Оригінальна назва (японською): 継母の連れ子が元カノだった 幼馴染みはやめておけ (Mamahaha no tsurego ga moto Kanodatta Osananajimi wa yamete oke)
Англійська назва:My Stepmom’s Daughter Is My Ex (Childhood Friends No More)
Інший варіант назви:Донька мачухи – моя колишня (Більше не друзі дитинства)
Автор: Kyōsuke Kamishiro / 紙城境介 / Камішіро Кьоске
Ілюстратор (дизайн персонажів): Takayaki / たかやＫｉ / ТакаяKi
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 12
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Це те, що зазвичай називають помилками юності, у мене була дівчина у середній школі. Слава Богу, ми розійшлися! Нема дівчини неприємнішої за неї. Не хочу більше ніколи її бачити! Хвилинку, а хто це біля мачухи?! О Боже, це ж вона!
О, старша школа. Чи є ліпше місце, щоб почати знову після жахливих стосунків у середній школі? А якщо колишня дівчина пішла в ту саму школу, що і ти? А якщо ви тепер стали зведеним братом і сестрою? Те, що мало стати святилищем миру, перетворилося на справжній кошмар! Куди не поглянь – вона поряд. Вдома, у школі, у класі. Порятунку нема! Вона навіть стверджує, що є старшою сестрою. Та чорта з два!
Саме так, я не програю. Бо це я старший брат. Ми тепер сім’я, хай там як ми думали, що кохаємо одне одного раніше, ми зрозуміли, що не можемо бути парою. Ось чому, попри те, що ми намагаємося налагодити стосунки заради наших батьків, так, як раніше, вже не буде.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
7.3 Колишня подруга дитинства самотня (…Ти мені більше не потрібний)
– Гаразд, продовжуємо! Що ще?
– …Я втомився. Не змушуй мене говорити. Для різноманітності тобі теж потрібно щось розповісти про себе, Каванамі.
– Гмм?
– Мінамі-сан живе по сусідству, так? Має бути історія, якою ти можеш поділитися. Мене не дуже цікавить зміст, але це допоможе мені з розумінням того, що відбувається в її голові.
Ні, хвилинку… Він намагався примусити Каванамі розповісти історію, схожу на ту, яку Ірідо-кун розповідав про Юме-чян? Моє серце, яке вирувало від заздрощів і щастя, різко заспокоїлося.
– Заради Ірідо-сан? Йой, ти такий надмірно-турботливий зведений старший брат.
– Не намагайся змінити тему.
– Гаразд…
Н-ні, чекай…! Просто відмовся! Ти знаєш, що буде, якщо ти йому щось скажеш?!
– Що ж, у мене також є історії, але… скажу одразу, у них нема нічого приємного, як у вашій з Ірідо-сан ситуації. Вона божевільна. Можливо, навіть порушила кілька законів.
– Так, я знаю. Тому і питаю. Але якщо ти не хочеш говорити, то в мене закінчилися історії. Я абсолютно впевнений, що вже «заплатив» достатньо, га?
– …Йой, ти нічого не робиш безплатно, чи не так?
Я вже хотіла, було, постукати у стіну, але тоді б вони зрозуміли, що я підслуховувала. Цей епізод стане історією, яку він колись розкаже. Однак скільки я ще зможу вдавати, ніби не знаю, що відбувається? Ууууух…!
– Отже… це сталося, коли я був у початковій школі, – перш ніж я встигла щось зробити, Каванамі почав розповідати. – Ми з нею отримали смартфони приблизно в один і той же час.
– У початковій школі? Це якось рано.
– Це тому, що наших батьків часто не було вдома. Вони хотіли бути впевненими, що ми матимемо можливість зв’язатися з ними в будь-який момент. Загалом, ми з нею обмінялися номерами телефонів і Line ID.
– Ага.
– І з того дня мій телефон не замовкав ні на секунду.
– Я щось таке і подумав. Мені також приходить багато повідомлень, але я їх не читаю.
А, так, пригадую це… Це сталося тому, що я була дуже рада отримати свій перший смартфон. Річ не в тому, що я хотіла говорити з ним щодня, я просто пристрастилася до звуку голосу цього хлопця. Це те саме відчуття, що виникало у людей, які отримали нову іграшку.
– Мені також подобалося гратися зі своїм смартфоном, тому спочатку я погоджувався з цим. Але з часом це почало дратувати, тому я попросив її проявити трохи стриманості. Що ж, це вирішило проблему з дзвінками і постійними повідомленнями в Line, але історія починається саме тут.
– Це вже звучало погано. Стало ще гірше?
– О так. Ти вже знаєш, що ми зазвичай вечеряли самі, бо наші батьки поверталися додому пізно, так? Я зателефонував їй, бо думав, що ми можемо поїсти разом. Як думаєш, що сталося далі?
Секунду… Ти розповідаєш йому цю історію?!
– Хм? Що? Вона не відповіла?
– Що ж, так, вона не підняла слухавку, але це тому, що її смартфон був під моєю подушкою.
– …Стривай… Що?
Я відчула, що здригнулася від збентеженої реакції Ірідо-куна.
– Я почув, як щось вібрувало під моєю подушкою і знайшов там її телефон. Досі не знаю, коли вона його там залишила.
– Чи могла вона випадково залишити його там і забути?
– Тоді я так і подумав, тому пішов повернути смартфон. О, я був таким юним. Таким наївним. Навіть у найсміливіших снах мені не снилося, що моя подруга дитинства робила про мене таємні записи.
– …
Б-будь ласка… я можу пояснити… Дозвольте мені пояснити! Я зробила це з примхи. Щойно в мене з’явилася ця ідея, то я подумала, що іншого виходу, як зробити це, не було! Якби я могла отримати запис його голосу, то більше б не мала потреби дзвонити йому – і ми могли б залишитися у хороших стосунках.
А-а-а-а! Я не виросла з того часу! Навіть коли я пробралася до будинку Юме-чян, хід моїх думок був таким самим, як і тоді!
– Зрештою тоді я не зрозумів, що вона робила. Лише коли щось подібне трапилося в середній школі, мене нарешті осяяло. Відтоді я купив техніку для виявлення радіохвиль прихованих мікрофонів і тому подібного. Навіть зараз я користуюся цим регулярно, щоб перевіряти квартиру.
– Як би це сказати…? – Ірідо-кун на мить замовк, мабуть, ретельно підбираючи слова. Той факт, що він це зробив, завдав мені ще більше болю. – Ти… Я здивований, що тобі вдалося зберегти здоровий глузд з кимось таким божевільним по сусідству…
– Я вже пройшов крізь глибини пекла. Порівняно з цим, все інше ніщо.
– До речі, сьогодні безпечно?
– Звичайно. Я маю на увазі, що після того, як ми пішли у старшу школу, то ситуація стала набагато кращою. Хоча… є деякі речі, які не може виявити навіть детектор радіохвиль. Наприклад… – Каванамі навмисно зробив паузу, перед тим, як продовжив: – Мікрофон для прослуховування крізь стіну.
Моє серце підскочило.
…Невже він знає? Тому і сказав усе це, бо знає, що я слухаю?
Тепер, коли я подумала про це, то він зробив усе можливе, щоб розповісти мені про прихід Ірідо-куна… То це для того, щоб дражнити мене?! Я… я не можу в це повірити! Навіщо він усе це спланував?! Невже він так мене ненавидить?! Гаразд, я знаю, що він, можливо, мене ненавидить. Але якщо це так, то міг би просто ігнорувати. Нащо робити все це, щоб турбувати мене?
У будь-якому випадку, тепер, коли я знала, що він підставив мене, більше не було потреби продовжувати його маленьку гру.
Але коли я вже збиралася прибрати мікрофон від стіни, Каванамі знову заговорив.
– Однак… – мікрофон вловив його тихий голос, – я не думаю, що тобі потрібно про неї так сильно хвилюватися. Вона просто трохи самотніша за інших людей. Оце і все.
– Трохи? З того, що я почув, це точно звучить не так.
– Вона стала набагато кращою. Навіть коли вона прокралася до твого дому, я майже впевнений. Що вона почувалася погано через це. Поки вона не виходить з-під контролю, все буде гаразд.
– А що буде, якщо це таки станеться?
– Якщо вона вийде з-під контролю… – Каванамі тихо засміявся, ніби це був жарт: – Я буду там, щоб зупинити її.
Я обережно прибрала мікрофон від стіни. …Упевнена, що це не були ті слова, які він хотів, щоб я почула. Можливо, Каванамі думав, що я припиню слухати після того моменту, коли він згадав про мікрофон.
Його слова знову прозвучали у голові: «Я буду там, щоб зупинити її».
Звичайно, я відчувала себе самотньою. Я була слабкою людиною, що схильна відчувати самотність і замерзати без контакту з теплом іншої людини. Але навіть так…
– …Ти мені більше не потрібний.
◆
– Йоу, я тут. Чому ти подзвонила мені так рано?
Наступного ранку я покликала Каванамі до себе. І в мене була лише одна причина для цього.
– Допоможи мені прибрати.
– Знову? Ти сама не займалася прибиранням відтоді? Дозволь мені вгадати, твоя мама розлютилася і… – з цими словами Каванамі увійшов до вітальні і здивовано насупився. – Що за дурня? Тут чисто. Що тут потрібно прибирати?
Про посуд, сміття і розкиданий на підлозі одяг я подбала. Мені просто не хотілося займатися цим раніше, але все це неважко було зробити з правильним мисленням. Однак попри це я хотіла, щоб він допоміг мені з прибиранням, але не вітальні.
– Я хочу, щоб ти прибрав це, – з цими словами я принесла коробку з навушниками і мікрофоном у вигляді стетоскопа. Прилад для прослуховування крізь стіну. – Не міг би ти викинути це?
Я сказала це дуже природно, Каванамі перевів погляд з мого обличчя на мікрофон.
– Так, звісно. Я не проти, щоб ти позбулася цього, але… ти впевнена?
– Звичайно. З цим я не можу чути голос Юме-чян.
– Стривай, знаєш що? Ти маєш сама викинути це. Я не знаю, куди саме його потрібно викидати.
– …Я постійно накопичую речі. Якщо ти примусиш мене розбиратися з цим, то я можу знайти причину, щоб залишити його.
Речі, які мені слід і потрібно викинути, досі були в моєму розпорядженні.
– Я пошукаю, як його потрібно викидати, тож… будь ласка?
Все, що я могла зробити зараз, це бути чесною і попросити його про допомогу. Я деякий час дивилася на Каванамі і зрештою він глибоко вдихнув і почухав голову.
– Гаразд, але… за однієї умови.
– Га?
– Ти відповідаєш за сьогоднішню вечерю. Мені набридло їсти в сімейних ресторанах.
З цими словами Каванамі легко підняв мікрофон.
Поглянувши на його обличчя, я глумливо засміялася:
– А ти казав, що це я самотня.
– Га? – Каванамі обернувся. – …Га?!
Йому знадобилося надто багато часу, щоб зрозуміти.
– Ти слуха…
Потім він впустив мікрофон і той упав з глухим стуком.
Я повернулася до нього спиною.
Подбавши про надокучливі речі, я вирішила подзвонити Юме-чян.
– Алло? Юме-чян? Ти вже зробила домашнє завдання?
– Агов, послухай мене! Ти чула нашу розмову?!
Розслабся. Мені більше не цікаво бачити те, як ти червонієш.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥