Авторка: Silver Raven
Бета: нема
Фандом: Джоан Роулінг «Гаррі Поттер»
Персонажі: Северус Снейп, Албус Дамблдон
Рейтинг: G
Жанри: AU, фентезі
Попередження: ООС, смерть персонажа
Дисклеймер: всі права на героїв і героїнь книг / фільмів / ігор належать правовласникам
Розмір: міні
Статус: закінчено
Розміщення на інших ресурсах: питайте, я не кусаюсь. Майже XD
Примітка: належить до серії «Миті, яких не було»
Опис: «Лань вистрибнула зі стіни, як риба з води, Албус Дамблдор на мить завмер. Цей патронус…»
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Лань вистрибнула зі стіни, як риба з води, Албус Дамблдор на мить завмер. Цей патронус… Він похитав головою. Неможливо. Мертві не могли надсилати звістки живим. Лань підбігла до столу, стукнула копитом – він майже почув цей звук – і поглянула ніби прямо в очі директора школи.
– Албусе, – контрас між тендітною ланню і хрипким, як тріснуте скло, голосом був настільки сильний, що пройняв директора Гоґварца аж до печінок. – Албусе! – повторила лань голосом Северуса Снейпа. – Люпин перетворився…! Поттер і його друзі…! Ідіть сюди…
Лань надтріснутим голосом Северуса Снейпа сказала куди йти і розчинилася у повітрі. Албус підскочив на ноги і кинувся до дверей, на порозі він зупинився й озирнувся. Його погляд кілька секунд блукав по кабінету в пошуках потрібного предмета. Нарешті він побачив одну річ – маленьку квадратну коробку, що поміщалася на долоні. Албус взяв її і хутко вискочив за двері.
Він квапився, тому прослизнув до виходу таємними ходами, які пронизували замок наскрізь, тінню промчав подвір’ям, прямуючи до місця, від якого тягнуло кров’ю.
Албус знав, що побачить. За своє життя він багато чого бачив, тому розумів: тільки диво могло врятувати підлітків від перевертня.
І дива не сталося.
Вистачило одного погляду, щоб зрозуміти – Гаррі Поттера не врятувати. Хлопець мав ще хвилину, від сили дві, у його друзів не було і цього. Великий чорний пес лежав поряд з тілом перевертня. Воно було добряче пошматоване, очевидно, що попрацював досвідчений Смертежер.
Ясна річ, що Снейп також довго не протягне.
Албус опустився біля нього на коліно, відкрив коробочку і витягнув звідти часоворот. Але незвичайний, з гострими краями. Обличчя Северуса, який ще був здатен розуміти ситуацію, спотворилося.
– Вибач, мій хлопчику.
– Ал…
– Так треба.
Албус вклав у його долоню часоворот, що слугував квитком в один кінець. Плата, звичайно, за такий вплив була чималенька, але він готовий її заплатити. Губи Северуса викривилися в розумінні. Албус накрив його руку своїми і примусив стиснути пальці, щоб гострі краї часоворота врізалися у шкіру й напилися крові.
Северус булькаюче засміявся.
***
Професор зілля і настоянок відчував ненависть до всього живого на світі і до самого світу вже прямо з ранку. Бісів Блек утік. Албус задоволений. Поттер і Ко щасливі. Вчора був паскудний день. І сьогодні буде паскудний день. Настільки паскудний, що хай йому грець! І це був тільки ранок.
Сніданок і кава мали розвіяти його гнів. Трохи.
Однак Северус мало не виплюнув каву на стіл, коли зрозумів, що вона мала присмак крові. З певним зусиллям проковтнувши чорну рідину, професор нахмурився у спробі зрозуміти, що за біда.
Проблеми зі здоров’ям? Він тільки вчора був у володіннях мадам Помфрі, вона не стала б приховувати нічого, що стосувалося здоров’я пацієнта. Северус давно не учень школи магії.
Сніданок у горло не ліз. Северус примушував себе їсти, відчуваючи, як ненависть зростала з кожною секундою.
Присмак крові. Якщо це не через проблеми з фізичним чи психологічним здоров’ям, то відповідь могла бути лише одна: він використав часоворот, щоб змінити минуле. Той самий, що вимагав плату. Той самий, що дозволяв створити часову петлю. А раз Северус нічого не пам’ятав, то часова петля повторилася вже не раз, а він більше не був тим, хто запускав її в дію.
Його погляд метнувся до Албуса, а потім повільно перейшов на Поттера. Ну, звісно. А хто ж іще? Подружка Поттера мала звичайний часоворот. Ідеальні умови для створення часової петлі. Була вона одна чи разом з Поттером, це вже не мало значення.
Северус мимоволі скривився і втупився поглядом у стіл перед собою.
Хоча він ніколи не сподівався жити довго і щасливо, але знання, що його життя тепер буде ще коротким, ніж могло, радості не приносило.
Залишалося сподіватися, що його прикінчить Темний Лорд.
Бо якщо Северус виживе, то його не тільки до кінця життя супроводжуватиме присмак крові, він помиратиме довго і у страшних муках.
За ігри з часом потрібно платити.
І саме він був тим, хто мав це зробити.
За помилки й одруки прошу вибачення, потім перегляну та виправлю.
Бажаєте зробити мені приємно?
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥