Я назвала її Марією

Авторка: Silver Raven

Бета (редактор): нема

Фандом: Залізна Людина

Персонажі: Тоні Старк, Марія (НЖП)

Рейтинг: Рейтинг

Жанри: AU

Попередження: OOC

Дисклеймер: герої коміксів/фільмів/мультфільм мені не належать

Розмір: міні

Статус: закінчено

Примітка: замальовка-вступ до більшого фанфіка

Розміщення на інших ресурсах: питайте, я не кусаюсь. Майже XD

Опис: На одній гулянці Тоні зустрівся з іноземкою, яка просто зачарувала його своїм голосом.

Я назвала її Марією

Зображення знайдене на просторах Інтернету

–  Тоні? Ти – Тоні Старк? – приємний голос.

– Так, – молодий і геніальний винахідник озирнувся. – А ти, красуне?

Власник «Старк Індастріз» умів гарно говорити. Сплітати слова так, щоб йому вірили. Обожнювали і вважали істиною кожне речення.

До нього підійшла не білявка. Хоча це вже давно не секрет, які дівчата йому подобаються. Високі, стрункі, вродливі зі світлим волоссям.

Симпатична, трохи нижча за нього, з темними косами. Такі йому не подобаються. З такими Старк не зустрічався. Але щось його зачепило.

– Ганна. Ганна Сувора. – Ось воно. Голос.

– Іноземка?

– Так. Учора тільки прилетіла.

– Друзі витягли за собою? – дівчина кивнула. – Що п’єш?

– Вино. Хочеш? – вона протягнула Старку свій келих. І він його взяв чомусь, хоча не бере речі з чужих рук. Навіть відпив вина.

– Міцне, – сказав, повернувши келих. – Надовго до нас?

– Тиждень. Потім додому, і знову звикати до зміни часових поясів.

Вона ще щось говорила, Тоні не слухав, просто насолоджувався звучанням її голосу. Той зачаровував. Акцент мало помітний, але додавав нових ноток у звучанні давно знайомих слів. Вона говорила, а він чудувався її голосу. Брав келих, коли Ганна протягувала, відпивав. І все йшло добре.

Уранці тріщала голова. Тоні Старк сичав крізь зуби, клявся собі, що більше й каплі спиртного в рот не візьме, поки брів до ванної, щоб прийняти холодний душ.

Повернувшись до спальні, він здивовано підняв брови. Зазвичай дівчата з якими власник «Старк Індастріз» проводив ніч залишались до ранку і не бажали покидати кімнату, доки їх насильно звідси не витягували. Цього разу або він спав один, або коханка вирішила не чекати, коли Тоні прокинеться.

А що це? Фото?

Поруч зі Старком стояла темноволоса дівчина. Здається, вона навіть трохи старша за нього. Ну, їй учора пощастило.

Більше не змішувати спирті напої, а то його заносить. Хоча голос у неї чарівний, аж до кісточок пробирало. І в середині так солодко стискалось, а голова паморочилась.

 

***

Пеппер принесла пошту. І чому в них так багато любителів цього старомодного способу зв’язку?

Виліт на презентацію «Єрихона» за півгодини. Тоні швидко перебрав конверти. Зачепився поглядом за останній. Багато марок. Ім’я знайоме. Ганна Сувора. Десь він уже його чув. Але мало того, що чув, так і ще пам’ятав.

Лист мільярдер забрав з собою. Розпечатав конверт уже в літаку.

Дві світлини. На звороті одної написано «Фото на згадку». Старк гмикнув і поглянув, що там. О! Та це ж він і та дівчина з чаклунським голосом! Точно. Іноземка Ганна. А що на другому?

– Я назвала її Марією? – Тоні нахмурився, вивчаючи напис на звороті. – До чого це?..

Зі світлини дивилась дівчинка водночас схожа і не схожа на нього. Геній помітив риси обличчя притаманні всім Старкам. Темне, скуйовджене волосся, карі очі, стиснуті до білизни губи, наче дитина зовсім не бажала, щоб її фотографували. Вона дивилась на нього і горло Тоні перехопила невидима рука. Це ж… як?

– Друже! Що ти там вивчаєш?

– Нічого. – Мільярдер квапливо засунув світлини до внутрішньої кишені піджака.

– Пеппер підкинула тобі своє фото?

– Замовкни. – Незадоволено буркнув Старк, віддавши декілька команд.

Друга потрібно відволікти.

 

***

Навколо пісок.

Довго ще йти? Куди? Навіщо?

Він втратив обидві світлини.

Я назвала її Марією.

Лице дівчинки з’являлась у ті миті, коли Тоні опускав руки. Нащо? Що далі? І тут раптом перед очима спливає бліде лице (чого вона така біла?), карі очі дивляться похмуро на нього, губи вічно стиснуті, наче їй щось не подобається. Наче дорікає.

Він хоче її побачити.

Хоче дізнатись чи вона справді його дитина.

Тому зараз продовжує йти.

Старк вибрався з полону. І в пустелі виживе. Для нього немає нічого неможливого.

Нема. Нічого. Неможливого.

Перед очима проступають риси блідого обличчя. Губи стиснуті до білизни. Наче їй болить.

 

***

– Я радий, що Ви повернулись, сер.

– Сумував, Джарвісе? – сміється Тоні. Він вижив. Він повернувся додому. Він зможе припинити криваву історію «Старк Індастріз».

– Безмежно, сер.

– Я теж. Джарвісе!

– Сер?

– Куди я закинув старі фотографії? – та світлина на згадку копія ж тої, що Ганна залишила йому тоді. Якщо він не викинув її, то зможе знайти їх.

– Вони й майстерні. В коробці, куди склали речі з коледжу.

Тоні квапиться в майстерню. Зазирає в коробки. Знаходить потрібну і починає шукати фотографії.

– Не ця, не ця, не ця. А це звідки? Я таке робив? Пеппер буде роздратована. Ось вона! Джарвісе, знайди цю жінку. Я хочу знати про неї все.

 

***

Обедайя хотів йому смерті. Ванко жадав вбити. Самозакоханий божок мало не знищив місто. Майя з групою підтримки ледь не спалила. Альтрон цілком міг стати смертельним вироком для всього живого на Землі. Месники розділились на два табори. Капітан, який знав правду і приховував від нього. Пітер, якого він сам втягнув у це.

Стільки дурниць, неправильних рішень, помилок.

– Містере Старк.

– Що, П’ятнице?

– Вона тут.

– Що?

Штучний інтелект зітхнув.

– Приїхала Марія.

– Де вона?

– За дві хвилин буде біля майстерні.

Тоні підскочив і кинувся до дверей.

Це перша їхня зустріч. Він боявся цієї миті.

Трохи нижча за нього. Бліда, під очима темні тіні. Похмурий погляд карих очей. Волосся пострижене дуже коротко.

– Привіт, – говорить вона. Голос у неї не такий, як у матері. Трохи хрипкий, наче дівчині важко говорити. – Давно хотіла з тобою зустрітися.

У неї типові для сім’ї Старк риси. Вона схожа на нього. На Говарда. І в той же час не схожа. Є в ній щось інше. Не від Ганни Суворої, а від…

Я назвала її Марією.

Так ось чому…

– Привіт. Я радий тебе бачити, Маріє.

На губах, раніше стиснутих до білизни, розквітла ледь помітна усмішка.

 

За помилки й одруки прошу вибачення, потім перегляну та виправлю. 

Если вы найдете ошибку выделите ее и нажмите Shift + Enter или Кликните сюда чтобы отправить нам уведомление.

Залишити відповідь