Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 幼馴染みはやめておけ (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta Osananajimi wa yamete oke)
Англійська назва:My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Childhood Friends No More)
Інший варіант назви:Донька мачухи – моя колишня (Більше не друзі дитинства)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 12
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
6.4 Колишні друзі дитинства хочуть наглядати (Ааааа!!!!)
– …Що я буду робити?
– Я знаю, що ти божевільна, але ж не настільки, щоб думати буцімто Ірідо-сан одружиться з тобою. Навіть якщо вона буде вільною, ти навряд чи знайдеш своє щастя з нею.
Акацукі раптом сухо засміялася і скоса глянула на мене:
– Що? Хвилюєшся за мене?
– Зовсім ні. Ти можеш померти на узбіччі дороги, це мене не хвилює. Просто… – я ретельно підбирав слова, щоб висловити свою думку. Щоб почуття були передані точно і не виникло жодних неправильних трактувань. – Я не думаю, що ти справді зможеш залицятися до Ірідо, а коли поряд з ним Хіґашіра, це стає абсолютно неможливим. Я просто почав думати, що твої дії безглузді…
Справа не в тому, що я хвилювався за неї. Мені не було її шкода.
Просто… Побачивши її такою, я відчував неприємний присмак у роті. Якби це сказати… Можливо, вона була ініціатором наших стосунків, але це я був тим, хто їх закінчив. Мабуть, я відчував певну відповідальність…
– …У тебе не виходить говорити, тож не підіймай складні теми, – кинула вона.
– Га? Відколи це в мене не виходить говорити?!
– Ти можеш скільки завгодно плескати язиком, але з того мало користі. Хоча… я, мабуть, така сама.
Я замовк.
…Не мало сенсу думати про це. Гадаю, навіть у неї бували моменти геніального просвітлення.
– Агов… – заговорила вона.
– …Гм?
– Твоя кропив’янка зникла, – вона вказала на мою руку.
Я поглянув туди і, як вона і сказала, помітив, що червоні плями на моїй шкірі повністю зникли. Я навіть не усвідомив, коли минула нудота.
– О… схоже, я став почуватися краще, поки ми вели цю беззмістовну розмову. Ти можеш відпустити мене.
– Це ти її почав.
– Що ж, у будь-якому випадку, роби як хочеш, героїне-невдахо. Ірідо точно не западе на Хіґашіру, та й вона сама не планує з ним зустрічатися.
– Кого це ти назвав невдахою?!
Акацукі спробувала вдарити мене, але я швидко відступив та ухилився. Як і очікувалося, вона надула щоки і похмуро зиркнула на мене. Вважаєш, що з таким обличчям виглядаєш мило? А от і ні! Тепер уже ні!
Раптом маленьке тільце наблизилося до мене.
– Ко-куне…
Так вона називала мене, коли ми ще вважали одне одного друзями дитинства.
Ця дівчина була нижчою за мене приблизно на 30 сантиметрів. Їй довелося стати навшпиньки, щоб якнайближче підсунутися до моїх губ і тихо прошепотіти:
– Якщо я справді зазнаю невдачі, ти зробиш мене щасливою?
Моє серце пропустило удар.
Що вона мала на увазі…? Але перш ніж я встиг як слід опрацювати цю думку, то відчув, як мороз пробіг по всьому тілу.
– У-у-укх!
– Що ж, побачимося, – Акацукі радісно втекла, залишивши мене боротися з агонією нудоти, яка підкочувала до горла.
Я притиснув руку до рота і втупився поглядом в її маленьку спину. Оскільки ми були колишніми друзями дитинства, то я міг сказати про настрій цієї дівчини, навіть не бачачи виразу обличчя.
Вона злилася.
Очевидно, що я накликав на себе її гнів і навіть не усвідомив цього. Що ж… тепер мені на це було байдуже.
◆
П’ятий урок мені довелося провести в кабінеті медсестри, але на шостий я зміг повернутися до класу.
Щойно я зайшов, то кинув на одну крихітну дівчину погляд, який ніби говорив, що була межа того, що можна робити. Але вона, звісно, проігнорувала мене повністю.
Коли уроки закінчилися, Ірідо встав і підхопив сумку.
Схоже, він знову збирався піти до бібліотеки і зустрітися з Хіґашіра Ісаною. Це було абсолютно неприйнятно, але якби я спробував якось на це заперечити, Ірідо стер би мене в порошок словами.
Прокляття… Сьогодні був такий паскудний день.
Коли я видихнув, то помітив, як Ірідо Мізуто наблизився до Ірідо-сан і тихо щось прошепотів їй. Я не чув його слів, але почув відповідь на них.
– …Ти мав сказати це з самого початку.
…Охо!! Я тільки почав підводитися, але щойно почув це, як бухнувся назад на стілець. Мені знадобився деякий час, щоб впоратися з емоціями, які накотили на мене, як величезна хвиля. Ти вибачився, хоча вона до цього часу вже могла забути про це?!! Що ж, це добре!!!
– …Ти справді стрьомний.
Я підняв голову, коли почув цей голос, що вилився на мене ніби відро холодної води. Мінамі Акацукі дивилася на мене крижаним поглядом.
Відвали! Не заважай мені! Ти тут не потрібна!
Мені дуже хотілося це сказати, але перш ніж я зміг це зробити, Акацукі раптом відвела погляд і торкнулася свого хвостика.
– Але, ну… – заговорила вона, прикриваючи рот кінчиком хвостика. – Я почуваюся винною, що тобі довелося пропустити п’ятий урок. Мабуть, я зайшла надто далеко….
Вона говорила так тихо, що я ледве міг її почути.
Я зазвичай швидко знаходив, що сказати, але цього разу у мене відібрало мову. Поки я перебував у цьому стані, Акацукі швидко пішла. Все, що я міг робити, це спостерігати, як погойдувався її хвостик.
…Наші стосунки неможливо виправити. Навіть якби хтось з нас з’їв пудинг іншого, ми б не сварилися – можливо, ми б навіть не відчували провини. Ми втратили цю динаміку, але між зведеним братом і сестрою Ірідо вона все ще була.
О, я зрозумів. Отже, це все-таки не було безглуздим, так? Навіть якщо зрештою вона не буде щасливою… Це не було безглуздим.
Крім того…
– Це я мав просити вибачення, дурепо…
…Ми навчилися міркувати над власними діями.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥