягувати частини броні стало легше.

«Треба допрацювати цю функцію», – майнула думка в голові темноволосого чоловіка. Він нарешті зняв броню повністю і звів плечима, коли холод потягнув до нього свої покручені пальці. Джет з Віженом має прибути десь за півгодини, Тоні покликав андроїда ще до того, як переглянув відео.

Геній пересмикнув плечима. Тільки одна згадка про відео скручувала його від болі та огиди. Неначе Старк ліз брудними пальцями до свіжої рани, не в силах чекати. Не в змозі заспокоїтись.

Він убив мою маму!

Ненависть піднімала голову і зазирала в його очі своїми. Білими. Сліпими.

Він хитнув головою, поморщився від гострих шпичаків, що вп’ялися в його скроні.

Тоні не міг залишатись на місці.

Тоні не хотів залишатись на місці.

Щит, виготовлений його батьком – Говардом, – лежав на підлозі, як вирок. Нічого вже не буде так, як раніше. Старк дивився на нього. Дивився – і бачив як щит піднімається на ним. Як гострий край наближається до нього. Як… Він був би мертвим, якби Кеп… ні, ні! Не Кеп. Навіть не Капітан Америка, Стів Грант Роджерс. От хто тут був. Він був би мертвим, якби Роджерс не ударив в реактор.

Тоні засміявся. Гірко. Більше схоже на крик. На плач.

Він мій друг.

Я теж ним був.

Чоловік замовк, проковтнув клубок у горлі та пішов кудись. Окрім болю і пустоти в грудях – він нічого не відчував.

Клятий Барнс! Він усе забрав! Знищив!

Тоні плентався світ за очі. Прямував коридорами, звертав кудись, поки не зупинився посеред лабораторії. Спочатку він не зрозумів, що сталося. Що вибило його зі стану глухої ненависті, болю і страшенної пустоти у грудях. Озирнувся, відмітив що стоїть посеред розгромленої лабораторії, але цей звук – гудіння давно не чищеної системи змусив чоловіка дивитись уважно. Двері! Он точно за завалами. Старк уже прикидав що і куди пересунути, коли помітив, що там є прохід. Пробравшись туди, Тоні штовхнув двері та зайшов до невеликої кімнати. З кріокамерою.

То виходить, що той тип мав рацію, – тут є Зимові Солдати?

Скільки їх там, окрім Барнса? П’ять?

Що ж, одного він знайшов. Залишилось ще чотири…

– Тоні, – покликали його і чоловік повернувся до андроїда, що перемістився до нього крізь стіну.

– Віжене, ти бачиш те, що і я? – запитав геній. Можливо, Роджерс зі старим другом його сильно відгамселили, от і бачить він не те, що є насправді.

– Кріокамеру, – відповіло дітище технологій і магії. Або божественного впливу Тора. – Зимовий Солдат?

– Так. – Кивнув Старк. – Можеш поглянути чи є тут ще такі заморожені з бажанням знищити все живе?

– Хвилинку.

Віжен знову пройшов крізь стіну, а Тоні дивився на скло, покрите з того боку морозними візерунками. Слухав надривне гудіння системи енергозабезпечення – і нерозумів, чому Зимового Солдата залишити тут, на покинутій базі, як непотрібну іграшку.

– Він один.

Геній кивнув, підійшов до камери і став розглядати її. Якщо можна перевозити цю штуковину без додаткових технологій, то зараз же він забере покинуту іграшку ГІДРИ з собою. Якщо – ні, то доведеться щось вигадати. Залишати Зимового тут небезпечно. Невідомо хто ще навідається сюди.

Оцінивши вигляд і помітивши, що шанс переміщення є і без додаткових систем Тоні попросив Віжена допомогти йому. Спочатку від’єднати і вимкнути систему енергозабезпечення, далі довелося почаклувати над кріокамерою – і тільки після цього вони попрямували на вихід. Точніше андроїд швидко перемістив замороженого Зимового Солдата, забрав костюм Залізної людини і щит Капітана Америки, і десь між цими подіями перемістив на джет Тоні Старка закутав того у плед, після чого підняв джет у повітря.

Сон потроху затягував генія у свою глибину, від чого думки ледь-ледь ворушились у його голові.

Їм цього не вибачать.

Йому точно. Він же Тоні Старк, Залізна людина. Квінтесенція зла на планеті Землі.

Если вы найдете ошибку выделите ее и нажмите Shift + Enter или Кликните сюда чтобы отправить нам уведомление.

Добавить комментарий